Постанова

від 30.08.2012 по справі 5027/1225/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.12 Справа № 5027/1225/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Мурської Х.В.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Свобода Слова»від 11.05.2012р.

на рішення господарського суду Чернівецької області

від 22.12.2011 р. у справі № 5027/1225/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Буковинський видавничий дім», м.Чернівці

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Свобода Слова», м.Новоселиця Чернівецької області

про стягнення 47072грн.

представники сторін не з?явились

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2012р. введено в склад колегії для розгляду апеляційної скарги замість судді Краєвської М.В. суддю Мурську Х.В.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.12.2011р. у справі №5027/1225/2011 (суддя Гончарук О.В.) частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) «Буковинський видавничий дім», присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Свобода Слова" на користь позивача 32 950грн. основного боргу, 2 577грн. пені, 3 695грн. штрафу, 432,22грн. державного мита та 216,69грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні позову в частині стягнення 3 500грн. основного боргу та 350грн. штрафу відмовлено; провадження у справі в частині стягнення 4 000грн. основного боргу припинено.

Рішення суду в частині задоволення позову мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт виконання умов договору - надання відповідачу друкарських послуг згідно поданих заявок, які відповідачем у встановлені договором терміни не оплачені, відтак, суд, з посиланням на ст.ст.525, 526,611 ЦК України, ст. 193 ГК України, частково задоволив позов. Заявлений до стягнення основний борг в розмірі 3500грн. та штраф в розмірі 350грн. суд визнав недоведеним позивачем згідно ст.33 ГПК України, а тому в стягненні вказаної суми позовних вимог відмовлено. Основний борг в сумі 4000грн. сплачений відповідачем під час розгляду справи в суді, а тому провадженні в цій частині припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Дане рішення оскаржується відповідачем у справі, оскільки, на його думку, рішення прийнято з неповним з"ясованням обставин справи, за невідповідністю висновків суду матеріалам та обставинам справи, з порушенням норм матеріального права; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити. Зокрема, зазначає, що справу розглянуто за відсутності представника відповідача, якого не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, чим порушено право сторони на захист. Окрім того, зазначає, що відповідно до умов договору, підставою для здійснення розрахунків між сторонами є накладні, які засвідчують факт надання послуг та їх вартість, однак, наявні в матеріалах справи накладні (крім накладної №РН-0000263 від 24.02.2011р. на суму 14160грн.) підписані неповноважними представниками відповідача. Разом з цим, зазначає, що в період з 02.02.2011р. по 23.11.2011р. відповідачем перераховано на рахунок ТзОВ «Буковинський видавничий дім»48500грн. вартості наданих позивачем друкарських послуг, відтак, зазначає про відсутність заборгованості по договорах №8 та №8а від 30.12.2010р. Також, на думку скаржника, відсутність в матеріалах справи доказів передачі відповідачу рахунків-фактур, актів звірки розрахунків, актів прийому-передачі виключає можливість проведення розрахунків між сторонами, що, в свою чергу, виключає підставу для нарахування штрафних санкцій.

Позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.2-4, том ІІ) та усними пояснення представника в судових засіданнях, зокрема, зазначив про безпідставність доводів апеляційної скарги та про законність оскаржуваного рішення.

Представник відповідача в судові засідання не з?явився, причини неявки суду не повідомив.

Ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2012р. направлена на юридичну (м.Новоселиця, вул.Боженка, 9) та фактичну (м.Чернівці, вул.Міцкевича, 5) адреси відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленнями про вручення, однак, дані повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу суду відділом зв'язку не повернуто.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, направлення на юридичну та фактичну адреси сторони ухвали суду, з врахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (Лист, Вищий господарський суд, від 02.06.2006, № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

30.12.2010 pоку між ТзОВ «Буковинський видавничий дім»(виконавець по договору, позивач у справі) та ТзОВ «Редакція газети «Свобода слова»(замовник по договору, відповідач у справі) було укладено договори за №№8, 8а, відповідно до умов яких замовник зобов'язався доручити, виконавець -прийняти замовлення на друкарські та додрукарські послуги (комп'ютерна верстка, редагування, монтаж, тощо) видання "Свобода слова", українською (договір №8) та румунською (договір №8а) мовами (а.с.8-13, том І).

Згідно п.1.2. договорів, видання друкується один раз на тиждень, день друку середа (по договору №8) та четвер (по договору №8а).

Пунктами 1.4. договорів, сторони погодили, що виконавець залишає за собою право змінювати вартість послуг у випадку зміни вартості розхідних матеріалів.

Відповідно до п.2.5. договорів, при отриманні замовником віддрукованого тиражу від виконавця, замовник зобов'язується підписати та повернути один примірник накладної. При відмові замовника підписати накладну, виконавець має право не видавати віддрукований тираж.

Оплата друкарських послуг здійснюється замовником протягом 3-х робочих днів після друку видання (п.4.1. договорів).

Відповідно до п. 5.3. обох договорів, сторонами обумовлено строк їх дії з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Як вбачається з листів від 02.02.2011р., 16.02.2011р., 23.03.2011р., 06.04.2011р., 07.04.2011р., 13.04.2011р., 14.04.2011р., 20.04.2011р., 21.04.2011р., 27.04.2011р., 28.04.2011р., відповідач замовив у позивача послуги щодо друку газети "Свобода слова", формату А-3 обсягом 20 сторінок (румунською мовою-12 сторінок), в загальній кількості 60972 примірників, з яких 3660 примірників румунською мовою (а.с.15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35).

На виконання умов договорів, позивачем надано відповідачу друкарських послуг щодо друку 60972 примірників газет у точній відповідності до вищезазначених замовлень відповідача, що підтверджується накладними, долученими до матеріалів справи, а саме, від 03.02.2011р. на 12241 примірник газети, від 16.02.2011р. - 7241 примірник газети, від 23.03.2011р. - 6150 примірників газети, від 06.04.2011р. - 7920 примірників газети, від 07.04.2011р. - 915 примірників газети, від 13.04.2011р. - 7920 примірників газети, від 14.04.2011р. - 915 примірників газети, від 20.04.2011р. - 7920 примірників газети, від 21.04.2011р. - 915 примірників газети, від 28.04.2011р. - 7920 примірників газети, від 28.04.2011р. - 915 примірників газети (а.с.39-42, 68-78, том І).

Оригінали заявок та видаткових накладних оглянуті судовою колегією в засіданні 26.06.2012р.

Окрім того, на підтвердження факту надання послуг з друку газети «Свобода слова»позивачем подано для огляду в судовому засіданні 12.07.2012р. оригінали газети «Свобода слова»№№2-17 (493-507), якими підтверджено факт друку газети «Свобода слова»за період з січня по квітень 2011р. в кількості, визначеній у листах-замовленнях відповідача та видаткових накладних.

Також факт отримання 14 примірників газети «Свобода слова»за період січень-квітень 2011року підтверджено листом Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім.М.Івасюка від 11.07.2012р., яка здійснювала передплату газети «Свобода Слова»(а.с.18, том ІІ).

Вартість отриманих друкарських послуг відповідачем оплачено частково.

Направлений на адресу відповідача лист за №13 від 06.05.2011р. з вимогою погасити 42450грн. заборгованості за друк газет (отриманий відповідачем 10.05.2011р.-а.с.44, том І), залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Дані обставини стали підставою для звернення з позовом про стягнення з ТзОВ «Редакція газети «Свобода слова»заборгованості за договорами про надання послуг в розмірі 40450грн., а також 2577грн. пені та 4045грн. штрафу.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати, з огляду на наступне:

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відносини, які існують між сторонами у справі, виникли з виконання договору про надання послуг, цивільні правовідносини за якими регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов?язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов?язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт надання позивачем послуг з друку 60972 примірників газет підтверджується замовленнями відповідача та видатковими накладними, долученими до матеріалів справи (а.с.39-42, 68-78, том І). Оригінали заявок та видаткових накладних оглянуті судовою колегією в засіданні 26.06.2012р.

Оскільки умовами договорів та видатковими накладними не встановлена вартість послуг по друку газет, а згідно п.1.4. договору, позивач мав право змінювати вартість послуг у випадку зміни вартості розхідних матеріалів, вартість наданих послуг могла б бути оплачена відповідачем тільки на підставі виставлених платіжних документів на оплату вартості послуг, таких як вимоги про оплату, рахунки-фактури.

Умовами договору не передбачено порядок виставлення таких платіжних документів відповідачу, однак, факт отримання відповідачем рахунків-фактур на оплату отриманих послуг підтверджується долученими копіями рахунків-фактур, які долучені до матеріалів справи саме відповідачем (а.с.112, 148-157, том І).

Матеріали справи містяться рахунки-фактури на суму 51290грн., з яких відповідачем заявлено до стягнення заборгованість в розмірі 40450грн.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що видаткова накладна від 30.03.2011 року та рахунок-фактура від 30.03.2011 року №0000372 в частині визначення ціни друкарських послуг на 11150 примірників газети в сумі 7000 грн., не беруться до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні листи-замовлення на надання відповідних послуг на цю суму.

В процесі розгляду справи, відповідачем добровільно сплачено на користь позивача 4000 грн., відтак, провадження в цій частині позовних вимог правомірно припинено на підставі п.1-1 ч. ст.80 ГПК України.

Залишок непогашеної заборгованості, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення становить 32950грн., яка підтверджена матеріалами справи та підставно присуджена до стягнення оскаржуваним рішенням.

Долучені до апеляційної скарги платіжні доручення, які, на думку скаржника, підтверджують факт проведення ним оплати позивачу за надані послуги (а.с.115-131, том І), судова колегія визнала такими, що не підтверджують факт проведення оплати за надані послуги за друк газети «Свобода слова»саме за період з 03.02.2011р. по 29.04.2011р., оскільки з графі «призначення платежу»зазначено, що така оплата здійснена «за друк газет згідно акта звірки розрахунків». Вимоги ухвал Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2012р. 26.06.2012р., 12.07.2012р. надати суду акти звірки розрахунків, на підставі яких здійснені вищезазначені оплати, а також провести звірку взаємних розрахунків станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, залишені сторонами без виконання.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, відповідно до статті 34 ГПК України.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано суми заборгованості, яка виникла у нього за послуги, отримані за період з 03.02.2011р. по 29.04.2011р.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Оскільки умовами договорів №8 та №8а від 30.12.2010р. сторони визначили обов?язок замовника (відповідача) у випадку порушення (невиконання) умов договору, сплатити на користь виконавця (позивача) штраф та пеню, і таке порушення умов договору мало місце зі сторони відповідача, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість та підставність стягнення з відповідача 2577грн. пені по несплаченій простроченій заборгованості та 3695грн. штрафу.

Отже, судова колегія з"ясувавши обсяг фактично наданих послуг позивачем на виконання договору та дослідивши документи, які фіксують факт надання таких послуг, прийшла до висновку про обґрунтованість позову в частині вимоги про стягнення 32950грн. боргу, 2577грн. пені та 3695грн. штрафу як таких, що підтверджені матеріалами та обставинами справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, відповідно до статті 34 ГПК України.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає. Таким чином, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Чернівецької області від 22.12.2011р. у справі №5027/1225/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлений т підписаний 31.08.2012р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

судді Галушко Н.А.

Мурська Х.В.