Постанова

від 15.10.2012 по справі 5011-19/120-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2012 р. Справа № 5011-19/120-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -суддіКапацин Н.В. -доповідача у справі суддів :Бернацької Ж.О. Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Українського колежу ім. В.О. Сухомлинського на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 у справі № 5011-19/120-2012 господарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мосбуд" до Українського колежу ім. В.О. Сухомлинського простягнення 57 516,30 грн. за участю представників від: позивача не з"явився відповідача Цуперяк В.П. (довір. від 08.10.2012р.)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2012 р. у справі № 5011-19/120-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 р., частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мосбуд" (Позивач), стягнуто з Українського колежу ім. В.О. Сухомлинського (Відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мосбуд" 49 213,75 грн. основного боргу, 1 411,50 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору № 29-12-10 від 21.12.2010 р., укладеного між Українським колежем ім. В.О. Сухомлинського (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мосбуд" (підрядник), замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати власними силами і засобами роботи: поточний ремонт металевої огорожі в Українському колежі (СШ № 272) по вул. Луначарського, 5а, а замовник зобов'язується оплатити ці роботи відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору вартість робіт (разом з матеріалами), що будуть виконані за цим договором, визначається розрахунком договірної ціни до Договору, яка є динамічною, та становить 49 213,20 грн., в тому числі ПДВ 20% - 8 202,20 грн.

Пунктом 3.2 договору визначено строки здійснення робіт у термін до 31.12.2010 року.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору оплата виконаних робіт проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника у безготівковому порядку у національній валюті України. Акти виконаних робіт (форма КБ-2в) подаються Підрядником для перевірки і підпису Замовнику до 25 числа звітного місяця, а довідка форми КБ-3 до 29 числа цього ж місяця. Замовник зобов'язується підписати акти та довідки до 5-го числа після звітного місяця, за умови виконання підрядником робіт відповідно до вимог цього договору.

Сторонами підписані та скріплені печатками Акт приймання виконаних підрядних робіт № 1 за грудень 2010 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. на суму 49 213,20 грн.

23.12.2011р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою № 124 про оплату вартості виконаних підрядних робіт.

Оскільки Відповідачем не оплачені підрядні роботи, ТОВ "Мосбуд" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Українського колежу ім. В.О. Сухомлинського 49 213,20 грн. основного боргу, 3 129,27 грн. - інфляційних втрат, 1 349,36 грн. - 3% річних та 3 824,47 грн. - пені.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині основного боргу, вказав на їх обґрунтованість.

Рішення суду мотивоване тим, що згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій відмовлено Позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені, оскільки договором не передбачено строку оплати виконаних робіт, вимога про оплату № 124 від 23.12.2011р. підлягала виконанню з 03.01.2012р., а розрахунки інфляції, 3% річних і пені зроблені з 01.01.2011р. по 01.12.2011р., тобто нарахування зроблені до пред'явлення вимоги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Позивачем виконані підрядні роботи та суму 49 213,20 грн., що підтверджується актом виконаних робіт форми КБ-2в № 1 за грудень 2010р., підписаним сторонами без зауважень та скріпленим печатками товариств.

Згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов"язаний її прийняти і оплатити.

Відповідно до пункту 5.2 договору Замовник здійснює контроль та технічний нагляд за якістю, обсягами та вартістю виконуваних робіт згідно з кошторисом, будівельними нормами і правилами. В разі виявлення відхилень, замовник видає підряднику письмовий припис про їх усунення за рахунок підрядника, а при необхідності приймає рішення про призупинення робіт.

Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов"язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника,- достроково.

Частина 4 статті 882 даного Кодексу передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до норм чинного законодавства і умов договору від 21.12.2010р. Український колеж ім. В.О. Сухомлинського мав оплатити прийняті підрядні роботи, Відповідач не виконав договірні зобов'язання та вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийшли до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з Відповідача заборгованості за договором підряду.

Судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено Позивачу в частині стягнення з штрафних санкцій.

Колегією суддів касаційної інстанції не приймаються до уваги посилання Відповідача на відсутність бюджетного фінансування тому, що це не може бути підставою для звільнення Відповідача від оплати підрядних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати зазначених робіт, Відповідач був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт.

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має викопуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність Відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, передбаченого договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446.

Статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, про те що судами попередніх інстанцій повно встановлено обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, дано вірну юридичну оцінку та вирішено спір відповідно до закону.

Відтак, підстав для скасування прийнятих у даній справі судових рішень колегія суддів не вбачає.

Касаційна скарга Українського колежу ім. В.О. Сухомлинського залишається без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 -111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Українського колежу ім. В.О. Сухомлинського залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 у справі № 5011-19/120-2012 залишити без змін.

Головуючий - суддя Н.В. Капацин

Судді Ж.О. Бернацька

Д.С. Кривда