Рішення

від 10.10.2012 по справі 5011-51/10253-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/10253-2012 10.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акорд Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерс груп»

про стягнення 112 408, 87 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Александров О.А.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 18/04-1 поставки товару від 18.04.2012 р. у розмірі 112 408, 87 грн., з яких: 110 001, 42 грн. сума основного боргу, 2 006, 06 грн. -пені та 401, 39 грн. -3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за поставлену продукцію відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.09.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2012 р. продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 10.10.2012 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та невиконання сторонами вимог суду.

17.09.2012 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли уточнення позовних вимог, у яких останній просить суд стягнути з відповідача 115 059, 77 грн. за договором № 18/04-1 поставки товару від 18.04.2012 р., з яких: 110 001, 42 грн. сума основного боргу, 4 214, 98 грн. -пені, 843, 37 грн. -3 % річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 12 000, 00 грн.

Відповідно до п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення»або «уточнення»позовних вимог, або заявлення «додаткових»позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Розглянувши подане позивачем уточнення позовних вимог, виходячи з його змісту, суд вважає, що подана заява є фактично збільшенням розміру позовних вимог та приймає її до розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням поданих ним уточнень та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду від 01.08.2012 р. та від 12.09.2012 р. направлялися на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 02098, м. Київ, вул. Броварський проспект, буд. 5-И.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто судом.

У судовому засіданні 10.10.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2012 р. між сторонами було укладено договір № 18/04-1 поставки товару, за умовами якого позивач зобов'язався систематично поставляти і передавати у власність, а відповідач -приймати та оплачувати на умовах та в порядку, визначеному даним договором посуд та обладнання (надалі - продукція). Асортимент та номенклатура, ціна за одиницю продукції визначається у специфікаціях, що оформлюється у вигляді додатку № 1, 2, 3, 4 до даного договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна одиниці товару та загальна вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається в специфікації та рахунку-фактурі. Оплата за продукцію проводиться в національній валюті України.

Згідно з п. 3.2 договору ціна товару являється звичайною і формується згідно Специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що вартість договору складає сума вартостей видаткових накладних, за якими постачається продукція на підставі цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору датою поставки продукції вважається дата вказана у видатковій накладній.

Згідно з п. 5.1 договору позивач передає відповідачу разом із продукцією, що поставляється наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, сертифікат відповідності.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що право власності на продукцію, а разом з ним і ризик його випадкової загибелі переходить до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання продукції.

Відповідно до п. 6.1 договору відповідач зобов'язався протягом 7 днів після складання договору передплатити позивачу суму, що складає 62 000, 00 грн.

Другу частину суми, що складає 55 000, 71 грн., відповідач зобов'язався сплатити до 20.05.2012 р.

Залишок суми, що складає 55 000, 71 грн., відповідач зобов'язався сплатити не пізніше 30.06.2012 р.

Згідно з п. 6.2 договору вид розрахунків: безготівковий або інший незаборонений чинним законодавством України.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що датою оплати поставленої продукції вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок позивача.

Відповідно до п. 8.2 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що даний договір діє з моменту підписання до 31.12.2012 р., але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

Специфікацією № 1 сторони погодили асортимент, номенклатуру та ціну за одиницю продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було перераховано позивачу 62 000, 00 грн. в якості передоплати, що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 24.04.2012 р. та платіжним дорученням № 8 від 07.05.2012 р., копії яких наявні у матеріалах справи.

В свою чергу, позивачем здійснено поставку відповідачу продукції на загальну суму 172 001, 63 грн., що підтверджується наступними документами: видаткова накладна № 317 від 11.05.2012 р., видаткова накладна № 321 від 18.05.2012 р., видаткова накладна № 322 від 05.06.2012 р., видаткова накладна № 318 від 20.06.2012 р., товарно-транспортна накладна від 11.05.2012 р., товарно-транспортна накладна від 18.05.2012 р., товарно-транспортна накладна від 05.06.2012 р., товарно-транспортна накладна від 20.06.2012 р. Копії зазначених документів містяться у матеріалах справи.

Відповідач, в особі директора Гнезділова Валентина Володимировича, прийняв поставлену позивачем продукцію, про що свідчить зазначення його прізвища, ініціалів та підпису на кожній накладній.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав свого зобов'язання щодо здійснення другого та третього платежів за поставлену Товариством з обмеженою відповідальністю «Акорд Груп»продукцію, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерс груп»виникла заборгованість у розмірі 110 001, 42 грн. перед позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов договору № 18/04-1 поставки товару від 18.04.2012 р. відповідач зобов'язався протягом 7 днів після складання договору передплатити позивачу суму, що складає 62 000, 00 грн. Другу частину суми, що складає 55 000, 71 грн., відповідач зобов'язався сплатити до 20.05.2012 р. Залишок суми, що складає 55 000, 71 грн., відповідач зобов'язався сплатити не пізніше 30.06.2012 р.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором № 18/04-1 поставки товару від 18.04.2012 р., або наявності об'єктивних причин неможливості його виконання не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 110 001, 42 грн., а відповідач наведені позивачем обставини, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 110 001, 42 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 843, 37 грн. -3 % річних та 4 214, 98 грн. -пені.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тож, враховуючи, що відповідачем допущено порушення виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 3 % річних та пені.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за період з 20.05.2012 р. (дата виникнення заборгованості по другому платежу) та з 01.07.2012 р. (дата виникнення заборгованості по третьому платежу) до 12.09.2012 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 4 214, 98 грн., 3 % річних за зазначений період становить 843, 37 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 12 000, 00 грн.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 2 Закону України «Про адвокатуру»та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст. 4 цього Закону України «Про адвокатуру».

Згідно ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

На підтвердження витрат, понесених при розгляді цієї справи, позивач надав до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 03.09.2012 р., укладений між позивачем та адвокатом Курілком Ігорем Вікторовичем, платіжне доручення № 895 від 12.09.2012 р. на суму 2 500, 00 грн. та платіжне доручення № 949 від 09.10.2012 р. на суму 9 500, 00 грн. з призначенням платежу -сплата за юридичні послуги згідно договору від 03.09.2012 р.

Разом з тим, суд відзначає, що згідно п. 1.1 договору про надання правової допомоги від 03.09.2012 р. адвокат зобов'язався в порядку і на умовах цього договору надати позивачу наступну допомогу: надати юридичну допомогу у вигляді підготовки та подання будь-яких процесуальних документів (позовних заяв, клопотань, запитів та ін.), представництва інтересів в установах, підприємствах та організація будь-якої форми власності та в судових закладах всіх інстанцій.

З огляду на наведене положення договору останній укладався між позивачем та адвокатом не конкретно для супроводу спору позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерс груп»заборгованості за договором № 18/04-1 поставки товару від 18.04.2012 р., а з метою забезпечення широкого різновиду юридичних послуг, що узгоджуються між сторонами.

Окрім того, суд відзначає, що у договорі про надання правової допомоги від 03.09.2012 р. не вказана сума, яка підлягає сплаті саме за розгляд справи № 5011-51/10253-2012 та міститься розшифровки ціни договору по кожній з послуг, що є предметом вказаного договору.

Також, позивачем не надано суду акту приймання-передачі наданих послуг, у зв'язку чим суд не може дійти висновку стосовно фактичного наданих адвокатом Курілком Ігорем Вікторовичем юридичних послуг при розгляді справи № 5011-51/10253-2012 та відповідно щодо їх вартості.

Суд відзначає, що адвокат Курілко Ігор Вікторович жодного разу не був присутній у судових засіданнях під час розгляду справи № 5011-51/10253-2012, жодного разу не знайомився з матеріалами даної справи та не подавав клопотання чи заяви.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва 31.07.2012 р., в той час як договір про надання правової допомоги був укладений 03.09.2012 р.

Крім того, кошти згідно платіжного доручення № 895 від 12.09.2012 р. на суму 2 500, 00 грн. та платіжного доручення № 949 від 09.10.2012 р. на суму 9 500, 00 грн. перераховані позивачем ПП «ЮФ «ІВК та Партнери», а не адвокату Курілко Ігорю Вікторовичу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наведені вище документи не підтверджують витрат позивача на оплату послуг адвоката у цій справі, а отже, не вбачає підстав для покладення на відповідача сплачених позивачем 12 000, 00 грн. у відповідності до приписів ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1625/2011 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір»згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акорд Груп»задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерс груп» (02098, м. Київ, вул. Броварський проспект, буд. 5-И, ідентифікаційний код - 38196492), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акорд Груп»(02068, м. Київ, вул. Ахматової, буд. 13, кв. 272, ідентифікаційний код - 37219763) 110 001 (сто десять тисяч одна) грн. 42 коп. основного боргу, 4 214 (чотири тисячі двісті чотирнадцять) грн. 98 коп. пені, 843 (вісімсот сорок три) грн. 37 коп. -3 % річних, 2 301 (дві тисячі триста одна) грн. 20 коп. судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акорд Груп»(02068, м. Київ, вул. Ахматової, буд. 13, кв. 272, ідентифікаційний код - 37219763) 240 (двісті сорок) грн. 00 коп. надмірно сплаченого судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.10.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.