Постанова

від 27.09.2012 по справі 2а/0570/7392/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/7392/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

представника позивача Бабенка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Строймашкомплект» до Краматорської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000262303/10000 від 06.06.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне підприємство «Строймашкомплект», звернувся до суду з позовом до Краматорської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000262303/10000 від 06.06.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання до сплати з податку на додану вартість у розмірі 51565,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6641,59 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 23.05.2012 року № 814/22-4-34215563 приватного підприємства «Строймашкомплект» з питань документального підтвердження фінансово - господарських відносин з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Авеста-Олеум» прийняте податкове повідомлення - рішення від 06.06.2012 року № 0000262303/10000 про збільшення суми грошового зобов'язання до сплати з податку на додану вартість в сумі 51565,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6641,59 грн..

Позивач вважає, що при складанні акту перевірки відповідач користувався припущеннями та викладені в акті перевірки обставини не відповідають дійсності.

На підставі вищезазначеного позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000262303/10000 від 06.06.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання до сплати з податку на додану вартість у розмірі 51565,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6641,59 грн.

Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000262303/10000 від 06.06.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заперечення, згідно яких заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в його задоволенні відмовити у повному обсязі та пояснив, що позивачем до перевірки не були надані заявки на перевезення товару та товарно - транспортні накладні із зазначенням необхідних відомостей про найменування та кількість вантажу, адреси навантаження та розвантаження, відстані перевезення та іншої інформації про вантаж. Також позивачем не надані до перевірки довіреності, на підставі яких одержувався товар та журнал реєстрації довіреностей, а при відсутності довіреностей та журналу реєстрації довіреностей неможливо встановити хто саме по довіреності отримував товар та факт отримання товару.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа 22 лютого 2006 року виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи 34215563 згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 608290 серія А00, взятий на облік як платник податків 23.02.2006 року Краматорською об'єднаною Державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби згідно довідки про взяття на облік платника податків № 304/10/29-014-13 від 10.02.2011 року.

Відповідач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в України», завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Судом встановлено, що 23 травня 2012 року відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, на підставі якої складено акт № 814/22-4-34215563 від 23.05.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Строймашкомплект» з питання документального підтвердження фінансово - господарських відносин з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Авеста-Олеум» за період з 01.04.2011 року по 31.08.2011 року.

Актом встановлено порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 51564,99 грн., у тому числі за квітень 2011 року - 6050,73 грн., за травень 2011 року - 13126,23 грн., за червень 2011 року - 5833,67 грн., за липень 2011 року - 12583,08 грн., за серпень 2011 року - 13971,28 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення - рішення від 06 червня 2012 року № 0000262303/10000, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 58206,59 грн., з якої за основним платежем - 51565,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6641,59 грн.

У ході судового розгляду справи, судом встановлено, що між приватним підприємством «Строймашкомплект» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Авеста Олеум» укладена угода поставки товару, а саме, дизельного палива.

На виконання умов зазначеного договору підприємством ТОВ «Авеста Олеум» виписано на адресу позивача наступні документи:

- рахунок №123 від 28.04.2011 року на суму 36304,4 грн., у тому числі ПДВ 6050,73 грн., видаткова накладна №109 від 28.04.2011 року на суму 36304,4 грн., у тому числі ПДВ 6050,73 грн., податкова накладна №117 від 28.04.2011 року на суму 36304,4 грн., у тому числі ПДВ 6050,73 грн.,

- рахунок №190 від 25.05.2011 року на суму 42615,76 грн., у тому числі ПДВ 7102,63 грн., видаткова накладна №167 від 25.05.2011 року на суму 42615,76 грн., у тому числі ПДВ 7102,63 грн., податкова накладна №179 на суму 42615,76 грн., у тому числі ПДВ 7102,63 грн.,

- рахунок №148 від 12.05.2011 року на суму 37686,72 грн., у тому числі ПДВ 6281,12 грн., видаткова накладна №135 від 13.05.2011 року на суму 36141,60 грн., в тому числі ПДВ 6023,60 грн., податкова накладна №145 від 12.05.2011 року на суму 37686,72 грн., у тому числі ПДВ 6281,12 грн.,розрахунок коригування №142 на суму 1545,12 грн., у тому числі ПДВ 257,52 грн.,

- рахунок №219 від 08.06.2011 року на суму 35002 грн., у тому числі ПДВ 5833,67 грн., видаткова накладна №194 від 08.06.2011 року на суму 35002 грн., у тому числі ПДВ 5833,67 грн., податкова накладна №208 від 08.06.2011 року на суму 35002 грн., у тому числі ПДВ 5833,67 грн.,

- рахунок №294 від 19.07.2011 року на суму 37851 грн., у тому числі ПДВ 6308,50 грн., видаткова накладна №257 від 20.07.2011 року на суму 37851 грн., у тому числі ПДВ 6308,50 грн., податкова накладна №275 від 19.07.2011 року на суму 37851 грн., у тому числі ПДВ 6308,50 грн.,

- рахунок №258 від 07.07.2011 року на суму 37647,50 грн., у тому числі 6274,58 грн., видаткова накладна №225 від 07.07.2011 року на суму 37647,50 грн., у тому числі 6274,58 грн., податкова накладна №241 від 07.07.2011 року на суму 37647,50 грн., у тому числі 6274,58 грн.,

- рахунок №382 від 31.08.2011 року на суму 41684 грн., в тому числі ПДВ 6947,33 грн., видаткова накладна №330 від 31.08.2011 року на суму 41684 грн., в тому числі ПДВ 6947,33 грн., податкова накладна №353 від 31.08.2011 року на суму 41684 грн., в тому числі ПДВ 6947,33 грн.,

- рахунок №351 від 18.08.2011 року на суму 42143,70 грн., в тому числі ПДВ 7023,95 грн., видаткова накладна №305 від 18.08.2011 року на суму 42143,70 грн., в тому числі ПДВ 7023,95 грн., податкова накладна №328 від 18.08.2011 року на суму 42143,70 грн., в тому числі ПДВ 7023,95 грн.

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відповідно до податкових декларацій по податку на додану вартість за квітень-серпень 2011 року.

Оплата по договору поставки дизельного палива здійснювалася позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Авеста-Олеум» наспаними платіжними дорученнями: №81 від 28.04.2011 року, №180 від 12.05.2011 року, №142 від 26.05.2011 року, №151 від 30.05.2011 року, №272 від 09.06.2011 року, №227 від 07.07.2011 року, №250 від 19.07.2011 року, №315 від 18.08.2011 року, №334 від 31.08.2011 року.

Транспортування товару здійснювалось за рахунок ТОВ «Авеста-Олеум» на підставі наступних товарно - транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти): №307 від 31.08.2011 року, №283 від 18.08.2011 року, №235 від 20.07.2011 року, №205 від 07.07.2011 року, №175 від 08.06.2011 року, №150 від 25.05.2011 року, №99 від 28.04.2011 року,№123 від 13.05.2011 року.

Таким чином, в судовому засіданні позивачем підтверджені операції поставки дизельного палива ТОВ «Авеста-Олеум» на адресу позивача первинними документами.

Не є спірними між сторонами обставини щодо наявності податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за спірний період та видаткових накладних за спірний період.

Спірною у даних правовідносинах є обставина щодо реального здійснення господарських операцій ПП «Строймашкомплект» з постачальником ТОВ «Авеста Олеум» за період з 01.04.2011 року по 31.08.2011 року.

Суд бере до уваги, що податковий орган при проведені перевірки посилається на інформацію, отриману від Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька щодо результатів камеральної перевірки ТОВ «Авеста Олеум».

Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька здійснено камеральну перевірку ТОВ «Авеста Олеум», за результатами якої складено акт №7536/15-2/36306133 від 06.12.2011 року про результати камеральної перевірки ТОВ «Авеста Олеум» з питань підтвердження реальності здійснення господарських операцій за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року. Згідно даного акту встановлено порушення п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», по товариству з обмеженою відповідальністю «Авеста Олеум» не встановлено доказів фактичного відвантаження товарно - матеріальних цінностей, що призвело до відсутності підтвердження наявності податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 580711,55 грн.; п.198.3 ст. 198, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», по ТОВ «Авеста Олеум» не встановлено доказів фактичного придбання товарно - матеріальних цінностей, що призвело до відсутності підтвердження наявності податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 459421,91 грн.; укладання ТОВ «Авеста Олеум» нікчемних правочинів з покупцями та постачальниками в серпні 2011 року, які не спричинили реального настання правових наслідків, не відповідають вимогам закону, їх вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони є нікчемними і визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається; встановлення неможливості ТОВ «Авеста Олеум» здійснення операцій з реалізації ТМЦ в серпні 2011 року на адресу контрагентів, якими відображено операції з придбання ТМЦ у товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста Олеум» у відповідному періоді у складі податкового кредиту.

Також Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька здійснено камеральну перевірку ТОВ «Авеста Олеум», на підставі якої складено акт № 6485/15-2/36306133 від 04.11.2011 року про результати камеральної перевірки ТОВ «Авеста Олеум» з питань підтвердження реальності здійснення господарських операцій за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року. Згідно даного акту встановлено порушення п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», по ТОВ «Авеста Олеум» не встановлено доказів фактичного відвантаження товарно - матеріальних цінностей, що призвело до відсутності підтвердження наявності податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 613521,58 грн.; п.198.3 ст. 198, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», по ТОВ «Авеста Олеум» не встановлено доказів фактичного придбання товарно - матеріальних цінностей, що призвело до відсутності підтвердження наявності податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 610746,29 грн., укладання ТОВ «Авеста Олеум» нікчемних правочинів з покупцями та постачальниками в липні 2011 року, які не спричинили реального настання правових наслідків, не відповідають вимогам закону, їх вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони є нікчемними і визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається; встановлення неможливості ТОВ «Авеста Олеум» здійснення операцій з реалізації ТМЦ в липні 2011 року на адресу контрагентів, якими відображено операції з придбання ТМЦ у ТОВ «Авеста Олеум» у відповідному періоді у складі податкового кредиту.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька складено акт № 2176/23-3/36306133 від 14.10.2011 року про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Авеста Олеум» з питань підтвердження реальності здійснення господарських операцій за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року. Згідно даного акту встановлено, що у зв'язку з порушенням ч.5 ст. 203, 215, 216, 228,235 Цивільного кодексу України, усі правочини, які були укладені за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року між ТОВ «Авеста Олеум» та його контрагентами покупцями та постачальниками є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Проте суд не погоджується із висновками акта перевірки з наступних підстав.

Згідно п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В обґрунтування висновків акта перевірки, щодо неправомірності включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 51564,99 грн., податковим органом покладено ознаки нікчемності правочинів укладених між ПП «Строймашкомплект» та ТОВ «Авеста-Олеум».

На підтвердження реальності зазначеної операції позивачем надано до суду такі первинні документи, як договір, рахунки, видаткова накладні, товарно-транспортні накладні, паспорт якості. Судом досліджені зазначені документи.

Суд також не приймає доводи податкового органу щодо невідповідності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, наданих під час перевірки для правомірності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Така позиція суду полягає у наступному.

Згідно ч. 5 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", - підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

У відповідності до ч.1,2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", - метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань (купівля або продаж товарів, надання послуг, тощо), власному капіталі підприємства, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", - є господарською операцією.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого в Міністерстві фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704,- господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань та фінансових результатів.

Податковим органом при проведенні перевірки та формуванні висновків не прийнято до уваги інші документи, які є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають її вимогам.

Суд зазначає, що законодавче визначення поняття «первинний документ» закріплене положеннями ст.1 «Визначення термінів «Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми);

дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704,- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.15 цього положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно п.2.16 цього положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд дослідивши документи, на підставі яких податковим органом під час проведення перевірки зроблено висновки про порушення підприємством вимог податкового законодавства, не знаходить невідповідності зазначених первинних документів приписам ст.ст. 3,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.2.4, п.п.2.15 п.2.16 Положення про документальне підтвердження записів у бухгалтерському обліку, затв. Наказом МФУ від 24.05.1995 року №88.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Надані позивачем та досліджені судом первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Проведеною перевіркою податкового органу не встановлено обставин невідповідності інформації, викладеної у видаткових накладних, фактично поставленим товарам.

Щодо податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит звітних періодів, відповідачем не встановлено порушень щодо їх складання.

Крім того, правильність заповнення податкових накладних та форма податкових накладних у суді сторонами не заперечується та не викликає у суду будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно описової частини акту перевірки, не встановлено взаємовідносини субєкта господарювання, що перевіряється, з платниками, установчі документи свідоцтва про державну реєстрацію, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними.

Суд не приймає до уваги обставини, покладені податковим органом в обґрунтування висновків акта перевірки щодо інформації, отриманої від Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька про не можливість підтвердження господарських відносин із контрагентами з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ.

Суд вважає, що вищезазначеними обставинами не підтверджується факт "безтоварності" господарських операцій або нікчемності правочинів із ТОВ «Авеста-Олеум» за перевіряємий період.

Податковим органом не надано доказів що контрагент позивача не відобразив суми ПДВ у податкових зобовязаннях по наведеним господарським операціям, та того, що на момент здійснення господарської операції підприємством виключені з реєстру платників ПДВ та з Єдиного реєстру підприємств та організацій України.

Таким чином вищезазначеними обставинами не підтверджується факт "безтоварності" господарських операцій або нікчемності правочинів за перевіряємий період.

Щодо висновків акту перевірки в обґрунтування яких покладено ознаки нікчемності угод укладених позивачем із контрагентами передбачені ч. 1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.204 цього кодексу, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідачем не надано жодних доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку.

Ознаками нікчемності угод, відповідач вважає субєктивні обставини, зокрема такі, як відсутність необхідних умов у контрагента для ведення господарської діяльності.

Разом з тим, відповідачем не наведено жодної норми закону, яка б встановлювала необхідні умови для ведення господарської діяльності, та наразі для виконання зобовязань за спірними угодами.

Також відповідачем не наведено жодної норми закону, яка б встановлювала відповідальність одного субєкта господарювання за порушення, допущені іншим субєктом.

Згідно п. 18. Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Таким чином, зважаючи на вищевикладене відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, що вчиненні на виконання укладених договорів господарські операції є такими, що вчинені з метою штучного формування податкового кредиту з ПДВ. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Отже в матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування умислу позивача у скоєнні правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є матеріальним правом позивача.

У Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України №7 від 03.04.2009 "Про стан здійснення судочинства адміністративними судами" наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають зясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Одержання економічного ефекту, за наслідками реалізації товарів та послуг підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми нарахованого податку, у звязку з придбанням товарів від контрагента, у межах спірних правовідносин.

Відповідачем, для встановлення обставин, що стосуються спірних правовідносин, не надано доказів на вчинення належних дій, з метою підтвердження відомостей отриманих від осіб, які мали правові відносини позивачем.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на ст.203 ЦК України, оскількиця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні не знайшли підтвердження факти вчинення позивачем порушень встановлених актом перевірки, є неправомірним визначення сум грошових зобовязань, зроблене відповідачем відповідно до спірного рішення.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позову приватного підприємства «Строймашкомплект» до Краматорської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000262303/10000 від 06.06.2012 року, у зв'язку із чим задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов приватного підприємства «Строймашкомплект» до Краматорської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000262303/10000 від 06.06.2012 року- задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Краматорської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби №0000262303/10000 від 06.06.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Строймашкомплект» судовий збір в сумі 583 грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 27.09.2012 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 01.10.2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.