Рішення

від 04.10.2012 по справі 5011-10/10181-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/10181-2012 04.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ Мішель»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРТ-С»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: Пацьора А.М. (директор);

від відповідача: Носарєв І.О. (довіреність від 01.09.2012р.).

В судовому засіданні 04 жовтня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

26 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СМ Мішель» (позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву б/н б/д в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРТ-С»(відповідач) заборгованості в сумі 153 025,49 грн. з них основного боргу -133 925,89 грн., пені -14 445,65 грн., втрат від інфляції -1 858,02 грн. та 3% річних -2 795,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за господарським договором поставки № 28/08 від 28 серпня 2008 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 30.08.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2012р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 27.09.2012р.

В судових засіданнях 27.09.2012р. та 02.10.2012р., відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошувались перерви, про що сторін було повідомлено під розписку.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

27 вересня 2012 року через канцелярію до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову б/н від 27.09.2012р. в якій заявник просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно, що належить відповідачеві на праві власності.

Розглянувши клопотання про забезпечення позову, суд приходить до висновку про те, що воно не може бути розглянуто виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до ч. ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»станом на 1.01.2012 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить - 1 073,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову складає 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Тобто за подання заяви про забезпечення позову, заявником мало бути сплачено 1 609,50 грн. судового збору. Доказів оплати позивачем поданого до позовних матеріалів клопотання про забезпечення позову суду до заяви не додано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2008 року між позивачем (надалі -Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено господарський договір поставки (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язуються у зумовлені Договором строки передати товар /по тексту - товар/ у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначених Договором.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму -467 609,24 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар та частково повернув товар, а всього на загальну суму -333 683,35 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі -133 925,89 грн., тобто 467 609,24 грн. - 333 683,35 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 14 445,65 грн. пені, 1 858,02 грн. втрат від інфляції та 2 795,93 грн. 3% річних за неналежне виконання умов Договору (розрахунок боргу та санкцій міститься в матеріалах справи).

З викладеним позивачем твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзив вказав, що на суму 2 022,71 грн. товар по Договору станом на 01.10.2012р. є нереалізованим, а на суму 4 327,12 грн. між сторонами було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, яке відбулося шляхом направлення Покупцем відповідної заяви на адресу Продавця.

Окрім того, відповідач надав до суду контррозрахунок втрат від інфляції та 3% річних та заявив про застосування строків позовної давності до заявлених позивачем вимог щодо стягнення пені.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 28 серпня 2008 року між сторонами укладено господарський договір поставки згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язуються у зумовлені Договором строки передати товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначених Договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період з вересня 2008 року по квітень 2012 року позивач передав товар на загальну суму 467 609,24 грн., а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком штампу Отримувача на видаткових накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 6.1.1. Договору встановлено, що оплата здійснюється кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів від факту реалізації товару.

З матеріалів слідує, що на загальну суму 333 683,35 грн. Покупець частково оплатив отриманий по Договору товар та частково повернув товар, що підтверджується банківськими виписками і видатковими накладними на повернення (копії документів містяться в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, з конструкції 6.1.1. Договору випливають обставини оплати Покупцем товару кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів. При цьому, обов'язок щодо оплати товару з боку Покупця кореспондує до факту реалізації ним отриманого від Продавця товару по Договору на певну суму.

Станом на жовтень 2012 року сума нереалізованого Покупцем отриманого від Продавця по Договору товару становить 2 022,71 грн., що підтверджується довідкою № 222 від 01.10.2012р.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки по основному боргу підлягають задоволенню в розмірі 131 903,18 грн., тобто 467 609,24 грн. (сума поставленого товару) - 333 683,35 грн. (загальну сума частково оплаченого, частково поверненого та реалізованого товару) - 2 022,71 грн. (сума нереалізованого товару).

Посилання відповідача у своєму відзиві на обставини зарахування зустрічних однорідних вимог за договором про надання маркетингових послуг від 01.04.2010р. на суму 4 327,12 грн., що має наслідком пропорційного зменшення заборгованості за Договором є необґрунтованим з огляду на наступне.

За ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін, що, в той же час, не носить в собі імперативного характеру щодо такого зарахування.

У відповідності до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Так, з правової конструкції ст. 6 випливає, що сторони не обмежені в праві відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, що відображається в укладеному між сторонами правочині.

Згідно до п. 4 укладеного між сторонами договору про надання маркетингових послуг від 01.04.2010р. (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи) оплата за надані маркетингові послуги здійснюється шляхом:

- перерахування грошових коштів у безготівковому порядку на поточний рахунок Покупця та/або

- шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог по Господарському договору поставки № 28/08 від «28»серпня 2008 року, при цьому таке зарахування оформлюється Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог, який складається у двох екземплярах, підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками.

Угоди сторін про зарахування зустрічних однорідних вимог у двох екземплярах, підписаної уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками на суму зарахування в розмірі 4 327,12 грн. до суду не представлено. А тому, направлення Покупцем Продавцю заяви не є достатньою правовою підставою для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог в рахунок грошового зобов'язання за Договором, зважаючи на встановлену договором про надання маркетингових послуг від 01.04.2010р. процедуру такого зарахування, яка погоджена сторонами таких відносин на їх власний розсуд.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.4. Договору передбачено, що сторони несуть повну матеріальну відповідальність за збитки, що сталися внаслідок невиконання або часткового виконання сторонами зобов'язань за Договором, відповідно до умов Договору та чинного законодавства України.

За ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням прострочення відповідачем у здійсненні розрахунків по Договору за товар, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 131,90 втрат від інфляції та 1 858,02 грн. 3% річних в межах заявленого періоду нарахування.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2. Договору поставки встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За ст. 3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 10 250,50 грн. пені за несвоєчасну оплату поставленого товару (в межах шестимісячного строку нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ).

Щодо заяви відповідача про застосування строків спеціальної позовної давності про стягнення пені.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, - позовна давність -встановлюється тривалість у три роки.

Положеннями ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог, в тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Так, кінцевий строк оплати товару за Договором, з урахуванням п. 6.1.1., наступає до 29.04.2011р. включно, а тому перебіг позовної давності чи право на позов в частині викладених вимог про стягнення пені виникло у позивача з 30.04.2011р., тобто з моменту настання першого дня до дати якого відповідачем товар оплачено не було, і, відповідно, закінчився -29.10.2012р. (після спливу 6 (шість) місяців та 1 (один) року).

Позовна заява подана позивачем до Господарського суду міста Києва 26.07.2012р., про що свідчить відмітка канцелярії суду про отримання за № 14255.

Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, позивачем не пропущено строк позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення пені, а відтак, викладені відповідачем у відзиві обставини щодо спливу строку спеціальної позовної давності та заява від 01.10.2012р. є необґрунтованими.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 144 143,60 грн. з них 131 903,18 грн. основного боргу, 10 250,50 грн. пені, 131,90 втрат від інфляції та 1 858,02 грн. 3% річних.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2 882,69 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 66, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРТ-С»(ідентифікаційний код: 24654657, адреса: 01601, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 3, п/р 26009480293001 в AK ЗАТ «Промінвестбанк»м. Маріуполя, МФО 300012, ІПН 246546505811, Св-во ПДВ100095403), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ Мішель»(ідентифікаційний код: 35791382, адреса: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 15, п/р 260000006478 в Банк ВАТ ТФБ «Контракт», МФО 322465, ІПН 357913826505, Св-во №100106989 від 25.03.2008р.), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу -131 903,18 грн. (сто тридцять одна тисяча дев'ятсот три гривні 18 копійок), пені -10 250,50 грн. (десять тисяч двісті п'ятдесят гривень 50 копійок), втрат від інфляції - 131,90 грн. (сто тридцять одна гривня 90 копійок), 3% річних - 1 858,02 грн. (одна тисяча вісімсот п'ятдесят вісім гривень 02 копійки) та судові витрати -2 882,69 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні 69 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Враховуючи недотримання позивачем ст. 4 Закону України «Про судовий збір», клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ Мішель»про забезпечення позову -залишити без розгляду.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 10.10.2012р.