Постанова

від 19.10.2012 по справі 1570/2884/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 1570/2884/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Чебан О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біапром»до державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Біапром»(далі -ТОВ «Біапром») до державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Київському районі), в якому позивач просить суд скасувати повідомлення-рішення від № 0000362301 від 30.01.2012 року та повідомлення-рішення від 30.01.2012 року № 0000372301 Київської ДПІ у м. Одеса, пр-т Ак. Глушко, 17/2 -суб'єкта владних повноважень.

У своєму позові позивач зазначив, що ДПІ у Київському районі проводилась невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Біапром»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ «ВСТК», ПП «Алмаст Сервіс Профі», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Гражданспецпроект»за період січень -вересень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 16.01.2012 року № 75/23-34/37351124. У вказаному акті встановлено, що дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за період січень-вересень 2011 року, не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «ВСТК», ПП «Алмаст Сервіс Профі», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Гражданспецпроект», у зв'язку з чим встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «Біапром»суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту на загальну суму 95597,20 грн., порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138..1, п. 138.1 ст. 138, пп. 1391.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «Біапром»за перевіряємий період податку на прибуток на 111666 грн.. На підставі вказаного акта перевірки відповідачем були прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями від 30.01.2012 року №№ 0000362301, 0000372301. Так, з приводу визначених в акті перевірки обставин про відсутність даних про місце реалізації придбаних товарів та їх використання у власній господарській діяльності при відсутності складських приміщень, позивач вказав, що до перевірки ним надавались договори оренди складських приміщень, а у всіх податкових накладних наявні необхідні реквізити, в тому числі адреса покупця та продавця товару, як при придбанні, так й при продажу товару. Посилання відповідача про те, що ТОВ «Біапром»діяло без належної обачності»позивач вважає безпідставним, оскільки це взагалі, на його думку, не є правопорушенням. Позивач вказав що укладені правочини є дійсними, такими, що відповідають вимогам ст.. 203 Цивільного кодексу України, придбаний ним товар був реалізований позивачем, у зв'язку з чим позивачем правомірно відображені показники по податковому кредиту та податковим зобов'язанням з податку на додану вартість за січень-вересень 2011 року, а порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ним не допускалось.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 109-111), в яких зазначив, що співробітниками ДПІ у Київському районі було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Біапром»з питань правових відносин з ТОВ «ВСТК», ПП «Алмаст Сервіс Профі», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Гражданспецпроект»за період січень -вересень 2011 року. На виконання пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем направлявся письмовий запит на адресу позивача для надання пояснень та документальних підтверджень з питань правових відносин із вказаними контрагентами. Складеним за результатами перевірки актом встановлено, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статті 185, 188, 200 Податкового кодексу України, дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за період січень-вересень 2011 року, не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій із вказаними юридичними особами; встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «Біапром»суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту на загальну суму 95597,20 грн.; порушення пп. 5.2.1 п. 5.2. ст.. 5, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138..1 п. 138.1. ст.. 138, пп. 139.1.1. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «Біапром»податку на прибуток на 111666 грн.. З цього приводу відповідач також зазначив, що в провадженні СВ ПМ ДПА в Одеській області знаходиться кримінальна справа № 051201100163. В ході досудового слідства по вказаній справі встановлено, що підприємства ТОВ «Реконструкція», ТОВ «ВСТК», ПП «Алмаст сервіс Профі», ТОВ «Гражданспецпроект»мають ознаки фіктивності та входили до складу «конвертаційного центру», схема діяльності якого полягала у документальному оформленні неіснуючих операцій з продажу товарів (робіт, послуг). Згідно з службовою випискою ВПМ ДПІ у Київському районі м. Одеси від 10.01.2012 року № 20/26 не встановлено підтвердження реального здійснення фінансово-господарських відносин позивача із вказаними підприємствами. Листом ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси здійснювалось оперативне відпрацювання переліку підприємств, в тому числі ТОВ «ВСТК», який входив до складу конвертаційної групи, в результаті чого встановлено, що вказане підприємство віднесено до категорії податкових ям. Зазначене підприємство не знаходиться за своїм місцезнаходженням, договір оренди з підприємством розірвано у липні 2011 року. По даному факту прокуратурою Одеської області порушено кримінальну справу відносно осіб, які входили до конвертаційного центру за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Поряд з цим, здійснення фінансово-господарських відносин вказаного підприємства з ТОВ «Біапром»не встановлено, оскільки постачальник не має необхідних основних засобів, складських, виробничих приміщень транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів, матеріальних ресурсів для здійснення відповідної діяльності та здійснювало діяльність, що відрізняється від основного виду діяльності, заявленого ним при реєстрації. Перевіркою також встановлено, що факт отримання товарів не має підтвердження використанням у власній господарській діяльності. Наслідком діяльності в ланцюзі постачання товарів ТОВ «ВСТК», ПП «Алмаст Сервіс Профі», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Гражданспецпроект»- ТОВ «Біапром»є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Наявність податкових накладних, на думку відповідача, не є беззаперечним доказом того, що відбувся реальний продаж та передача товару від продавця до покупця. Проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством не надано будь-якого іншого документального підтвердження місць виконання зобов'язань підприємства. При ненаданні документів бухгалтерського обліку та інших документів, які б підтверджували фактичне використання у власній господарській діяльності вказаних товарів, податкові накладні не можуть бути доказом проведення господарських операцій. Укладені угоди, на думку відповідача, носять фіктивний характер, а ТОВ «Біапром»діяло без належної обачності і йому як покупцю мало бути відомо про фактичний та адміністративно-майновий стан ТОВ «ВСТК». Крім того, працюючи у даному сегменті ринку, позивач був обізнаний щодо учасників ринку і налагоджених ста бильних зв'язків.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені ним у запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

ДПІ у Київському районі було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Біапром»(код за ЄДРПОУ 37351124) з питань парвових відносин з ТОВ «ВСТК, код за ЄДРПОУ 35179825, ПП «Алмаст Сервіс Профі», код за ЄДРПОУ 34307512, ТОВ «Реконструкція», код за ЄДРПОУ 32623124, ТОВ «Гражданспецпроект», код за ЄДРПОУ 26502478, за період січень-вересень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 16.01.2012 року № 75/23-34/37351124 (а.с. 9 -15).

Зазначеним актом встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статті 185, 188, 200 Податкового кодексу України. Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за період січень-вересень 2011 року з відповідними додатками не підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «ВСТК», ПП «Алмаст Сервіс Профі», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Гражданспецпроект»; порушення п. 198.3, п. 198.6 с. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «Біапром»суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту, на загальну суму 95597 грн.; порушення пп. 5.2.1 п. 5.2. ст.. 5, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 138.1.1. п. 138.1. ст.. 138, пп. 139.1.9. п. 139. 1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено валові витрати на 477986 грн., що призвело до заниження ТОВ «Біапром»за перевіряємий період податку на прибуток на 111666 грн., в тому числі по періодах: І квартал 2011 року -21608 грн., ІІ квартал 2011 року -79708 грн., ІІІ квартал 2011 року - 10350 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Київському районі було прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.01.2012 року № 0000362301, яким ТОВ «Біапром»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 97852,20 грн., в тому числі за основним платежем -95597,20 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -2255 грн., та податкове повідомлення-рішення від 30.12.2012 року № 0000372301, яким ТОВ «Біапром»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 111667 грн., в тому числі за основним платежем -111666 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн. (а.с. 8).

Відповідно до 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи зі змісту зазначеної норми права, обов'язковою вимогою для віднесення витрат до складу валових є використання придбаних товарів (послуг, робіт) у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.2. ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вказаного Закону при цьому передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, обов'язковою умовою до віднесення витрат до складу валових також є фактичне придбання товарів (робіт, послуг), за придбання яких платником податку сплачується відповідна компенсація.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Досліджуючи спірні правовідносини у справі, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати. З огляду на вищезазначене з метою всебічного розгляду судового спору суд вважає за необхідне дослідити питання товарності господарських операцій, що склались між ТОВ «Біапром»та ПП ТОВ «ВСТК», ПП «Алмаст Сервіс Профі», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Гражданспецпроект».

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Проте, в порушення вимог зазначених норм права, стверджуючи у позові про товарність та реальний характер господарських операцій з ПП ТОВ «ВСТК», ПП «Алмаст Сервіс Профі», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Гражданспецпроект», позивач не надав жодних первинних документів на підтвердження зазначених обставин. Так, до суду, зокрема, не надані договори, що укладались позивачем із вказаними контрагентами, акти приймання-передачі або видаткові накладні на підтвердження факту передачі товару, податкові накладні на підтвердження наявності правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, товарно-транспортні накладні на підтвердження факту дійсної доставки позивачеві товару, що підтверджує реальний характер господарської операції. Відсутність наведених документів взагалі позбавляє суд можливості встановити характер правових відносин, що склались між позивачем та його контрагентами.

Крім того, до суду не надані докази щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались особі (ам), відповідальним за отримання від постачальників такого товару. Відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні згаданої господарської операції, що позбавляє суд можливості встановити факт товарності зазначеної господарської операції.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Однак, всупереч вказаним нормам права позивачем не надано будь-яких доказів здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій з ПП ТОВ «ВСТК», ПП «Алмаст Сервіс Профі», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Гражданспецпроект», в тому числі щодо обліку отриманих товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, їх переміщення та використання. В свою чергу, наявність документального підтвердження обставин прийняття, обліку та руху придбаного товару на підприємстві є одним із чинників, що повинен враховуватись при встановленні факту як придбання товару, так і його використання в межах господарської діяльності підприємства.

Крім того, однією з умов виникнення у платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту, а також платника податку на прибуток на формування валових витрат є використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності підприємства. Проте, позивачем належним чином не доведений факт використання у господарській діяльності підприємства придбаного ним у вищевказаних контрагентів товарів. Надана копія договору постачання від 14.08.2011 року (а.с. 107) та розрахункові документи до нього (а.с. 108) суд оцінює критично, оскільки сукупний аналіз наявних доказів у справі не надає можливості провести аналіз, чи охоплює реалізація позивачем продукції за вказаним договором зміст та обсяги придбаних товарів у ТОВ «ВСТК», ПП «Алмаст Сервіс Профі», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Гражданспецпроект».

Одночасно з цим у судовому засіданні позивачеві пропонувалось надати додаткові докази у справі, окремо з'ясовувалось, чи всі необхідні докази були представлені позивачем та чи є у представника позивача клопотання з цього приводу, проте, будь-яких додаткових доказів позивачем до суду не надано.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що позивачем належним чином не доведено товарність господарської операції з приводу придбання ним товарів у ТОВ «ВСТК», ПП «Алмаст Сервіс Профі», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Гражданспецпроект», внаслідок чого позивачем у січні-березні 2011 року формувався податковий кредит з податку на додану вартість у загальній сумі 95597,20 грн., а також валові витрати у загальній сумі 477986 грн.. Посилаючись на протиправність висновків податкового органу, акцентуючи при цьому увагу на реальний характер господарських операцій, ТОВ «Біапром»не спростувало у суді належними доказами у справі безтоварний характер господарських операцій, що вчинялись між ним та зазначеними контрагентами.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно до податкового кредиту з податку на додану вартість у січні-вересні 2011 року включено суму ПДВ у розмірі 95597,20 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ВСТК», ПП «Алмаст Сервіс Профі», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «Гражданспецпроект», у зв'язку з чим прийняте у зв'язку із порушенням вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача на відповідну суму та застосовано штрафну (фінансову) санкцію, не підлягає скасуванню. Поряд з цим позивачем також необґрунтовано формувались валові витрати по вказаних взаємовідносинах, у зв'язку з чим відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження ТОВ «Біапром»податку на прибуток на 111666 грн., відтак вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2012 року № 0000372301, яким ТОВ «Біапром»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 111667 грн., в тому числі за основним платежем -111666 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн., є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2,4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Біапром» до державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000362301 від 30 січня 2012 року та податкового повідомлення-рішення № 0000372301 від 30 січня 2012 року державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби - відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 19.10.2012 року.

Суддя /підпис/ С.М. Корой

19 жовтня 2012 року

.