Постанова

від 29.11.2012 по справі 5011-10/10181-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2012 р. Справа№ 5011-10/10181-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Москалюк В.О. - довіреність № 1634 від 22.07.2012 року,

Пацьора А.М. - директор, довідка з ЄДР серії АА № 670325,

від відповідача: Носарєв І.О. - довіреність б/н від 01.09.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарт-С" на рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2012 року

у справі № 5011-10/10181-2012 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СМ Мішель",

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарт-С",

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача заборгованості за неналежне виконання зобов'язань з оплати вартості поставленого йому товару за господарським договором поставки № 28/08 від 28.08.2008 року в сумі 153 025,49 грн., з яких основного боргу - 133 925,89 грн., пені - 14 445,65 грн., втрат від інфляції -1 858,02 грн. та 3% річних - 2 795,93 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.10.2012 року (повний текст рішення підписано 10.10.2012 року) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу - 131 903,18 грн., пені - 10 250,50 грн., втрат від інфляції - 131,90 грн., 3% річних - 1 882,69 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Гарт-С" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2012 року в частині стягнення 10 250,50 грн. пені та прийняти нове, яким в цій частині стягнути з відповідача 4 190,40 грн., посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ТОВ „Гарт-С" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2012 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року для розгляду справи № 5011-10/10181-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.11.2012 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу ТОВ „Гарт-С" задовольнити з підстав викладених вище.

Представники позивача в судовому засіданні 29.11.2012 року заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд апеляційну скаргу ТОВ „Гарт-С" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2012 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 29.11.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ТОВ „Гарт-С" слід задовольнити частково, а рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2012 року - скасувати частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи 28.08.2008 року між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено господарський договір поставки № 28/08 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язуються у зумовлені Договором строки передати товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначених Договором.

Пунктом 6.1.1. Договору встановлено, що оплата здійснюється кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів від факту реалізації товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору в період з вересня 2008 року по квітень 2012 року позивач передав, а відповідач в свою чергу отримав товар на загальну суму 467 609,24 грн., що підтверджується підписом та відбитком штампу Отримувача на видаткових накладних.

При цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар та частково повернув товар, а всього на загальну суму - 333 683,35 грн., а відтак, за розрахунками позивача, у відповідача утворилася заборгованість за Договором у розмірі 133 925,89 грн.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується поставка позивачем відповідачу товару на виконання умов Договору на загальну суму 467 609,24 грн., однак відповідач отриманий товар платив лише частково в сумі 333 683,35 грн.,

При цьому, згідно довідки № 222 від 01.10.2012 року сума нереалізованого Покупцем отриманого від Постачальника по Договору товару становить 2 022,71 грн., а відтак розмір заборгованості, що утворилася у відповідача перед позивачем за Договором становить 131 903,18 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо оплати заборгованості в повному обсязі за поставлений товар не надав, то позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 133 925,89 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в розмірі 131 903,18 грн.

Посилання відповідача на обставини зарахування зустрічних однорідних вимог за договором про надання маркетингових послуг від 01.04.2010 року на суму 4 327,12 грн., що має наслідком пропорційного зменшення заборгованості за Договором є необґрунтованим з огляду на наступне.

За ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін, що, в той же час, не носить в собі імперативного характеру щодо такого зарахування.

Згідно до п. 4 укладеного між сторонами договору про надання маркетингових послуг від 01.04.2010 року оплата за надані маркетингові послуги здійснюється шляхом:

- перерахування грошових коштів у безготівковому порядку на поточний рахунок Покупця та/або

- шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог по Господарському договору поставки № 28/08 від "28" серпня 2008 року, при цьому таке зарахування оформлюється Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог, який складається у двох екземплярах, підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, угоди сторін про зарахування зустрічних однорідних вимог у двох екземплярах, підписаної уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками на суму зарахування в розмірі 4 327,12 грн. до суду не представлено, а направлення Покупцем Постачальник заяви не є достатньою правовою підставою для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог в рахунок грошового зобов'язання за Договором, зважаючи на встановлену договором про надання маркетингових послуг від 01.04.2010 року процедуру такого зарахування, яка погоджена сторонами таких відносин на їх власний розсуд.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь за прострочення виконання грошового зобов'язання 2 795,93 грн. 3% річних та 1 858,02 грн. інфляційних втрат за період з 30.04.201 року по 07.02.2012 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору товар в розмірі 131 903,18 грн., провівши відповідні розрахунки, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат є законними та підлягають частковому задоволенню згідно вірного розрахунку суду в розмірі 1 858,02 грн. 3% річних та 131,90 грн. інфляційних втрат.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь за прострочення виконання грошового зобов'язання 14 445,65 грн. пені за період з 30.04.2011 року по 07.02.2012 року.

Судом першої інстанції, з огляду на п. 7.2. Договору, яким встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволено частково в розмірі 10 250,50 грн. в межах шестимісячного строку її нарахування.

Однак, колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення пені, судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення в цій частині, з огляду на наступне.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідачем було подано заяву від 01.10.2012 року про застосування строків спеціальної позовної давності про стягнення пені.

За приписами статті 257 цього Кодексу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог, в тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права, а за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається із позовної заяви, позивач у відповідності до п. 6.1.1 Договору початком періоду нарахування пені визначив 30.04.2011 року, а з позовом до суду першої інстанції звернувся лише 26.07.2012 року, що підтверджується відтиском печатки поштового відділення на конверті, тобто з пропуском річного строку позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено можливість захисту порушеного права після спливу позовної давності у випадку визнання судом наявності поважних причин її пропущення.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не наведено поважних причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення пені, а відтак відсутні підстави для поновлення такого строку.

За таких обставин враховуючи, що позивач з позовними вимогами про стягнення пені до місцевого господарського суду звернувся з пропуском річного строку позовної давності, а відповідач заявив про застосування строку позовної давності, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні вимог в частині стягнення пені слід відмовити в повному обсязі.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2012 року слід скасувати частково, а резолютивну частину рішення викласти в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 960,59 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, судовий збір за її подання в розмірі 804,75 грн. покладається на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарт-С" на рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2012 року у справі № 5011-10/10181-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2012 року у справі № 5011-10/10181-2012 скасувати частково.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2012 року у справі № 5011-10/10181-2012 викласти в такій редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарт-С" (01601, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 3, код ЄДРПОУ 24654657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СМ Мішель" (03143, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 15, код ЄДРПОУ 35791382) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 131 903,18 грн. основного боргу, 131,90 грн. втрат від інфляції, 1 882,69 грн. 3% річних та 2 678,35 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволені іншої частини позову відмовити."

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СМ Мішель" (03143, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 15, код ЄДРПОУ 35791382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарт-С" (01601, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 3, код ЄДРПОУ 24654657) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 804,75 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити місцевому господарському суду видати накази.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

7. Справу № 5011-10/10181-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 04.12.2012 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Руденко М.А.