Постанова

від 25.09.2012 по справі 2а/2370/3339/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року Справа № 2а/2370/3339/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Гаращенка В.В.,

при секретарі -Шалько І.П.,

за участю:

представника позивача: Комара С.Г. -за довіреністю,

представника відповідача: Малькової Я.Б. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Уманська будівельно-монтажна фірма «Агропромрембуд»до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Уманська будівельно-монтажна фірма «Агропромрембуд»звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області від 27.04.2012 року №0000212310.

Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримав у повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог пояснив, що викладені в акті перевірки висновки є необґрунтованими та направленими на безпідставне зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість. Посилання відповідача на нікчемність господарських операцій між позивачем та його контрагентом не відповідають дійсності, оскільки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними. Позивачем виконані всі необхідні дії, передбачені чинним законодавством України, які дають право на бюджетне відшкодування. Стосовно виявлених порушень в діяльності контрагента позивача представник зазначив, що за негативні наслідки має відповідати особа, яка допустила такі порушення, але аж ніяк не позивач, який є добросовісним платником податків і здійснює свою господарську діяльність в рамках, визначених законом. Так, договірні зобов'язання між позивачем та його контрагентом фактично виконані, що підтверджується відповідними документами і, відповідно, дає позивачу право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, тому з підстав викладеного оскаржуване рішення відповідача є неправомірним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні та в письмовому запереченні на адміністративний позов представник відповідача просила відмовити в його задоволенні повністю, зазначивши при цьому, що ревізори, діючи в межах чинного законодавства, в ході проведення перевірки правомірно встановили завищення позивачем сум бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки до податкового кредиту не відносяться суми податку по операціях з суб'єктами господарювання, який здійснює фіктивну діяльність, крім того, за відсутність необхідних умов та наміру здійснення господарської діяльності укладений між позивачем та його контрагентом правочин має ознаки нікчемності, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, виписані неналежною особою в адресу позивача податкові накладні не підтверджують податкове зобов'язання, оскільки не мають статусу юридично значимих, тому в порушення вимог податкового законодавства ТОВ УБМФ «Агропромрембуд»неправомірно сформовано податковий кредит по операціях з суб'єктом господарювання ТОВ «Граньстройінвест», що призвело до недоплати податку на додану вартість. Таким чином, виявлена фіктивність діяльності контрагента позивача вказує на відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ за вересень 2011 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Уманська будівельно-монтажна фірма «Агропромрембуд»зареєстроване як суб'єкт господарювання -юридична особа Уманською районною державною адміністрацією Черкаської області 18.12.1995 року, ідентифікаційний код 14189277, перебуває на обліку в Уманській об'єднаній державній податковій інспекції та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №32277600, виданого 16.06.2005 року.

Уманською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Уманська БМФ «Агропромрембуд»з питання правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Граньстройінвест»(код ЄДРПОУ 37649152) за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12.04.2012 року №150/22/14189277.

За висновками вказаного акту ТОВ УБМФ «Агропромрембуд»порушено вимоги пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, в результаті чого неправомірно сформовано податковий кредит за вересень 2011 року в сумі 40012 грн. 40 коп. по взаємовідносинах з ТОВ «Граньстройінвест».

27 квітня 2012 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за №0000212310 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 40012 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 10003 грн.

В ході дослідження доказів по справі судом встановлено, що фактичною підставою для безпідставного віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача та винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки висновки про визнання нікчемним правочину, укладеного між ТОВ УБМФ «Агропромрембуд»та його контрагентом -ТОВ «Граньстройінвест», оскільки за висновком відповідача встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання.

За загальним правилом нікчемний правочин не породжує правових наслідків, що передбачено нормою статті 216 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач, а тому такий правочин підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину.

До такого висновку відповідач дійшов в зв'язку з тим, що у контрагента позивача ТОВ «Граньстройінвест»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби для належного виконання договірних зобов'язань, а господарські операції не направлені на настання реальних наслідків, що відповідно, підтверджує безпідставність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Вказане зафіксовано ДПІ у Вишгородському районі Київської області в ході проведення камеральної перевірки ТОВ «Граньстройінвест», яка оформлена актом №764/15-2/37649152 від 03.11.2011 року, тому на основі викладених вище тверджень відносно контрагента позивача відповідачем зроблені висновки про порушення податкового законодавства ТОВ УБМФ «Агропромрембуд».

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і, відповідно, винесених на його підставі спірних рішень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

В матеріалах справи позивачем надані первинні документи на підтвердження реальності здійснених господарських операцій по виконанню договірних умов (будівельних робіт), фактичне вчинення яких ставиться під сумнів відповідачем.

Судом встановлено, що позивач виступає генеральним підрядником на виконання робіт по будівництву елеватора на об'єкті будівництва в с. Соколівка Крижопільського району Вінницької області, замовником спорудження якого являється ПП «Кряж»за договором №39/11 від 10.12.2010 року.

В свою чергу, як пояснив представник позивача через великий об'єм замовлених робіт, між позивачем та ТОВ «Граньстройінвест»укладений договір №1/2011 від 01.09.2011 року по виконанню частини будівельно-монтажних робіт на загальну суму 240074 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ 40012 грн. 40 грн., а саме: по спорудженню комплексу приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна в с. Соколівка Крижопільського району Вінницької області.

За умовами договору генерального підряду №39/11 позивачу відповідно до п. 9.1 договору надано право залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників).

Для підтвердження факту виконання передбачених договором робіт позивачем надані такі документи як локальний кошторис, розрахунок договірної ціни та акт приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2011 року №26 типової форми КБ-2в, а також банківський документ від 19.09.2011 року в підтвердження повної оплати виконаних робіт.

ТОВ «Граньстройінвест»виписана податкова накладна від 16.09.2011 року №90 на підставі якої ТОВ УБМФ «Агропромрембуд»включено 40012 грн. 40 коп. ПДВ до складу податкового кредиту за вересень 2011 року.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної Наказом Державної податкової адміністрації від 21.12.2010 року №969 (далі -Порядок), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Аналогічне положення викладено в пункті 201.8 Податкового кодексу України, де зазначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Отже, податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник даного податку у передбаченому законом порядку.

ТОВ «Граньстройінвест»видано свідоцтво №100340824 про реєстрацію його як платника ПДВ податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області 15.06.2011 року, яке 21.12.2011 року анульоване. Однак суд звертає увагу, що господарська операція з указаним підприємством, в результаті здійснення якої сума ПДВ віднесена до податкового кредиту, мала місце у вересні 2011 року, тобто до анулювання свідоцтва.

Крім того, ТОВ «Граньстройінвест»відповідно до ліцензії №589795 має право здійснювати будівельні та монтажні роботи.

Таким чином, в період існування господарських відносин позивача з ТОВ «Граньстройінвест»і отримання податкової накладної, контрагент був зареєстрований державною податковою службою, мав статус платника ПДВ з правом здійснювати відповідний вид робіт.

Згідно пункту 6.2 Порядку податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Отже, позивач як покупець (замовник) робіт, зареєстрований як платник ПДВ, має право на включення до податкового кредиту відповідних витрат.

За даними Єдиного державного реєстру директор ТОВ «Граньстройінвест»та уповноважена особа від даного підприємства на вчинення юридичних дій, в тому числі підписання договорів та первинних документів, на вересень 2011 року був ОСОБА_3

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Водночас, податкова інспекція стверджує, що документи, складені від імені ТОВ «Граньстройінвест», не несуть належного юридичного навантаження і не підтверджують факт виконання вказаним товариством будівельно-монтажних робіт через підписання їх невстановленими особами від імені директора товариства.

Підставою для таких висновків стало те, що документальне оформлення правовідносин здійснювали невідомі особи, не уповноважені керівником ТОВ «Граньстройінвест»проводити господарські операції та підписувати первинні документи, таким чином податкові накладні видані в порушення норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Також відповідач зазначає, що реєстрація ТОВ «Граньстройінвест» взагалі здійснювалась не громадянином ОСОБА_3, а невідомими особами з метою оформлення фіктивного підприємництва для отримання вигоди.

Такі висновки ґрунтуються на проведеному спеціалістом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області почеркознавчому дослідженні та порівнянні підписів у певних документах ТОВ «Граньстройінвест», а також на тому, що по факту діяльності посадових осіб контрагента позивача порушена кримінальна справа.

Результати такого почеркознавчого дослідження зафіксовані у висновку спеціаліста від 31.10.2011 року №328, де зазначено, що при порівнянні вільних зразків підписів громадянина ОСОБА_3 з підписами на вказаних документах встановлено, що останні виконані не керівником ТОВ «Граньстройінвест»ОСОБА_3

Вказаний висновок взятий як достатня підстава для визнання правочину, укладеного ТОВ УБМФ «Агропромрембуд»з ТОВ «Граньстройінвест», нікчемним, так само як і решти бухгалтерських документів, які не мають юридичних наслідків через їхнє оформлення неуповноваженою на те особою.

Стосовно доцільності взяття до уваги висновків проведеної почеркознавчої експертизи, суд вказує на наступне.

Статтею 384 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність, зокрема, за завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України або в суді.

З матеріалів справи вбачається, що експерта, яким проведене вищезазначене почеркознавче дослідження, належним чином не повідомлено про відповідальність, яку він несе перед законом за дачу хибних висновків або їх викривлене чи неточне відображення з можливістю трактування в наступному у вигідному для певних осіб ракурсі.

За таких обставин висновок проведеної почеркознавчої експертизи судом, як належний доказ в обґрунтування позиції відповідача, до уваги не береться в силу ч. 3 ст. 70 КАС України.

Відносно посилань відповідача на порушення 19.01.2012 року слідчим відділом податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва кримінальної справи № 80-0263 на підставі ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення ряду юридичних осіб, в т.ч. ТОВ «Граньстройінвест», суд зазначає наступне.

Доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили.

Постанови про порушення кримінальних справ, пояснення осіб чи притягнення осіб в якості обвинувачених по кримінальній справі не є допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки згідно з положеннями ст. 323 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому, згідно ст. 76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами в справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

На момент розгляду даної справи відсутні будь-які судові рішення про притягнення до відповідальності чи вироки суду у кримінальній справі, які набрали законної сили та мають значення для розгляду спору по суті.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Граньстройінвест»виконало покладені на нього договірні зобов'язання, що підтверджується, зокрема, наданим актом №26 прийняття виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, тоді як з боку позивача в свою чергу надано суду доказ виконання договірних зобов'язань в частині підтвердження повної оплати виконаних робіт, що свідчить про реальність здійснення господарської операції.

На думку суду, порядок та спосіб виконання контрагентом своїх договірних зобов'язань, ким та за рахунок яких ресурсів вони виконані, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта господарської діяльності -як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, оскільки така операція фактично мала місце і направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Вказана обставина спростовує висновок Уманської ОДПІ про наявність умислу позивача, направленого на вчинення дій для отримання податкової вигоди в частині штучного формування податкового кредиту.

Сторони виконали свої зобов'язання за вказаним договором, що спростовує твердження відповідача стосовно того, що правочин не був направлений на реальне настання правових наслідків. Їх належне виконання підтверджується відповідними документами.

Отже, порушень законодавства при здійсненні господарських операцій згідно договору не встановлено, що свідчить про його наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів в Україні, зокрема, вичерпний перелік таких податків і зборів та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі -Кодекс).

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Розділом V Кодексу регулюється порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

Відповідно до приписів пункту 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в тому числі і в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Кодексу визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно частини 2 пункту 198.3 статті 198 Кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що первинні документи позивача оформлені у відповідності до вимог законодавства, а тому являються підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Оскільки на момент виконання господарських операцій контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та дійсне свідоцтво платника ПДВ, відповідно, зазначений суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні, адже таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку на додану вартість.

Отже, податкова накладна по вищенаведеній операції виписана особою, яка являлась платником податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємство-контрагент під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ. Доказів зворотного в акті не надано, даний факт нічим не спростовано.

Стосовно висновків перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області щодо діяльності ТОВ «Граньстройінвест», суд зазначає наступне.

Порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Зміст договору, укладеного між позивачем та його контрагентом , не суперечить актам цивільного законодавства, фактів, які свідчили б про те, що предмет договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, судом не встановлено, вказаних доказів у відповідності до положень статті 71 КАС України відповідачем не надано.

Суд звертає увагу, що в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, в розумінні статей 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: відсутність фактичного здійснення господарський операцій, замовлення позивачем робіт у контрагентів які систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, не надано доказів наявності обізнаності позивача стосовно діяльності один одного або їх взаємопов'язаності, тощо.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної є достатніми підставами для формування податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, суд вважає наявними підстави для правомірного формування податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся.

Крім того, суд звертає увагу, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року у справі за позовом ТОВ «Граньстройінвест»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправних дій ДПІ у Вишгородському районі по проведенню камеральної перевірки згідно акту №764/15-2/37649152 від 03.11.2011 року винесено рішення, яким задоволено вимоги позивача і визнано протиправними дії ДПІ у Вишгородському районі Київської області по проведенню камеральної перевірки ТОВ «Граньстройінвест», результати якої оформлено актом № 764/15-2/37649152 від 03.11.2011 року, при цьому на вказаний акт перевірки посилається відповідач при складанні висновків відносно допущених позивачем порушень.

З викладеного вбачається, що висновки даної перевірки також не можуть бути належним доказом в обґрунтування доводів Уманською ОДПІ при визначенні правопорушень в діяльності позивача.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що суб'єкт владних повноважень, не довів, що діяв в межах Закону, а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що з'явленні в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області від 27 квітня 2012 року за № 0000212310 про застосування товариству з обмеженою відповідальністю Уманська будівельно-монтажна фірма «Агропромрембуд»грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 40012 грн. та за штрафними санкціями в сумі 10003 грн. -скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Уманська будівельно-монтажна фірма «Агропромрембуд»500 (п'ятсот) грн. 15 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 жовтня 2012 року.

Суддя В.В. Гаращенко