Постанова

від 15.10.2012 по справі 21/5025/716/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"15" жовтня 2012 р. Справа № 21/5025/716/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: Комісаров О.В., Барабаш О.Ф.

відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

на рішення господарського суду Хмельницької області від 16.08.2012р.

у справі № 21/5025/716/12 (суддя Яроцький А.М.)

за позовом Приватного підприємства Меблева компанія "Тон-Арт"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

про стягнення 24500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.08.2012 р. у справі № 21/5025/716/12 задоволено позов Приватного підприємства Меблева компанія "Тон-Арт" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення 24500,00 грн. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь Приватного підприємства Меблева компанія "Тон-Арт" 24500,00 грн. заборгованості та 1609,50 грн. судового збору.

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між Приватним підприємством Меблева компанія "Тон-Арт" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 27.01.2012 р. було укладено договір замовлення та продажу меблів № 1. За умовами наведеного договору позивач виступав виконавцем, а відповідач покупцем.

Поряд з тим, 02.02.2012 р. між сторонами було укладено договір замовлення та продажу меблів № 2 подібний за змістом до договору № 1 від 27.01.2012 р., в якому сторони погодили, що виготовлення меблів здійснюється на протязі 11 днів після здійснення відповідачем часткової або повної попередньої оплати, а вартість меблів становить 14 000,00 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що на виконання договорів позивачем було виготовлено меблі згідно з узгодженими в додатках №1 розмірами та іншими індивідуальними вимогами, які поставлені відповідачу.

За результатами здійсненої поставки позивачем складено акти передання-приймання предмета продажу від 01.02.2012 р., від 24.02.2012 р. та видаткові накладні № РН-0000015 від 01.02.2012 р. та № РН-0000016 від 24.02.2012 р., які направлялись до підписання відповідачу, однак останній відмовився їх підписувати.

Місцевий суд зазначає, що факт поставки товару підтверджується поясненнями позивача, наведеними в позовній заяві та його представника в судовому засіданні, змістом відзиву на позов, поясненнями відповідача та його представника в судових засіданнях, змістом постанови Центрального ВМ Хмельницького МВ УМВС України про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.07.2012 р.

В той же час, місцевий суд вказує на те, що докази перерахунку коштів у сумі 24500,00 грн. на рахунок позивача в матеріалах справи відсутні, також відсутні належні докази на підтвердження здійснення відповідачем оплати товару у будь-який інший спосіб.

Окрім того, місцевий господарський суд звертає увагу на наявні в матеріалах справи пояснення фізичних осіб, надані ДІМ Центрального ВМ Хмельницького МВ УМВС України під час перевірки по заяві гр. ОСОБА_6, які підтверджують передачу грошових коштів гр. ОСОБА_1, але, разом з тим, наявні пояснення, які вказують на те, що зазначені кошти передавались не на виконання договорів №1 від 27.01.2012 р. та № 2 від 02.02.2012 р., а за іншими угодами.

Враховуючи встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов до висновку, що докази на підтвердження здійснення відповідачем оплати товару по договорам №1 від 27.01.2012р. та №2 від 02.02.2012р. в матеріалах справи відсутні, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернулась з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 16.08.2012 р. у справі № 21/5025/716/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Відповідач вказує на те, що звернувся із заявою до Центрального ВМ Хмельницького ВМ УМВС України в Хмельницькій області про шахрайство збоку ОСОБА_1.

5 липня 2012 року дільничним інспектором міліції Центрального ВМ Хмельницького ВМ УМВС України в Хмельницькій області старшим лейтенантом міліції Грисюком Р. В. було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 КК України за результатами перевірки заяви від 2 липня 2012 року №235.

Проте, як зазначає скаржник, в постанові про відмовуу порушенні кримінальної справи, в поясненнях свідків та ОСОБА_1, які долучені до матеріалів справи, є пітвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 отримував кошти від відповідача та її чоловіка ОСОБА_8.

Окрім того, скаржник наголошує на тому, що в судових засіданнях повідомив, що здійснив попередню оплату по Договору № 1 та Договору № 2, як того вимагає п. 3 Договорів "Ціна та порядок розрахунків".

Поряд з тим, дільничний інспектор у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.07.2012 року зазначив, що ОСОБА_8 перераховувалися кошти в сумі 5000 грн. ОСОБА_1 Вказані кошти і були оплачені як аванс за Догвором № 1 під 27.01.2012 року. Крім того, ОСОБА_1 підтвердив, що отримав кошти в приміщенні магазину JUNKERS, розташованого по вул. Прибузька, 10 в м. Хмельннцькому, сума наданих йому коштів за виготовлену мебель становить близько 15 000 грн., про що зазначено в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.07.2012 року. Дані кошти передавалися ОСОБА_1 за виготовлені меблі згідного Договору № 1 Замовлення та продажу меблів від 27 січня 2012 року та Договору № 2 Замовлення та продажу меблів від 2 лютого 2012 року, адже, жодних інших договорів відповідач не укладав з Приватним підприємством Меблева компанія "Тон-Арт" та ОСОБА_1

Крім того, відповідач вказує, що в ході перевірки письмового звернення ОСОБА_6, В.о. начальника СДІМ Центрального ВМ ХМВ УМВС України в Хмельницькій області Зеленюком О.М. встановлено, що під час опитування ОСОБА_1 було надано пояснення, що ним було отримано 20500грн. , з яких 15000 грн. він отримував частинами близько чотирьох разів в приміщенні магазину "Junkers", як суму наданих йому коштів на виготовлення меблів та 5500 грн. від ОСОБА_8 для придбання форнітури та комплектуючих для меблів, замовлених гр.ОСОБА_6 при укладанні вищезгаданих договорів. Крім того, відповідно до пояснень ОСОБА_1 інших письмових договорів з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 він не укладав і підтвердження того, що кошти в сумі 15000 грн. отримані комісаровим були йому надані в оплату по іншим договорам свого підтвердження не знайшли. Вказані обставини відображане в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 02.10.2012р.

Таким чином, скаржник стверджує, що пояснення з приводу того, що надана сума не входить в умови підписання договорів не відповідають дійсності.

Також скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції не встановлював обставини щодо передачі коштів в сумі 20 500 грн.

Враховуючи вказані вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що суд першої інстанції задоволив позовні вимоги за відсутності на те правових підстав, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати, а позов задоволити частково, стягнути на користь ПП "Меблева компанія "Тон-Арт" 4000 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що між ПП МК «Тон-Арт» та ФОП ОСОБА_6 були укладені Договори №1 та №2 про продаж меблів, дані договори подібні за змістом, укладені між одними і тими ж сторонами, різняться між собою лише терміном виконання та вартістю меблів. Пояснює, що вказаніф договори підписані представниками сторін та скріплені відбитками печаток. Також, стверджує, що факт поставки меблів підтверджується, як позивачем так і відповідачем, однак факту оплати за даними договорами від ФОП ОСОБА_6 немає.

Окрім того, звертає увагу суду, що в матеріалах справи наявні докази з яких вбачається факт неодноразового звернення ФОП ОСОБА_6 до правоохоронних органів, за результатами яких останній було відмовлено у порушенні кримінальної справи та встановлено факти, а саме, що поставка меблів зі сторони ПП МК «Тон-Арт» була здійснена, факт оплати з боку ФОП ОСОБА_6 по даним договорам відсутній та оплата про яку розповідає ФОП ОСОБА_6, була здійснена за раніше виконану роботу, а не по спірним договорам.

Враховуючи наведене вище, позивач просить суд апеляційної інстанції рішення господарського суду Хмельницької області від 16.08.2012 року у справі №21/5025/716/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_6 - без задоволення.

15 жовтня 2012 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник та його представник підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції при винесенні даного рішення було неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку із зазначеним рахує, що рішення господарського суду Хмельницької області від 16.08.2012 р. у справі № 21/5025/716/12 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, стягнути на користь ПП "Меблева компанія "Тон-Арт" 4000 грн.

Представники позивача - Приватного підприємства Меблева компанія "Тон-Арт" в судовому засіданні заявили, що з доводами апелянта не погоджується, вважають їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, з врахуванням доповнень, підлягає задволенню частково, а оскаржуване рішення слід змінити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між Приватним підприємством Меблева компанія "Тон-Арт" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 27.01.2012 р. було укладено договір замовлення та продажу меблів № 1 (а.с. 10). За умовами наведеного договору позивач виступав виконавцем, а відповідач покупцем.

Згідно п. п. 1, 2 договору сторони визначили, що позивач зобов'язується виготовляти меблі за замовленням відповідача на протязі 5 днів після здійснення відповідачем часткової або повної попередньої оплати, а відповідач на протязі трьох днів після отримання повідомлення про виготовлення меблів, отримати їх у виконавця та сплатити їх вартість.

Пунктом 2 договору сторони визначили, що позивач зобов'язується виготовляти замовлені меблі, які за розмірами та іншими індивідуальними вимогами відповідають узгодженим з покупцем замовленням (додаток №1).

В пункті 3 договору сторони погодили ціну та порядок розрахунків. Так, відповідно до умов наведеного пункту сторони досягли домовленості, що вартість меблів визначається виконавцем та складає 10 500,00 грн. Покупець здійснює оплату замовлених ним меблів шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця. Не менше 50% вартості сплачується авансом на протязі трьох днів після узгодження замовлення, а остаточна оплата вартості здійснюється в день отримання меблів у виконавця.

У відповідності до положень п. 4 договору транспортні витрати по доставці меблів сплачує покупець . Замовлені меблі передаються покупцеві у зібраному вигляді. Якщо транспортувати зібрані меблі неможливо, то зборка меблів проводиться у покупця.

Окрім того, між сторонами 02.02.2012 р. було укладено договір замовлення та продажу меблів № 2 (а.с. 7) подібний за змістом до договору № 1 від 27.01.2012 р.

Разом з тим, у п. 2 договору № 2 сторони визначили, що виготовлення меблів здійснюється на протязі 11 днів після здійснення відповідачем часткової або повної попередньої оплати, а вартість меблів становить 14 000,00 грн.

На виконання умов наведених договорів між сторонами укладено додатки № 1 (а.с. 8-9, 11-13), в яких сторони узгодили розміри та інші індивідуальні вимоги до меблів.

На виконання умов вказаних вище договорів, позивачем було здійснено поставку меблів, на підставі чого було складено акти передання-приймання предмета продажу від 01.02.2012 р., від 24.02.2012 р. (а.с. 18-19) та видаткові накладні № РН-0000015 від 01.02.2012р. та № РН-0000016 від 24.02.2012 р. (а.с. 16-17) на загальну суму 24500,00 грн.

В той же час, на вказаних актах приймання-передачі та видаткових накладних відсутні підписи відповідача.

Судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог було враховано пояснення сторін, які надавалися в судовому засіданні та містяться в матеріалах справи.

Так, зокрема, позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що за умовами наведених договорів 27.01.2012 р. та 02.02.2012 р. позивачем було поставлено відповідачу товар, який відповідач прийняв, однак відмовився підписувати акт прийому-передачі та оплатити отриманий товар. У зв'язку з цим у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 24 500 грн.

Окрім того, у своїх поясненнях, наведених у відзиві на позов, відповідач стверджує, що на виконання умов договорів №1 від 27.01.2012 р. № 2 від 02.02.2012 р. здійснив оплату товару на загальну суму 20500 грн. В той же час, відповідач зазначає, що відмовився оплатити товар на суму 4 000 грн. у зв'язку з тим, що меблі були виготовлені неналежної якості.

Таким чином, суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов до висновку, що вказане вище спростовує твердження скаржника про здійснення останнім оплати товару в повному обсязі.

В свою чергу, доводи відповідача з приводу безпідставності заявлених позовних вимог підтверджуються наступним.

Так, зокрема, з актів передання-приймання предмета продажу від 01.02.2012 р. та від 24.02.2012 р., які містяться в матеріалах справи, вбачається, що останні не засвідчені підписом та не скріплені печаткою відповідача. Отже, такі документи не можуть бути прийняті судом до уваги в якості належних доказів на підтвердження факту належного виконання сторонами умов укладених договорів.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт передачі меблів відповідачу на вказану суму.

Водночас, в матеріалах справи міститься постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.07.2012 р. (а.с. 33), які було винесено за результатами матеріалів перевірки, здійсненої за письмовою заявою гр. ОСОБА_6, в якій остання просить прийняти міри до директора Приватного підприємства Меблева компанія "Тон-Арт" в особі гр. ОСОБА_1, який неодноразово вимагає у неї кошти за роботи по виготовленню меблів загальною сумою 24 500 грн.

Зі змісту вказаної вище постанови та пояснень директора Приватного підприємства Меблева компанія "Тон-Арт" вбачається, що останній підтвердив отримання від відповідача коштів на загальну суму 15 000 грн., які позивач використав на матеріали, необхідні для виготовлення меблів.

Разом з тим, відповідач, в своїх поясненнях, наведених у відзиві на позов та в апеляційній скарзі (а.с. 42-43, 70-71), наголошує на тому, що оплатив в повному обсязі вартість меблів, поставлених згідно договору № 1 від 27.01.2012 р., а вартість меблів, поставлених згідно договору № 2 від 02.02.2012 р., оплатив на суму 10 000 грн., тоді як загальна вартість меблів становить 14 000 грн.

Отже, на підставі вказаного вище сторони обгрунтовують власну правову позицію щодо наявності визначених законом підстав для задоволення своїх вимог по даній справі.

Натомість, суд першої інстанції при вирішенні даного спору за відсутності письмових доказів, як передачі меблів позивачем відповідачу та і їх оплати відповідачем врахував лише усні поясненнях позивача та відповідача щодо отримання меблів, проігнорувавши при цьому пояснення сторін, щодо їх оплати.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позову враховує наступні правоположення діючого законодавства та обставини справи.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу приписів ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що правовідносини між сторонами виникли за договорами замовлення та продажу меблів №1 від 27.01.2012р. та №2 від 02.02.2012р.

У відповідності до положень статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. ст. 173, 174, ч.1, 2 ст. 175 Господарського кодексу України правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими.

У ст.173 Господарського кодексу України зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зі змісту укладених між сторонами договорів №1 від 27.01.2012р. та №2 від 02.02.2012р. позивач зобов'язується виготовляти меблі за замовленням відповідача на протязі 5 та 11 днів після здійснення відповідачем часткової або повної попередньої оплати, а відповідач на протязі трьох днів після отримання повідомлення про виготовлення меблів, отримати їх у виконавця та сплатити їх вартість.

Стаття 693 Цивільного кодексу України регулює правовідносини які стосуються попередньої оплати товару. Так, за змістом ч. 1 наведеної статті у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Проте, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Із встановлених обставин справи вбачається, що факт виконання позивачем умов договору щодо поставки товару на загальну суму 24 500 грн. підтверджується поясненнями позивача, наведеними в позовній заяві та його представника в судовому засіданні, змістом відзиву на позов, поясненнями відповідача та його представника в судових засіданнях, а також поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_6 наданими під час перевірки звернень відповідача до правоохоронних органів.

В той же час, факт оплати відповідачем позивачу поставлених меблів на суму 20 500 грн. підтверджується поясненнями самого директора Приватного підприємства Меблева компанія "Тон-Арт" ОСОБА_1, наданими під час здійснення перевірки В.о. начальника СДІМ Центрального ВМ ХМВ УМВС України в Хмельницькій області Зеленюком О.М., що відображено в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 02.10.2012р. (а.с.100-102).

Таким чином, керівник позивача ОСОБА_1 визнав факт здійснення відповідачем оплати за поставлені меблі на суму 20 500 грн., однак вказує, що ці кошти були отримані ним за виготовлення інших замовлень відповідача.

Суд апеляційної інстанції, не може взяти до уваги дане твердження представника позивача, оскльки останній в порядку ст.ст. 32, 34 ГПК України, не надав належних до допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що відповідачем замовлялися та оплачувалися, а позивачем виготовлялися якісь інші меблі ніж ті, що виготовлялися та оплачувалися згідно договорів № 1 від 27.01.2012 р. та № 2 від 02.02.2012 р. (а саме договорів, замовлень, креслень, квитанцій , тощо).

Таким чином, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що згідно договорів замовлення та продажу меблів № 1 від 27.01.2012 р. та № 2 від 02.02.2012 р., позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 24 500 грн., а відповідачем оплачено вартість меблів на суму 20 500 грн., відповідно заборгованість складає 4000 грн. .

В свою чергу, суд першої інстанції при вирішенні даного спору не врахував вказані вище обставини справи, у зв'язку з чим неправомірно дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Отже, суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що доводи апелянта в частині відмови у стягненні з відповідача суми боргу в розмірі 20 500 грн. є цілком обгрунтованими, підтверджуються встановленими обставинами справи та наявними у справі доказами, в зв'язку з чим рішення господарського суду Хмельницької області від 16.08.2012 р. у справі № 21/5025/716/12 слід змінити відмовивши в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 20500 грн. заборгованості, в решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 16.08.2012 р. у справі № 21/5025/716/12 змінити виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

" Позов задоволити частково. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Меблева компанія "Тон-Арт" (29000 м. Хмельницький вул. Трудова, 25, код 35605050) - 4000 грн. боргу та 256 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити."

3. Стягнути з Приватного підприємства "Меблева компанія "Тон-Арт" (29000 м. Хмельницький вул. Трудова, 25, код 35605050) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 592 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Хмельницької області видати накази на виконання даної постанови.

5. Справу № 21/5025/716/12 надіслати господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.