Ухвала

від 28.08.2014 по справі 2а-2634/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 р. Справа № 9104/180138/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю: секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Книгиницької М. В.

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Верховинському районі Івано - Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року по справі №2а - 2634/12/0970 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Верховинському районі Івано - Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №0061601700 від 03 серпня 2012 року, -

УСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Івано - Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Верховинському районі Івано - Франківської області і просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0061601700 від 03 серпня 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем були укладені договори поставки, за умовами яких контрагент зобов'язувавися поставити позивачу товар. На виконання вказаних договорів товар було поставлено у повному обсязі, за який позивачем проведено розрахунок у безготівковій формі. Також, були виписані видаткові та податкові накладні, а транспортування товарів підтверджується товарно - транспортними накладними. Крім цього отримані товари були використані у господарській діяльності позивача, що також підтверджено первинними документами. Тобто, висновки перевірки ґрунтуються на безпідставних припущеннях про те, що договори, укладені з ПВКП «Весна», а також із ТОВ «Західні енергетичні транзити», ПП «Комерцконсалт», ТОВ «Мегаватсервіс», є нікчемними і не створюють жодних юридичних наслідків. Оскільки факт виконання вказаних договорів і, відповідно, здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що у свою чергу, було підставою для віднесення сплачених за товар по даних договорах сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, у податкового органу не було підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення.

Відповідачем подано письмові заперечення на адміністративний позов, згідно змісту яких в ході перевірки були виявлені факти порушення позивачем вимог податкового законодавства внаслідок безпідставного завищення витрат, відображення господарських операцій, які фактично не відбувалися, про що було зазначено в акті перевірки. Зокрема, було встановлено відсутність факту здійснення фінансово - господарських операцій позивача з ПВКП «Весна», ТОВ «Західні енергетичні транзити», ПП «Комерцконсалт», ТОВ «Мегаватсервіс». Тому вважає, що податкові повідомлення - рішення прийняті у відповідності до закону та за наявності підстав для їх прийняття.

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Верховинському районі Івано - Франківської області №0061601700 від 03 серпня 2012 року.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду та просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку з чим просить залишити позовну заяву без розгляду і закрити провадження у справі.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що висновки податкового органу повністю підтверджуються результатами планової документальної перевірки позивача, які викладені в акті перевірки. Зокрема, в ході перевірки не знайшли свого підтвердження факти поставок товарів позивачу, а укладені позивачем із контрагентами угоди, не спричиняють реального настання правових наслідків. Тому, податкове повідомлення - рішення прийнято законно і обґрунтовано, а тому вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу, підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи і вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Представник позивача не погодився з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що викладені у ній обставини не підтверджують незаконності та необґрунтованості постанови суду першої інстанції і, відповідно, наявності підставі для задоволення апеляційної скарги.

Вислухавши суддю - доповідача та, доводи представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення про задоволення позовних вимог та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем представлено усі первинні документи на підтвердження реальності поставок товарів, а також на підтвердження фактів використання отриманого товару в своїй господарській діяльності. Встановлені судом обставини щодо реальності господарських операцій, а також відповідність виписаних податкових накладних вимогам Податкового кодексу України підтверджують виникнення у позивача права на податковий кредит, а тому віднесення позивачем нарахованого податку на додану вартість згідно отриманих від ПВКП «Весна» податкових накладних в період в сумі 29 941 гривня до податкового кредиту звітних податкових періодів є правомірним. Відповідачем, у свою чергу не подано суду належних та допустимих доказів безтоварного характеру господарських операцій позивачем з контрагентами. Доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях щодо фіктивності господарських операціях та нікчемності укладених правочинів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_3, зареєстрований 28 травня 1998 року виконавчим комітетом Ковельської міської ради Волинської області, як суб'єкт підприємницької діяльності. Позивач також є платником податку на додану вартість.

На підставі направлень від 14 червня та 09 липня 2012 року відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої 20 липня 2012 року складено Акт №00615/17/НОМЕР_1 «Про результати виїзної планової документальної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

Згідно висновків перевірки, викладених у вищевказаному акті, в ході перевірки:

- не підтверджено наявність поставок товару (послуг), що свідчить про те, що правочини укладені позивачем із ПВКП «Весна», ТОВ «Західні енергетичні транзити», ПП Комерцконсалт», ТОВ «Мегаватсервіс» не спричинили реального настання правових наслідків, операції є нікчемними;

- виявлено порушення ст. ст. 22, 185, п. п. 187.1, 187.8 ст. 187, ст. 190, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 29 941 гривня;

- порушення п. п. 200.4, 200.6, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого визначено заниження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму сформованого ряд. 24 декларації з податку на додану вартість в сумі 462 336 гривень, оскільки вартість товарів, віднесена до податкового кредиту оплачена в попередніх звітних періодах.

На підставі висновків перевірки відповідачем 03 серпня 2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення за №0061601700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість за червень 2012 року в розмірі 29 941 гривня та визначено грошові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 7 485 гривень.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.

спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дата отримання податкової накладної.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначені вимоги до оформлення податкових накладних. Також визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та отримання права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Окрім цього, відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом також було встановлено, що згідно податкових декларацій за січень - лютий, травень - червень 2011 року та реєстрів отриманих податкових накладних позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно представлених податкових накладних всього на загальну суму 1 771 364 гривні 55 коп., в тому числі 354 272 гривні 78 коп. - податку на додану вартість.

Податкові накладні видані ПВКП «Весна» за наслідками здійснення господарських операцій із вказаним контрагентом згідно з укладеними договорами: №1 від 11 січня 2011 року, відповідно до якого ПВКП «Весна» зобов'язувалось поставити позивачу стальну трубу, бувшу у використанні (D 1220, товщина стінки 8 - 12 мм.) в кількості 538,27 метрів вартістю 589 206 гривень 49 коп.; №2 від 03 лютого 2011 року, відповідно до якого ПВКП «Весна» зобов'язувалось поставити позивачу стальну трубу, бувшу у використанні (D 1220, товщина стінки 8 - 12 мм.) в кількості 5000 метрів вартістю 5 955 780 гривень; № 3 від 01 травня 2011 року та додатковим договором від 09 червня 2012 року), відповідно до умов якого, ПВКП «Весна» зобов'язувалось поставити позивачу: стальну трубу (бувшу у використанні, ф. 1220, товщина стінки 8 - 12 мм.) в кількості 100 тон вартістю 387 978 гривень на умовах доставки, та у кількості 10 тон вартістю 34 583 гривні 30 коп. на умовах самовивозу; стальну трубу (ф. 1220 спіральна) в кількості 11 тон вартістю 32 778 гривень 02 коп. на умовах самовивозу; стальну трубу (ф. 1020) в кількості 263 метри вартістю 237 715 гривень 18 коп. на умовах доставки; стальну трубу (ф 920) в кількості 14 тон вартістю 50 674 гривні 40 коп. на умовах доставки; стальну трубу (бувшу у використанні, ф 1220, товщиною стінки 8 - 12 мм. кількості 30 тон вартістю 118 338 гривень на умовах доставки та вартістю 34 583 гривні 30 коп. на умовах само вивозу; трубу ф. 1220 коротку в кількості 4,906 тони вартістю 18 125 гривень 71 коп.; трубу ф. 1020 ст. 10 в кількістю 23 метри вартістю 20 211 гривень 71 коп. на умовах самовивозу та трубу ф. 1020 стінка 10,5 в кількості 46 метрів та вартістю 40 916 гривень 54 коп. на умовах доставки; №4 від 07 травня 2011 року,згідно якого ПВКП «Весна» зобов'язувалось поставити позивачу трубу ф. 1220 в кількості 65,79 метра вартістю 57 020 гривень 19 коп. на умовах доставки, та в кількості 32,15 метра вартістю 25 493 гривні 99 коп. на умовах самовивозу.

На підтвердження фактів отримання вказаного товару, транспортування та приймання передачі позивачем представлено договір про надання послуг завантаження та розвантаження від 31 грудня 2009 року, укладений із Міжгосподарською пересувною механізованою дільницею № 2, акти здачі - приймання (надання послуг) за січень - липень 2011 року, платіжні доручення № 856 від 02 квітня 2011 року, № 957 від 27 липня 2012 року, товарно - транспортні накладні.

Позивачем здійснено розрахунок за поставлений товар у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Отриманий від контрагента товар використано позивачем у своїй господарській діяльності, на підтвердження чого позивачем представлено договори, укладені із ПП «Промтехсервіс», ТОВ «СпецМонтажІнжиніринг», ПП «Ільчігор», TOB «Мегаватсервіс» ПП «Комерцконсалт» TOB «Західні енергетичні транзити», а також довідки про вартість виконаних робіт, акти виконаних підрядних робіт та акти на списання, податкові та видаткові накладні, банківські виписки

Всього, позивачем було реалізовано TOB «Мегаватсервіс», ПП «Комерцконсалт» та TOB «Західні енергетичні транзити» отриманих від ПВКП «Весна» товарно - матеріальних цінностей по вищевказаних видаткових та податкових накладних на загальну суму 1 621 661 гривня 50 коп..

Усі вищевказані документи, представлені позивачем, були детально описані судом першої інстанції у оскаржуваному судовому рішенні, та досліджені у відповідності до положень ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

На час укладення договорів та здійснення господарських операцій позивач та його контрагент були у встановленому законом порядку зареєстровані як суб'єкти господарювання, перебували на податковому обліку, а також мали свідоцтва платника податку на додану вартість.

Таким чином, ПВКП «Весна» вправі було виписати позивачу податкові накладні, які у свою чергу є підставами для віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту в загальній сумі 354 272 гривні 78 коп.. Також, в ході перевірки не встановлено розбіжностей між задекларованими позивачем сумами податкового кредиту та сумами податкових зобов'язань ПВКП «Весна».

Тому, безпідставними є висновки відповідача про нікчемність договорів, укладених позивачем із ТОВ «Західні енергетичні транзити», ПП «Комерцконсалт», ТОВ «Мегаватсервіс».

У зв'язку з цим у податкового органу відсутні підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 7 485 гривень.

Виходячи із вищевикладених обставин та доказів, колегія суддів приходить до висновку, що в ході судового розгляду підтверджено факт виконання укладених позивачем господарських договорів, здійснення оплати за отриманий товар та використання придбаних товарів в господарській діяльності позивача. Всі податкові накладні, отримані позивачем від контрагента, оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України. Тому позивач правомірно відобразив податкові накладні та правомірно сформував податковий кредит. Таким чином сукупність вищенаведених встановлених судом обставин підтверджено належними та допустимими доказами, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та доказів, представлених сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти позову, виходячи з положень вищезазначених нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за податком на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкції прийняті без достатніх підстав, оскільки висновки перевірки спростовані представленими позивачем доказами, які у свою чергу безпідставно не були враховані відповідачем.

Тобто, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо протиправності оспорюваного податкового повідомлення - рішення.

При цьому, доводи апеляційної скарги і посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій у зв'язку із не встановленням фактичного руху товарно - матеріальних цінностей, не враховуються колегією суддів апеляційного суду у своїх висновках, так як факт здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які складені під час здійснення таких операцій та безпосередньо після їх здійснення.

Окрім цього, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не є залежним від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із посиланням суду першої інстанції на положення ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, якими визначено вимоги до укладення правочинів та їхнього змісту, а також підстави визнання правочинів недійсними та ознаки нікчемності, оскільки відповідачем не надано доказів, які б могли слугувати підставою для визначення правочину нікчемним, як і не представлено доказів визнання правочинів у встановленому законом порядку недійсними.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження правомірності прийнятих ним рішень.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також про порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Верховинському районі Івано - Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року по справі №2а - 2634/12/0970 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Верховинському районі Івано - Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №0061601700 від 03 серпня 2012 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Ухвалу у повному обсязі складено 02 вересня 2014 року.