Рішення

від 08.10.2012 по справі 21/5007/884/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" жовтня 2012 р. Справа № 21/5007/884/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіна Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 - паспорт НС НОМЕР_1 від 01.03.96р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного навчального закладу "Арцизький професійний Аграрний ліцей" (с. Теплиця, Арцизький район, Одеська область)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)

про стягнення 46428,00 грн.

У відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 46428,00грн. заборгованості, з яких: 36500,00грн. основного боргу, 7373,00грн. пені та 2555,00грн. неустойки (штрафу).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.69).

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.50). В судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору та для огляду оригінал ВМД №30-0005963 від 04.10.12р., копію якої судом долучено до матеріалів справи.

Станом на дату судового засідання відповіді з Арцизької МДПІ Одеської області ДПС та Одеської філії «ЄвроЕкспрес Пошта» щодо запитуваної судом інформації на адресу господарського суду не надійшли.

Враховуючи, що 15.10.12р. закінчується продовжений згідно ч.3 ст. 69 ГПК України строк розгляду спору, і часу, що залишився до закінчення вказаного строку, не достатньо не лише для виконання вимог попередньої ухвали, але і для належного повідомлення учасників судового процесу про відкладення розгляду справи, спір вирішується за наявними у справі документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наданих до справи документів та не заперечувалося сторонами, 12.09.11р. між Державним навчальним закладом "Арцизький професійний Аграрний ліцей" (позивач/покупець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач/продавець) був укладений Договір купівлі-продажу №93 автозапчастин, а саме: двигуна ГАЗ-53 вартістю 28500,00грн. та коробки передач ГАЗ-53 вартістю 8000,00грн., на загальну суму 36500,00грн. (пп.2.1 Договору).

Відповідно до пп.5.1 Договору, останній був укладений та діяв до 31.12.11р.

Позивач вказує, що ним на підставі Договору та згідно рахунку №6 (а.с. 10,55) було перераховано відповідачу за автозапчастини грошові кошти у сумі 36500,00грн. згідно платіжного доручення №104 від 20.09.11р. (а.с. 8).

Однак, як вбачається з позовної заяви, позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання по поставці товару не виконав.

Про вказане зазначено і в письмових поясненнях позивача (а.с.25,44), згідно яких також повідомляється, що з метою досудового врегулювання спору, відповідачу була направлена претензія №95 від 26.04.12р. (а.с.29), згідно умов якої позивач просив здійснити передачу автозапчастин згідно договору чи перерахувати на його розрахунковий рахунок суму основної заборгованості та пені, однак претензія була залишена без відповіді та задоволення.

Згідно наданих в судовому засіданні усних пояснень, представник позивача вказав, що від відповідача надійшли автозапчастини, однак, оскільки поставлений товар був не новий, а марка і модель двигуна та коробки передач не відповідала умовам укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №93 від 12.09.11р. (замість двигуна та коробки передач ГАЗ-53 відповідачем було поставлено автозапчастини ГАЗ-66), позивач відмовився в отриманні останніх по причині неможливості їх використання в професійній діяльності навчального закладу, про що було складено Акт на предмет огляду товару від 04.10.11р. (а.с. 45). Як вбачається з вказаного Акта, в останньому зазначено, що від вантажу відмовились, вантаж зі складу "Євро-Експрес почта" ДНЗ "АПАЛ" не отримував.

Представник позивача також пояснив, що проставлені на накладній №6 від 13.09.11р. штампи та відмітки "повернуто банком" було здійснено Управлінням Державного казначейства у Арцизькому районі Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, оскільки ДНЗ є державною установою та здійснює розрахунки через казначейство.

Зважаючи, що умови договору відповідачем не виконані належним чином, у відповідності до п.п.4,5 Договору, позивач заявив до стягнення 7373,00грн. пені та, згідно ст. 231 ГК України, 2555,00грн. штрафу. Також позов обґрунтовано приписами ст.ст. 7,20,173,174 ГК України, ст.ст.525,610,611,629 ЦК України.

Відповідач, згідно усних пояснень та відзиву на позовну заяву від 11.09.12р. (а.с. 50) проти позову заперечила. Вказала, що з накладної №6 від 13.09.11р. (а.с.9,56), яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що відповідачем було передано позивачу двигун ГАЗ-53 вартістю 28500,00грн. та коробку передач ГАЗ-53 вартістю 8000,00грн., на загальну суму 36500,00грн. Оскільки, згідно усної домовленості сторін, поставка товару мала здійснювалася через службу термінової доставки вантажів «Євро-експрес», відповідач вважає, що належним доказом отримання позивачем вантажу є видана Одеською філією «ЄвроЕкспрес Пошта» вантажно-митна декларація - ВМД №30-0005963 від 04.10.12р., факсимільну копію якої останній надав до справи. Зважаючи, що претензій позивача з приводу поставленого відповідачем товару на адресу останнього до квітня місяця 2012 року не надходило, доказів повернення товару позивачем надано не було, враховуючи строк дії Договору купівлі-продажу від 12.09.11р., відповідач вважає, що товар прийнятий позивачем, а тому заявлені позовні вимоги є безпідставними. Зазначила, що являється платником єдиного податку, тому податкову накладну надати не має можливості. Крім того ФОП ОСОБА_1 повідомила, що накладну №6 від 13.09.11р., яка передавалася разом з товаром, позивач повернув на її адресу, однак не підписав (а.с.56).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення позивача до суду останній вказав невиконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу №93 від 12.09.11р. (а.с.7,36).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами Договору купівлі-продажу №93 від 12.09.11р., а саме п.3.1, сторони передбачили, що строки, умови оплати та постачання товару узгоджуються по домовленості сторін.

Так, з платіжного доручення №104 від 20.09.11р. (а.с. 8) вбачається, що позивачем було перераховано відповідачу за автозапчастини грошові кошти у сумі 36500,00грн., згідно Договору та згідно накладної №6 від 13.09.11р.

При цьому, враховуючи твердження позивача щодо неотримання обумовленого Договором товару та щодо його відмови прийняти направлений відповідачем товар, слід зазначити, що у відповідності до ч.1 ст. 662ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 662ЦК України).

Статтею 665ЦК України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 689ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст. 690ЦК України, якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця. Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк. Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві.

Вищенаведене відповідає вимогам ч.8 ст. 268 ГК України, згідно якої, у разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові...

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на вищевказані приписи законодавства, вимога про стягнення вказаної позивачем суми є обґрунтованою лише за умови, якщо товар був оплачений, однак не поставлений відповідачем в обумовлений договором строк і при цьому позивачем заявлялася вимога про повернення коштів; чи при відмові від договору за передбачених законодавством умов.

Однак, з наданих до справи документів вбачається, що позивачем було отримано товар від відповідача.

Так, за ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 1 статті 1 вказаного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Так, накладна являється первинним разовим документом по обліку товарно-матеріальних цінностей, який для надання їй юридичної сили і доказовості повинен мати обов'язкові вищезазначені реквізити. Накладні застосовуються в усіх підприємствах і є документами, згідно яких фіксується надходження або відпуск матеріальних цінностей.

Водночас пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей, затвердженої Наказом Мінфіну України N 99 від 16.05.96р. визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Тобто довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення керівника підприємства про надання повноважень конкретній фізичній особі одержати для підприємства цінності, згідно визначених у ній переліку та кількості.

Частиною 2 п. 10 Інструкції визначено, що невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

Із доданих до матеріалів справі копій наданих сторонами примірників накладної №6 від 13.09.11р. вбачається, що вона видана саме для відпуску позивачу товару, визначеного умовами Договору №93 від 12.09.11р., тобто двигуна і коробки передач марки та моделі ГАЗ-53. У графі "Відвантажив (ла)", накладна підписана та скріплена печаткою відповідача, однак, у графі "Отримав (ла)" відомості відсутні.

Водночас предоставлена позивачем довіреність серії 12 ААБ №474944 від 16.09.11р., видана на ім'я ОСОБА_2, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.30) свідчить, що саме ОСОБА_2 було уповноважено отримати зазначений у вищевказаній накладній товар. Доказів того, що видана позивачем довіреність серії 12 ААБ №474944 від 16.09.11р. не була використана, як того вимагає п. 10 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей, чи анульована (пп. "д" п.11 Інструкції), матеріали справи не містять.

При цьому, з наданих до справи документів вбачається та не заперечувалося сторонами і їх представниками в судовому засіданні, що поставка автозапчастин здійснювалася відповідачем через службу термінової доставки вантажів «Євро-експрес».

Згідно Правил транспортно-експедиційного обслуговування клієнтів (далі - Правила), які зазначені на зворотньому боці вантажно-митної декларації, ТОВ «ЄвроЕкспрес» зобов'язалося за платню і за рахунок клієнта організувати доставку вантажу (багажу) в місце призначення, вказане в декларації.

Відповідно до пп.3.4 п.3, п.6 Правил за узгодженням з Експедитором, вартість послуг Експедитора може бути сплачена вантажоодержувачем, але не пізніше моменту отримання ним вантажу (багажу). Без проведення розрахунків за транспортно-експедиційні послуги вантаж одержувачу не відпускається.

Тобто, зі змісту вказаного пункту Правил вбачається, що доставку направленого через службу термінової доставки вантажів «Євро-експрес» товару було оплачено позивачем та отримано останнім, оскільки лише після отримання товару можливий його огляд та складання акту про невідповідність (а.с. 45).

За п.4 Правил, вантаж (багаж) повинен здаватися до перевезення з супровідними документами (накладними, специфікаціями), що відповідає приписам ч.1 ст. 662 ЦК України.

Вказаний пункт Правил та ч.1 ст. 662 ЦК України також вказують, що наявність у позивача накладної №6 від 13.09.11р. підтверджує факт надходження від відповідача товару та отримання його позивачем. Зокрема, відбитки печатки та відмітки, зроблені УДК у Арцизькому районі ГУ ДКУ в Одеській області на екземплярі накладної, наданої позивачем, додатково свідчать про вказаний факт. Доказів протилежного позивачем суду надано не було.

За п.13 Правил, вантаж видається Експедитором особі, яка уповноважена Клієнтом на його отримання (Вантажоодержувачу) при пред'явленні останньою наступних документів: - вантажоодержувач «юридична особа» - доручення, що оформлене на фірмовому бланку підприємства чи організації, із зазначенням паспортних даних та зразка підпису особи, що одержує вантаж, завірена фірмовою печаткою Клієнта (Одержувача), а також підписом керівника.

Так, в матеріалах справи містяться надані позивачем та відповідачем копії вантажно-митної декларації - ВМД №30-0005963 від 04.10.12р. (а.с.46,71,72), виписаної на ім'я ОСОБА_2, згідно якої, для отримання товару отримувач мав сплатити вартість доставки.

Тобто, із сукупного аналізу призначення і змісту вищенаведених документів та інформації, що в них міститься, враховуючи нормативно-правове регулювання вказаних правовідносин, суд дійшов висновку що товар, направлений відповідачем, згідно Договору від 12.09.11р., був отриманий уповноваженою позивачем особою - ОСОБА_2 м. Одеса, на підставі виписаної позивачем довіреності серії 12 ААБ №474944 від 16.09.11р. (а.с.30), доказом чого є Акт на предмет огляду товару від 04.10.11р. (а.с. 45), складання якого без отримання та огляду товару було б неможливим.

При цьому слід зазначити, що наведений акт, який складений позивачем в односторонньому порядку, без врахування, зокрема, приписів ст.ст. 689,690 ЦК України, ст. 268 ГК України, в силу ст.ст. 34, 43 ГПК України, суд не розцінює як належний доказ поставки товару, який не відповідає умовам Договору. Інших доказів поставки іншого, ніж передбачено Договором, товару, так само як і доказів повернення отриманого від відповідача товару в передбаченому приписами чинного законодавства порядку, матеріали справи не містять. Зокрема, суд звертає увагу, що матеріали справи також не містять доказів направлення зазначеного акту відповідачу та повернення йому товару, повідомлення останнього про отримання іншого, ніж передбачено Договором товару, а також пред'явлення будь-яких претензій протягом дії Договору.

Тобто матеріали справи свідчать, що позивачу було передано направлений відповідачем на виконання Договору товар, натомість його невідповідність умовам Договору та повернення ФОП ОСОБА_1 належними доказами не підтверджено, що вказує на необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для стягнення як основного боргу, так, відповідно, і нарахованих штрафних санкцій. До того ж слід зазначити, що нарахування штрафних санкцій, з вказаних позивачем підстав, Договором, як того вимагає ст. 547 ЦК України, передбачено не було.

Крім того, суд вважає за доцільне вказати, що згідно вищевказаного Договору, строк поставки сторони не визначили, до того ж, як на дату звернення до відповідача з претензією, так і станом на дату звернення до суду, строк дії Договору закінчився. Приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 32ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі...

За ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ст. 34ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки позивачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не доведені ті обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Повернути Державному навчальному закладу "Арцизький професійний Аграрний ліцей" (68421, Одеська обл., Арцизький р-н., с. Теплиця, вул. Леніна, буд. 125, код 02546542) з Державного бюджету 43,50грн. судового збору, зайво сплачених згідно платіжного доручення №58 від 19.07.12р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15 жовтня 2012 року.

Суддя Вельмакіна Т.М.

1- до справи; 2- позивачу (рек. з пов.)