Постанова

від 11.10.2012 по справі 2а-10362/12/0170/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2а-10362/12/0170/22 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ   вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013          ПОСТАНОВА Іменем України 11 жовтня 2012 р. (10:10) Справа №2а-10362/12/0170/22    Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Говорун М.Ф., без участі представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом          Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби      до  Підприємство "Баглан"      про стягнення. Обставини справи. Державна податкова інспекція у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (далі – позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Підприємства "Баглан" (далі – відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 3298,50 грн. по платі за землю.   Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.09.12р. відкрито провадження по справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином згідно ст.33 КАС України за місцем реєстрації, про причини неявки суд не повідомив.   Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів з'ясування обставин по справі, керуючись ст.ст.33,128 КАС України, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представників сторін. Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд ВСТАНОВИВ:            Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції  є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених  Конституцією та законами України. Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень. Таким чином, судом встановлено, що позивач під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень. Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою ЄДРПОУ 30351725 та  знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м.Ялті АР Крим ДПС.   Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Пунктом 54.1 ст.54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. В судовому засіданні встановлено, що станом на момент подання позову за відповідачем рахується податковий борг в сумі 3298,50 грн. Встановлено, що зазначена сума податкового боргу виникла з наступних підстав. Відповідачем самостійно подано до ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС податковий розрахунок земельного податку №1057 від 21.01.11р. на 2011 рік, згідно якої сума зобов'язання з цього виду податку щомісячно складає 83,25 грн. Отже відповідачем самостійно узгоджена сума зобов'язання за лютий-грудень 2011р. сплачена не була та складає 2015,75 грн. Далі, відповідачем подано до ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) №244 від 23.01.12р. на 2012 рік, згідно якої сума зобов'язання з цього виду податку щомісячно складає 183,25 грн. Відповідачем самостійно узгоджена сума зобов'язання за січень-липень 2012р. сплачена не була та складає 1282,75 грн.     Відповідно до п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби виносить податкову вимогу. Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до п.95.2 ст.59  Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Таким чином,  органи державної податкової служби мають звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків,  який має податковий борг, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання платнику податкової вимоги. Заборгованість відповідача є грошовим зобов'язанням відповідача за узгодженими сумами податкових зобов'язань в період 2011-2012 років, які не були ним сплачені. Отже, для стягнення вищезазначених сум податкового боргу податковий орган повинен був відповідно до ст.59, п.95.2 ст.59 Податкового кодексу України надіслати відповідачу податкову вимогу на зазначені суми. Судом встановлено, що податковим органом на зазначені суми податкового зобов'язання відповідачу податкові вимоги в 2011-2012 роках не надсилались, отже у позивача не виникло права на  стягнення  таких податкових боргів в судовому порядку. Щодо посилання податкового органу на те, що відповідачу направлялась податкова вимога №1/588 від 04.10.2010 року, що є достатньою підставою для стягнення податкового боргу з відповідача у судовому порядку згідно п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне. Відповідно до  п.п.14.1.152.  п.14.1  ст.14  Податкового кодексу України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом. Погашення ж податкового боргу можливо шляхом добровільного погашення платником податку такого боргу, звернення податковим органом стягнення на майно  платника податку, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, та стягнення  податкового боргу шляхом звернення  органу державної податкової служби до суду. Стягнення податкового боргу шляхом звернення органу державної податкової служби до суду регулюється спеціальною нормою - п.95.2 ст.59 Податкового кодексу України, відповідно до якого стягнення коштів платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Отже, надіслання податкової вимоги платнику податку є обов'язковим для здійснення податковим органом його стягнення у судовому порядку. Норма п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України № 2181 від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, яка  встановлювала, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу, при цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється, втратила чинність з 01.01.11 р. у зв'язку із набранням чинності Податковим кодексом України, у якому подібна норма відсутня. Норма п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України стосується випадків самостійного погашення податкового боргу платником податків. Норма п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України стосується випадків збільшення податкового боргу внаслідок адміністративного оскарження. Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. N 266, зареєстрований в Мінюстиці України 16 липня 2001 р. за № 595/5786, згідно з п. 4.6. якого окрема податкова вимога щодо нового податкового боргу не формується, з часу набрання чинності Податковим кодексом України не діє. Як зазначалось вище, в адміністративному позові вказано про наявність у відповідача  податкового боргу за 2011-2012 роки та нараховані санкції після набрання чинності діючого Податкового кодексу України. Однак доказів направлення податкових вимог, які містять відомості передбачені ч. 2 п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, відповідачу на зазначені суми податкового боргу позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано. Зазначена ж податкова вимога була направлена позивачем відповідачу раніше ніж виникнення податкового боргу, що стягується по даній справі, та до набрання чинності Податкового Кодексу України, якій регулює питання щодо стягнення податкового боргу, що виник та встановлений з 01.01.11р. Таким чином, врегулювання спірних відносин в частині права позивача на звернення до суду із позовними вимогами про стягнення податкового боргу повинно відбуватись за вимогами чинного Податкового кодексу України, а саме з урахуванням п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, згідно якого для виникнення права на стягнення податкового боргу,  необхідно настання двох подій, а саме: направлення платнику податків податкової вимоги про погашення податкового боргу по кожному виду податку, по кожному податковому періоду окремо; сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають. Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд                                         ПОСТАНОВИВ: В задоволенні адміністративного позову відмовити.           Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.     Суддя                                                                         Радчук А.А.