Постанова

від 27.05.2014 по справі 2а-2933/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року Справа № 180114/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурман-Маркет» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Гурман-Маркет», про визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

21.09.2012 Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - ПАТ) звернулося до суду з вищевказаним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - ДВС) у якому просило визнати незаконними дії старшого державного виконавця ДВС Сапіжак І.І. щодо повернення виконавчого документа стягувачеві; визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.08.2012 ВП №31775540; зобов'язати ДВС відновити виконавче провадження ВП №31775540 та вжити усіх заходів щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що державний виконавець зобов'язаний звернути стягнення на іпотечне майно, зазначене у виконавчому написі нотаріуса, оскільки судове рішення яким накладено арешт на вказане майно прийняте пізніше державної реєстрації такої іпотеки та не може вважатися забороною встановленою законом щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року в справі №2а-2933/12/0970 заявлений позов задоволено частково. Визнано протиправними дії старшого державного виконавця ДВС Сапіжака І.І. щодо повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, зазначених в постанові від 14.08.2012 у виконавчому провадженні №31775540. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця ДВС Сапіжака І.І. про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.08.2012 у виконавчому провадженні №31775540. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням в частині задоволених позовних вимог, його оскаржили ДВС та Товариство з обмеженою відповідальністю «Гурман-Маркет» (далі - ТОВ), які покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю. У поданій апеляційній скарзі вказують, що оскільки ТОВ припинило свою діяльність, його зобов'язання по кредитному договору припинено також, що виключає право позивача на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Також, зазначають, що судом першої інстанції не враховано, що саме у зв'язку із існуванням у законодавстві норм про рівність прав учасників виконавчого провадження та стягувачів у різних виконавчих провадженнях у «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція) було чітко передбачено обов'язок державних виконавців керуватися п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-XIV) при наявності заборони звернення стягнення на майно встановленої судом.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги належить задовольнити.

Задовольняючи частково позов ПАТ, суд першої інстанції виходив із того, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві, а тому його рішення та дії щодо такого є протиправними.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.08.2009 між ПАТ та ТОВ було укладено договір іпотеки, згідно якого останнє в забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором від 19.08.2009 №14/2009 на суму 4750000грн, передало в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме торговий комплекс «Гурман-Маркет», загальною площею 1270,2кв.м., зазначений в плані під літерою «А», що знаходиться за адресою вул.Миколайчука, 11А, м.Івано-Франківськ (а.с.15-20).

У зв'язку із невиконанням ТОВ своїх кредитних зобов'язань, 13.10.2010 приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на вищевказане майно, що належить ТОВ згідно договору іпотеки, для задоволення вимог ПАТ у розмірі 5408761,10грн заборгованості та 5250грн витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису (а.с.23).

16.03.2012 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №31775540 з виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса (а.с.36-37).

09.04.2012 постановою відповідача було накладено арешт на майно боржника ТОВ згідно договору іпотеки в межах суми звернення стягнення в розмірі 5408761,10грн та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу (а.с.38-40).

12.07.2012 на адресу ДВС поступила заява ТОВ щодо повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку із постановленням Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвали від 06 серпня 2010 року, якою вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, зокрема на майно на яке звернуто стягнення за виконавчим написом нотаріуса (а.с.49-50).

14.08.2012 у зв'язку із встановленням ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2010 року заборони звернення стягнення на майно боржника, враховуючи п.9 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV та п.3.15 Інструкції, державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV.

Не погодившись із таким рішенням відповідача, ПАТ звернулося до адміністративного суду із цим позовом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом №606-XIV.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 11 Закону №606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і вказаним Законом.

Відповідно до ст. 17 Закону №606-XIV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів визначених цим Законом, зокрема на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з положенням ч.1 ст.47 вказаного вище Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі:

- якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п.2).

- наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (п.9).

В силу абз.2 п.3.15 Інструкції, при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з п.9 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника.

Якщо заборона випливає із норми закону, наприклад така заборона встановлена судом, який відповідно до закону має право заборонити звернення стягнення на майно боржника, необхідно керуватися п.2 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень здійснюється, зокрема на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Отже, законодавець в даному випадку визначив, що виконавчий документ повертається стягувачу у випадку коли нормами того чи іншого законодавчого акту встановлена пряма заборона на звернення стягнення на певні види майна безвідносно його власників. Крім того, така заборона може бути встановлена судом, який відповідно до закону має право заборонити звернення стягнення на майно боржника.

Відтак, державний виконавець за наявності заборони на відчуження майна боржника зобов'язаний керуватися п.2 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV та п.3.15 Інструкції, яка є чинною та у встановленому порядку скасована чи змінена не була.

Принагідно слід зазначити, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.05.2014 №18680989, ТОВ було припинено за судовим рішенням у зв'язку з визнанням його банкрутом з 10.10.2011, що свідчить про те, грошове зобов'язання останнього перед ПАТ було також припинено у зв'язку із ліквідацією підприємства.

Більше того, рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2012 року у справі №0426/14065/2012 визнано таким, що не підлягає виконанню, зокрема виконавчий напис за реєстровим №2360 від 13.10.2010 про звернення стягнення на майно, який і був повернутий державним виконавцем у даній справі. Також було виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис здійснений на підставі такого виконавчого напису.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог ПАТ щодо визнання незаконними дій старшого державного виконавця та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.08.2012 ВП №31775540.

В іншій частині - щодо зобов'язання ДВС відновити виконавче провадження ВП №31775540 та вжити усіх заходів щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення. Відтак, рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особами, які подали апеляційні скарги, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Підсумовуючи, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційні скарги належить задовольнити, а постанову в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нову постанову в цій частині про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурман-Маркет» задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя А.Р. Курилець

Суддя О.І. Мікула