Постанова

від 19.10.2012 по справі 1570/2250/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/2250/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року 15 год. 26 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Таратунської О.В.,

представника позивача Лаптєвої О.В.,

представника відповідача Єлістратова К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «ОНИСС»»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001932301 від 26.12.2011 р. та визнання протиправними дії по складанню акту перевірки № 106/23-36708321 від 06.02.2012 р. ,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «ОНИСС»»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001932301 від 26.12.2011 р. та визнання протиправними дії по складанню акту перевірки № 106/23-36708321 від 06.02.2012 р.

У судовому засіданні 20.06.2012 року замінено відповідача - державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі Одеської області на належного - державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем була проведена перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «ОНИСС»», за результатами якої було складено Акт перевірки, яким встановлено завищення значення рядка 17 «усього податкового кредиту»за період за квітень 2011 року на загальну суму ПДВ 11666,67 грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за квітень 2011 року на суму ПДВ 11666,67 грн., занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, на суму ПДВ 11666,67 грн., за квітень 2011 року.

На підставі акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, позивач вважає, що такі висновки не відповідають існуючим фактам, суперечать діючому податковому та цивільному законодавству, та не можуть бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань, також представник позивача зазначає, що невиїзна документальна перевірка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі , письмових заперечень надано не було.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, оскільки вважає вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення протиправним з наступних підстав.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Онисс»зареєстровано Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області 22.10.2009 року, ідентифікаційний код юридичної особи 36708321 (а.с. 76).

Згідно довідки форми 4-ОПП № 269/7/29-017 від 26.10.2009 р. ТОВ «ТД «Онисс»узятий на облік в органах державної податкової служби 23.10.2009 р. за № 1915 та перебуває на обліку у ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області (а.с. 74).

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області № 100317558, ТОВ «ТД «Онисс»зареєстровано платником податку на додану вартість з 31.12.2010 року, індивідуальний податковий номер 367083215170 (а.с. 73).

На підставі наказу Голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у Комінтернівському районі від 08.12.2011 р. № 760, в період з 08.12.2011 р. по 12.12.2011 р., ДПІ у Комінтернівському районі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТД «Онисс»з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з приватним підприємство «Река»(код за ЄДРПОУ 36919740) за період квітень 2011 року, про що було складено Акт № 1776/23-36708321 від 12.12.2011 року (а.с. 11-22).

За результатами перевірки було встановлено порушення ТОВ «ТД «Онисс»ст. ст. 203, 207, 215, 228, 655, 875 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. В результаті чого товариством, нібито, було: завищено значення рядка 17 «усього податкового кредиту»за період квітень 2011 року на загальну суму ПДВ - 11 666, 67 грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за квітень 2011 року на суму ПДВ 11 666, 67 грн.; занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, на суму ПДВ 11666, 67 грн. за квітень 2011 року.

На підставі Акту перевірки № 1776/23-36708321 від 12.12.2011 р. ДПІ у Комінтернівському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001932301 від 26.12.2011 року про збільшення ТОВ «ТД «Онисс»суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11 667, 67 грн. з яких 11 666, 67 грн. за основним платежем, 1 грн. за штрафними фінансовими санкціями (а.с.8).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ТОВ «ТД «Онисс»було подано скаргу про перегляд податкового повідомлення - рішення ДПІ Комінтернівського району в порядку ст. 56 Податкового Кодексу України вих. № 02 від 05.01.2012 р.(а.с. 36-39).

Рішенням Державної податкової служби в Одеській області № 2695/10/10-2007 від 24.02.2012 року, податкове повідомлення - рішення ДПІ у Комінтернівському районі від 26.12.2011 р. № 0001932301 залишено без змін, а скаргу ТОВ «ТД «Онисс»- без задоволення (а.с. 42-45).

Висновки відповідача ґрунтуються на інформації, що надійшла від ДПІ у Малиновському районі м. Одеси листом вх. № 44479/7/23-2 від 14.11.2011 р. до акту від 14.11.2011 № 303/23-513/36919740-2380 «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Река», щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2011 року», згідно висновку якого у ПП «Река»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, фахівці, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцем знаходженням, тому згідно з ч.1,5 ст. 203, пунктами 1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України мають ознаки нікчемності. Основним видом діяльності ПП «Река»код ЄДРОУ 36919740 є 51.90.0 - види оптової торгівлі. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 20.09.2011 року.

Відтак, згідно акту перевірки, ДПІ у Комінтернівському районі дійшло висновку, що в відносинах з ПП «Река», ТОВ «ТД «Онисс», є «вигодонабувачем», тому підприємством було безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, сплачених при придбані продукції у вказаного контрагенту на загальну суму 11 666, 67 грн. за квітень 2011 року.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Дії суб'єкта владних повноважень не можуть вважатися правомірними, якщо вони вчинені з порушенням порядку, встановленого законодавством, оскільки згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні здійснюється на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно договору про надання послуг № 10 від 03.03.2011 року, ПП «Река»прийняло на себе зобов'язання виготовити та розповсюдити за замовленням ТОВ «ТД «Онисс»рекламні та рекламно - інформаційні матеріали замовника. У відповідності до п. 4 вищезазначеного договору, оплата вартості послуг проводилась у безготівковій формі на підставі акту приймання - передачі.

Так відповідно до видаткової накладної № 39 від 01.04.2011 року, ПП «Река»було виготовлено кольоровий проспект у кількості 29 165, 00 грн. вартістю 58 333, 33 грн. без ПДВ, ПДВ 11 666, 67 грн. Вартість продукції була оплачена у безготівковій формі, що підтверджується реєстром документів по рахунку ЦВ ПАТ «MARFIN BANK». ТОВ «ТД «Онисс»від ПП «Река»отримало податкову накладну, порядковий номер 39 від 01.04.2011 року, яка була включена до реєстру отриманих податкових накладних , в 5 додаток декларації з податку на додану вартість та в складі податкового кредиту декларації з податку на додану вартість № 9003980779 від 17.06.2011 р. в рядок 17 за травень 2011 року.

Зазначені документи були надані відповідачу під час проведення перевірки на запит № 14310/10/23-037 від 15.11.2011 року.

Необхідно зазначити, що судом була досліджена постанова Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2012р. по справі за позовом Приватного підприємства «Река»до Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси, згідно якої визнано неправомірними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, щодо проведення невиїзної документальної перевірки та складання акту № 303/23- 513/36919740-2380 від 14.11.2011 року «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Река»щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень - квітень 2011 року, рішенням суду визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, щодо включення до акту перевірки № 303/23-513/36919740 - 2380 від 14.11.2011 року висновків щодо нікчемності правочинів, укладених ПП «Река». Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2012 року було залишено без змін вказану постанову Одеського окружного адміністративного суду. (Рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2012 року набрало законної сили 11 липня 2012 року).

Таким чином, ТОВ «ТД «Онисс»як замовник послуг, виконало усі обов'язки за укладеним договором, та отримало податкові накладні необхідні для формування податкового кредиту.

Також судом було встановлено, що на підставі наказу голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у Комінтернівському районі в період з 26.01.2012 року по 01.02.2012 року було проведено позапланову невиїзну перевірку з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «ТД «Онисс»з ПП «Река»за період квітень, травень 2011 року, про що був складений акт № 106/23-36708321 від 06.02.2012 року про встановлення порушення ТОВ «ТД «Онисс»ст.ст. 203, 207, 215, 228, 655, 875 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого: було завищено значення рядка 17 «усього податкового кредиту» за період за травень 2011 року на загальну суму ПДВ 11 666, 67 грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за травень 2011 на суму ПДВ 11 666, 67 грн.; занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, на суму ДВ 11 666, 67 грн., за травень 2011 року (а.с. 24-35).

Чинний Податковий Кодекс України, не передбачає право податкового органу проводити повторні перевірки одного й того ж самого податкового періоду.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості та безтоварності проведення господарських операцій з урахуванням характеристик наданих послуг, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Дослідивши зібрані по справі докази в сукупності, суд дійшов висновку про виконання зобов'язань позивачем спірних правочинів, доказів того, що у спірних правовідносинах позивач діяв взаємоузгоджено та зловмисно з контрагентом, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мав інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, відповідач до суду не подав.

За мотивами відповідача, що викладені в акті перевірки, єдиною підставою для висновку про порушення позивачем законодавства стало те, що правочини ПП «Река»визнані як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Враховуючи те, що обґрунтованість та правомірність твердження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів не знайшла свого підтвердження дослідженими в судовому засіданні доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень не покладено, то суд дійшов висновку про недоведеність факту порушення позивачем вимог Закону.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Слід зазначити, що до суду були надані та приєднані до матеріалів справи договір (а.с. 62-63), податкова накладна (а.с. 61), акт виконаних робіт (а.с. 105), оформлені належним чином із додержанням вимог чинного законодавства.

Під час розгляду адміністративної справи, судом достовірно встановлено зв'язок між веденням господарської діяльності позивачем, та понесеними ним витратами за договором, в ході розгляду справи позивачем були надані суду первинні документи на підтвердження таких операцій.

Суд зазначає, що податковий орган не надав суду доказів того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали фіктивний та/або безтоварний характер: безтоварність операції означає відсутність її реального характеру, а відповідно до ст.234 ЦКУ від 16.01.2003р. № 435-IV фіктивним є правочин, що вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених таким правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. ЦКУ (ст. 511 третя особа у зобов'язанні) визначено: зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи; у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Податковим кодексом (п.140.2 ст.140) передбачено: у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, у тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, у якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), у якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, у якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітнього періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Суд також не погоджується з доводами відповідача про те, що доказом фіктивності діяльності є порушення законодавства контрагента позивача, оскільки для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту має враховуватись реальний факт поставки, використання у власній діяльності та обліку товарів саме позивачем, який не несе відповідальності за дії своїх контрагентів чи будь-якого іншого постачальника -третьої особи, через те, що закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентами-продавцями із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем.

Частиною 8 ст.19 Господарського кодексу України передбачено, що усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Як відомо, зловживання правом - здійснення суб'єктивного цивільного права з порушенням можливих меж його дії. Передбачені законом положення, що визначають міру можливої поведінки, і є межами (рамками) дії суб'єктивного цивільного права. За ч.3 ст.13 ЦКУ не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Судом враховано, що наявність укладених між учасниками господарських операції договорів або відсутність визнання таких договорів недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому, в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суд вважає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні».

Отже, судом встановлено, що позивач виконав вимоги законодавства України щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та у підтвердження правомірності господарських операцій надав документи, що проаналізовано під час розгляду справи.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд не може визнати акт перевірки позивача як достатній, належний та незаперечний доказ допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства, оскільки в даних спірних правовідносинах, у тому числі, доказуванню підлягають правомірність та обґрунтованість висновків за даним актом перевірки, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача у судовому засіданні, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представників позивача, а останніми доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, при проведені перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «ОНИСС»»відповідач діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо порушення позивачем чинного законодавства України, а висновки акту перевірки необґрунтованими, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом необхідно визнати протиправними та скасувати.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості визначення фахівцями відповідача порушень з боку позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 69-71, 76, 79, 86, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «ОНИСС»»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001932301 від 26.12.2011 р. та визнання протиправними дії по складанню акту перевірки № 106/23-36708321 від 06.02.2012 р.- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області № 0001932301 від 26.12.2011 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11666, 67 грн.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області по складанню акту перевірки № 106/23-36708321 від 06.02.2012 р. про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «ОНИСС»»з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам із приватним підприємством «Река»за періоди квітень, травень 2011 року.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 19.10.2012 року.

Суддя О.М. Тарасишина

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області № 0001932301 від 26.12.2011 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11666, 67 грн.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області по складанню акту перевірки № 106/23-36708321 від 06.02.2012 р. про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «ОНИСС»» з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам із приватним підприємством «Река» за періоди квітень, травень 2011 року.

19 жовтня 2012 року

.