Постанова

від 11.10.2012 по справі 2а-2933/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2012 р. Справа № 2а-2933/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача: Кметика В.Я.

представника відповідача: Сапіжака І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк"

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області

за участі третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман-Маркет",

про визнання незаконною та скасування постанови від 14.08.2012 року ВП №31775540; визнання незаконними дій та зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство (надалі -ПАТ) "Кредобанк" звернулося в суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській про:

- визнання незаконними дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Сапіжака Івана Івановича щодо повернення виконавчого документа стягувачеві - Публічному акціонерному товариству "Кредобанк" на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження";

- визнання незаконною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.08.2012 року у виконавчому провадженні № 31775540 про повернення без виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 13 жовтня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2630, про звернення стягнення на нерухомість, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Гурман-Маркет" торговий комплекс "Гурман-Маркет", загальною площею 1270,2 кв.м., зазначений в плані під літерою "А", що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Миколайчика, буд. 11А та задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" у розмірі 5408761,10 грн. заборгованості та 5250,00 грн. витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису, за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомості;

- зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області відновити виконавче провадження № 31775540 щодо примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 13 жовтня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2630;

- зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області вжити усіх, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 13 жовтня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2630, про звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Гурман-Маркет".

Позовні вимоги мотивовані тим, що у державного виконавця були відсутні передбачені п.п. 2 та 9 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для повернення йому виконавчого документа постановою від 14.08.2012 року, так як ухвала суду про забезпечення позову не є забороною, встановленою законом, як це передбачено п. 9 ч. 1 вказаної статті. В той же час, зазначає позивач, немає підстав для повернення виконавчого документа і згідно з нормою п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому документі -виконавчому написі нотаріуса, вчиненому 13.10.2010 року, чітко визначено майно на яке, слід звернути стягнення за виконавчим документом. Також позивач посилається на норми ст. 575 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про іпотеку», зазначаючи, що обтяження щодо майна, на яке слід звернути стягнення за виконавчим документом, виникло та було зареєстровано раніше -а саме: 19.08.2009 року на підставі договору іпотеки від 19.08.2009 року, ніж обтяження, встановлене постановою державного виконавця про накладення арешту на майно на підставі ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.08.2010 року у справі № 2-4843/10.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом та задоволити його повністю.

Суд, розглянувши клопотання позивача про визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними, дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаного клопотання. При цьому, суд виходив з того, що позивачем не пропущено 10-денний строк на звернення з даним позовом відповідно до норм ч. 3 ст. 99, ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства (надалі -КАС) України, оскільки як вбачається з поданих ним пояснень, витягу з матеріалів виконавчого провадження за 07.09.2012 року, він дізнався про порушення своїх прав, а саме винесенням відповідачем оскарженої постанови від 14.08.2012 року, лише 07.09.212 року та звернувся до суду 17.09.2012 року, що підтверджується штампом відділення зв'язку на конверті в якому здійснено відправлення адміністративного позову до суду. З поданих відповідачем належним чином не завірених копій витягу з Журналу реєстрації вихідної кореспонденції та фіскальних чеків за 16.08.2012 року не вбачається відправлення позивачу саме копії постанови від 14.08.2012 року ВП № 31775540. Окрім цього, як з'ясовано судом з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»: http://www.ukrposhta.com/www/upost.nsf/search_post , рекомендовані листи, адресовані позивачу, оплату за послуги по відправці яких підтверджується поданими відповідачем фіскальними чеками за 16.08.2012 року, згідно індивідуальних номерів вказаних рекомендованих поштових відправлень: 7601904577617 та 7601904577609, станом на 11.10.2012 року не вручені одержувачу. Інших доказів, які б підтверджували факт отримання позивачем постанови від 14.08.2012 року ВП № 31775540 чи інших даних, з яких би вбачалось про те, що позивач дізнався або міг дізнатися про порушення свого права до 07.09.2012 року, суду не подано, а судом, враховуючи скорочені строки розгляду даної категорії справ, таких обставин не виявлено.

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області у відзиві на позов від 03.10.2012 року адміністративний позов ПАТ "Кредобанк" заперечив, посилаючись на те, що при винесенні постанови від 14.08.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було взято до уваги заяву боржника -ТОВ «Гурман-Маркет»до якої було додано копію ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.08.2010 року у справі № 2-4843/10, якою забезпечено позов шляхом накладення арешту на належне вказаному Товариству майно: торговий комплекс "Гурман-Маркет", загальною площею 1270,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Миколайчика, буд. 11А. Враховуючи вказану ухвалу суду від 06.08.2010 року, а також вимоги п. 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, вважає, що державний виконавець правомірно на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернув виконавчий документ позивачу.

В судове засідання представник відповідача адміністративний позов заперечив та просив в його задоволенні відмовити повністю.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман-Маркет" представник в судове засідання не з'явився. Судом вживались заходи щодо повідомлення вказаної особи за допомогою засобів телефонного зв'язку за наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців номерами: (0342)774450 та (0342)774477 для надсилання ухвали суду від 10.11.2012 року та судового повістки, однак вони виявились безрезультатними, про що секретарем судового засідання складено довідку. Судом не встановлено інших засобів зв'язку з вказаною третьою особою. За наведеного, суд вважає, що третю особу повідомлено належним чином про час та місце судового засіданні відповідно до вимог ст.ст. 33, 35, 38 КАС України.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.10.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

19.08.2009 року між ВАТ «Кредобанк»та ТОВ «Гурман-маркет»укладено договір іпотеки, нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 2849, згідно якого ТОВ «Гурман-маркет»в забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором № 14/2009 від 19.08.2009 року на суму 4750000 грн., передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно: торговий комплекс "Гурман-Маркет", загальною площею 1270,2 кв.м., зазначений в плані під літерою "А", що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Миколайчика, буд. 11А (а.с. 15-20).

19.08.2009 року на підставі вказаного договору іпотеки, приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_4 було встановлено заборону на відчуження вищевказаного торгового комплексу та зареєтровано за № 2850, що підтверджується копією витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 19.09.2009 року (а.с. 21) та копіями Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 19.08.2009 року та від 21.05.2012 року (а.с. 22, 43-46).

13 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2630, про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Гурман-Маркет", а саме: торговий комплекс "Гурман-Маркет", загальною площею 1270,2 кв.м., зазначений в плані під літерою "А", що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Миколайчика, буд. 11А, для задоволення вимог ПАТ "Кредобанк" у розмірі 5408761,10 грн. заборгованості та 5250,00 грн. витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису, за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна (а.с. 23, 35).

16.03.2012 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Сапіжака І.І. відкрито виконавче провадження № 31775540 про примусове виконання виконавчого напису, вчиненого 13 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 2630 (а.с. 36-37).

Постановою від 09.04.2012 року вищевказаним державним виконавцем у виконавчому провадженні № 31775540 накладено арешт на торговий комплекс "Гурман-Маркет", загальною площею 1270,2 кв.м., зазначений в плані під літерою "А", що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Миколайчика, буд. 11А (а.с. 38-40).

10.04.2012 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження -арешт нерухомого майна на підставі постанови від 09.04.2012 року ВП № 31775540 (а.с. 41-42, 43-46).

12.07.2012 року на адресу відповідача надійшла заява від ТОВ «Гурман-Маркет», в якій воно просило повернути виконавчий документ ПАТ «Кредобанк»на підставі п. 9 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», посилаючись на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.08.2010 року у справі № 2-4843/10 (а.с. 47-48).

Вказаною ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.08.2010 року у справі № 2-4843/10 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ПП. «Гурман», ТОВ «Гурман-Маркет», ТОВ «Гурман-Плюс»про стягнення грошових коштів, вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту, зокрема, на належне на праві власності ТОВ «Гурман-Маркет»нерухоме майно, а саме: торговий комплекс "Гурман-Маркет", загальною площею 1270,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Миколайчика, буд. 11А (а.с. 49-50).

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Сапіжака І.І. від 14.08.2012 року у виконавчому провадженні № 31775540 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». Вказана постанова мотивована державним виконавцем посиланням на п. 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, вказуючи, що оскільки підставою для повернення виконавчого документа згідно п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника, а такою забороною, встановленою законом, є ухвала Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.08.2010 року у справі № 2-4843/10, вказаний виконавчий документ підлягає поверненню згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону.

При вирішення даної адміністративної справи, суд виходив з того, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року № 606-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, в редакції закону на день виникнення спірних правовідносин (надалі -Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами 1, 2 ст. 2 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (надалі - державні виконавці).

Відповідно до ч. 1, абзацу 1 ч. 2 ст. 11 Законом України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено, що про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Як встановлено вище, при винесенні постанови про повернення виконавчого документа позивачу від 14.08.2012 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області керувався п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, мотивування вказаних підстав для повернення виконавчого документа здійснено з посиланням на п. 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, вказуючи, що оскільки підставою для повернення виконавчого документа згідно п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника, а такою забороною, встановленою законом, є ухвала Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.08.2010 року у справі № 2-4843/10, вказаний виконавчий документ підлягає поверненню згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону.

Однак суд не може погодитись з правомірністю таких дій державного виконавця, та як наслідок, правомірністю винесеної ним вказаної вище постанови.

Як вбачається з виконавчого напису, вчиненого 13 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 2630, у вказаному виконавчому документі чітко зазначено індивідуально визначене майно на яке слід звернути стягнення, а саме належний ТОВ «Гурман-Маркет»: торговий комплекс "Гурман-Маркет", загальною площею 1270,2 кв.м., зазначений в плані під літерою "А", що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Миколайчика, буд. 11А. В той же час, відповідачем не подано суду відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України доказів того, що у боржника відсутнє вказане майно. Навпаки, як вбачається з наявних матеріалів справи, оглянутих судом оригіналів матеріалів виконавчого провадження № 31775540, вказане майно належить на праві власності ТОВ «Гурман-Маркет». Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна від 21.05.2012 року, на вказане нерухоме майно зареєстровані обтяження щодо розпорядження ним. Доказів зняття таких обтяжень на день винесення оскарженої постанови суду не подано.

Таким чином, у державного виконавця були відсутніми обставини для висновку про наявність підстав для повернення виконавчого документа на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо посилання в оскарженій постанові, в мотивування вищевказаних підстав для повернення виконавчого документа, на положення п. 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, то суд зазначає наступне.

Так, в п. 3.15 вказаної вище Інструкції передбачено, що при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника. Якщо заборона випливає із норми закону, наприклад така заборона встановлена судом, який відповідно до закону має право заборонити звернення стягнення на майно боржника, необхідно керуватися пунктом 2 частини першої статті 47 Закону

Пунктом 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

В той же час, з системного аналізу норм абзацу 4 ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 3, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»від 01.07.2004 року № 1952-ІV, ст.ст. 3, 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»від 18.11.2003 року № 1255-ІV, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку»від 05.06.2003 року № 898-ІV, п. 1.9 Положення про єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року № 31/5, та зареєстрованого 10.06.1999 року за № 364/3657, вбачається, що чинне законодавство виокремлює наступні різновиди обтяжень майна в залежності від підстав їх виникнення, а саме: обтяження встановлені (накладені) законом; обтяження встановлені (накладені) актами уповноважених на це органів державної влади та їх посадових осіб, в тому числі й судів; та обтяження, що виникають на підставі договорів.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, ухвала Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.08.2010 року у справі № 2-4843/10 не є встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника як це передбачено п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, виходячи з норм п. 2 ч. 1, ч. 4 КАС України, суд не може взяти до уваги, в обґрунтування правомірності дій державного виконавця при повернення виконавчого документа стягувану, та застосувати до спірних правовідносин посилання в оскарженій постанові на положення п. 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, як такі, що суперечать нормам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а також нормам абзацу 4 ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 3, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»від 01.07.2004 року № 1952-ІV, ст.ст. 3, 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»від 18.11.2003 року № 1255-ІV, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку»від 05.06.2003 року № 898-ІV, оскільки відсутні правові підстави для ототожнення поняття: «встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника» та «встановлення такої заборони судом».

При цьому, також слід зазначити, що Закон України «Про виконавче провадження», а саме ст. 47, визначає чіткі підстави для повернення виконавчого документа, і державний виконавець керуючись нормами ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 11 вказаного Закону, при наявності підстав, з якими Закон пов'язує вчинення такої виконавчої дії, зобов'язаний керуватись в першу чергу саме нормами цього Закону і повернути виконавчий документ на підставі конкретної норми ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до ст.ст. 1, 2 вказаного Закону виконавче провадження провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, а не за наявності підстав передбачених однією нормою, повернути виконавчий документ на підставі іншої норми Закону, що є взаємовиключним.

Окрім цього, суд зазначає про те, що при винесенні постанови від 14.08.2012 року державним виконавцем безпідставно застосовано ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки як вбачається зі змісту вказаної норми, вона підлягає застосуванню лише у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, а не повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, враховуючи подані суду докази, в порушення вищевказаних норм, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Сапіжаком І.І. безпідставно винесено постанову від 14.08.2012 року у виконавчому провадженні № 31775540 про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а тому такі дії відповідно до вимог ст. 162 КАС України слід визнати неправомірними, а вказану постанову скасувати, та, відповідно, задоволити адміністративний позов в цій частині позовних вимог.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області відновити виконавче провадження № 31775540 та вжити усіх, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 13 жовтня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2630, про звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Гурман-Маркет", то суд вважає, що вони не підлягають до задоволення.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Таким чином, чинне процесуальне законодавства визначає безумовною підставою для задоволення позову наявність факту порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб - позивачів у публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, які є відповідачами у справі.

В даному випадку, суд скасувавши постанову державного виконавця щодо повернення виконавчого документа позивачу, відновив його порушені права та інтереси у виконавчому провадженні, оскільки таке провадження, як наслідок, не є завершеним. В той же час, саме звернення позивача з вимогою зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження Законом України "Про виконавче провадження" не передбачене та є передчасним, оскільки відсутній сам факт порушення прав позивача відповідачем.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача вжити усіх, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання виконавчого документа, то позов в цій частині не підлягає до задоволення, оскільки позивачем, в даному випадку, не оскаржено бездіяльності відповідача, яка б порушувала його права у виконавчому провадженні. Суд зазначає про те, що адміністративний суд здійснює захист порушеного права особи в сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а не зобов'язує вказаних суб'єктів владних повноважень виконувати вимоги закону без доведення наявності такого факту. При цьому, слід зазначити, що обов'язок державної виконавчої служби та державного виконавця вжити всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання виконавчого документа прямо передбачено нормою ст. 11 вказаного Закону, а тому не потребує окремого судового захисту.

Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 16,09 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Сапіжака Івана Івановича щодо повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, зазначених в постанові від 14.08.2012 року у виконавчому провадженні № 31775540.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Сапіжака Івана Івановича про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.08.2012 року у виконавчому провадженні № 31775540.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" (ідентифікаційний код 09807862, місцезнаходження: 79026, місто Львів, вулиця Сахарова, будинок 78) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 16 (шістнадцять) гривень 09 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова в повному обсязі складена 16.10.2012 року.