Постанова

від 03.10.2012 по справі 2а-5371/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5371/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"03" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Проценко А.О.,

адміністративного суду м. Києва від 7 червня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона Інвест»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов'язання прийняти податкову декларацію , -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Крона Інвест»звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання дій щодо неприйняття податкової декларації позивача з податку на додану вартість за серпень місяць 2011 року протиправними та зобов'язання прийняти податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за серпень місяць 2011 року з дня подання.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2012 року відмовлено повністю в задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою повністю задовольнити позов, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід скасувати, а позовні вимоги можливо задовольнити.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 198 та п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, або висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.09.2011 року позивач засобом електронного зв'язку в електронній формі до відповідача намагався надіслати податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року разом з додатком 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1)», додатком 5 «Розшифровки

податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)»та реєстром виданих та отриманих податкових накладних. Позивач наголошує, що посадовою особою ДПІ у Дарницькому районі м. Києва у жовтні 2011 року в усній формі було повідомлено позивача про отримання податковим органом лише додатків Д1, Д5 та Реєстру, при цьому самої податкової декларації з ПДВ, тобто загальну форму декларації ,- ДПІ у Деснянському районі м. Києва не отримувала. Враховуючи наведене, позивач вважає дії ДПІ у Деснянському районі м. Києва по невизнанню декларації позивача протиправними.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з яки х виходив останній відмовляючи у задоволенні позову, вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на матеріали та фактичні обставини справи, які відповідачем не спростовані.

З огляду на специфіку виниклих правовідносин та виходячи з предмету спору, - колегія суддів вважає за необхідне застосувати наступні приписи законодавства.

Відповідно до ч. 3 п. 46.1 ст. 46 ПК України встановлено, що додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною, то суд 1-ї інстанції дійшов до неправильного висновку, що факт подання та отримання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року не підтверджується квитанціями № 1 та № 2.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України -прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Проаналізувавши відповідні приписи Податкового кодексу України можливо дійти висновку, що імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених п. 49.3 ст. 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Таким чином, практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 ст. 49 ПК України.

Відповідно до абз. 1 п. 49.9 ст. 49 ПК України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з п. 49.8 ст. 49 ПК України зазначено, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано мотивував свою правову позицію в оскаржуваній постанові на тому, що подання податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 року взагалі є непідтвердженим, оскільки позивач надав докази того, що відправив податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 з допомогою спеціалізованого програмного забезпечення, а саме: програми «БЕСТ-ЗВІТ ПЛЮС», що підтверджується матеріалами справи, при цьому відповідач підтвердив отримання частини надісланих документів квитанціями № 1 та № 2. Отже, позивачем було отримано квитанції № 1 та № 2 лише щодо частини документів, які були одночасно надіслані та є невід'ємною часиною податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року, а саме: додаток 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1)», додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)»та Реєстр виданих та отриманих податкових накладних до цієї податкової декларації. При цьому, позивач не отримав ні квитанції №1, ні квитанції №2 щодо отримання самої податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваній постанові зробив передчасні висновки про те , що неотримання квитанцій №1 та №2 щодо отримання електронної звітності від позивача є наслідком несправності засобів телекомунікаційного зв'язку, відключення та перебоїв у мережах живлення, несправності апаратних засобів платника податку. При цьому слід зазначити, що посилання на п. 3 розд. 4 Договору № 2846 від 30.06.2011 року не обґрунтовують зазначених вище передчасних висновків суду першої інстанції, оскільки зазначеним пунктом передбачено лише відсутність відповідальності органів ДПС за порушення обміну інформацією.

З огляду на викладене колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що спеціалізоване програмне забезпечення: програма «БЕСТ-ЗВІТ ПЛЮС»підтверджує надіслання позивачем податкової декларації в повному обсязі без жодних несправностей, що вбачається з матеріалів справи (а.с.15, 16). Отже, відповіді від програмного комплексу податкового органу не було, а за несправності обладнання останнього позивач не може нести відповідальності.

Таким чином, виходячи з аналізу приписів ч. 3 п. 46.1 ст. 46 ПК України додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною. Отже, підтвердження квитанціями №1 та №2 щодо отримання податковим органом та внесення її бази даних органів ДПС додатку 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1)», додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)»та Реєстру виданих та отриманих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року свідчить про те, що позивач подав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за серпень 2011 року та у відповідача відсутні підстави вважати декларацію такою, що не була отримана.

Відповідно до приписів п. 49.8 та п. 49.10 ст. 49 ПК України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з п. п. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 ПК України встановлено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Колегія суддів проаналізувавши викладене дійшла висновку, що податковий орган, отримавши лише додатки до податкової декларації з ПДВ зобов'язаний був письмово повідомити позивача, що податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2011 року відсутня.

Так, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій, а саме: перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ПК України; реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

Відповідно до п. 49.10 ст. 49 ПК України передбачено, що відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Згідно з п. 49.9 ст. 49 ПК України встановлено, що за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою.

Відповідно до пп. 49.9.2 ст. 49 ПК України у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Отже, податковий орган недотримався встановленого порядку та не виконав обов'язку, передбаченого вищезазначеними приписами Податкового кодексу України. Зазначене може свідчити про те, що у відповідача не було зауважень до поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надсилався до органу ДПС письмовий запит № 2/2012 від 09.02.2012 р. (а.с.20), але відповідь податкового органу № 1152/10/28-329 від 27.02.2010 (а.с.42) направлена позивачу лише 04.05.2012 року згідно відбитку поштового відділення на відповідному конверті. При цьому, зазначена відповідь податкового органу позивачем не була отримана взагалі, оскільки відповідний поштовий конверт разом із повідомленням повернувся на адресу податкового органу не врученим (а.с.45).

Колегія суддів, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства і обставини, що виникли у справі, - дійшла висновку, що відповідні дії податкового органу щодо ухилення від прийняття у позивача електронної податкової звітності порушують порядок встановлений нормами Податкового кодексу України, а також права і законні інтереси позивача щодо ведення належного бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Відповідно до приписів п. 56.21 ст. 56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковий орган не довів належними доказами обставини, на які посилається в обґрунтування своїх заперечень проти задоволення вимог позивача. Відповідачем не доведено протиправності дій позивача та обставин щодо порушення позивачем податкового законодавства.

Податковий орган не довів правомірності своїх дій, а отже вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, а отже на підставі ст. 202 КАС України її слід скасувати та прийняти нову, якою задовольнити вимоги позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона Інвест»-задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2012 року -скасувати та постановити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона Інвест»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання прийняти податкову декларацію -задовольнити.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва щодо неприйняття податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона Інвест»з податку на додану вартість за серпень 2011 року протиправними.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Деснянському районі м. Києва прийняти податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона Інвест»з податку на додану вартість за серпень 2011 року з дня подання.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.