Рішення

від 10.10.2012 по справі 5011-48/11226-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/11226-2012 10.10.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інсталавто" простягнення 375 541,53 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Хапко Ю.Б. від відповідача:Хафіз І.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоленд" (надалі -ТОВ "Автоленд") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсталавто" (надалі -ТОВ "Інсталавто") про 384 768,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди нежитлових приміщень з вмонтованим обладнанням №77 від 23.12.2010 р. позивач передав у строкове платне користування приміщення загальною площею 365 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 10-Г, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 276 200,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 108 568,68 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.09.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2012 р. розгляд справи відкладено до 24.09.2012 р. у зв'язку із заявленим відповідачем клопотанням, невиконанням ним вимог ухвали суду та необхідністю витребування додаткових доказів.

19.09.2012 р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що позивачем порушено умови договору оренди №77 від 23.12.2010 р. в частині внесення змін в такий договір в частині збільшення розміру орендної плати.

24.09.2012 р. від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в якому позивач просив стягнути з відповідача

489 729,88 грн., з яких основний борг у розмірі 354 533,20 грн. та пеню у розмірі 135 196,68 грн.

В судових засіданнях 24.09.2012 р. та 28.09.2012 р. оголошувались перерви до

28.09.2012 р. та 10.10.2012 р. відповідно.

28.09.2012 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про уточнення розміру позовних вимог, в якій позивач просив зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 375 541,53 грн., з яких основний борг у розмірі 354 533,20 грн. та пеню у розмірі 21 008,33 грн.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконали, запропонував відповідачу укласти мирову угоду, відповідно до умов якої відповідачу надавалася б розстрочка по сплаті боргу на 18 місяців.

В судове засідання представник відповідача з'явилася, просила суд розстрочити виконання рішення суду та заперечувала про укладення мирової угоди з позивачем.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2010 р. між ТОВ "Автоленд" (орендодавець) та ТОВ "Інсталавто" (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень з вмонтованим обладнанням №77 (надалі -"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець по даному договору передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування частину нежитлових приміщень загальною площею 365 кв.м., які належать орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 01.06.2007 р., за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 10-Г (1-й поверх).

Згідно з п. 2.2 Договору набуття орендарем прав на користування приміщенням, що орендується, відбувається після підписання сторонами даного договору, акту приймання-передачі вказаного приміщення.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що плата за оренду приміщення складає 40 000,00 грн. Оплата за фактично надані послуги здійснюється згідно рахунків та перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця до 15-го числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.2 Договору розмір орендної плати може бути переглянутий на вимогу однієї із сторін у випадку зміни методики її розрахунку, зміни цін та тарифів на послуги орендодавця не частіше ніж раз на півроку.

На виконання умов Договору 04.01.2011 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення площею 365 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 10-Г, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення в оренду від 04.01.2011 р.

Додатками №2 від 01.01.2012 р. та №3 від 01.04.2012 р. сторонами змінювався розмір орендної плати до 25 000,00 грн. та 50 000,00 грн. відповідно.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з орендної плати у розмірі 354 533,20 грн. за період з лютого 2011 року по вересень 2012 року.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі приміщення в оренду від 04.01.2011 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)) підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за Договором у період з лютого 2011 року по 20.09.2012 р. За цей період позивачем нараховано до сплати орендну плату у розмірі 762 333,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.1 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату до 15-го числа поточного місяця.

Відповідач частково сплатив орендну плату за період користування приміщенням з лютого 2011 року по 20.09.2012 р. у розмірі 407 800,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 24.09.2012 р. та банківськими виписками з рахунку позивача.

Отже, заборгованість відповідача з орендної плати за період з лютого 2011 року по вересень 2012 становить 354 533,20 грн. (762 333,20 грн. - 407 800,00 грн.), а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 354 533,20 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Інсталавто" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. Крім того, в судовому засіданні представник відповідача борг визнав.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Автоленд" про стягнення з ТОВ "Інсталавто" заборгованості з орендної плати у розмірі 354 533,20 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі

21 008,33 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 15.02 2011 р. по 20.09.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Згідно з п. 8.1 Договору за несвоєчасне перерахування або перерахування не в повному обсязі орендної плати, комунальних та інших платежів з орендаря стягується на користь орендодавця пеня з розрахунку -0,3% від суми боргу за кожен день (включаючи день сплати).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором, нарахованої в розмірі 21 008,33 грн. за період з 15.02 2011 р. по 20.09.2012 р. згідно розрахунку, викладеного в додатках до позовної заяви, проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

По-перше, відповідно до п. 3.1 Договору останній день виконання грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів є 15 число поточного місяця, відтак відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з наступного дня такого місяця, тобто з 16 числа.

Крім того, 15.05.2011 р., 15.10.2011 р., 15.01.2012 р., 15.04.2012 р., 15.07.2012 р. та 15.09.2012 р. припадають на вихідні дні, а тому останній день виконання зобов'язання відповідно до положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України переноситься на понеділок.

По-друге, згідно із ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Суд відзначає, що хоча в розрахунках позивача за прострочення виконання грошового зобов'язання визначений період нарахування пені з 15 числа кожного місяця, фактично нарахування згідно з викладеною позивачем у додатках формулою розрахунку пені розпочинається з 16 числа, що відповідає положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, правомірною є вимога про стягнення пені, нарахованої за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, що за перерахунком суду з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України складає 20 551,56 грн. В іншій частині (456,77 грн.) пеня нарахована неправомірно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Інсталавто" на користь ТОВ "Автоленд" заборгованості у розмірі 354 533,20 грн. та пені у розмірі 20 551,56 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог (пеня у розмірі 456,77 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, суд відзначає наступне.

У відповідності до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського просувального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судове засідання представник відповідача не надав будь-яких доказів існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду.

Крім того, позивач підтримав клопотання відповідача стосовно надання розстрочки виконання грошового зобов'язання виключно при умові укладення мирової угоди, проте відповідач укладати мирову угоду відмовився.

Доказів того, що в разі відстрочення виконання рішення заборгованість відповідача буде погашена суду не надано, а тому підстави для задоволення клопотання ТОВ "Інсталавто" про розстрочку виконання рішення у суду відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсталавто" (04201, м. Київ, вул. Полярна, 10-Г; ідентифікаційний номер 33301745) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд" (02166, м. Київ, вул. Волкова Космонавта, 2-А; ідентифікаційний код 32527813) заборгованість у розмірі 354 533 (триста п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот тридцять три) грн. 20 коп., пеню у розмірі 20 551 (двадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 56 коп. та судовий збір у розмірі 7 501 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 70 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення -15.10.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко