Рішення

від 09.10.2012 по справі 5006/20/99/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.10.12 р. Справа № 5006/20/99/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модем"

до Донецького національного університету

про стягнення заборгованості у розмірі 56541,27грн.

представники сторін:

від позивача:Кулік С.М. - директор; Шемовньова А.В. - представник за довіреністю;

від відповідача:Ляшенко С.В. - представник за довіреністю

Відповідно до ст. 77 ГПК України

в судових засіданнях 18.09.2012, 04.10.2012

оголошувалась перерва до 09.10.2012.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Модем" до Донецького національного університету про стягнення заборгованості на загальну суму 56814,74грн., у тому числі основний борг у розмірі 53380,45 грн., інфляційні втрати у розмірі 160,14 грн., 3% річних у розмірі 925,75 грн., пеня у розмірі 2074,93 грн.

До прийняття рішення по справі, позивач подав заяву про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар на загальну суму 56541,27 грн.

Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом. Спір вирішується в межах вимог заявлених у такій заяві. Новою ціною позову вважати: основний борг у розмірі 53380,45грн., пеню у розмірі 2074,93грн., 3% річних у розмірі 925,75грн., інфляційних втрати у розмірі 160,14грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов договорів №1 від 08.12.2011 та №2 від 08.12.2011 відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав, в результаті чого заборгованість відповідача становить 53380,45грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору №1 від 08.12.2011, специфікації №03, №04, №05, №06, №08, №09 (додатки) до договору №1 від 08.12.2011; договору №2 від 08.12.2011; видаткових накладних №01 від 08.12.2011, №03 від 08.12.2011, №04 від 08.12.2011, №05 від 08.12.2011, №06 від 08.12.2011, №07 від 2011, №08 від 08.12.2011, №09 від 08.12.2011.

07.08.2012 відповідач через канцелярію суду подав клопотання б/н від 07.08.2012 про роз'єднання позовних вимог про стягнення заборгованості по договору №1 та по договору №2. Клопотання судом відхиляється, оскільки нормами ст. 58 Господарського кодексу України не передбачена можливість роз'єднати вимоги.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на те, що позивач до матеріалів справи не надав довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей згідно з Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99. Крім того відповідач звертає увагу суду на те, що у накладній №07 відсутня дата, підпис уповноваженої особи та печатка. Також відповідач посилається на те, що у накладних відсутні посилання на номер та дату довіреності на отримання товаро-матеріальних цінностей.

З урахуванням пояснень сторін, судом ухвалами суду від 24.09.2012, 04.10.2012 зобов'язано сторін надати додаткові документи, а також зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (83087, м. Донецьк, вул. Солов"яненка, 115 а) надати інформацію щодо наявності зареєстрованого зобов'язання Донецького національного університету від 13.12.2011 року перед Товариством з обмеженою відповідальності "Модем" (код 21962708) на підставі договорів від 08.12.2011 №1, №2 із зазначенням підстав реєстрації; надати інформацію щодо наявності реєстрації такого зобов'язання у 2012 році. Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області вимоги суду не виконано. Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду спору по суті за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд

В С Т А Н О В И В:

08.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Модем", як продавцем (позивач) та Донецьким національним університетом, як покупцем (відповідач) укладено договір купівлі-продажу №1 (далі - договір-1) та договір купівлі-продажу №2 (далі - договір-2)

Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2011 (п. 7.1 договору-1 та договору-2).

Відповідно до п. 1.1 договору-1 та договору-2 продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити наступну продукцію: обладнання, матеріали, вироби і конструкції для електромонтажних робіт (далі - товар), згідно накладній.

Згідно п. 2.2 договору-1 та договору-2 доставка здійснюється на протязі 3 (трьох) днів із дня підписання даного договору та рахунків №№03-06; 08;09 на оплату.

Пунктом 1.4 договору-1 та договору-2 визначено, що ціна, як всієї партії товару, так і окремої її частини може бути змінено на момент оплати за додатковою угодою сторін.

Відповідно до п. 1.5 договору-1 сума договору складає 48483,73грн.

Згідно п. 1.5 договору-2 сума договору складає 1711,52грн.

Специфікаціями №03, №04, №05, №06, №08, №09 (додатки) до договору-1 сторони узгодили найменування, кількість, ціну, суму товару.

На виконання умов договору-1 позивач 08.12.2011 поставив відповідачу товар на загальну суму 51668,93грн., що підтверджується підписаними сторонами та завіреними печатками сторін видатковими накладними: №03 від 08.12.2011 на суму 9825,54грн., №04 від 08.12.2011 на суму 10805,24грн., №05 від 08.12.2011 на суму 5278,99грн., №06 від 08.12.2011 на суму 7177,88грн., №07 від 2011 на суму 3185,20грн., №08 від 08.12.2011 на суму 5578,56грн., №09 від 08.12.2011 на суму 9817,52грн. та довіреністю №454 від 12.12.2011 на отримання товарно-матеріальних цінностей представником відповідача, Галіченко Н.В., наданими позивачем до матеріалів справи.

На виконання умов договору-2, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1711,52грн., що підтверджується видатковою накладною, наданою позивачем, яка містить підписи та печатки сторін: №01 від 08.12.2001, копія якої міститься в матеріалах справи.

Дослідивши специфікації, видаткові накладні та довіреність на отримання товаро-матеріальних цінностей, суд відмічає, що позивачем додано до матеріалів справи копію видаткової накладної №07 без дати її підписання та без печатки підприємства. Як пояснив позивач, поставка товару по накладній №07 також відбулась 08.12.2011 року. В подальшому під час розгляду справи, позивачем додано до матеріалів справи копію видаткової накладної №07, на якій міститься підпис та печатка "для документів" бухгалтерії Донецького національного університету (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Як вбачається із специфікацій до договору -1 позивач зобов'язався поставити відповідачу панель ЩРС-1 електрощитової №1, №2 (1-го поверху, цокол. поверху), панель ЩРО електрощитової (1-го поверху), панель ЩУР електрощитової №1 (1-го поверху).

Відповідно до видаткових накладних позивачем поставлялось обладнання назва якого повністю співпадає з назвою у специфікаціях, а саме панель панель ЩРС-1 електрощитової №1, №2 (1-го поверху, цокол. поверху), панель ЩРО електрощитової (1-го поверху), панель ЩУР електрощитової №1 (1-го поверху).

На виконання вимог суду, відповідачем надано довідку про те, що Галіченко Н.В., яка отримувала товар по видатковим накладним дійсно працює у Донецькому національному університеті з 05.11.2002 у відділі головного енергетика на посадах: з 05.11.2002 по 19.02.2007 - електромонтером 3 розряду; з 20.02.2007 по теперішній час - інженером. Також відповідачем надано копію розпорядження Донецького національного університету від 02.09.2011 про замовлення нових печаток, договір про виготовлення печаток, на виконання яких виготовлена печатка, відтиск якої стоїть на видаткових накладних. Крім того, відповідачем на виконання вимог суду проведено інвентаризацію обладнання, яке поставлялось позивачем на виконання договору - 1 та договору-2, про що складено акт №1 від 03.10.2012, відповідно до якого обладнання поставлене згідно видаткових накладних №№03,04,05,06,07,08,09 встановлено в приміщеннях Донецького національного університету.

Також, позивачем до матеріалів справи надано договір підряду №3921/10-11 від 09.12.2011 з додатком №2 до нього та договір підряду №3912/10-11 від 09.12.2011, з яких вбачається, що відповідач доручив позивачу виконати роботи з капітального ремонту головного навчального корпусу Донецького національного університету в період з 09.12.2011 по 31.12.2011, а саме: електромонтажні роботи в кабінеті №305 головного навчального корпусу та двох електрощитових в навчальному корпусі №4. Позивачем електромонтажні роботи, відповідно до вищезазначених договорів підряду, виконані, про що складено акт №1 приймання виконаних будівельних робіт від 12.12.2011, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт від 12.12.2011, які підписано сторонами. Як вбачається з актів №1, №2 приймання виконаних будівельних робіт від 12.12.2011 позивачем виконані роботи з монтажу ввідно - розподільних пристроїв (панелей) в кількості 7 шт. та установка щитків освітлювальних групових масою до 6 кг у готовій ніші чи на стіні в кількості 1 шт., тобто саме тих панелей, які були поставлені позивачем відповідачу за договором-1 та договором-2.

Судом враховано, що довіреність на отримання товаро-матеріальних цінностей №454 виписана 12.12.2011, тоді як поставка відбулась 08.12.2011.

Окрім того, судом взято до уваги те, що згідно умов договору-1, сторони погодили суму договору у розмірі 48483,73 грн., тоді як фактично товар поставлений та отриманий відповідачем на суму 51668,93 грн. Відповідачем не надано доказів не згоди прийняти товар згідно накладної №07 на суму 3185,20 грн.

За таких обставин, суд керуючись положеннями ст. 241 Цивільного кодексу України приходить до висновку, що прийняття відповідачем обладнання згідно накладної №07 на суму 3185,20 грн. на підставі договору -1 створює для відповідача обов'язок оплатити його вартість на умовах договору -1.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору -1 фактично здійснив поставку відповідачу обладнання, яке було прийнято відповідачем без зауважень на загальну суму 51668,93 грн., на виконання умов договору-2 на суму 1711,52 грн.

Таким чином позивач свої зобов'язання щодо поставки товару за договором-1 та договором-2 від 08.12.2011 виконав належним чином та в повному обсязі.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів відсутності поставки обладнання з боку позивача та /або не прийняття обладнання відповідачем.

Відповідно до п. 3.1 договору-1 та договору-2 покупець сплачує за поставлений товар згідно накладній. Покупець здійснює оплату у наступному порядку: в розмірі 100% від загальної суми з моменту поставки продукції.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Аналізуючи положення п. 3.1 договорів -1,2 судом відмічається, що сторонами в договорі не погоджений строк протягом, якого товар повинен бути оплачений, оскільки сторонами вказано, що товар підлягає оплаті з моменту поставки, а не в момент поставки.

За таких обставин, слід застосувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

На виконання умов договору, позивач 08.12.2011 пред'явив відповідачу вимогу щодо оплати вартості товару у вигляді рахунків: №01 від 08.12.2011 на суму 1711,52грн., №03 від 08.12.2011 на суму 9825,54грн., №04 від 08.12.2011 на суму 10805,24грн., №05 від 08.12.2011 на суму 5278,99грн., №06 від 08.12.2011 на суму 7177,88грн., №07 від 08.12.2011 на суму 3185,20грн., №08 від 08.12.2011 на суму 5578,56грн., №09 від 08.12.2011 на суму 9817,52грн., на загальну суму 53380,45грн., які отримані відповідачем 08.12.2011, про що містяться відповідні відмітки на них.

Оскільки відповідачем отримано товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі. Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару не оплатив, заборгованість становить 51668,93грн. за договором-1 та 1711,52грн. за договором-2

За таких обставин, станом на момент вирішення справи судом, заборгованість відповідача за договором-1 та договором-1 становить 53380,45грн.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору-1 та договору-2 позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем не оплачена, станом на теперішній час заборгованість становить 53380,45грн.

Позивачем до матеріалів справи надано акт звірки взаємних розрахунків станом на 07.08.2012, з якого вбачається, що за даними відповідача заборгованість останнього перед позивачем відсутня.

Проте, відповідачем підписані договори №1 від 08.12.2011 та №2 від 08.12.2011, згідно з умовами яких відповідач зобов'язався оплатити поставлений позивачем товар, видано довіреність на отримання товару представнику відповідача Галіченко Н.В. Крім того, відповідачем підписані видаткові накладні на поставку товару та завірені його печаткою. Обладнання, яке було поставлено на виконання умов договору -1 та договору-2 встановлено в приміщенні відповідача. Таким чином, матеріали справи містять усі належні та допустимі докази поставки позивачем обладнання та прийняття його відповідачем. Відсутність заборгованості відповідача перед позивачем по бухгалтерському обліку не спростовує факту поставки та відповідно факту наявності зобов'язання відповідача щодо оплати замовленого та отриманого товару. Крім того, на виконання вимог суду, сторонами надано до матеріалів справи копії декларацій з податку на додану вартість за грудень 2011 разом з додатком №5, в яких не відображено ані податкові зобов'язання ані податковий кредит. Згідно пояснень позивача, відповідно до ст. 187.7 Податкового кодексу податкові зобов'язання у разі постачання товарів за рахунок бюджетних коштів виникають з дати зарахування таких коштів на банківський рахунок платника, а оскільки кошти від відповідача не надходили то відповідно позивачем сума заборгованості відповідача не включена до складу податкових зобов'язань, а обліковується в бухгалтерському обліку. Судом перевірено пояснення позивача та встановлено їх відповідність положенням Податкового кодексу України.

Наведені вище обставини підтверджують, що оспорюванні договори фактично виконувалися як позивачем в частині поставки товару, так і відповідачем в частині прийняття товару за договором-1 та договором-2.

Як встановлено судом, позивач пред'явив відповідачу вимогу щодо оплати вартості отриманого товару у вигляді рахунків, отриманих останнім 08.12.2011.

Відповідач повинен був здійснити оплату вартості отриманого товару протягом 7 днів з моменту одержання вимоги, тобто до 15.12.2011, однак грошове зобов'язання не виконав.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 53380,45грн., а матеріали справи таких не містять.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 53380,45грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача за договором пеню в розмірі 2074,93грн. за період з 12.12.2011 по 14.06.2012, посилаючись на п. 4.1 договорів.

Відповідно до п. 4.1 договорів у разі порушення покупцем строків перерахування грошових коштів продавцю, покупець сплачує пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми договору за кожний день просрочки перерахування грошових коштів.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, оскільки невірно визначено початок періоду нарахування пені та сума, на яку нараховується пеня так як сторонами пунктом 4.1 договорів погоджено, що покупець сплачує пеню від суми договорів за кожний день прострочки, а не від суми грошового зобов'язання.

З врахуванням періоду прострочення, з 16.12.2011 по 14.06.2012, встановленого судом, та суми на яку сторони погодили нарахування пеня, а саме 50195,25 грн., судом здійснено перерахунок розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, виходячи з розміру однієї облікової ставки НБУ, що діяли у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір пені за період з 16.12.2011 по 14.06.2012 становить 1908,49 грн., який і підлягає задоволенню.

Враховуючи несплату відповідачем отриманого товару, позивач просить стягнути з нього 3% річних у розмірі 925,75грн. за період з 12.12.2011 по 09.07.2012 та інфляційних втрат у розмірі 160,14грн. за період з 12.12.2011 по 09.07.2012.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не вірно визначено початок періоду нарахування інфляційних втрат.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір 3% річних за період з 16.12.2011 по 09.07.2012 на суму заборгованості у розмірі 53380,45 грн. становить 908,20грн., який і підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не вірно визначено початок періоду нарахування інфляційних втрат.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір інфляційних втрат за період з 16.12.2011 по 09.07.2012 на суму заборгованості у розмірі 53380,45 грн. становить 53,38грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Донецького національного університету (вул. Університетська, буд. 24, м.Донецьк, 83001, ЄДРПОУ 02070803 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модем" (вул. Пілотна, буд. 28, м.Донецьк, 83101, ЄДРПОУ 21962708) основний борг у розмірі 53380 (п'ятдесят три тисячі триста вісімдесят) грн. 45 коп., пеню в розмірі 2029 (дві тисячі двадцять дев'ять) грн. 60 коп.., 3% річних в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 20 коп., інфляційних втрат в розмірі 53 (п'ятдесят три) грн. 38 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1604 (одна тисяча шістсот чотири) грн. 67 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 15.10.2012.