Постанова

від 08.10.2012 по справі 2а/0570/4263/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/4263/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Булизі В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінар», м. Харцизьк

до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14.11.2011р. № 0001142320 та № 0001172320,-

за участю представників сторін:

від позивача: Біленка О.В. - за дов. від 01 лютого 2012 року;

Кащенко Т.В. - за дов. від 01 лютого 2012 року

від відповідача: Малєєвої Т.С. - за дов. від 07 березня 2012 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Дінар» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14.11.2011р. № 0001142320 та № 0001172320.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на думку відповідача він порушив п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток за 2009 рік у сумі 56 535,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 14 133,75 грн., п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на додану вартість у сумі 45 228,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 11 307,00 грн. - вчинено правочин, який не спрямований на реальне настання наслідків, у вигляді придбання та продажу товарів (послуг). Такий правочини, внаслідок яких неправомірно сформовано валові витрати та віднесений ПДВ до складу податкового кредиту, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного Кодексу України, є нікчемними.

Крім того, в акті перевірки відповідач посилається на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 28.12.2010р. по справі № 1-695/10, згідно з яким встановлено, що громадянином ОСОБА_4 було створено 04.02.2009р. фіктивний суб'єкт господарювання ТОВ «Багатопрофільна фірма «Луганськпромстрой», фактичне керівництво яким фактично здійснював ОСОБА_4

Вказане не відповідає дійсності, оскільки з вироку суду не видно хто саме в період з 04.02.2009р. по 29.01.2010р. був засновником та директором ТОВ «Багатопрофільна фірма «Луганськпромстрой». Згідно відомостей, отриманих від ТОВ «БФ «Луганськпромстрой», під час укладення договору від 03.08.2009р. № 0020809, засновником і керівником цього підприємства була ОСОБА_5, що підтверджується документально.

Факт виконання договору від 03.08.2009р. № 0020809 про постачання товару, надання послуг за вказаний період підтверджується наданими до перевірки первинними документами: видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, згідно яких ТОВ «Дінар» перерахувало грошові кошти ТОВ «БФ «Луганськпромстрой», актами виконаних робіт, рахунками на оплату.

Зауважує, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В акті перевірки не вказано жодного доказу, що підтверджує порушення публічного порядку.

Посилається на приписи п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, згідно з якими до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; приписи п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», згідно з яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вказує, що відповідачем не підтверджено факту нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «БФ «Луганськпромстрой».

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що за наслідками документальної невиїзної перевірки за період з 01.07.2009р. по 31.12.2009р., оформленої актом №2128/23-2/23984743 від 13.10.2011р., було встановлено порушення податкового законодавства: заниження податку на додану вартість на загальну суму 45 228,00 грн.; заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток у розмірі 56 535,00 грн.

Вказує, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Вважає, що згідно з ч. 1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу, укладена спірна угоди з контрагентом ТОВ «БФ «Луганськпромстрой» має ознаки нікчемності, а крім того, є фіктивною з огляду на вирок Артемівського районного суду м. Луганська від 16.12.2010р. по справі № 1-695/10.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дінар» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Краматорської міської ради 11.12.1995р., включене до ЄДРПОУ за номером 23984743 (арк. справи 31, том 1), перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Харцизьку з 20.01.2007р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 11 - 26, том 1) Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінар» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з ТОВ «Багатопрофільна фірма «Луганськпромстрой» за період з 01.07.2009р. по 31.12.2009р.

Серед прав, наданих податковим органам, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної невиїзної перевірки платника податків. Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

В матеріалах справи наявний наказ ДПІ у м. Харцизьку від 29.09.2011р. № 838, який вручено під підпис разом з листом про проведення перевірки головному бухгалтеру ТОВ «Дінар» ОСОБА_6 (арк. справи 108 - 109, том 2).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки.

З 30.09.2011р. по 06.10.2011р. ДПІ у м. Харцизьку проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з ТОВ «Багатопрофільна фірма «Луганськпромстрой» за період з 01.07.2009р. по 31.12.2009р. та складено акт про результати перевірки від 13.10.2011р. № 2128/23-2/23984743 (арк. справи 11 - 26, том 1).

За результатами перевірки заступником голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у м. Харцизьку, заступником начальника ДПІ, 14.11.2011р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001172320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 45 228,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 11 307,00 грн. (арк. справи 27) та податкове повідомлення-рішення від 14.11.2011р. № 0001142320 за порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 56 535,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 14 133,75 грн. (арк. справи 29).

Вказані податкові повідомлення -рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у Донецькій області (арк. справи 40 - 45, том 1).

Як вказує позивач, відповідь на скаргу ДПА у Донецькій області йому надіслано не було.

Однак, 18.01.2012р. отримано рекомендованим листом податкову вимогу від 06.01.2012р. № 9, в якій визначено, що у позивача наявна узгоджена сума податкового зобов'язання в розмірі 126 022,72 грн. Вказану податкову вимогу ним було оскаржено до ДПА у Донецькій області 26.01.2012р. Рішенням ДПА у Донецькій області № 480/10/10-213-1 від 09.02.2012р., податкову вимогу залишено без змін, а скаргу платника податків - без задоволення (арк. справи 46 - 50, том 1).

У вказаному рішенні зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення надіслано ТОВ «Дінар» 12.12.2011р. поштою з повідомленням про вручення № 16500549 на адресу, яка зазначена у скарзі платника: вул. Філатова, б. 10, м. Харцизьк, Донецька область, 86700 (арк. справи 49, том 1).

Позивачем надіслано скаргу на податкову вимогу від 06.01.2012р. № 9 до Державної податкової адміністрації України, за результатами розгляду якої отримано рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 14.03.2012р. № 4587/6/19-5015 (арк. справи 54 - 56, том 1). У вказаному рішенні також залишено без змін податкову вимогу від 06.01.2012р. № 9, а скаргу платника податків - без задоволення.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КАС України, для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Враховуючи, що рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги № 4587/6/19-5015, винесено 14.03.2012р., а позивач звернувся з позовом до суду 09.04.2012р., про що свідчить вхідний штамп суду на позовній заяві, суд приходить до висновку про відсутність в діях ТОВ «Дінар» порушення процесуального строку для звернення до суду.

В акті перевірки зазначено, що при висновки зроблено з урахуванням постанови Артемівського районного суду м. Луганська від 28.12.2010р., в якому визначено, що громадянином ОСОБА_4 було створено 04.02.2009р. фіктивний суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Багатопрофільна фірма «Луганськпромстрой» для здійснення безтоварних (фіктивних) фінансово-господарських операцій з метою переведення у готівку грошових коштів та незаконного отримання прибутку, фактичне керівництво яким здійснював ОСОБА_4 ТОВ «БФ «Луганськпромстрой» було використане для прикриття незаконної діяльності, укладання фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів. ОСОБА_4 визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 1,3 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України. Так, у вироку наголошено, що наказом ТОВ «БФ «Луганськпромстрой» № 29/01-10 від 29.01.2010р. про призначення директора ТОВ «БФ «Луганськпромстрой», ОСОБА_4 є дироектром даного підприємства, посадовою особою та з цього моменту в нього є організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські повноваження в силу статуту.

Як вбачається з акту перевірки від 13.10.2011р. № 2128/23-2/23984743, позивачем за спірною угодою віднесено до валових витрат суму в розмірі 226 138,00 грн., а саме: за 3 квартал 2009 року - 198 508,00 грн., за 2009 рік - 226 138 грн., а також занижено податок на додану вартість на загальну суму 45 228,00 грн.: у серпні 2009 року - 4 680,00 грн., у вересні 2009 року - 30 740,00 грн., у жовтні 2009 року - 4 282,00 грн., у грудні 2009 року - 5 526,00 грн.

В ході перевірки ТОВ «Дінар» було надано первинні документи по вказаних операціях, а саме: податкові, видаткові накладні, рахунки, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості.

За результатами проведення перевірки встановлено порушення п п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток за 2009 рік, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що позивачем було укладено договір поставки продукції № 0020809 від 03.08.2009р. згідно з яким ТОВ «БФ «Луганськпромстрой» (Постачальник) зобов'язується поставити продукцію, а ТОВ «Дінар» (Покупець) - прийняти та оплатити вказані матеріали. (арк. справи 199 - 201, том 1). На підставі отриманих рахунків, накладних від ТОВ «БФ «Луганськпромстрой» позивачем сформовано валові витрати за період 3 кв. 2009р., 2009 рік (арк. справи 202 -203, 205 - 206, 208 - 209, 211, 213, 215 - 216, 218 - 219, 221, 223, 225, 227229, 231, 233 - 234, 236 - 237, том 1). На підставі отриманих від ТОВ «БФ «Луганськпромстрой» податкових накладних на суму 271 365,60 грн. (арк. справи 204, 207, 210, 214, 217, 220, 224, 228, 232, 235, 238, том 1) позивач сформував податковий кредит та відобразив його у деклараціях за серпень-грудень 2009р.

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень - рішень, якими донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ та застосовані штрафні санкції на загальну суму 127 203,75 грн. є доведення обставини виконання позивачем договору, укладеного з ТОВ «БФ «Луганськпромстрой», а також доведення порушення позивачем приписів п п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток за 2009 рік, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з договору, укладеного ТОВ «Дінар» з ТОВ «БФ «Луганськпромстрой», сторони досягли істотних умов договору. Отже, сторони погодили спосіб визначення договірних зобов'язань та їх виконання та проводили розрахунки з урахуванням зазначених умов.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що позивачем сформовано валові витрати на підставі отриманих рахунків, видаткових накладних ТОВ «БФ «Луганськпромстрой» за період 3-4 кв. 2009р. (арк. справи 202 -203, 205 - 206, 208 - 209, 211, 213, 215 - 216, 218 - 219, 221, 223, 225, 227229, 231, 233 - 234, 236 - 237, том 1). Вказані операції відображені позивачем у відомості по рахунку 631 Контрагенти, картці рахунку 631 (арк. справи 86, 98, том 1, арк. справи 1 - 74, том 2). На підставі вказаних документів, проводились розрахунки за придбану продукцію, про що свідчать виписки банків. (арк. справи 36 - 63, том 2).

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац 3 даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведених норм випливає, що право на включення ПДВ до податковою кредиту пов'язано із отриманням покупцем від постачальника податкової накладної.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентом свідчать наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні (арк. справи 204, 207, 210, 214, 217, 220, 224, 228, 232, 235, 238, том 1). Розрахунки за придбані товари проводились на підставі видаткових накладних, рахунків, про що свідчать виписки банків. (арк. справи 36 - 63, том 2).

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні. Проте, наявне свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 103962, видане ДПІ в Артемівському районі м. Луганська 24.02.2009р. (арк. справи 58, том 1).

Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Факт подальшої реалізації отриманих товарів підтверджується позивачем податковими та видатковими накладними, рахунками, картками рахунку 23, 281, реєстрами отриманих податкових накладних (арк. справи 202 - 250, том 1, 1 - 5, том 2).

Стосовно доводів відповідача щодо необхідності наявності товарно-транспортних накладних у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995р. № 488/346 затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема «Товарно-транспортна накладна», ф. N 1-ТН.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

В свою чергу, наведений наказ не було у встановленому порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року № 228/253, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.08.1996р. за N 483/15, якою було передбачено, що товарно-транспортна накладна - типова форма N 1-ТН є документом суворої звітності, згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006р. № 10/68 рішення про державну реєстрацію вказаного наказу скасовано та 31.05.2006 року наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Також наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. № 493 були внесені зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, а саме п. 11.2 Правил виключено, яким було передбачено, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Форма і порядок заповнення цих документів Замовником і Перевізником визначаються відповідними нормативними актами.

Крім того, в матеріалах справи наявні накази від 01.07.2009р. № 15/07 «Про компенсацію за використання особистого автомобіля на підприємстві» та від 15.01.2009р. № 5/01 «Про використання особистого автомобіля на підприємстві», які свідчать про відсутність транспортних засобів, та використання у вказаних цілях особистого транспотру працівників , а саме: ДЕО ЛАНОС, державний номер НОМЕР_3 та КІЯ ЧЕРАТО, державний номер НОМЕР_4 (арк. справи 29, 30, том 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на те, що факт виконання договорів, поставки та оплати продукції підтверджується видатковими та податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, рахунками, виписками банку про оплату, за наслідками чого позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит, відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення платника податків (позивача у справі) права формування валових витрат, оскільки наявність цих документів не пов'язано з датою збільшення валових витрат та податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час розгляду справи судом досліджено витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (арк. справи 110- 118, том 2), з яких вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій ТОВ «Луганськпромстрой» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та на день розгляду справи є зареєстрованим.

Крім того, державним реєстратором виконавчого комітету Запорізької міської ради надано до суду реєстраційні документи ТОВ «Луганськпромстрой», в тому числі реєстраційну картку та рішення учасника про створення юридичної особи, згідно з якими вказаним учасником, що має право представляти інтереси підприємства є саме ОСОБА_5 (арк. справи 126 - 138, том 2).

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім визначеного, в матеріалах справи наявний адвокатський запит ОСОБА_8, до приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округа ОСОБА_9 щодо надання інформації стосовно того, чи підписувала ОСОБА_5 статут ТОВ «БФ «Луганськпромстрой», реєстровий номер та дату здійснення нотаріальної дії (арк. справи 27, том 2).

На вказаний запит отримано відповідь, що 02.02.2009р. приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округа в Луганській області ОСОБА_10 за реєстровим номером 744, була засвідчена справжність підпису ОСОБА_5 на двох примірниках статутів ТОВ «Багатопрофільна фірма «Луганськпромстрой», який вона зробила власноручно (арк. справи 26, том 2).

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача - ТОВ «БФ «Луганськпромстрой» на час здійснення господарських операцій був діючим, і як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «БФ «Луганськпромстрой» підтверджені первинним бухгалтерськими документами та іншими документами (податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, видатковими накладними, виписками банків).

Таким чином, суд дійшов до висновку щодо необґрунтованості встановлення відповідачем нікчемності правочину з ТОВ «БФ «Луганськпромстрой».

Крім того, стосовно спірного правочину, укладеного з ТОВ «БФ «Луганськпромстрой», слід зазначити наступне.

В матеріалах справи наявний вирок Артемівського районного суду м. Луганська від 28.12.2010р., в якому визначено, що громадянином ОСОБА_4 було створено 04.02.2009р. фіктивний суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Багатопрофільна фірма «Луганськпромстрой» для здійснення безтоварних (фіктивних) фінансово-господарських операцій з метою переведення у готівку грошових коштів та незаконного отримання прибутку, фактичне керівництво яким здійснював ОСОБА_4 ТОВ «БФ «Луганськпромстрой» було використане для прикриття незаконної діяльності, укладання фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів. ОСОБА_4 визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 1,3 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України. Так, у вироку наголошено, що наказом ТОВ «БФ «Луганськпромстрой» № 29/01-10 від 29.01.2010р. про призначення директора ТОВ «БФ «Луганськпромстрой», ОСОБА_4 є директором даного підприємства, посадовою особою та з цього моменту в нього є організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські повноваження в силу статуту (арк. справи 72 - 73, том 2).

Суд зауважує, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Як встановлено судом, вказаним вироком суду від 28.12.2010р. не визнавався фіктивним правочин, укладений між ТОВ «Дінар» та ТОВ «БФ «Луганськпромстрой». Інших відомостей щодо визнання вказаного правочину фіктивним у судовому порядку відповідачем не надано. Тобто, на час слухання справи відповідачем не доведено, що вказаний правочин є фіктивним.

Судом також встановлено той факт, що за наслідками отримання продукції за спірною угодою, та відображення її в бухгалтерському та податковому обілку, продукції було реалізовано стороннім підприємствам, про що свідчать видаткові, податкові накладні, довіреності тощо (арк. справи 87 - 117, том 1).

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем норм п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток за 2009 рік у сумі 56 535,00 грн., п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено об'єкт оподаткування з податку на додану вартість у сумі 45 228,00 грн., є безпідставним.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на формування позивачем валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства з податку прибуток та податку на додану вартість на суму 101 763,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 25 440,75 грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями з податку на прибуток та ПДВ від 14.11.2011р. № 0001172320 та № 0001142320 за порушення вимог податкового законодавства, є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінар» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14.11.2011р. № 0001142320 та № 0001172320 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби від 14.11.2011р. № 0001142320 про донарахування податку на прибуток у розмірі 70 668,75 грн., в тому числі основний платіж - 56 535,00 грн., штрафні санкції - 14 133,75 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби від 14.11.2011р. № 0001172320 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 56 535,00 грн., в тому числі основний платіж - 45 228,00 грн., штрафні санкції - 11 307,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінар» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 272 грн. 04 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 08 жовтня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 12 жовтня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.