Постанова

від 15.10.2012 по справі 2а-2634/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2012 р. Справа № 2а-2634/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представників відповідача: Яцківа В.М., Матіяша М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Верховинському районі Івано-Франківської області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0061601700 від 03.08.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець (надалі -підприємець) ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (надалі -ДПІ) у Верховинському районі Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0061601700 від 03.08.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Верховинському районі Івано-Франківської області на підставі акту перевірки, висновки якого ґрунтуються на безпідставних припущеннях контролюючого органу про те, що договори, укладені з ПВКП «Весна», є нікчемними, оскільки господарські операції на їх виконання реально не відбувались. Аналогічно позивач заперечує й висновки щодо операцій по договорах з ТОВ «Західні енергетичні транзити», ПП Комерцконсалт», ТОВ «Мегаватсервіс». Однак такі висновки податкового органу, на думку позивача, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки факт виконання вказаний договорів та здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами бухгалтерського та податкового обліку, що було підставою для віднесення сплачених за товар по даних договорах сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

ДПІ у Верховинському районі Івано-Франківської області в запереченнях на адміністративний позов від 07.09.2012 року зазначила про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, оскільки факт порушення позивачем вимог чинного законодавства зафіксовано в акті перевірки від 20.07.2012 року, при проведення якої встановлено відсутність факту здійснення фінансово-господарських операцій між підприємцем ОСОБА_3 та ПВКП «Весна», ТОВ «Західні енергетичні транзити», ПП Комерцконсалт», ТОВ «Мегаватсервіс». Таким чином, відповідач вважає, що укладені між позивачем та вказаними суб'єктами господарювання правочини є нікчемними, оскільки не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому позивачем допущено порушення норм ст. 22, ст. 185, п. 187.1, п. 187.8 ст. 187, ст. 190, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, п.п. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого йому донараховано податку на додану вартість в сумі 29941 грн.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечили, посилаючись на безпідставність поданого позивачем позову та просили в задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.10.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, судом встановлено наступне.

Підприємець ОСОБА_3 зареєстрований 28.05.1998 року Виконавчим комітетом Ковельської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: 78736, АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію серії В03 № 290201 (а.с. 198). Позивач є платником податку на додану вартість, що визнається обома сторонами.

ДПІ у Верховинському районі Івано-Франківської області проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року.

Позивачем в позовній заяві не оспорювались підстави та порядок проведення даної перевірки. Обставин порушення чинного законодавства підстав та порядку її проведенні судом не встановлено.

За результатами перевірки складено акт № 00615/17/НОМЕР_2 від 20.07.2012 року, у висновку якого зазначено, зокрема:

- в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товару (послуг), що свідчить про те, що правочини укладені між ФОП ОСОБА_3 та ПВКП «Весна», ТОВ «Західні енергетичні транзити», ПП Комерцконсалт», ТОВ «Мегаватсервіс»не спричиняють реального настання правових наслідків, операції є нікчемними. Зазначені правочини відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-ІV зі змінами та доповненнями (надалі -ЦК) є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

- порушення ст. 22, ст. 185, п. 187.1, п. 187.8 ст. 187, ст. 190, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (надалі -ПК), п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого йому донараховано податку на додану вартість в сумі 29941 грн.;

- порушення п. 200.4, п. 200.6, п. 200.14 ст. 200 ПК України, внаслідок чого визначено заниження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму сформованого ряд. 24 декларації з податку на додану вартість в сумі 462336 грн., оскільки вартість товарів, віднесена до податкового кредиту оплачена в попередніх звітних періодах.

За результатами вказаної виїзної планової перевірки позивача, ДПІ у Верховинському районі Івано-Франківської області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012 року за № 0061601700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість за період -червень 2012 року в розмірі 29941 грн., та визначено грошові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 7485 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів, випливають з порядку формування платником податкового кредиту з ПДВ та стосуються правомірності рішення контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу (надалі -ПК) України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування ПДВ.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 2).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж Статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, з вищенаведеного норм податкового законодавства вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення господарських операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності з метою досягнення господарської мети, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Як встановлено перевіркою, що й не заперечується позивачем, і підтверджено в судовому засіданні поданими податковими деклараціями за січень-лютий, травень-червень 2011 року (т. 2, а.с. 122-159), реєстрами отриманих податкових накладних (т. 2, а.с. 28-119), позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість (надалі -ПДВ), нараховану (сплачену) на користь ПВКП «Весна»згідно податкових накладних: № 1 від 11.01.2011р. на суму 114390,59 грн., № 2 від 12.01.2011р. на суму 173290,56 грн., № 3 від 25.01.2011р. на суму 97235,81 грн., № 4 від 28.01.2011р. на суму 94948,03 грн., № 1 від 01.02.2011р. на суму 89113,67 грн., № 2 від 07.02.2011р. на суму 341671,19 грн., № 3 від 10.02.2011р. на суму 8328,82 грн., № 1 від 02.05.2011р. на суму 18837,41 грн., № 2 від 02.05.2011р. на суму 338364,92 грн., № 3 від 06.05.2011р. на суму 284520,67 грн., № 4 від 08.05.2011р. на суму 68424,23 грн., № 5 від 10.05.2011р. на суму 98203,44 грн., № 6 від 10.05.2011р. на суму 30592,79 грн., № 7 від 10.05.2011р. на суму 39777,71 грн., № 7 від 10.05.2011р. на суму 39777,71 грн., № 8 від 10.05.2011р. на суму 36945,00 грн., № 1 від 10.06.2011р. на суму 75226,02 грн., № 2 від 10.06.2011р. на суму 78936,07 грн., № 3 від 10.06.2011р. на суму 77702,30 грн., № 4 від 10.06.2011р. на суму 59127,40 грн., всього на загальну суму 1771364,55 грн., в тому числі ПДВ на суму 354272,78 грн., виданих позивачу на підтвердження господарських операцій по договорах поставки № 1 від 11.01.2011р., № 2 від 03.02.2011р., № 3 від 01.05.2011р., № 4 від 07.05.2011р. (т. 1, а.с. 114-132).

Вказані вище податкові накладні підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою ПВКП «Весна», і містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та порядку її заповнення». Як вбачається з акту перевірки та пояснень представників відповідача в судовому засіданні, податковим органом не наведено доводів щодо дефектів їх форми та правильності заповнення.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу (надалі -ГК) України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 67 ГК України передбачено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу (надалі -ЦК) України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

У відповідності до приписів ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що між підприємцем ОСОБА_3 та ПВКП «Весна»укладено договір № 1 від 11.01.2011 року, відповідно до якого ПВКП «Весна»зобов'язувалось поставити позивачу товар, а саме: стальну трубу, бувшу у використанні (D 1220, товщина стінки 8-12 мм) в кількості 538,27 м. вартістю 589206,49 грн. з ПДВ, а останній зобов'язувався її прийняти та оплатити (п.п. 1, 5). Поставка здійснюється на умовах поставки товару постачальником в смт. Верховина, Івано-Франківської області. Перехід права власності на товар відбувається в момент його передачі в пункті поставки по накладній, яку постачальник виставляє по факсу, згідно виставленої по факсі довіреності замовника, після чого сторони обмінюються оригіналами вищевказаних документів (п. 7). Пунктом поставки продукції за цим договором є територія Міжгосподарської пересувної механізованої дільниці № 2 (с.Ільці, Верховинського району Івано-Франківської області з можливістю під'їзду великогабаритних машин (п. 8.1). Оплата за товар здійснюється безготівково, згідно попередньо виставлених рахунків, або цього договору (п. 4). Строк дії Договору до 31 грудня 2011 року, а в частини зобов'язань сторін по даному договору -до їх повного виконання (п. 10).

На аналогічних умовах між підприємцем ОСОБА_3 та ПВКП «Весна»укладено договір № 2 від 03 лютого 2011 року, відповідно до якого ПВКП «Весна»зобов'язувалось поставити позивачу товар, а саме: стальну трубу, бувшу у використанні (D 1220, товщина стінки 8-12 мм) в кількості 5000 м. вартістю 5955780 грн. з ПДВ, а останній зобов'язувався її прийняти та оплатити (п.п. 1, 5). Строк дії даного договору до 31 грудня 2011 року, а в частини зобов'язань сторін по даному договору -до їх повного виконання (п. 10).

Також між підприємцем ОСОБА_3 та ПВКП «Весна»укладено договір № 3 від 01.05.2011 року, зі змінами відповідно до додаткового договору від 09.06.2012 року), відповідно до умов якого, ПВКП «Весна»зобов'язувалось поставити позивачу товар, а саме: стальну трубу (бувшу у використанні, ф 1220, товщина стінки 8-12 мм, труба може бути як прямо шовна, так і спіральна) в кількості 100 т. вартістю 387978 грн. без ПДВ на умовах доставки, та в кількості 10 т. вартістю 34583,30 грн. без ПДВ на умовах самовивозу; стальну трубу (ф. 1220 спіральна) в кількості 11т. вартістю 32778,02 грн. без ПДВ на умовах самовивозу; стальну трубу (ф 1020) в кількості 263м. вартістю 237715,18 грн. без ПДВ на умовах доставки; стальну трубу (ф 920) в кількості 14т. вартістю 50674,40 грн. на умовах доставки; стальну трубу (бувшу у використанні, ф 1220, товщина стінки 8-12 мм, труба може бути як прямо шовна, так і спіральна) в кількості 30 т. вартістю 118338 грн. без ПДВ на умовах доставки, та 34583,30 грн. без ПДВ на умовах само вивозу; трубу ф. 1220 б/у коротка, в кількості 4,906 т., вартістю 18125,71 грн. без ПДВ; трубу ф 1020 ст. 10 кількістю 23 м., вартістю 20211,71 грн. без ПДВ на умовах само вивозу та трубу ф. 1020 ст. 10,5 в кількості 46м. та вартістю 40916,54 грн. без ПДВ на умовах доставки, а позивач зобов'язувався її прийняти та оплатити її вартість (п.п. 1, 4). Поставка здійснюється на умовах поставки товару постачальником в смт. Верховина, Івано-Франківської області та с.Нерестиця Тячівського району Закарпатської області. Перехід права власності на товар відбувається в момент його передачі в пункті поставки по накладній, яку постачальник виставляє по факсу, згідно виставленої по факсі довіреності замовника, після чого сторони обмінюються оригіналами вищевказаних документів (п. 6). Оплата за товар здійснюється як безготівково, згідно попередньо виставлених рахунків, або цього договору шляхом передоплати в розмірі 100% авансу якщо інше не обумовлено сторонами в п.п. 5.1-5.2 Договору (п. 4.4, 5.1). За домовленістю сторони можуть розраховуватись згідно накладних безпосередньо на місці доставки товару (п. 5.2). Строк дії Договору до 31 грудня 2011 року, а в частини зобов'язань сторін по даному договору -до їх повного виконання (п. 8).

Відповідно до укладеного між підприємцем ОСОБА_3 та ПВКП «Весна»договору № 4 від 07.05.2011 року, ПВКП «Весна»зобов'язувалось поставити позивачу товар, а саме: трубу ф 1220 в кількості 65,79 м. вартістю 57020,19 грн. без ПДВ на умовах доставки, та в кількості 32,15 м. вартістю 25493,99 грн. без ПДВ на умовах само вивозу, останній зобов'язувався прийняти та оплатити її вартість (п.п. 1, 4). Поставка здійснюється на умовах поставки товару постачальником в смт. Верховина, Івано-Франківської області та с.Нерестиця Тячівського району Закарпатської області. Перехід права власності на товар відбувається в момент його передачі в пункті поставки по накладній, яку постачальник виставляє по факсу, згідно виставленої по факсі довіреності замовника, після чого сторони обмінюються оригіналами вищевказаних документів (п. 6). Оплата за товар здійснюється як безготівково, згідно попередньо виставлених рахунків, або цього договору шляхом передоплати в розмірі 100% авансу якщо інше не обумовлено сторонами в п.п. 5.1-5.2 Договору (п. 4.4, 5.1). За домовленістю сторони можуть розраховуватись згідно накладних безпосередньо на місці доставки товару (п. 5.2). Строк дії Договору до 31 грудня 2011, а в частини зобов'язань сторін по даному договору -до їх повного виконання (п. 8).

Як вбачається зі змісту вищевказаних договорів, вони вчинені в письмовій формі, підписані представниками сторін, скріплені їх печатками, а, отже, є укладеними, і відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлюють для сторін права та обов'язки, що з них випливають. Будь-яких доказів підписання вищевказаних договорів невстановленими особами, скріплення їх підробленими печатками, чи інших даних, які б викликали сумнів в їх достовірності, відповідач суду відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому факт передачі, оплати товару може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до ч. 2 ст. 3 вищевказаного Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1195 року № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Факт транспортування та приймання-передачі товару по вищевказаних Договорах № 1 від 11.01.2011 року, № 2 від 03.02.2011 року, № 3 від 01.05.2011 року та № 4 від 07.05.2011 року підтверджується поданими позивачем копіями: накладної № 1 від 11.01.2011 р. на суму 114390,59 грн., товарно-транспортної накладної від 11.01.2011 р., товарно-транспортної накладної від 11.01.2011 р., товарно-транспортної накладної від 11.01.2011 р.; накладної № 2 від 12.01.2011 р. на суму 173290,56 грн., товарно-транспортної накладної від 12.01.2011 р., товарно-транспортної накладної від 12.01.2011 р., товарно-транспортної накладної від 12.01.2011 р., товарно-транспортної накладної від 12.01.2011 р.; накладної №3 від 25.01.2011 р. на суму 97235,81 грн., товарно-транспортної накладної від 25.01.2011 р. , товарно-транспортної накладної від 25.01.2011 р.; накладної № 4 від 28.01.2011 р. на суму 94948,03 грн., товарно-транспортної накладної від 28.01.2011 р. , товарно-транспортної накладної від 28.01.2011 р.; накладної № 5 від 01.02.2011 р. на суму 89113,67 грн., товарно-транспортної накладної від 01.02.2011 р., товарно-транспортної накладної від 01.02.2011 р.; накладної № 6 від 07.02.2011 р. на суму 341671,19 грн., товарно-транспортної накладної від 08.02.2011 р., товарно-транспортної накладної від 08.02.2011 р., товарно-транспортної накладної від 08.02.2011 р., товарно-транспортної накладної від 07.02.2011 р., товарно-транспортної накладної від 07.02.2011 р., товарно-транспортної накладної від 07.02.2011 р. , товарно-транспортної накладної від 07.02.2011 р., накладної №7 від 02.05.2011 р.; накладної №8 від 02.05.2011 р. на суму 383364,92 грн., товарно-транспортної накладної від 02.05.2011 р., товарно-транспортної накладної від 02.05.2011 р., товарно-транспортної накладної від 02.05.2011 р., товарно-транспортної накладної від 02.05.2011 р.; накладної № 9 від 06.05.2011 р. на суму 284520,67 грн., товарно-транспортної накладної від 06.05.2011 р., товарно-транспортної накладної від 06.05.2011 р., товарно-транспортної накладної від 06.05.2011 р., товарно-транспортної накладної від 06.05.2011 р.; накладної №10 від 08.05.2011 р. на суму 68434,23 грн., товарно-транспортної накладної від 08.05.2011 р.; накладної №11 від 10.05.2011 р. на суму 98203,44 грн.; накладної №12 від 10.05.2011 р. на суму 30592,79 грн.; накладної №13 від 10.05.2011 р. на суму 39777,71 грн.; накладної №14 від 10.05.2011 р. на суму 36945,00 грн., товарно-транспортної накладної від 10.05.2011 р., товарно-транспортної накладної від 10.05.2011 р., товарно-транспортної накладної від 10.05.2011 р.; накладної №15 від 10.06.2011 р. на суму 75226,02 грн.; накладної №16 від 10.06.2011 р. на суму 78936,07 грн., накладної №17 від 10.06.2011 р. на суму 77702,30 грн., накладної №18 від 10.06.2011 р. на суму 59127,40 грн., товарно-транспортної накладної від 10.06.2011 р., товарно-транспортної накладної від 10.06.2011 р., товарно-транспортної накладної від 10.06.2011 р., товарно-транспортної накладної від 10.06.2011 р., всього на загальну суму 1771364,55 грн., в тому числі ПДВ 354272,78 грн. (т. 1, а.с. 60-113)

Факт отримання вказаного товару позивачем також підтверджується поданим ним копією договору про надання послуг завантаження та розвантаження від 31 грудня 2009 року, укладеним між ФОП ОСОБА_3 та Міжгосподарською пересувною механізованою дільницею № 2, копіями актів здачі-приймання (надання послуг) за січень -липень 2011 року, платіжних доручень № 856 від 02.04.2011 року, № 957 від 27.07.2012 року, з яких вбачається факт надання Міжгосподарською пересувною механізованою дільницею № 2 позивачу послуг по завантаженню та розвантаженню труб сталевих згідно найменування, та їх зберігання в період між наданням вказаних послуг на території вказаної Дільниці в с.Ільці Верховинського району Івано-Франківської області (т. 2, а.с. 14-22).

Слід зазначити, що відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів фальшивості вказаних документів, чи дефектів їх форми відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому, судження, викладені в акті перевірки позивача, та пояснення представників відповідача щодо сумнівів в достовірності вказаних документів та реальності господарських операцій між підприємцем ОСОБА_3 та ПВКП «Весна»не були всупереч нормі ч. 2 ст. 71 КАС України підкріплені жодними належними та допустимими доказами, які б свідчили про вказані обставини, а ґрунтуються лише на припущеннях щодо фіктивності господарських операціях та нікчемності правочинів, укладених між контрагентом позивача та їх контрагентами, викладених в актах податкових органів про проведення чи неможливість проведення зустрічних перевірок платників податків -постачальників ПВКП «Весна», внаслідок відсутності їх за місцем державної реєстрації та матеріально-технічних та трудових ресурсів. При цьому, як вбачається з акту перевірки 20.07.2012 року, відповідачем при вчиненні висновків не було враховано можливість здійснення суб'єктами господарювання господарської діяльності не за місцем своєї реєстрації, що ґрунтується на встановлених ст. 6 ГК України, ст.ст. 6, 627 ЦК України свободі підприємницької діяльності та вільного руху капіталів, товару, послуг на території України та свободі договору. З наведеного слід зазначити, що згідно чинного законодавства така діяльність може здійснюватись у будь-яких, прямо не заборонених законом формах, зокрема, й на умовах використання оренди як нерухомого так і рухомого майна, чи використання окрім права власності інших інститутів речового права, використання праці на підставі цивільно-правових угод тощо.

У відповідності до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій банківських виписок, підприємець ОСОБА_3 розрахувався з ПВКП «Весна»за поставлений йому товар по вищевказаних видаткових накладних шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок останнього, що не заперечується відповідачем.

В підтвердження факту використання отриманого від ВКП «Весна»товару в своїй господарській діяльності позивачем надано суду копію Договору субпідряду № 21/07 від 21.07.2011 року з додатком № 1, укладеного з ПП «Промтехсервіс»та ТОВ «СпецМонтажІнжиніринг»на монтаж сталевих труб діаметром 1020 мм, 920 мм, 820 мм на об'єкті Дзембронівської малої ГЕС в с.Дземброня, Верховинського району Івано-Франківської області, копію акта № 1 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2011р. на суму 129762,84 грн., копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт(і витрати) за серпень 2011р. на суму 129,76284 грн., копію акта списання № СМ-02 від 31.08.11р. на суму 434080,43 грн., копію акта №1 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2011р. на суму 111764,60 грн., копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт(і витрати) за вересень 2011р. на суму 111764,60 грн., копію акта списання № СМ-03 від 30.09.11р. на суму 301653,60 грн. Також позивачем подано суду копію Договору субпідряду № 1/06 від 01.06.2011р., укладеного з ПП «Ільчігор»та ТОВ «СпецМонтажІнжиніринг»на монтаж сталевих труб діаметром 1220 мм на об'єкті - Пробийнівська ГЕС в с. Прибийнівка Верховинського району Івано-Франківської області, копією довідки про вартість виконаних будівельних робіт(і витрати) за червень 2011р. на суму 58300,00 грн., копією акта №1 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011р. на суму 58300,00 грн., копією акта списання № СМ-01 від 30.06.11р. на суму 202389,64 грн., всього на загальну суму 149702 грн. та ПДВ -29941 грн. (т. 1, а.с. 133-146).

Окрім цього, факт використання отриманого від ВКП «Весна»товару в своїй господарській діяльності також підтверджується:

- наданими позивачем копіями: договору поставки № 110504 від 04.05.2011р., укладеного з TOB «Мегаватсервіс», видаткової накладної № 18 /05 від 18.05.2011р., податкової накладної № 9 від 18.05.2011р., банківської виписки від 18.05.2011р., з яких вбачається, що позивачем було реалізовано TOB «Мегаватсервіс»труби сталеві, діаметром 1020мм., товщина стінки 9-12 мм., загальна довжина 195м., що були у використанні, на загальну суму 358800,00 грн., за які останній повністю розрахувався (т.1, а.с. 147-151);

- копією договору поставки продукції від 12.05.2011р., укладеним з ПП «Комерцконсалт»на поставку останньому стальної труби, бувшої у використанні (D 1220, товщина стінки не більше 12 мм) в кількості 700 т. за ціною 5800 грн. за т. з ПДВ; копіями видаткової накладної № 14/06/1 від 14.06.2011 р. на суму 203179,80 грн., видаткової накладної № 20/05 від 20.05.2011 р. на суму 174226,20 грн., видаткової накладної № 30/05/1 від 30.05.2011 р. на суму 243600,00 грн., видаткової накладної № 03/06/1 від 03.06.2011 р. на суму 224448,40 грн.; копіями податкової накладної №5 від 14.06.2011р. на суму 203179,80 грн., податкової накладної № 1 від 03.06.2011р. на суму 224448,40 грн., податкової накладної № 13 від 30.05.2011р. на сума 243600,00 грн., податкової накладної № 10 від 20.05.2011р. на суму 174226,20 грн.; копіями банківських виписок від 23.06.2011р., від 07.06.2011р., від 01.06.2011р., від 31.05.2011р., від 23.05.2011р., від 17.05.2011р. (т. 1, а.с. 152-166);

- копіями договору поставки № 1/Т від 29.12.2010р., додаткової угоди від 25.01.2011р. до Договору поставки №1/Т від 29.12.2010р.,, додаткового правочину № 2 від 02.05.2011р. до Договору поставки №1/Т від 29.12.2010р., додаткового правочину № 3 від 02.05.2011р. до Договору поставки №1/Т від 29.12.2010р., укладених позивачем з TOB «Західні енергетичні транзити», копіями видаткової накладної № 17/01 від 17.01.2011р. на загальну суму 499722,62 грн. з ПДВ, видаткової накладної № 31/01 від 31.01.2011р. на суму 310415,05 грн. з ПДВ, видаткової накладної № 02/02 від 02.02.2011р. на суму 143429,76 грн. з ПДВ, видаткової накладної № 10/02 від 10.02.2011р. на суму 555225,68 грн. з ПДВ, видаткової накладної № 06/05/3 від 06.05.2011р. на суму 290720 грн. з ПДВ, видаткової накладної № 03/06/02 від 03.06.2011р. на суму 556845,56 грн. з ПДВ, видаткової накладної № 13/06 від 13.06.2011р. на суму 385510,44 грн. з ПДВ, податкової накладної № 4 від 13.06.2011р. на суму 385510,44 грн. з ПДВ, податкової накладної № 2 від 03.06.2011р. на суму 556845,56 грн. з ПДВ, податкової накладної № 2 від 10.02.2011р. на суму 208793,11 грн. з ПДВ, податкової накладної № 6 від 31.01.2011р. на суму 300000 грн. з ПДВ, податкової накладної № 5 від 27.01.2011р. на суму 46432,54 грн. з ПДВ, податкової накладної № 4 від 27.01.2011р. на суму 153567,46 грн. з ПДВ, податкової накладної № 3 від 25.01.2011р. на суму 300000 грн. з ПДВ, податкової накладної № 2 від 18.01.2011р. на суму 277,38 грн. з ПДВ, податкової накладної № 1 від 17.01.2011р. на суму 199722,62 грн. з ПДВ, копіями банківських виписок (т. 1, а.с. 167-196).

Всього, позивачем було реалізовано TOB «Мегаватсервіс», ПП «Комерцконсалт»та TOB «Західні енергетичні транзити»отриманих від ПВКП «Весна»товарно-матеріальних цінностей (труб стальних) по вищевказаних видаткових та податкових накладних на загальну суму 1621661,5 грн. без ПДВ, ПДВ -324332,32 грн.

При цьому, слід зазначити, що відповідачем відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не подано суду доказів, які б вказували на недостовірність чи фальшивість вказаних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам.

На час проведення вищевказаних господарських операцій ПВКП «Весна»мало відповідну господарську правосуб'єктність: в установленому законом порядку зареєстровано як суб'єкт господарювання - юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1, а.с. 51); взято на облік в ДПІ у місті Херсоні як платник податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва № 100334094 від 27.04.2011 року (т. 1, а.с. 52).

Нормами частин 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Доказів анулювання вищевказаного свідоцтва ПВКП «Весна»про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення між ФОП ОСОБА_3 та ПВКП «Весна»спірних господарських операцій та видачі податкових накладних за січень-лютий, травень-червень 2011 рік, припинення вказаного підприємства як юридичної особи, існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем суду відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України не подано.

Окрім того, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди -як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Таким чином, згідно з нормами п.п. 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України, ПВКП «Весна»вправі були виписати позивачу податкові накладні, вище досліджені судом, які є підставами згідно вказаних норм ПК України для віднесення позивачем відповідних сум ПДВ до податкового кредиту за січень-лютий, липень-червень 2011 року на загальну суму 354272,78 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

При цьому, слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно правової позиції Верховного суду України в аналогічній справі, викладеній у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Вказане також підтверджується правовою позицією Вищого адміністративного суду в аналогічній справі, викладеній в ухвалі від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11, відповідно до якої, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Крім того, таке розуміння спірних правовідносин узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (2007 рік, заява N 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), рішення у яких відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права. Зокрема у рішеннях у вказаних справах, Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Також, на думку Європейського Суду, такі вимоги порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В той же час, як вбачається з акту перевірки від 20.07.2012 року, розбіжностей між задекларованими позивачем сумами податкового кредиту та сумами податкових зобов'язань ПВКП «Весна»перевіркою не встановлено, а вході розгляду справи таких доказів відповідачем суду не подано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в їх сукупності відповідно до вимог ст. 86 КАС України свідчать про реальність виконання укладених між позивачем та ПВКП «Весна»договорів купівлі-продажу та здійснення господарських операцій по них, оскільки вони спричинили реальну зміну майнового стану позивача, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Фактично, як вбачається зі змісту акта перевірки від 20.07.2012 року, підставою для висновку відповідача про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 29941 грн. є акт від 13.06.2012 року № 1139/22-4/24106461 ДПІ у м.Херсоні «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПВКП «Весна»(код 24106461) з питань підтвердження господарсько-правових відносин з ТОВ «Дельта плюс Юг»(код ЄДРПОУ 37113986) та ТОВ «Сорекс-2006»(код ЄДРПОУ 34202418) та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «Дельта плюс Юг»(код ЄДРПОУ 37113986) у травні-червні 2011 року та ТОВ «Сорекс-2006»(код ЄДРПОУ 34202418) у січні-лютому 2011 року»(т. 1, а.с. 213-230).

Зокрема, згідно вказаного акту від 13.06.2012 року, ПВКП «Весна»знаходиться за юридичною адресою, однак у даного підприємства відсутні складські, торгівельні приміщення, транспортні засоби. Основним постачальником ПВКП «Весна»в січні-лютому 2011 року було ТОВ «Сорекс-2006», взаємовідносини між яким відбувались на підставі договорів купівлі продажу № 7 від 10.01.2011 рок та № 16/02 від 07.02.2011 року, за якими ПВКП «Весна»отримало від вказаного Товариства по видаткових накладних товар (труба 1220м.м. б/у) на суму 924091 грн., ПДВ -154015,17 грн., за які повністю розрахувалось (по рахунку № 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками»заборгованість відсутня). Вказані зобов'язання по ПДВ включено ПВКП «Весна»до реєстру отриманих податкових накладних та декларацій з ПДВ за січень-лютий 2011 року. Надалі йде посилання на акт від 16.03.2012 року № 26/23/34202418 ДПІ в Жовтневому районі м.Луганська «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сорекс-2006»код ЄДРПОУ 34202418 щодо неможливості підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2010 року по 31.12.2011 року», яким встановлено, що свідоцтва ТОВ «Сорекс-2006»як платника ПДВ анульовано 21.02.2011 року, остання податкова звітність з ПДВ подана за березень 2011 року. Вказується на відсутність документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності, що свідчить про неможливість здійснювати ТОВ «Сорекс 2006»фінансово-господарську діяльність. Враховуючи вказане, в акті перевірки від 13.06.2012 року зроблено висновок про те, що угоди ПВКП «Весна»з вказаним товариством мають ознаки нікчемності згідно з ч.ч. 1, 5, ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Аналогічно у акті від 13.06.2012 року зазначено, що основним постачальником ПВКП «Весна»в травні-червні 2011 року було ТОВ «Дельта плюс Юг», взаємовідносини між яким відбувались на підставі договорів купівлі продажу № 17/05-2011 від 30.04.2011 рок, за якими ПВКП «Весна»отримало від вказаного Товариства по видаткових накладних товар (труби діам. 920, 1020, 1220м.м. б/у) на загальну суму 39106,80 грн., ПДВ -6517,80 грн. за які проведено оплату. Вказані зобов'язання по ПДВ включено ПВКП «Весна»до реєстру отриманих податкових накладних та декларацій з ПДВ за травень-червень 2011 року. В той же час, у вказаному акті перевірки зроблено висновок, що у зв'язку з отриманими матеріалами перевірки по ТОВ «Дельта плюс Юг», а саме: акту від 07.03.2012 року № 187/23-63/37113986 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дельта плюс Юг»(код ЄДРПОУ 37113986) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 07.06.2010 року по 31.12.2011 року та відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності, віддаленості контрагентів один він одного, відсутності основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів, укладені між ТОВ «Дельта плюс Юг»та ПВКП «Весна»угоди відповідно до ч.ч. 1, 5, ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України мають ознаки нікчемності.

Однак дані висновки податкового органу є формальними, оскільки ґрунтуються не на нормах чинного податкового законодавства та первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як це передбачено п. 73.5 ст. 73 ПК України та Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2010 року № 1232, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачем, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Вказане підтверджується правовою позицією, Верховного суду України у подібних правовідносинах, викладеній в постанові від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, в якій зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

За таких обставин, є безпідставним висновок відповідача, зроблений в акті перевірки, про те, що укладені між позивачем та ПВКП «Весна»договори поставки вчинені без наміру створення правових наслідків.

При цьому, суд також зазначає про те, що відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). Тобто неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили. За відсутності вказаних фактів, правочин є правомірним, і його дійсність не може ставитись під сумнів.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 року № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

В акті перевірки відповідачем зроблено висновок про недійсність правочинів -договорів поставки, укладених між ПВКП «Весна»та позивачем у справі, оскільки вони не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечить інтересам держави та суспільства. Тобто, в даному випадку відповідач посилається саме на оспорювані обставини (відсутність наміру на створення правових наслідків, невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам), які не є законодавчими підставами для визнання правочину нікчемним, проте згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1 і ч. 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228, ст. 234 ЦК України та ст. 207 ГК України можуть бути підставами для визнання судом правочину (господарського зобов'язання) недійсним. Однак, відповідач не надав суду доказів наявності відповідних судових рішень про визнання вказаних Договорів недійсними з огляду, як пояснив представник відповідача, на їх відсутність.

В той же час, вказані правочини не визнаються законом нікчемними, їх зміст не суперечить національному законодавству, цивільний оборот предметів договору не заборонений та не обмежений в Україні, а самі по собі такі договори (окремі положення) не порушують публічний порядок, і зокрема не змінюють правил оподаткування і не спрямовані на ухилення від сплати податків. Аргументованих доводів і доказів, які б достовірно підтверджували наявність на час прийняття оскаржуваного рішення та в ході розгляду справи, завідомо умисної мети і факту спрямованості сторін договорів купівлі-продажу на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим ч. 1 ст. 228 ЦК України пов'язує визначення порушення публічного порядку, відповідач суду не подав, у зв'язку з чим немає підстав вважати вказані правочини нікчемними згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України.

З вищенаведених обставин та норм чинного законодавства, є й безпідставними висновки відповідача про нікчемність договорів, укладених між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Західні енергетичні транзити», ПП Комерцконсалт», ТОВ «Мегаватсервіс».

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228, 234 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України, суд вважає, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений законом.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього ж Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу приписів п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків з господарських операцій за цим правочином з підстав того, що він не створює правових наслідків.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Тому недоліки, які на думку ДПІ мали місце під час укладення та виконання договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011 року.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Встановлені судом і наведені вище обставини щодо реальності господарських операцій, а також відповідність виписаних податкових накладних вимогам, визначеним ст. 201 ПК України, підтверджують виникнення у позивача права на податковий кредит, а тому віднесення позивачем нарахованого ПДВ згідно отриманих від ПВКП «Весна»податкових накладних в період січень-лютий, травень-червень 2011 року в сумі 29941 грн. до податкового кредиту звітних податкових періодів: січень-лютий, травень-червень 2011 року є правомірним.

Також враховуючи безпідставність висновків відповідача про нікчемність правочинів та відсутність у їх сторін мети на реальне настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення позивачем ст. 185, п. 187.1 та 187.8 ст. 187, ст. 190, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.11 ст. 201 ПК України, за результатами яких позивачу донараховано податку на додану вартість на суму 29941 грн.

Як наслідок, відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 7485 грн.

Нормою п. 21.1. ст. 21 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Верховинському районі Івано-Франківської області не було подано суду належних, допустимих та достатніх доказів правомірності та обґрунтованості прийнятого нею податкового повідомлення-рішення № 0061601700 від 03.08.2012 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову ФОП ОСОБА_3 про протиправність та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення з моменту його прийняття як такого, що прийняте за межами повноважень, наданих податковому органу, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно і нерозсудливо.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України. Зокрема, слід стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 374,26 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Верховинському районі Івано-Франківської області № 0061601700 від 03.08.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місцезнаходження: 78736, АДРЕСА_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 374 (триста сімдесят чотири) гривні 26 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова в повному обсязі складена 19.10.2012 року.