Ухвала

від 02.10.2012 по справі 312/4-06/20-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 312/4-06/20-12 Головуючий у 1-й інстанції: Бабкіна В.М.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС на постанову Господарського суду Київської області від 02 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факел»до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю «Факел»(далі -Позивач, ТОВ «Факел») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі -Відповідач, Ірпінська ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2006 року №0000932310/0/10821.

Постановою Господарського суду Київської області від 02 квітня 2012 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність включення до складу податкового кредиту 21 213,80 грн. податку на додану вартість, а тому позовні вимоги є повністю обґрунтованими. Крім того, суд зауважив, що Відповідачем не подано доказів фіктивності контрагента Позивача.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом не було взято до уваги факти та докази, на які посилався Відповідач у ході розгляду справи по суті.

У судовому засіданні повноважний представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив вимоги останньої задовольнити повністю.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явився.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у серпні 2008 року посадовими особами Ірпінської ОДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Факел»з питань правильності взаємовідносин з ТОВ «ФортАгроБуд»за період з 01.07.2005 року по 31.07.2005 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за липень 2005 року в сумі 21 213,80 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 01.08.2006 року №1142/23-2/20612648. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2006 року №0000932310/0/10821, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31 812,70 грн. (у тому числі за основним платежем -21 213,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -10 606,90 грн.).

Вирішуючи питання про реальність укладених між контрагентами договорів, суд першої інстанції встановив, що 07 липня 2005 року між ТОВ «Факел»(замовник) та ТОВ «ФортАгроБуд»(підрядник) було укладено договір підряду № 7/07-05, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати роботи з ремонту асфальтно-бетонного покриття по вул. Ворошилова в смт. Ворзель.

Як вірно встановлено судом, Додатком № 1 до договору підряду № 7/07-05 від 07 липня 2005 року було визначено договірну ціну на будівництво (ремонт) асфальтно-бетонного покриття по вул. Ворошилова в смт. Ворзель, що здійснюється в 2005 році, яка становить 127 283,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 21 214,00 грн.

Зазначені вище суми ПДВ були включені ТОВ «Факел»до податкового кредиту в липні 2005 року та відображені в Декларації з податку на додану вартість за липень 2005 року.

Надаючи оцінку реальності укладених Позивачем з ТОВ «ФортАгроБуд»договорів, суд першої інстанції вірно зауважив, що у матеріалах справи наявні довідка про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2005 року (форма КБ-3), акт виконаних робіт за липень 2005 року № 1, податкова накладна від 15 липня 2005 року № 1507.1 на суму ПДВ 7 213,80 грн., за № 5 податкова накладна від 07 липня 2005 року № 707 на суму ПДВ 14 000,00 грн. У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про реальний характер укладеного між ТОВ «Факел»та ТОВ «ФортАгроБуд»договору.

Щодо правомірності включення Позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість сум за результатами господарських відносин з ТОВ «ФортАгроБуд», суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази анулювання свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість контрагента Позивача до моменту видання останніх ТОВ «Факел»податкових накладних, то не може ставитися під сумнів правомірність формування податкового кредиту Позивачем.

На думку колегії суддів, така позиція суду першої інстанції є обґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі -Закон про ПДВ) в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції 2004 року).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи податковим накладним, виписаним Позивачу ТОВ «ФортАгроБуд», а також перевіривши останні на відповідність вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що виписані контрагентами ТОВ «Факел»податкові накладені оформлені належним чином.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Приписи пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ визначають, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Надаючи оцінку наявності у контрагента Позивача права складати податкові накладені, Господарський суд Київської області вірно наголосив на тому, що предметом спору неправомірне, на думку податкового органу, віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, не підтвердженої податковими накладними, виданими Позивачу ТОВ «ФортАгроБуд», внаслідок визнання останнього рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2006 року у справі № 2-317/06 таким, що не набуло статусу юридичної особи від дати реєстрації, тобто від 26 січня 2005 року, що призвело до заниження ТОВ «Факел» податку на додану вартість за липень 2005 року в сумі 21 213,80 грн.

Водночас суд вірно акцентував увагу на тому, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 2-317/06 від 13 червня 2006 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва у даній справі від 24 лютого 2006 року було скасовано. Ухвалою Дніпровського суду м. Києва у справі № 2-2039/2006 від 13 липня 2006 року позов про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів ТОВ «ФортАгроБуд» було залишено без розгляду; дана ухвала оскаржена не була та набрала законної сили.

З огляду на викладене, колегія суддів повністю погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що ТОВ «ФортАгроБуд»не було визнано в судовому порядку таким, що не набуло статусу юридичної особи з моменту його реєстрації, а його свідоцтво як платника ПДВ було чинним на момент господарських відносин з Позивачем.

Таким чином, враховуючи, що єдиною законною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість є підтвердження останнього належним чином оформленими податковими накладеними, виписаними уповноваженими на те суб'єктами господарювання -платниками ПДВ, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про правомірність включення Позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплаченої на підставі виписаних ТОВ «ФортАгроБуд» податкових накладних.

Крім того, судова колегія критично оцінює позицію Апелянта щодо того, що встановлення факту недобросовісності контрагента суб'єкта господарювання як платника податку є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Факел», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість викладеної в апеляційній скарзі Відповідача позиції та вважає за необхідне залишити останню без задоволення.

Крім того, щодо можливості розгляду Господарським судом Київської області зазначеного спору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення»КАС України останній набирає чинності з 01 вересня 2005 року.

Пунктом 6 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення»КАС України визначено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року , вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих господарських судів у справах, що підсудні окружному адміністративному суду, передаються цими судами до окружного адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.

Адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами відповідно до абзацу першого цього пункту.

За таких обставин, враховуючи що провадження у даній справі було відкрито 21 серпня 2006 року, а Київський окружний адміністративний суд, юрисдикція якого поширюється на Київську область, розпочав свою роботу 01 жовтня 2008 року, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про дотримання Господарським судом Київської області правил підвідомчості спорів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС -залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 02 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факел»до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.