Рішення

від 09.10.2012 по справі 5015/3185/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.12 Справа№ 5015/3185/12

За позовом: Державного історико-культурного заповідника у м. Белзі, м. Белз Сокальського району Львівської області

до відповідача Виконавчого комітету Белзької міської ради, м. Белз Сокальського району Львівської області

про: стягнення 36 844,55 грн. заборгованості за Договором оренди № 4 від 01.01.2012 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Харко Л.М.

Представники:

від позивача: Білецька Ю.І (Довіреність №106/01-15 від 30.07.2012)

від відповідача: Муха В.Я. -Белзький міський голова

Представникам сторін роз'яснено їхні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 09.10.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Державного історико-культурного заповідника у м. Белзі, м. Белз Сокальського району Львівської області до Виконавчого комітету Белзької міської ради, м. Белз Сокальського району Львівської області про стягнення 36 844,55 грн. заборгованості за Договором оренди № 4 від 01.01.2012 року.

Ухвалою суду від 03.08.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.08.2012 року. В судових засіданнях 16.08.2012 року, 06.09.2012 року, 20.09.2012 року оголошувались перерви до 06.09.2012 року, 20.09.2012 року та 09.10.2012 року відповідно.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від

03.08.2012 року виконав частково, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у поданій 06.09.2012 через канцелярію суду заяві за вх. № 19750/12.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

На основі Договору оренди нерухомого майна № 4 від 01.01.2010 р. (надалі Договір) Державний історико-культурний заповідник у м. Белзі (надалі Орендодавець) передав в оренду приміщення другого поверху Міської Ратуші (надалі об'єкт оренди), за адресою: м. Белз, вул. Савенка, 1 Виконавчому комітету Белзької міської ради (надалі Орендар), в особі міського голови м. Белз, що підтверджується Актом прийому-передачі складеним на підставі висновку про вартість майна і розрахованої площі орендованого приміщення.

Згідно з п. 4.2. Договору Орендар зобов'язався вносити орендні платежі щомісячно і в повному обсязі, у розмірі 1 485,78 грн. Розрахунок орендної плати вказаний у додатку № 1.

Згідно п. 3.5. Додатку № 1 до Договору № 4 від 01.05.2010 р. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (далі Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна. Орендна плата за перший місяць оренди-січень 2010 р. визначається шляхом коригування орендної за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2009 р. та січень 2010 р. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п. 4.6. Договору Орендар зобов'язаний на вимогу Орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звірки, щорічно брати участь в інвентаризації розрахунків за станом на 1 січня.

Як зазначає позивач, відповідач не підписував акти звірки взаєморозрахунків, мотивуючи свої дії відсутністю планових призначень.

02 лютого 2012 р. позивач надіслав листа міському голові м. Белз п. Мусі В.Я., в якому зазначалося, що у відповідності до укладеної угоди № 4 від 01.01.2010 р. (п. 4.2.) та згідно з актом звірки, заборгованість за оренду приміщення за Белзькою міською радою станом на 1 січня 2012 р. складає 24 428,46 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста двадцять вісім грн. 46 коп.), перерахунок коштів просив здійснити згідно рахунку № 1 від 30.01.2012 р. Зазначив, що в разі неповернення заборгованості до 01.03.2012 р. документи будуть передані для судового розгляду.

Одночасно 02 лютого 2012 р. позивач звернувся із листом № 9/01-15 до голови Сокальської РДА п. Мисака М.І. з проханням посприяти у вирішенні питання погашення заборгованості.

16.02.2012 року Сокальська районна державна адміністрація провела нараду за участю міського голови В.Мухи, керівника апарату райдержадміністрації М.Христинич, начальника фінансового управління С.Ксьонжик. На нараді рекомендували Белзькій міській раді питання заборгованості за оренду приміщення розглянути за рахунок вільного залишку місцевої ради (лист № 273/02-25).

Намагаючись досудово врегулювати питання про повернення Орендарем заборгованості, ДІКЗ у м. Белзі звернувся до нього з претензією про сплату заборгованості № 62/01-15 від 08.05.2012 р.

Виконавчий комітет Белзької міської ради повідомив (лист № 233/02-09 від

11.05.2012 р.), що сплата заборгованості за оренду приміщення в сумі -29 381,50 грн. (згідно рахунку № 4 від 04.05.2012 р.) неможлива, в зв'язку з відсутністю в міському бюджеті на 2012 рік планових призначень по КЕКВ 1134 «Оплата послуг (крім комунальних)».

Відповідно до п. 3.9. Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та Орендодавцеві і визначеному пунктом 3.8. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

В разі невиконання Орендарем своїх зобов'язань за Договором (п. 6.7.) Орендодавець вправі стягнути завдані йому збитки за рахунок майна та коштів Орендаря у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку позовних вимог, відповідачу нараховано 2 564,38 грн. пені.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у поданій 06.09.2012 через канцелярію суду заяві за вх. № 19750/12. Зокрема, зазначив, що протягом останніх п'ятдесяти років приміщення міської ради Ратуша в м. Белз по вул. Савенка, 1 перебувало у власності територіальної громади м. Белз та використовувалось як адміністративне приміщення для розміщення апарату управління міської ради. Відповідно будівля «Ратуша»утримувалась та ремонтувалась за рахунок коштів територіальної громади (зокрема протягом 2003-2007рр. з бюджету міської ради було витрачено 397365грн. на проведення ремонтно-реставраційних робіт). Пізніше вищезгадана будівля була передана на безоплатній основі на баланс Державного історико-культурного заповідника. На даний час вона перебуває у сфері управління Міністерства культури та закріплена на праві оперативного управління за Державним історико-культурним заповідником у м. Белз. Таким чином Белзька міська рада несправедливо позбавлена власного приміщення необхідного для функціонування апарату управління та виконання своїх функціональних обов'язків і вимушена винаймати колись своє приміщення у Державного історико-культурного заповідника.

Крім того відповідач вказав, що у Белзькій міській раді знаходиться інший договір оренди нерухомого майна, а саме №2 від 1 грудня 2009р. про надання в оренду приміщення другого поверху міської ратуші за адресою м. Белз, вул. Савенка, 1 для використання під адмінприміщення міської ради, в якому не передбачено нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати. Даним договором передбачено термін оренди до 31 грудня 2018 року. Також договором передбачено, що він може бути припинений в разі закінчення строку, на який його було укладено (з 01.12.2009р. до 31.12.2018р.) або в судовому порядку. Оскільки Белзька міська рада не погоджувала розірвання договору від 1 грудня 2009р. а також судами не приймалось рішення про розірвання даного договору то нова угода оренди цього самого приміщення не могла бути укладена.

В зв'язку з недостатністю коштів, напруженістю міського бюджету загалом, фактично можливістю фінансування тільки захищених статей бюджету малого міста Белз, для запобігання виселення апарату управління міської ради в зв'язку з тим, що міська рада не в змозі оплачувати виставлені Державним історико-культурним заповідником рахунки за орендну даного приміщення, а також враховуючи, що в місті немає жодного приміщення, яке за функціональним призначенням підходило б для розміщення апарату управління міської ради для надання адміністративних послуг населенню, відповідач просить суд визнати недійсним договір оренди № 4 від 01.01.2010 р. нерухомого майна (приміщення міської ради державної власності), визнати суму коштів сплачених Белзькою міською радою за проведення ремонтно-реставраційних робіт у 2003-2007 роках будівлі «Ратуші»в м. Белз по вул. Савенка в рахунок оплати за користування даним приміщенням, відмовити історико-культурному заповіднику в м. Белз у задоволенні позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги, суд водночас не вбачає правових підстав вважати належними доводи відповідача, що містяться в його аргументаціях і виходить з такого.

Твердження Белзької міської ради про перебування вказаного об'єкта нерухомості в оперативному управлінні відповідача до 2006 року (рішення Белзької міської ради «Про передачу на баланс Державного історико-культурного заповідника міста Белз об'єктів культурної спадщини»від 22.02.2006р. №517) та здійснення ремонтно-реставраційних робіт вказаного приміщення, які проводились впродовж 2003-2007 років (підтверджується відповідними платіжними дорученнями) хоч і є доказами, що підтверджують певні обставини, однак не можуть братися до уваги щодо обставин, які необхідно встановити і які є предметом цього позову. Оскільки значне поліпшення (ремонтні роботи) об'єкта оренди здійснено відповідачем до моменту укладення договорів оренди, то застосування ст. 778 ЦК України до цих правовідносин є неможливим.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Белзької міської ради «Про передачу на баланс Державного історико-культурного заповідника міста Белз об'єктів культурної спадщини»від 22.02.2006р. №517 передано вказаний об'єкт заповіднику. У зв'язку з цим та з метою подальшого розміщення апарату управління міської ради у вказаному об'єкті сторони уклали договір оренди.

Крім того, відповідач акцентував увагу на дійсності договору оренди № 2 від 01.12.2009 року, стороною якого є Белзька міська рада, а не виконавчий орган ради.

З метою з'ясування дійсних орендних відносин, господарський суд виходив з того, що за одним і тим же об'єктом оренди за договором може були лише один орендар. Як вбачається з матеріалів справи Договір оренди № 4 від 01.01.2010 року укладений пізніше за Договір оренди № 2 від 01.12.2009 року. Таким чином редакція договору, яка прийнята пізніше підлягає застосуванню, отже Договір оренди № 2 від 01.12.2009 року не застосовується. Крім того, судом витребувано з Управління державного казначейства у Сокальському районі інформацію за якою саме виконавчим органом Белзької міської ради здійснювалась оплата послуг за орендні правовідносини. Таким чином орендні правовідносини реалізуються з Договору, який укладено 01.01.2010 року.

Заперечення відповідача про те, що виконавчий комітет Белзької міської ради не уповноважений здійснювати такі правовідносини, а стороною договору є виключно Белзька міська рада не є достатньо аргументоване з огляду на таке. Відповідно до Договору оренди № 4 від 01.01.2010 року орендарем є виконавчий комітет Белзької міської ради. Згідно приписів статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»укладення договору оренди не є виключною компетенцією відповідної ради.

Слід зазначити, що в розпорядженні суду відсутні докази визнання недійсним договору оренди № 4 від 01.01.2010 р. нерухомого майна (приміщення міської ради державної власності), відповідач з відповідним позовом в загальному порядку до суду не звертався, правом на подання зустрічного позову у відповідності до ч. 5 ст. 22 ГПК України не скористався.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, суд вважає доцільним зменшити розмір пені на 70% із заявленої пені в сумі 2 564,38 грн., а отже сплаті підлягатиме пеня в сумі 769,31грн., виходячи з майнового становища відповідача (за відсутністю коштів бюджету за плановими призначеннями). Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі щодо суми основного боргу за договором оренди, суд вважає що стягнення 30 % заявленої суми пені буде дієвим засобом стимулювання відповідача до належного і своєчасного виконання умов договору.

Пунктом 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/333 від 12.09.96 року «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України»визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно з п. 6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Враховуючи зазначене та керуючись п. 6 ст. 83 ГПК України, суд вирішив розстрочити виконання рішення рівними частинами щомісячно строком на 6 місяців, а саме по 6 109,83 грн. щомісячно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82,

83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Белзької міської ради, 80062, Львівська область, Сокальський район, м. Белз, вул. Савенка, 1 (ідентифікаційний код 36739391) на користь Державного історико-культурного заповідника у м. Белзі, 80062, Львівська область, Сокальський район, м. Белз, вул. Савенка, 1 (ідентифікаційний код 26269366) 34 280,17 грн. основного боргу, 769,31 грн. пені та 1 609,50 грн. судового збору з розстрочкою виконання рішення суду рівними частинами строком на 6 місяців, а саме по 6 109,83 грн. щомісячно.

3 . Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. У решті частин позовних вимог у позові відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.10.2012 р.

Суддя Кидисюк Р.А