Рішення

від 16.10.2012 по справі 5006/14/179/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.10.12 р. Справа № 5006/14/179/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецько-Курахівський

механічний завод», ЄДРПОУ 37085577, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне

підприємство «Азовмашпром», ЄДРПОУ 13509917, м.Маріуполь

про стягнення 243778 грн. 94 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Колпахч'ян Г.Й.-по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 27.09. по 16.10.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецько-Курахівський механічний завод», м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Азовмашпром», м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 243778 грн. 94 коп., у тому числі основний борг в сумі 243000 грн. 00 коп. та три проценти річних в сумі 778 грн. 94 коп.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №1-11 від 05.01.2011р., додаткову угоду №1 від 05.12.2011р., специфікацію №2 від 29.11.2011р., видаткову накладну №OD-00318 від 20.06.2012р., товарно-транспортну накладну №ТН-00202 від 20.06.2012р., лист-нагадування №23/01-05 від 10.05.2012р., претензію про оплату отриманого товару №46/01-07 від 12.07.2012р., розрахунок суми позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні 11.09.2012р. проти позовних вимог заперечував, посилаючись на ті обставини, що фактично постачання товару здійснювалось позивачем не на підставі договору №1-11 від 05.01.2011р., а внаслідок усної домовленості сторін, в результаті якої строк сплати заборгованості позивачу відповідачем ще не настав.

У відзиві на позовну заяву від 26.09.2012р. №5006/14/179/2012 відповідач підтвердив факт укладання сторонами договору №1-11 від 05.01.2011р. При цьому, за твердженням відповідача, у зв'язку з невиконанням ним своїх зобов'язань за договором з проведення попередньої оплати, у позивача не виникли зобов'язання з постачання товару за цим договором.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

05.01.2011р. між сторонами був підписаний договір поставки №1-11, згідно з умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити металопродукцію (товар), виготовлену литтям по кресленням, які надаються покупцем, в асортименті, кількості, за ціною, загальною вартістю, в строки та на умовах поставки, обумовлених у специфікаціях до даного договору, які складають його невід'ємну частину.

Згідно з п.2.1, розділом 3 вказаного договору ціна на кожну партію товару, а також інші дані про нього вказані у специфікаціях. Кількість та номенклатура по кожній партії товару визначається сторонами додатково та вказуються у відповідних специфікаціях.

Відповідно до п.5.3 договору від 05.01.2011р. №1-11 строки поставки кожної партії товару вказується у відповідних специфікаціях. Можлива дострокова поставка товару.

Додатковою угодою №1 від 05.12.2011р. до договору поставки №1-11 від 05.01.2011р. сторони пролонгували строк дії угоди до 31.12.2012р.

Згідно зі специфікацією №2 від 29.11.2011р. до договору №1-11 від 05.01.2011р. сторонами було узгоджено найменування продукції, що має постачатися позивачем відповідачу: частина борту нижня, № креслення - 121.35.01.11, марка сталі 35ХМЛ, кількість - 96 штук, загальна маса - 11520 кг., загальна вартість з ПДВ - 288000,00 грн.; її вартість, строк виготовлення кожної партії, умови оплати.

Як вказує позивач, згідно з наданою до матеріалів справи видатковою накладною №OD-00318 від 20.06.2012р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар (частину борту нижню к.№121.35.01.11 ст.35ХМЛ у кількості 96 штук) на загальну суму 288000,00 грн. (в тому числі ПДВ).

При цьому, за твердженням позивача, постачання товару за накладною №OD-00318 від 20.06.2012р. було здійснено ним саме в межах дії договору поставки №1-11 від 05.01.2011р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, в судових засіданнях проти факту отримання від позивача товару за договором №1-11 від 05.01.2011р. заперечував, посилаючись на наявність усної домовленості сторін щодо постачання вказаного товару.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

З урахуванням викладеного, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

За змістом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Як встановлено судом, видаткова накладна №OD-00318 від 20.06.2012р. не містить у собі відомостей щодо визначення підстави для проведення господарської операції.

Проте, у вказаній накладній сторонами було визначено найменування товару, його кількість, вартість: частина борту нижня к.№121.35.01.11 ст.35ХМЛ у кількості 96 штук на загальну суму 288000,00 грн. (в тому числі ПДВ).

За висновками суду, вказана ідентифікація товару повністю співпадає з предметом договору №1-11 від 05.01.2011р., узгодженим сторонами у специфікації №2 від 29.11.2011р. до цього договору.

Крім цього, у накладній №OD-00318 від 20.06.2012р. визначено замовлення - рахунок-фактура №OD-0000710 від 05.12.2011р. Вказаний рахунок-фактура також містить у собі те саме визначення найменування, кількість та вартість товару.

Судом також прийнято до уваги той факт, що згідно платіжних доручень №252 від 27.01.2012р., №270 від 02.02.2012р., №290 від 08.02.2012р. відповідачем частково сплачено суму боргу позивачу у розмірі 45000,00 грн. згідно рахунку-фактури №OD-0000710 від 05.12.2011р.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи. Тим більше, що відповідач не заперечує проти отримання вказаного товару, та не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передався.

За таких обставин, посилання відповідача на постачання позивачем товару за накладною №OD-00318 від 20.06.2012р. за усною домовленістю сторін спростовуються наданими до справи матеріалами та судом до уваги не приймаються.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктами 6.1, 6.2, 6.4 договору поставки №1-11 від 05.01.2011р. передбачено, що розрахунки з покупцем за поставлений товар проводяться в національній валюті України шляхом переводу грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Умови оплати - згідно з доданими специфікаціями. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця.

Згідно з п.4 специфікації №2 від 29.11.2011р. до договору №1-11 від 05.01.2011р. умовами оплати є:

- 4.1. передплата - 50% за кожну партію товару;

- 4.2. залишкові 50% - на протязі семи днів по факту поставки кожної партії товару.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплатити повну суму поставленого за накладною №OD-00318 від 20.06.2012р. товару в строк до 27.06.2012р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 243000,00 грн. за договором поставки №1-11 від 05.01.2011р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

При цьому, посилання відповідача на відсутність у позивача зобов'язань з постачання товару за договором №1-11 від 05.01.2011р. у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за цим договором з проведення попередньої оплати, судом до уваги не приймаються.

Зокрема, згідно із ст.693 Цивільного кодексу України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ст.538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, у разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем з проведення попередньої оплати, останній має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Проте, вказані обставини не позбавляють позивача права виконувати свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором, а відповідача, який прийняв таке виконання, обов'язку виконати свої зобов'язання з оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 24.07.2012р. по 01.09.2012р. нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі 778,94 грн.

Як встановлено судом, розрахунок суми трьох процентів річних є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

За таких обставин, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, враховуючи, що заперечення відповідача проти позову є такими, що спростовуються наданими до справи матеріалами, вимоги про стягнення з відповідача на користь заборгованості в сумі в сумі 243778 грн. 94 коп., у тому числі основний борг в сумі 243000 грн. 00 коп. та три проценти річних в сумі 778 грн. 94 коп., підлягають задоволенню в повній сумі.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецько-Курахівський механічний завод», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Азовмашпром», м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 243778 грн. 94 коп., у тому числі основний борг в сумі 243000 грн. 00 коп. та три проценти річних в сумі 778 грн. 94 коп., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Азовмашпром» (87523, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Монтажна, буд.5, ЄДРПОУ 13509917, р/р 26008300400105 в Маріупольському філіалі АКБ «Форум» м.Маріуполь, МФО 394653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецько-Курахівський механічний завод» (83114, м.Донецьк, вул.Університетська, буд.70, ЄДРПОУ 37085577, р/р 26003962494693 у відділенні ПАТ ПУМБ в м.Донецьку, МФО 334851) основний борг в сумі 243000 грн. 00 коп. та три проценти річних в сумі 778 грн. 94 коп., всього заборгованість в сумі 243778 грн. 94 коп., судовий збір в сумі 4875 грн. 25 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 16.10.2012р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Левшина Г.В.