Рішення

від 09.10.2012 по справі 5020-959/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року справа № 5020-959/2012

Суддя господарського суду міста Севастополя Кравченко В.Є., розглянувши позовну заяву

публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»

(вул. Університетська, 2 А, м. Донецьк, 83001)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Ойл»

(вул. Генерала Коломійця, буд. 7 кв. 35, м. Севастополь, 99040),

товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВА»

(вул. Генерала Острякова, буд. 97 кв. 61, м. Севастополь, 99040)

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 117-09/КР-SEL від 03 вересня 2010 року і звернення стягнення на майно, що знаходиться у заставі,

за участю:

представника позивача - Анікіна Д.В., довіреність б/н від 12.07.2012;

представники відповідачів - не з'явились;

суть справи:

28.08.2012 публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Ойл», товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВА»про стягнення заборгованості за кредитним договором № 117-09/КР-SEL від 03.09.2010 в загальному розмірі 2 162 182,52 грн, з яких: 1 290 531,17 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 626 491,69 грн -заборгованість за відсотками за користування кредитом станом на 09.08.2012; 245 159,66 грн - заборгованість за нарахованою пенею за порушення строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом станом на 09.08.2012. Решта позовних вимог публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», заявлених до товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВА»стосується звернення стягнення на предмет застави за договором № 117-09/Т02-SEL від 03.09.2010, а саме: продукти харчування, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «ЮВА», шляхом продажу предмета застави на прилюдних торгах.

Позовні вимоги з посиланням на статті 525, 526, 530, 549, 610, 611, 614, 629, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статті 193, 218, 231, 232, 345, 348 Господарського кодексу України, Закон України «Про відповідність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтю 19 Закону України «Про заставу», статті 23, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», умови кредитного договору № 117-09/КР-SEL від 03.09.2010 та договору застави № 117-09/ТО2-SEL від 03.09.2010 обґрунтовані обставинами невиконання відповідачем -товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд-Ойл»своїх зобов'язань в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29.08.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 19.09.2012.

Представник позивача у судовому засіданні 19.09.2012 уточнив позовні вимоги, відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Ойл»спірну суму заборгованості в розмірі 2 162 182,52 грн, а також звернути стягнення шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, яка буде проведена суб'єктом оціночної діяльності у встановленому законом порядку в рамках виконавчого провадження, на майно, що передане в заставу банку, а саме: товари в обороті -продукти харчування, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «ЮВА», для задоволення вимог публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»у повному розмірі - 2 162 182,52 грн.

Зазначені уточнення до позовної заяви прийнято судом.

Ухвалою суду від 19.09.2012 розгляд справи відкладався на 09.10.2012 відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 09.10.2012 представник позивача підтримав предмет і підстави заявлених позовних вимог, з урахуванням наданих уточнень, наполягав на його задоволенні в повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання 09.10.2012 не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, за адресами, зазначеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, а саме: вул. Генерала Коломійця, буд. 7 кв. 35, м. Севастополь, 99040 (товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд-Ойл», т. 1 а.с. 86), а також пр. Генерала Острякова, буд. 97 кв. 61, м. Севастополь, 99040 (товариство з обмеженою відповідальністю «ЮВА», т. 1 а.с. 89), що підтверджується списками згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів господарським судом міста Севастополя від 21.09.2012, проте не скористались правом, передбаченим у статті 59 Господарського процесуального кодексу України, щодо надання відзиву на позовну заяву та документів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до роз'яснень пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26.12.2011 якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 вищезазначеної постанови).

Крім того, відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, при цьому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Разом з наведеним слід звернути увагу на те, що дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону і рекомендацій, викладених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України, суд вважає, що відповідачі були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, їх неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні. У зв'язку з чим справа підлягає розгляду у відсутність представників відповідачів за наявними у справі матеріалами, що також узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив наявні у справі матеріали, заслухав пояснення представника позивача, суд, -

в с т а н о в и в :

03.09.2010 між публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк»(далі -ПАТ «ПУМБ», банком) та товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд-Ойл»(далі -ТОВ «Трейд-Ойл») (позичальником) був укладений кредитний договір № 117-09/КР-SEL, відповідно до пункту 1.1 якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 1 306 531,17 грн, а позичальник в свою чергу зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.

Згідно з пунктом 6.1 договору позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше 26.12.2011 відповідно до наведеного графіку.

Пунктом 7.2.1 договору сторони узгодили, що проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 24,0 % річних (із рахунку 365 днів на рік). Період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший Банківський день після 24 числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком -дата надання кредиту та/або перший банківський день після 24 числа ( з його урахуванням) (пункт 7.2.2 договору). Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом (пункт 7.2.3 договору). Нараховані проценти повинні сплачуватися позичальником щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 24 числом кожного місяця (пункт 7.2.4 договору). У випадку невиконання чи неналежного виконання з будь-яких підстав ( в т.ч. форс-мажорного характеру) зобов'язань, встановлених пунктом 10.3.6.1 та/або пунктом 10.3.6.2 та/або пунктом 10.3.6.4 цього договору, починаючи з першого дня такого невиконання або неналежного виконання зобов'язань, проценти за користування кредитом збільшуються на 2 % за кожний випадом невиконання чи неналежного виконання і будуть нараховуватись банком за такою підвищеною ставкою до тієї дати, коли зазначені зобов'язання будуть виконані належним чином. Підвищення розміру відсоткової ставки у випадках, передбачених п. 10.3.6.1 та/або 10.3.6.2 та/або 10.3.6.4 та/або 10.3.6.5 цього договору, відбувається окремо за кожний такий пункт, тобто у випадку невиконання чи неналежного виконання декількох або усіх разом зобов'язань/ненастання/недотримання декількох або усіх разом умов, передбачених п. 10.3.6.1 та/або 10.3.6.2 та/або 10.3.6.4 та/або 10.3.6.5 цього договору, розрахунок кожного наступного збільшення відсоткової ставки здійснюється банком сумарно (пункт 7.2.5 договору).

Відповідно до пункту 10.3.6.3 договору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, для позичальника наступають наслідки, передбачені пунктом 5.4 цього договору.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у випадку будь-якої несприятливої події банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення пункту 6.1 цього договору, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит та штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно цього договору, в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Згідно з пунктом 12.1 договору у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань банк має право нараховувати, а позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Пунктом 14.5. договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно цього договору в повному обсязі.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 117-09/КР-SEL від 03.09.2010, між ПАТ «ПУМБ»(заставодержателем) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВА»(далі -ТОВ «ЮВА») (заставодавцем) був укладений договір застави товарів в обороті №117-09/ТО1-SEL від 03.09.2010, відповідно до пункту 1.1 якого заставодавець передав в заставу, а заставодержатель прийняв в заставу на умовах, визначених у цьому договорі, товари в обороті, зазначені в статті 2 цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору застави предметом застави за цим договором є зазначені в цій статті товари в обороті -продукти харчування.

За домовленістю сторін на момент укладення цього договору предмет застави оцінено у 597 968,06 грн (пункт 2.1.1 договору).

Згідно з вимогами пункту 6.1 договору застави заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця в таких випадках: у разі невиконання чи неналежного виконання основного зобов'язання; у разі невиконання вимоги заставодержателя про дострокове виконання осиного зобов'язання, зробленої на підставі закону, договору, з якого виникло основне зобов'язання, чи цього договору.

Відповідно до пункту 7.6 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін та діє до повного виконання основного зобов'язання.

На виконання умов кредитного договору, позивач надав ТОВ «Трейд-Ойл»грошові кошти у загальній сумі 1306531,17 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1010463491 від 03.09.2010 (т.1 а.с.45).

Однак, відповідач ТОВ «Трейд-Ойл»свої зобов'язання в частині строків повернення отриманого кредиту та сплати процентів за користування ним не виконав, у зв'язку з чим станом на 09.08.2012 утворилась заборгованість в розмірі 2162182,52 грн, з яких: 1 290 531,17 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 626 491,69 грн -заборгованість за відсотками за користування кредитом; 245 159,66 грн - заборгованість за нарахованою пенею за порушення строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Керуючись пунктом 5.4 кредитного договору, з метою досудового врегулювання спору 06.05.2011 та 08.06.2012 ПАТ «ПУМБ»направив на адресу ТОВ «Трейд-Ойл»повідомлення № 23/469/119 від 06.05.2011 та № 61/259/119 від 08.06.2012 з вимогами про дострокове повернення отриманих від банку кредитних коштів в повному обсязі з нарахованими відсотками за користування кредитом і штрафними санкціями протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання цього повідомлення (т.1 а.с. 46, 48), одне з яких було отримано представником відповідача 13.06.2012, про що свідчить поштове повідомлення (т. 1 а.с. 49), однак дана вимога не була виконана ТОВ «Трейд-Ойл».

Вищезазначені обставини є підставою для звернення ПАТ «ПУМБ»до суду з цим позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, але такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналізуючи правову природу спірних правовідношень, судом встановлено, що вони виникли між сторонами з приводу виконання умов кредитного договору та договору застави, які регулюються главою 71 Цивільного кодексу України, Законами України «Про заставу», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України, а також умовами самих договорів.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу пункту 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Пункт 7 цієї ж статті передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини другої статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як встановлено судом, 03.09.2010 між ПАТ «ПУМБ»та «ТОВ «Трейд-Ойл» був укладений кредитний договір № 117-09/КР-SEL (т. 1 а.с. 25), який став підставою виникнення у відповідача -ТОВ «Трейд-Ойл»зобов'язань щодо погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування ним.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено імперативне правило: договір є обов'язковим для виконання сторонами договору.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору № 117-09/КР-SEL від 03.09.2010 позивачем були надані відповідачу - ТОВ «Трейд-Ойл»кредитні кошти в сумі -1306531,17 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 1010463491 від 03.09.2010 (т. 1 а.с. 45), які позичальник зобов'язався повернути в повному обсязі не пізніше 26.12.2011 відповідно до наведеного графіку (пункт 6.1 договору).

Однак, в обумовлені договором строки сума кредитних коштів відповідачем повернута не була, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі -1 290 531,17 грн за тілом кредиту, яка до теперішнього часу не погашена.

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 7 кредитного договору 117-09/КР-SEL від 03.09.2010 сторонами обумовлені умови нарахування та сплати процентів за користування кредитом.

Згідно з пунктом 7.2.3 проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом. Отже, закінчення строку користування кредитом не звільняє боржника від сплати процентів за час фактичного перебування коштів в його розпорядженні.

Перевіривши розрахунок процентів за користування кредитом (т. 1 а.с. 20), суд дійшов висновку про правомірність нарахування процентів за користування кредитом за період з 03.09.2010 по 09.08.2012 у сумі -626 491,69 грн. та визнав його вірним.

Відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Аналогічні положення щодо права вимоги дострокового повернення кредиту містяться у пункті 5.4 кредитного договору.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Доказів погашення ТОВ «Трейд-Ойл» заборгованості в сумі -1917022,86 грн, з яких: 1290531,17 грн -заборгованість за основною сумою кредиту; 626491,69 грн -заборгованість за відсотками за користування кредитом станом на момент прийняття цього рішення відповідачем, в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.

Аналізуючи сукупність встановлених обставин, судом встановлений факт порушення ТОВ «Трейд-Ойл»при виконані кредитного договору № 117-09/КР-SEL від 03.09.2010 зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів за користування ним відповідно до графіку (пункт 6.1 договору), у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення цієї заборгованості в сумі -1917022,86 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Задовольняючи позов в частині стягнення пені у розмірі -245 159,66 грн суд виходив з наступного.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором позивач просить стягнути з відповідача -ТОВ «Трейд-Ойл»пеню за прострочення виконання зобов'язання за весь період з 10.09.2011 по 09.08.2012 у розмірі -245 159,66 грн, згідно з наданим розрахунком (т. 1 а.с. 21-22).

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із зазначеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В свою чергу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 12.1 договору сторони передбачили, що у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань банк має право нараховувати, а позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Такий спосіб забезпечення виконання зобов'язань та його розмір узгоджується з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Так, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, у пункті 12.1 договору сторони передбачили, що розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (постанова ВСУ від 22.11.2010 N 14/80-09-2056).

З огляду наведеного, оскільки умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, сторони передбачили нарахування неустойки за весь час прострочення, суд дійшов до висновку про виключення можливості обмеження періоду нарахування пені шестимісячним строком, встановленим частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши розрахунок пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом (181 116,35 грн) та несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом (64 043,31 грн) в загальному розмірі - 245 159,66 грн за період з 10.09.2011 по 09.08.2012 (т. 1 а.с. 21-22), суд визнає його вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України, заявленим в межах строку позовної давності, встановленого частиною другою статті 258 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, в сумі 245 159,66 грн.

Аналізуючи сукупність встановлених обставин у справі, заявлені позовні вимоги щодо звернення стягнення заборгованості у розмірі - 2 162 182,52 грн на предмет договору застави, у співвідношенні з положеннями чинного законодавства та письмовими доказами, наданими позивачем в їх обґрунтування, суд не знаходить підстав для їх задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 117-09/КР-SEL від 03.09.2010, між ПАТ «ПУМБ»та ТОВ «ЮВА»був укладений договір застави товарів в обороті № 117-09/ТО1-SEL від 03.09.2010, предметом якого відповідно до пункту 2.1 є продукти харчування оціночною вартістю 597 968,06 грн, які належать на праві власності ТОВ «ЮВА» (т. 1 а.с. 37-43).

Отже, ТОВ «ЮВА»у спірних правовідносинах є майновим поручителем.

Зазначене обтяження рухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом, про що свідчить відповідний витяг № 31803173 від 15.06.2011 (т. 1 а.с. 54).

Позивач просить звернути стягнення кредиторської заборгованості на предмет застави за вищевказаним договором.

При вирішенні позовних вимог в частині звернення спірної суми заборгованості на предмет застави суд повинен здійснити оцінку такого договору застави на відповідність його умов закону, а також передбачити можливість подальшого виконання судового рішення у разі набуття рішенням законної сили.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальні способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання передбачені статтею 20 Господарського кодексу України, і кореспондуються зі статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до яких права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: примусового виконання зобов'язання.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За загальним правилом позовом у процесуальному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та законних інтересів, який складається з двох елементів: предмету та підстави позову.

Предметом позову є матеріально - правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Предмет позову повинен мати правовий характер і впливати з певних матеріально - правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що складають позов, зокрема факти матеріально - правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права та обов'язку.

При виборі способу захисту права необхідно враховувати специфіку права та характер його порушення. Захист права судом відбувається з урахуванням встановлених законом меж здійснення суб'єктивного права на захист і компетенції суду.

Оцінуючи обсяг порушених прав і законних інтересів позивача на звернення з позовом в частині звернення стягнення на предмет застави, суд дійшов наступних висновків.

Правовідносини за цим договором регулюються параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, Законом України "Про заставу", Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

У статті 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За приписами статті 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Частина перша статті 584 Цивільного кодексу України визначає перелік істотних умов договору застави, якими, зокрема, є суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави , в також інші умови, погоджені сторонами.

Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо) (частина друга статті 584 Цивільного кодексу України).

Проте, на відміну від частини другої статті 584 Цивільного кодексу України, статтею 7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»передбачені більш формалізовані вимоги щодо опису предмета обтяжень, і ці вимоги підлягають обов'язковому застосуванню і при укладенні договорів застави.

Відповідно до вказаної норми Закону у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним.

Якщо предметом обтяження є окремий об'єкт, його опис надається за індивідуальними ознаками. Якщо предметом обтяження є сукупність об'єктів рухомого майна, його опис також може надаватися за родовими ознаками. В обох випадках опис предмета обтяження повинен дозволяти ідентифікувати рухоме майно як предмет обтяження.

Опис предмета обтяження за родовими ознаками може, зокрема, вказувати на:

1) усі існуючі та майбутні активи рухомого майна або окремого виду рухомого майна певної особи;

2) усі або окрему частину товарно-матеріальних цінностей суб'єкта господарської діяльності;

3) дебіторську заборгованість суб'єкта господарської діяльності.

Отже, ця умова є такою, що встановлена законом і наявність її в договорі застави є обов'язковою.

Судом встановлено, що договір застави товарів в обороті № 117-09/ТО1-SEL від 03.09.2010 не містить опису продуктів харчування оціночною вартістю 597 968,06 грн (пункт 2.1 договору), що позбавляє можливості ідентифікувати їх за індивідуальними та родовими ознаками.

Крім того, при вирішення питання щодо можливості реалізації предмету забезпечувального обтяження за рішенням суду суд повинен керуватися приписами Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Згідно положень статті 25 цього Закону обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

При цьому, зі змісту даної статті вбачається, що позов про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за рішенням суду може бути задоволений у разі встановлення сукупності наступних умов:

1) загального розміру вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опису рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходів щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) способу реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритету та розміру вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкової ціни предмету забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Однак, судом така сукупність не встановлена.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зміст договору, згідно з ч.1 статті 628 Цивільного кодексу України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтями 4-2 та 4-3 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Аналізуючи сукупність встановлених обставин у справі, предмет і підстави позову в цієї частині, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено, що сторони дійшли згоди про предмет договору застави товарів в обороті, а саме його індивідуальні та родові ознаки, у зв'язку з відсутністю у ньому опису, тому в силу приписів статей 7, 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»договір застави товарів в обороті № 117-09/ТО1-SEL від 03.09.2010, укладений в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 117-09/КР-SEL від 03.09.2010, є нікчемним, внаслідок чого, відповідно до вимог статті 216 Цивільного кодексу України, не може породжувати ніяких юридичних наслідків, що виключає можливість звернення стягнення на предмет застави, що належить ТОВ «ЮВА».

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, у сумі 43 243,65 грн, покладаються на відповідача -ТОВ «Трейд-Ойл».

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Ойл» (99040, м. Севастополь, вул. Генерала Коломійця, буд. 7 кв. 35, ідентифікаційний код 32611056, рахунок 26000962503305 у відділенні Публічного акціонерного товариства «ПУМБ»РЦ в м. Севастополі, МФО 334851, ОКПО 14282829, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2 А, ідентифікаційний код 14282829, р/р 29096810025269,ЄДРПОУ 14282829, МФО 334851 або інші рахунки, зазначені стягувачем) заборгованості за кредитним договором № 117-09/КР-SEL від 03.09.2010 в загальному розмірі 2 162 182,52 грн (два мільйони сто шістдесят дві тисячі сто вісімдесят дві грн 52 коп), з яких: 1 290 531,17 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 626 491,69 грн -заборгованість за відсотками за користування кредитом станом на 09.08.2012; 245 159,66 грн - заборгованість за нарахованою пенею за порушення строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом станом на 09.08.2012.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Ойл» (99040, м. Севастополь, вул. Генерала Коломійця, буд. 7 кв. 35, ідентифікаційний код 32611056, рахунок 26000962503305 у відділенні Публічного акціонерного товариства «ПУМБ»РЦ в м. Севастополі, МФО 334851, ОКПО 14282829, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2 А, ідентифікаційний код 14282829, р/р 29096810025269,ЄДРПОУ 14282829, МФО 334851 або інші рахунки, зазначені стягувачем) судовий збір у розмірі 43 243,65 грн (сорок три тисячі двісті сорок три грн. 65 коп).

4. У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»про звернення стягнення шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, яка буде проведена суб'єктом оціночної діяльності у встановленому законом порядку в рамках виконавчого провадження, на майно, що передане в заставу банку, а саме: товари в обороті -продукти харчування, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «ЮВА», у розмірі - 2 162 182,52 грн, -відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 жовтня 2012 року.

Суддя В.Є. Кравченко