Рішення

від 11.10.2012 по справі 5006/12/135/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.10.12 р. Справа № 5006/12/135/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Точмаш», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Станко груп», м. Ясинувата

про стягнення заборгованості в сумі 9072,52грн. штрафу в сумі 4536,26грн. та штрафу в сумі 3000,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Власенко А.О. - за довіреністю;

від відповідача: Мордкович А.А. - за довіреністю;

По справі була оголошена перерва з 02.10.2012р. на 11.10.2012р. на 11год. 20 хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Відкритим акціонерним товариством «Точмаш», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станко груп», м. Ясинувата про стягнення заборгованості в сумі 9072,52грн., штрафу в сумі 4536,26грн. та штрафу в сумі 3000,00грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №1133 від 01.04.2010р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 9072,52грн., що стало підставою для нарахування штрафу в сумі 4536,26грн. та штрафу в сумі 3000,00грн.

Заявою від 28.08.2012р. позивач збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача суму боргу також за період з травня 2012р. по серпень 2012р. у розмірі 21202,43грн. та відповідно штраф в сумі 10601,21грн. та штраф в сумі 7000,00грн. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона відповідає вимогам ст.22 ГПК України та приймається судом до розгляду. Таким чином суд розглядає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 21202,43грн., штрафу в сумі 10601,21грн. та штрафу в сумі 7000,00грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 01.10.2012р. проти позову заперечує та зазначає, що з 26 березня 2012р. в наслідок залиття орендованого приміщення талою водою відповідач ним не користувався, а отже не зобов'язаний платити орендну плату. У додатковому поясненні від 02.10.2012р. відповідач частково визнав позовні вимоги на суму 6042,30грн. за надані послуги оренди за лютий-березень 2012р., в іншій частині позовних вимог просить відмовити.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Між Відкритим акціонерним товариством «Точмаш» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Станко груп» (Орендар) 01 квітня 2010р. було укладено договір оренди №1133, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду кімнати №304, №305, площею 71,0кв.м. (53,8кв.м. та 17,2кв.м.), що знаходиться в побутових приміщеннях корпусу 202, за адресою: 83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1-б для розміщення офісу.

Відповідно до п.2.1. договору передача Орендарю орендованого майна в користування здійснюється одночасно із підписанням уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі майна, зазначеного в розділі 1, але не пізніше 20 календарних днів з дати підписання сторонами договору.

Згідно п.4.1. договору орендна плата за зазначене в п.1.1. даного договору майно розраховується Орендодавцем та на дату підписання договору складає 2692,00грн. в місяць.

За приписами п.5.1. договору орендна плата вноситься Орендарем протягом 2 банківських днів з дати укладання договору за місяць, в якому укладено договір та місяць, наступний за місяцем укладання договору; за наступні місяці оренди - до 15 числа поточного місяця.

Пунктом 7.2.2. договору передбачений обов'язок орендаря здійснювати платежі у строк, встановлений розділом 5 цього договору.

За приписами п.9.2.1. договору орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 50% від несплаченої або простроченої суми.

Пунктом 16.3. договору встановлено, що всі зміни та доповнення до даного договору оформлюються у вигляді додаткових угод, укладених в письмовій формі та підписаними обома сторонами.

Даний договір набуває чинності з 01.08.2010р. та діє до 31.07.2010р., а по фінансовим зобов'язанням - до повного їх виконання. Договір підписано обома сторонами.

До укладеного договору між сторонами 01.04.2010р. було складено та підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди, відповідно до якого орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування кімнати №304, №305, площею 71,0кв.м. (53,8кв.м. та 17,2кв.м.), що знаходиться в побутових приміщеннях корпусу 202, за адресою: 83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1-б. Акт підписано обома сторонами.

Додатковою угодою №1 від 01.08.2010р. сторони продовжили строк дії основного договору до 31.12.2010р., додатковою угодо угодою №2 - до 30.06.2011р.

Додатковою угодою №3 від 01.02.2011р. сторони внесли зміни до п. 4.1. договору та встановили орендну плату у розмірі 2886,50грн. та доповнили п. 4.4. відповідно до якого орендна плата переглядається кожний місяць та корегується з урахуванням індексу інфляції. Також цією додатковою угодою сторони доповнили договір п. 7.2.20 відповідно до якого орендар зобов'язаний щомісячно отримувати рахунки на надані послуги у відділі оренди та в разі порушення цього пункту сторони передбачили відповідальність у вигляді штрафу в сумі 1000,00грн. (9.8. договору).

Додатковою угодою №4 від 01.07.2011р. сторони продовжили строк дії основного договору до 31.12.2011р.

Додатковою угодою №5 від 01.01.2012р. сторони продовжили строк дії основного договору до 30.06.2012р.

Всі додаткові угоди підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору, з урахуванням укладених до нього додаткових угод за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом, складає 21202,43грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідають умовам пункт 5.1 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату на умовах передоплати в строк до 15 числа місяця наступного за звітним.

Згідно з вимогами передбаченими частиною 1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до приписів частини 6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначив, що 26 березня 2012 року орендоване приміщення було підтоплене водою від танення снігу, внаслідок чого майно відповідача прийшло в негідність, отже він був вимушений зробити ремонт орендованого приміщення та не мав можливості користуватися орендованим приміщенням під офіс, як це зазначено у договорі оренди майна №1133 від 01.04.2010р. Свої твердження відповідач намагався довести наданою ним Бухгалтерської довідкою від 01.10.2012р.

Розглянувши матеріали справи та надані докази суд не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки після підтоплення приміщення ним не складено та не підписано Акту про затоплення приміщення та погіршення його стану за участю представника позивача. Зазначений Акт в свою чергу підтвердив, що орендоване приміщення неможливо використовувати за його призначенням, а саме використовувати його як офіс та як наслідок звільнило б від плати за весь час, протягом якого орендоване майно не могло бути використане через ті обстави на які він посилався у відзиві.

Посилання відповідача не приймається до уваги, оскільки, відповідач не переконав суд за допомогою належних і допустимих доказів згідно приписів передбачених вимогами ст.34 ГПК України, що орендоване приміщення не могло бути ним використане за призначенням взагалі внаслідок підтоплення водою.

Відповідачем також не надано жодних доказів про звернення до позивача інших користувачів щодо підтоплення приміщень за вказаною адресою, де знаходились офісні приміщення не тільки відповідача.

В свою чергу у судових засіданнях під час розгляду справи суд наполягав на тому, щоб відповідачем було надано належні докази про підтоплення орендованого приміщення.

Отже, підстави для звільнення відповідача від орендної плати - відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи строк договору оренди, згідно Додаткової угоди №5, було продовжено сторонами з 01.01.2012р. по 30.06.2012р. тобто на півроку. Однак позивач наполягає на тому, що відповідач досі продовжує користуватися орендованим приміщенням і відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог просить суд також стягнути заборгованість по орендній платі за травень-серпень 2012року.

Відповідно до приписів ст.764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Отже, враховуючи, що договір оренди розірвано не було, акт приймання-передачі, яким би відповідач повернув орендоване ним майно між сторонами підписано не було та доказів того, що відповідач не користується спірним приміщенням до матеріалів справи не надано, суд, враховуючи приписи ст.764 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що даний договір є продовженим, а отже вимоги позивача, щодо стягнення заборгованості за липень-серпень 2012р. є обґрунтованими.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №1133 від 01.04.2010р. належним чином не виконав, орендну плату з січня 2012р. по серпень 2012р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 21202,43грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду приміщення в сумі 21202,43грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Правова позиція щодо стягнення заборгованості за оренду майна щодо неможливості його використання під час його підтоплення водою висловлена Вищим господарським судом України у постанові від 12.04.2011р. по справі № 58/109.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 50% від несплаченої суми у розмірі 10601,21грн. відповідно до п.9.2.1. договору та штрафу у розмірі 7000,00грн. за порушення умови щомісячно отримувати рахунки за надані послуги у відділі оренди відповідно до п.9.8. договору, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Згідно приписів ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог передбачених ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Таке право узгоджується із свободою договору, передбаченого статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Перевіривши розрахунок штрафу в сумі 10601,21грн., який розраховано позивачем на підставі п.9.2.1 договору, а саме у розмірі 50% від несплаченої суми та штрафу в сумі 7000,00грн., який нараховано позивачем на підставі п.9.8 договору суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Правова позиція щодо стягнення додаткової відповідальності у вигляді стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання зобов'язань висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 травня 2011 року у справі № 42/252.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.11, 202, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625-627, 629, 632, 759, 761, 762, 764 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 174, 193, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Точмаш», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станко груп», м. Ясинувата про стягнення заборгованості в сумі 21202,43грн., штрафу в сумі 10301,21грн. та штрафу в сумі 7000,00грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Станко груп» (86000, м. Яснувата, вул. Чернишевського, 109, р/р 26005000008802 в ПуАТ «СЕБ Банк», МФО 3000175, код ЄДРПОУ 30956551) на користь Відкритого акціонерного товариства «Точмаш» (83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1, код ЄДРПОУ 14300579, р/р 26004013004090 в АТ «Сбербанк Росії, Донецьке відділення №3, МФО 320627) заборгованість в сумі 21202,43грн. штраф в сумі 10301,21грн., штраф в сумі 7000,00грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.10.2012р.

Суддя Тоцький С.В.