Постанова

від 11.10.2012 по справі 2а-1670/5916/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5916/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Костюк Т.В., ОСОБА_2,

представника відповідача - Луговської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Колективного підприємства "Стрімер" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10 вересня 2012 року Колективне підприємство "Стрімер" (надалі - позивач, КП "Стрімер") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0007672301/443 від 26.04.2012 року, яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 6968 грн, з них: за основним платежем - 6 967 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн, та № 0007682301/444 від 26.04.2012 року, яким визначене податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2534 грн, з них: за основним платежем - 2533 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ" (надалі - ТОВ "Промислова група ДФМ"). Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що ТОВ "Промислова група ДФМ" на момент здійснення господарської операції було зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності, перебувало на податковому обліку, позивачем від нього отримано відповідний товар, який в подальшому використано у господарській діяльності. Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарської операції із ТОВ "Промислова група ДФМ" підтверджено належними документами. Вказував, що висновки перевірки про нікчемність угоди позивача із ТОВ "Промислова група ДФМ" не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам. Також, зазначав, що перевірка позивача за наслідками, якої винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, проведена з порушенням вимог Податкового кодексу України, в порушення Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 року № 1001, КП "Стрімер" було позбавлено права на участь в процесі прийняття рішення за наслідками розгляду скарги позивача.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень зазначав, що перевіркою Кременчуцької ОДПІ встановлено порушення позивачем пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ та податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Промислова група ДФМ". Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції. Правочин між позивачем та ТОВ "Промислова група ДФМ" є нікчемним. Зазначав, що у контрагента - ТОВ "Промислова група ДФМ", по відносинам з яким сформовано податковий кредит, відсутні трудові ресурси для здійснення основного виду діяльності в частині відвантаження та перевезення товарів. Вказував, що надана для перевірки видаткова накладна не може вважатися первинним бухгалтерським документом, оскільки в ній не зазначені обов`язкові реквізити, а податкова накладна складена з порушенням вимог п. 201.1 Податкового кодексу України. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та податку на прибуток та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Колективне підприємство "Стрімер" (код ЄДРПОУ 25157820) зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 04.12.1997 року, номер запису в ЄДР про заміну свідоцтва про державну реєстрацію 1 585 120 0000 006372 (свідоцтво про державну реєстрацію А00 № 683742 (а.с. 56)) та є платником податку на додану вартість з квітня 2003 року (а.с. 57).

У період з 23.03.2012 року по 29.03.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ - Іванко Ю.Ю. проведено позапланову виїзну перевірку КП "Стрімер" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Промислова група ДФМ" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року у зв`язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 06.03.2012 року № 664/10.

За результатами перевірки складено акт від 05.04.2012 року № 529/22-408/25157820 /а.с. 19-32/, в якому відображено порушення позивачем:

- пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6967 грн, у тому числі: за 1 квартал 2011 року - 6967 грн;

- п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2533 грн., в тому числі, за березень 2011 року - 2533.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0007672301/443 від 26.04.2012 року (а.с. 63), яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 6968 грн, з них: за основним платежем - 6 967 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн, та податкове повідомлення - рішення № 0007682301/444 від 26.04.2012 року (а.с. 64), яким визначене податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2534 грн, з них: за основним платежем - 2533 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність проведення перевірки позивача, за наслідками якої складений акт від 05.04.2012 року №529/22-408/25157820, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пп. 16.1.5. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно з п. 42.1 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу .

Згідно з п. 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2010 року № 1232 орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Зважаючи на те, що Кременчуцькою ОДПІ надісланий на адресу позивача запит про надання пояснення та їх документальне підтвердження від 06.03.2012 року № 665/10/22-116 (а.с. 72) не має печатки контролюючого органу, суд констатує порушення відповідачем вимог податкового законодавства щодо належного оформлення документа, адресованого контролюючим органом платнику податків - письмової вимоги.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Враховуючи викладене в запереченні на акт № 529/22-408/25157820 від 05.04.2012 року (а.с. 33-37) бажання КП "Стрімер" взяти участь у розгляді цих заперечень через уповноваженого представника, зважаючи на те, що КП "Стрімер" не було повідомлено про такий розгляд (доказів повідомлення відповідачем до суду не надано, суд приходить до висновку про порушення Кременчуцькою ОДПІ п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується, в тому числі, на аналізі характеру господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "Промислова група ДФМ".

В той же час, відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, "оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Таким чином, суд звертає увагу на те, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу фінансової діяльності ТОВ "Промислова група ДФМ" є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагента відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків в частині податкового обліку позивача.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню №0007682301/444 від 26.04.2012 року (а.с. 26), яким визначене податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2 534 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності .

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця .

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції , яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, 21.03.2011 року КП "Стрімер" уклало з ТОВ "Промислова група ДФМ" договір поставки товару №85 відповідно до умов якого ТОВ "Промислова група ДФМ" (постачальник) зобов`язується продати (передати у власність) КП "Стрімер" (покупець), а покупець зобов`язується купити (прийняти й оплатити) товари кількість, асортимент і технічні умови яких зазначаються у специфікації та/або рахунку-фактурі та/або видатковій накладній, що складає невід`ємну частину даного договору (а.с. 13).

Згідно з п. 3.2 частини 3 цього договору поставка товару супроводжується передачею Покупцю видаткової накладної, податкової накладної та оригіналом рахунку-фактури.

В ході виконання договору ТОВ "Промислова група ДФМ" видано позивачу податкову накладну: № 39 від 22.03.2011 року щодо поставки лічильника газу РГК 100Ех (2 шт.) на загальну суму 15 200 грн, в тому числі ПДВ -2533 грн 33 коп. (а.с. 15),

Зазначені податкові накладні підписані та скріплені печаткою ТОВ "Промислова група ДФМ", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами.

Факт господарських операцій позивача із ТОВ "Промислова група ДФМ" щодо поставки товарів підтверджується накладною № 85 від 22.03.2011 року (а.с. 14), рахунком № 85 від 21.03.2011 року (а.с. 14), платіжними дорученнями (а.с. 88-89), витягом із журналу виданих довіреностей (а.с. 93).

Транспортування товару, що купувався у ТОВ "Промислова група ДФМ" здійснювалось автомобілем марки "FORD" моделі "TRANZIT", випуску 1998 року, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, копія технічного паспорту якого наявна в матеріалах справи (а.с. 117), що зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 безпосередньо директором КП "Стрімер" - ОСОБА_2.

Згідно пояснень позивача, габарит товару (2-ух лічильників, вагою орієнтовно 15кг.) абсолютно дозволяє перевозити його у автомобілі марки "FORD" моделі "TRANZIT", не потребує додаткових навантажувально-розвантажувальних робіт.

Судом встановлено, що товар, який купувався позивачем у ТОВ "Промислова група ДФМ" у подальшому був використаний в межах господарської діяльності, шляхом його реалізації ТОВ "АВМ АМПЕР", на підтвердження чого надані податкова накладна № 8 від 21.03.2011 року (а.с. 74), рахунок-фактура № 26 від 18.03.2011 року (а.с. 16), видаткова накладна від 23.03.2011 року (а.с. 16), платіжне доручення (а.с. 90).

Отримання товарів від позивача здійснювалось уповноваженою особою контрагена - Гребенюк Максимом Серійовичем від імені ТОВ "АВМ АМПЕР" (довіреність № 492 від 21.03.2011 року (а.с. 16).

Господарські операції позивача здійснювалися в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД, а саме: 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 46.74 - оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, зазначених у довідці з ЄДРПОУ АБ № 493935 від 13.06.2012 року (а.с. 55).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Промислова група ДФМ" мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ТОВ "Промислова група ДФМ" ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Доводи перевірки про те, що у контрагента позивача ТОВ "Промислова група ДФМ" відсутні трудові ресурси, транспортне обладнання суд не приймає до уваги, оскільки такий вид діяльності, як оптова торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності транспортного обладнання та трудових ресурсів, у зв`язку з тим, що вони можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

Доводи відповідача, щодо порушення вимог по складанню податкової накладної контрагентом позивача (ТОВ "Промислова група ДФМ"), а саме: при заповненні реквізитів місцезнаходження продавця вказано адресу: м. Кременчук, вул. 40 років Жовтня, буд. 2/7, а на думку відповідача має бути вказано адресу: м. Кременчук, квартал 101, 3-Б, спростовуються наявною в матеріалах копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Промислова група ДФМ" (а.с.47), в якому зазначено адресу місцезнаходження таку ж саму як і в податковій накладній.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість.

Беручи до уваги наведене, податкове повідомлення-рішення № 0007682301/444 від 26.04.2012 року, яким визначене податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2 534 грн, суперечить вимогам Податкового кодексу України, винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Оцінюючи податкове повідомлення - рішення № 0007672301/443 від 24.03.2012 року (а.с. 63), яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 6968 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст.1 Закону безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 зазначеного Закону поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

З матеріалів акту перевірки позивача від 05.04.2012 року № 529/22-408/25157820 вбачається, що Кременчуцька ОДПІ дійшла висновку про отримання позивачем від ТОВ "Промислова група ДФМ" безоплатно товару, вартість якого підлягає включенню до валових доходів КП "Стрімер" згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Однак, судом встановлено, що товар був придбаний позивачем відповідно до договору поставки № 85 від 21.03.2011 року, виконання якого мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище), що жодним чином не підпадає під визначення безповоротної або поворотної фінансової допомоги.

Оплату товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Промислова компанія ДМФ", що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи (а.с. 88-89).

Зважаючи на викладене, Кременчуцька ОДПІ дійшла помилкового висновку про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 6967 грн за І квартал 2011 року.

За таких обставин податкове повідомлення - рішення № 0007672301/443 від 26.04.2012 року (а.с. 63), яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 6968 грн, є необґрунтованим та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Крім того, суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента ТОВ "Промислова компанія ДМФ" власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, як його припущення. Оскільки, такі висновки не враховують нічим не обмежені права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди (користування) приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області №0007672301/443 від 26.04.2012 року та №0007682301/444 від 26.04.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного підприємства "Стрімер" витрати зі сплати судового збору у розмірі 107 грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 16 жовтня 2012 року.

Суддя І.Г. Ясиновський