Постанова

від 16.10.2012 по справі 29/5005/4651/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2012 року Справа № 29/5005/4651/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. №1495 від 15.10.2012 року)

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

учасники процесу у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, м.Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2012р . у справі № 29/5005/4651/2012

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Едіта Плюс", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродбудпостач", м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2012 року по справі № 29/5005/4651/2012 (суддя Полєв Д.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродбудпостач", м.Дніпропетровськ; ліквідовано юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродбудпостач", м.Дніпропетровськ; провадження у справі припинено.

Ухвала суду мотивована тим, що ліквідатором здійснено всі заходи щодо розшуку майна, яке належить банкруту та підлягає включенню до ліквідаційної маси; дебіторську заборгованість банкрута, товарно-матеріальні цінності, основні засоби, які належать банкруту ліквідатором не виявлено; майно у банкрута відсутнє. В якості норм права суд послався на ст.ст.22, 32 п.6 ст.40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись із вказаною ухвалою, до суду з апеляційною скаргою звернулась Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, яка просить ухвалу скасувати, посилаючись на те, що винесення господарським судом Дніпропетровської області ухвали про припинення юридичної особи фактично унеможливлює виконання ДПІ проведення документальної позапланової перевірки згідно до вимог п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Скаржник та сторони по справі правом участі в судовому засіданні (ст.22 ГПК України) не скористались, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року (а.с.27 т.2), яка містить на звороті штамп канцелярії апеляційного господарського суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75.

Враховуючи, що сторони та скаржник сповіщені належним чином про час та місце судового засідання, а також, що суд апеляційної інстанції обмежений 15 денним строком розгляду апеляційної скарги (ст.102 ГПК України), будь-які клопотання від сторін про подальше відкладення розгляду справи, продовження строку вирішення спору не надходили, участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін (ст.22 ГПК України), неявка сторін та скаржника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті в цьому судовому засіданні (ст.ст.75,99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.91 Господарського процесуального кодексу України право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно ст.2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Відповідно до ст.41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Статтею 129 Конституції України, яка згідно до преамбули є Основним Законом України, і норми якої є нормами прямої дії, регламентовано принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Таким чином, основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження.

Отже в процедурі банкрутства в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу стосується прав або обов'язків органів ДПІ, а відтак остання не може бути позбавлена права оскарження зазначеної ухвали. Порушення прав органів ДПІ може полягати в тому, що у разі ліквідації платника податків за судовим рішенням у справі про банкрутство, ДПІ позбавлена права здійснити перевірку цього платника, що призводить до неможливості виконання функції органів ДПІ по контролю за правильністю обчислення та сплати податків.

З огляду на викладене, та оскільки Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить прямої заборони на оскарження податковими органами судових актів у справі про банкрутство, судова колегія вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою податкового органу не може бути припинено, а апеляційна скарга підлягає розгляду по суті.

Розглядаючи по суті апеляційну скаргу ДПІ, яка хоча і не підтвердила належними доказами по справі наявність кредиторських вимог до боржника, колегія суддів апеляційного господарського суду, бере до уваги вищевикладене , ст.1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.91,106 ГПК України, зазначає, що апеляційне провадження не підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст.80, ст.91,106 ГПК України. Крім цього, по даній категорії справ також існує сформована певна судова практика розгляду по суті апеляційних та касаційних скарг органів ДПІ при відсутності податкової заборгованості банкрута (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2011р. по справі № 27/96б, постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. по справі № Б29/295-10, постанови Вищого господарського суду від 15.11.2011р. по справі №14/3257, по справі № 5005/3584/2011).

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи ( вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

В зв'язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства, а у випадку, якщо судом першої інстанції не досліджувались обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство при введенні ліквідаційної процедури -дати їм оцінку в судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

При винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор здійснив всі заходи з ліквідаційної процедури банкрута. Взявши до уваги, що у банкрута відсутні активи, необхідні для задоволення вимог кредиторів, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу.

З матеріалів справи вбачається наступне.

23.05.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Едіта Плюс", м.Дніпропетровськ звернулося в господарський суд Дніпропетровської області із заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродбудпостач", м.Дніпропетровськ на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2012 року вказана заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 29/5005/4651/2012; розгляд справи призначений у судовому засіданні на 05.06.2012 року о 10год.15хв.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, зобов'язано сторони вчинити певні дії.

Постановою суду від 05.06.2012 року боржника визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці; ліквідатором боржника призначений ініціюючий кредитор, якого зобов'язано вчинити певні дії; ухвалено копію цієї постанови направити до державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута для розгляду питання щодо проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), матеріали за результатами перевірки зобов'язано направити для долучення до справи про банкрутство.

Вказана постанова отримана Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська 12.06.2012 року (а.с.99 т.1).

В газеті «Голос України»від 13.06.2012 року №107(5357) розміщено оголошення про прийняття господарським судом Дніпропетровської області постанови від 05.06.2012 року по справі №29/5005/4651/2012 про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродбудпостач", м.Дніпропетровськ банкрутом.

Частиною 1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності , а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою права передбачена наявність хоча б однієї із умов , які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється ЄДР, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та № записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, тощо.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка .

Згідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.05.2012 року боржник товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродбудпостач", м.Дніпропетровськ відсутнє за місцезнаходженням (а.с.26-28).

Згідно зі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Так, відповідно до приписів наведеного Закону для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Частинами 8, 10 ст.7 цього Закону передбачено, що до заяви кредитора додаються відповідні документи, зокрема, рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів ; до заяви кредитора -органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Ініціюючим кредитором підтверджено матеріалами справи вимоги до боржника на суму 16 968 грн., з яких 168 грн. за вчинення виконавчого напису та 16 800 грн. боргу за простим векселем № АА 1580212 (а.с.16 т.1), який пред'явлений згідно з виконавчим написом нотаріуса №937 (а.с.17 т.1) від 20.04.2012 року до виконання Індустріальному відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (виконавче провадження порушене 23.04.2012 року -а.с.20 т.1).

Простий вексель серії АА №1580212 виданий боржником в оплату за отриманий товар (капуста білокочанна) по видатковій накладній від 02.03.2012 року №РН-007 за договором поставки від 02.03.2012 року №02/03, укладеним між ініціюючим кредитором та боржником.

Постановою від 05.06.2012 року Індустріальний відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції виконавчий напис №937 від 20.04.2012 року повернув стягувачеві у зв'язку з тим, що згідно повідомлень реєструючих органів майно боржника, на яке можливе звернути стягнення, відсутнє; здійсненні заходи державного виконавця, щодо розшуку майна, виявилися безрезультатними; звернути стягнення на кошти на розрахункових рахунках боржника неможливо у зв'язку з закриттям розрахункових рахунків.

За вказаних обставин, оцінюючи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що ініціюючим кредитором при поданні заяви про банкрутство боржника у відповідності з процедурою, передбаченою ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», доведено належними доказами згідно до статей 33,34 ГПК України як безспірність вимог так і відсутність боржника за місцезнаходженням .

Частинами 1,2,4,5 статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

- показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

- відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

- копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна;

- реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

- документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

У разі, якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.

Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

До звіту ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродбудпостач" (а.с.111-115 т.1) серед інших документів надані ліквідаційний баланс та реєстр вимог кредиторів.

З ліквідаційного балансу (а.с.116-118 т.1) вбачається, що у банкрута відсутні будь-які товарно-матеріальні цінності та інші активи, які належать банкруту на праві власності чи повного господарського відання.

В результаті ліквідаційної процедури ліквідатором встановлена та підтверджена кредиторська заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "Едіта Плюс", м.Дніпропетровськ на загальну суму 22 333 грн., з яких:

Перша черга - 5 365 грн. -судовий збір за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство та 168 грн. -витрати, пов'язані з опротестуванням векселю;

Четверта черга -16 800 грн. -борг за простим векселем АА № 1580212.

З метою виявлення можливих кредиторів банкрута ліквідатором опубліковано оголошення в газеті «Голос України»від 13.06.2012 року №107(5357) (а.с.13 т.2), заяв від кредиторів до господарського суду не надходило.

Згідно довідок КП "Дніпропетровського МБТІ" №8814 від 05.07.2012р., Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" №Ц/7234-14 від 16.07.2012р., Управління Держкомзему у м.Дніпропетровськ №7/7-495 від 09.07.2012р., Відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи з обслуговування м.Дніпропетровськ та Солонянського району №1 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області №14/1РЕР-2788 від 07.06.2012р., Інспекції державного технічного нагляду Дніпропетровської обласної державної адміністрації №1394-02-13 від 20.06.2012р., Територіального управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області №05-14/1771 від 15.06.2012р. за боржником автотранспортних засобів і механізмів, сільськогосподарської техніки, земельних ділянок та іншого рухомого або нерухомого майна не зареєстровано.

Відповідно довідки Дніпропетровської митниці №17-14-2/5194 від 14.06.2012р. банкрут не здійснював свою діяльність як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності та митного оформлення товарів.

Згідно листа ПАТ "Національний депозитарій України" №1152/06 від 09.08.2012р. документи системи реєстру власників іменних цінних паперів банкрута до НДУ не передавались.

Відповідно до Витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про арешти в зазначених реєстрах інформація станом на 07.06.2012р. щодо обтяження майна банкрута відсутня.

Згідно довідки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська №13942/10/192 від 06.07.2012р. рахунки банкрута в банківських установах закрито (а.с.8 т.2).

Згідно відповідей Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська №1965 від 13.06.2012р., УПФУ в Індустріальному районі м.Дніпропетровська №8084/02-40 від 11.06.2012р., Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дніпропетровську №3417-ю від 19.06.2012р., Індустріальної районної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №04-46-815 від 20.06.2012р., Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська № 13942/10/192 від 06.07.2012р. заборгованість банкрута перед зазначеними органами відсутня.

Відповідно до довідки Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ №13060 від 08.06.2012р. на виконанні виконавчих документів стосовно боржника у відділі не перебуває.

Щодо доводів скаржника про забезпечення проведення позапланової перевірки, судова колегія зауважує на наступне.

Відповідно до п.78.1.7 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом (п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України.

Згідно з п.78.6 ст.78 Податкового кодексу України строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу .

Пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України регламентовано, що тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва -5 робочих днів, інших платників податків -10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва -не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків -не більш як на 5 робочих днів.

На час винесення оскаржуваної ухвали (23.08.2012 року) Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська не надано як доказів видачі наказу керівника податкового органу про проведення документальної позапланової перевірки, так і результати проведення такої перевірки (п.п.78.1.7, 78.4 Податкового кодексу України).

Копія постанови господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2012 року отримана Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська 12.06.2012 року (а.с.99 т.1). В постанові ДПІ зобов'язувалася судом розглянути питання щодо проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Матеріали за результатами перевірки необхідно було направити для доручення до справи про банкрутство.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється і у разі отримання ДПІ постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки.

Статтею 78 Податкового кодексу України передбачено проведення ДПІ документальної позапланової виїзної перевірки також і у разі коли платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або рахунки, якщо їх подання передбачено законом (п.п. 78.1.2).

Доказів видачі наказу керівника податкового органу про призначення відповідного типу перевірки скаржником не надано судам обох інстанцій.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ліквідатор банкрута звертався до керівника боржника з метою з'ясування відомостей про майно, кредиторську/дебіторську заборгованість, та отримання бухгалтерської документації, печаток та штампів (а.с.9-10 т.2).

В запиті ліквідатора банкрута від 05.06.2012 року до ДПІ останній повідомив, що не має можливості надати документи бухгалтерської звітності, оскільки боржником вони не передавались, а керівні органи боржника відсутні за юридичною адресою та їх місце знаходження невідоме (а.с.5 т.2).

Скаржником не надано і доказів, які б свідчили, що перевірка не здійснена ДПІ внаслідок неправомірних дій ліквідатора, чи порушень чинного законодавства при винесенні оскарженої ухвали судом першої інстанції.

Скаржником не заявлялися грошові вимоги в процедурі банкрутства боржника, доказів наявності боргу у боржника по податкам і зборам суду не надано.

За вказаних обставин доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній ухвалі.

Враховуючи наведене, підстави для скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2012 року по справі № 29/5005/4651/2012, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Керуючись ст.ст.101-103, 105-106 Господарського процесуального кодексу України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, м.Дніпропетровськ -залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2012 року по справі № 29/5005/4651/2012 -залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Дніпропетровській апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.М. Лисенко

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Виноградник

Повний текст постанови підписаний 16.10.2012 року.