Ухвала

від 10.10.2012 по справі 2а-15828/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15828/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собків Я.М., При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монте Наполеоне»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монте Наполеоне»пред'явило позов до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 вересня 2011 року № 0006092303.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Монте Наполеоне»(ідентифікаційний код 30109507) було зареєстровано як юридичну особу 05 жовтня 1998 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (серія А00 № 021023) (номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1074120 0000 015326).

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15 квітня 1999 року № 36464342 (форма № 5-Р) (серія НВ № 479824) ТОВ «Монте Наполеоне»зареєстровано в якості платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 301095026076).

З 29.08.2011 року по 30.08.2011 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Монте Наполеоне»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіаджІо»за період січень-лютий 2011 року, за результатами якої було складено акт № 1937/2303/30109507 від 30.08.2011 року.

13.09.2011 року Апелянтом, на підставі цього акта перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0006092303, яким встановлено порушення Позивачем п. 187.1. ст. 187, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 449 000,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції) у розмірі 1,00 грн.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою дня нарахування Позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість було віднесення Позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості товарів (робіт, послуг) на користь контрагента TOB «Віаджіо». Такі твердження Відповідача є безпідставними та спростовуються наступним.

01 вересня 2010 року між позивачем, в особі генерального директора Кавицького М.Б. та TOB «Віаджіо», в особі директора Черезова С.Е., було укладено Договір поставки товарів народного вжитку № 2 (надалі - Договір, копія Договору є в матеріалах справи).

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 Договору продавець (TOB «Віаджіо») зобов'язався поставити покупцю (Відповідач) товари в кількості, асортименті і за ціною, вказаною в накладних.

Згідно з п.п. 2.1. п. 2 Договору розрахунок за товар проходить між продавцем та покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов Договору TOB «Віаджіо»поставило Позивачу товар, кількість та індивідуальні ознаки якого визначені у накладній б/н від 01.01.2011 року та накладній б/н від 01.02.2011 р. що підтверджує факт передання товару продавцем покупцю (копії накладних є в матеріалах справи).

На вимогу Позивача TOB «Віаджіо»виписало податкову накладну № 1 від 01.01.2011 року на загальну суму 1 146 000,00 грн. (Один мільйон сто сорок шість тисяч гривень 00 копійок) (у тому числі ПДВ 191 000,00 грн. (Сто дев'яносто одна тисяча гривень 00 копійок) та податкову накладну № 1 від 01.02.2011 року на загальну суму 1 548 000,00 грн. (Один мільйон п'ятсот сорок вісім тисяч гривень 00 копійок) (у тому числі ПДВ 258 000,00 грн.) (Двісті п'ятдесят вісім тисяч гривень 00 копійок) (копії договорів є в матеріалах справи).

Оплата за отриманий товар була проведена Позивачем на розрахунковий рахунок TOB «Віаджіо»у сумі, зазначеній у накладній б/н від 01.01.2011 р. та накладній б/н від 01.02.2011 р., що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи. .

За період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року позивачем по взаємовідносинах зі своїм контрагентом TOB «Віаджіо»було сформовано та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року та у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року податковий кредит у розмірі 449 000,00 грн. на підставі податкової накладної № 1 від 01.01.2011 року та податкової накладної № 1 від 01.02.2011 року.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна № 1 від 01.01.2011 року та податкова накладна № 1 від 01.02.2011 року досліджувалися відповідачем під час проведення перевірки. Наявність податкових накладних в акті перевірки не спростовано.

Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки відсутні застереження щодо невідповідності податкових накладних вимогам закону чи порушення порядку її складання.

Щодо правомірності формування позивачем суми податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п, 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна , яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що достатніми підставами для включення Позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін, видача податкової накладної платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року Позивачем за результатами господарської діяльності зі своїм контрагентом TOB «Віаджіо»було сформовано та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року та у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року податковий кредит у розмірі 449 000,00 грн. (Чотириста сорок дев'ять тисяч гривень 00 копійок ) на підставі податкової накладної № 1 від 01.01.2011 року та податкової накладної № 1 від 01.02.2011 року.

Таким чином, Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок невключення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача - TOB «Віаджіо» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість TOB «Віаджіо»№ 100296741 від 09.08.2010 року. Відомості про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість TOB «Віаджіо»у відповідності до чинного законодавства України в порядку визначеному ст. 184 Податкового кодексу України, в акті перевірки відсутні.

Таким чином, TOB «Віаджіо»мало право видавати податкові накладні на поставку товару Позивачу.

Податкова накладна № 1 від 01.01.2011 року та податкова накладна № 1 від 01.02.2011 року, на підставі яких Позивач формував податковий кредит, відповідає вимогам, встановленим п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними платіжних документів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було дотримано усі необхідні законодавчі умови на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: 1) господарська операція відбулася на підставі письмового договору, а факт його виконання підтверджується первинними документами, які належить складати під час здійснення такої операції; 2) учасники господарської операції наділені спеціальною податковою правосуб'єктністю - є платниками податку на додану вартість; 3) між господарською діяльністю платника податку та фактом придбання товарів існує прямий зв'язок та господарський інтерес; 4) платником податку дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

На необхідності дотримання зазначених умов вказує Вищий адміністративний суд України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

Щодо питання про дійсність договору, реальність поставки та отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з Довідкою з ЄДРПОУ АА 342411 від 18.02.2010 року Позивач включений до ЄДРПОУ та здійснює наступні види діяльності: 52.42.0 Роздрібна торгівля одягом; 52.43.0 Роздрібна торгівля взуттям та шкіряними виробами; 52.48.9 Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань (копія договору є в матеріалах справи).

За даними з витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АЄ № 586224 року Позивач здійснює наступні види діяльності: 52.42.1 Роздрібна торгівля одягом, включаючи спортивний, 52.43.1 Роздрібна торгівля взуттям: 51.16.0 Посередництво в торгівлі текстильними виробами, одягом, взуттям та шкіряними виробами; 52.43.2 Роздрібна торгівля шкіргалантерейними виробами (копія витягу є в матеріалах справи).

Замовлені у ТОВ «Віаджіо» товари придбавалися Позивачем з метою використання в подальшій господарській діяльності шляхом реалізації у власній торговій мережі , що відповідає меті діяльності Позивача, відображеній у Статуті товариства, затвердженому зборами учасників протоколом № 5 від 15.01.2004 р.

Наявність власної торгової мережі позивача підтверджується торговими патентами на право торгівельної діяльності за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької 15/4, магазин «Роберто Каваллі», магазин «Боттега Венетта», м. Київ, вул. Володимирська, 20/1, магазин «Лоро-Пьяно» (копії торгових патентів містяться в матеріалах справи).

Приміщення магазинів розташованих за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької 15/4 належать Позивачу на праві строкового користування (оренди) на підставі Договору оренди нежилого приміщення від 28.03.2006 року та Договору оренди приміщення від 01.03.2010 року (копії договорів оренди містяться в матеріалах справи). Приміщення магазину розташованих за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 20/1 належать Позивачу на праві строкового користування (оренди) на підставі Договору оренди від 01.09.2008 року (копія договору оренди міститься в матеріалах справи).

Вказані приміщення, окрім торгівельних залів, обладнані підсобними та складськими приміщеннями, що забезпечують зберігання товару та підготовку до реалізації (маркування, кодування тощо) (копії поверхових планів містяться в матеріалах справи).

Реалізація придбаного у TOB «Віаджіо»товару у роздрібній торгівельній мережі Позивача за період січень-лютий 2011 року підтверджується Книгою обліку розрахункових операцій № 2659016477 р/3 за період з 31.10.2010 року по 01.05.2011 року. Книгою обліку розрахункових операцій № 2659015934 р за період з 25.11.2010 року по 01.06.2011 року, Книгою обліку розрахункових операцій № 2659012977 р/5 за період з 28.07.2010 року по 25.01.2011 року, Книгою обліку розрахункових операцій № 2659012977/6 за період з 26.01.2011 року по 31.07.2011 року (витяги з книг обліку розрахункових операцій є в матеріалах справи).

Таким чином, викладене підтверджує, що господарська операція Позивача з TOB «Віаджіо»є реальною та підтверджується необхідними документами, товари були використані Позивачем у власній господарській діяльності, відповідно до її мети, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції.

Згідно з правовою позицією, викладеній в п. 1.3 Оглядового листа Вищого Арбітражного Суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними»договори, котрі реально виконувалися, що підтверджується складеними сторонами документами, не можуть вважатися такими, що спрямовані на порушення вимог законодавства про податки та на ухилення від сплати податків (обов'язкових платежів).

Договірні відносини між Позивачем та TOB «Віаджіо»були спрямовані на реальне настання обумовлених сторонами правових наслідків, а також, реально виконувалися, що підтверджується відповідними документами, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене і з врахуванням змісту п. 1.3 Оглядового листа Вищого Арбітражного Суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними»твердження Відповідача про фіктивність правочину між Позивачем та TOB «Віаджіо», відображене в акті перевірки, є безпідставним і необґрунтованим, оскільки, відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законом.

Відповідачем не вказано в акті перевірки на рішення суду про визнання недійсним договору між Позивачем та TOB «Віаджіо», а, отже, такий договір є дійсним та породжує правові наслідки для сторін договору.

Твердження Відповідача, відображені в акті перевірки, про порушення контрагентами TOB «Віаджіо»податкового законодавства, зокрема, шляхом неподання до податкових органів декларацій з податку на додану вартість, твердження про укладення угод TOB «Віаджіо»з контрагентами без мети настання реальних наслідків, та як наслідок висновок про те, що господарська діяльність позивача була спрямована на надання податкової вигоди третіх осіб є безпідставним.

Відповідно до п. 1.1 Оглядового листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними»№ 01-8/481 від 20.04.2001 р. невиконання стороною угоди обов'язків щодо подання звітності і сплати податків не є підставою для визнання угоди недійсною.

Згідно з довідкою Вищого адміністративного суду України від 20.10.2006 р. «Про вивчення та узагальнення судової практики про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету»якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив: «...у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, Постанова від 9 вересня 2008 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -2362425)».

У відповідності з п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції є одним з різновидів фінансової відповідальності. Фінансова відповідальність застосовується за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства.

Оскільки, відсутній факт порушення Позивачем податкового законодавства, накладення на Позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн. на думку колегії суддів є протиправним.

З огляду на те, що по справі було встановлено реальне здійснення господарської операції та її зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням рішенням.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.