Постанова

від 04.10.2012 по справі 5011-30/7672-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2012 № 5011-30/7672-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипка І.М.

Зеленіна В.О.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Мерденов Д.Ю. - довіреність б/н від 03.07.2012 року;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Вілєкс" на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2012 року

у справі № 5011-30/7672-2012 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АртВінгз",

до Приватного підприємства „Вілєкс",

про стягнення 30 492,77 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення на свою користь з відповідача (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 26.07.2012 року) заборгованості в сумі 20 638,87 грн., з яких 20 000,00 грн. основного боргу, 198,58 грн. збитків від інфляції та 440,29 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПП „Вілєкс" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2012 року в частині стягнення 198,58 грн. збитків від інфляції та 440,29 грн. 3% річних, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ПП „Вілєкс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2012 року - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 04.10.2012 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 04.10.2012 року заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу ПП „Вілєкс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2012 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 04.10.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПП „Вілєкс" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2012 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом на підставі рахунку-фактури № СФ-0000077 від 06.05.2009 року ТОВ „АртВінгз" (постачальник) передало у власність ПП „Вілєкс"(отримувач) кондиціонер „Daewоо 18" (2 шт.), кондиціонер „Daewоо 12" (1 шт.) та кондиціонер „Mitsubishi 9 (28)" (1 шт.) загальною вартістю 12 495,00 грн. з врахуванням ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № ЛНА-000001 від 20.05.2009 року.

Крім того, на підставі вказаного рахунку фактури ТОВ „АртВінгз" (виконавець) надало ПП „Вілєкс" (замовник) послуги, а саме: з монтажу двох кондиціонерів „Daewоо 18", кондиціонера „Daewоо 12", кондиціонера „Mitsubishi 9 (28)" на загальну суму 6 066,98 грн.; з монтажу, комутації, налаштуванню та тестування кабальної локальної обчислюваної мережі на суму 19 914,56 грн., що підтверджується Актом № ОУ-00315 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.05.2009 року, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів позовної заяви та пояснень позивача вбачається, що договорів про поставку та про надання вищевказаних послуг в формі єдиного документу між сторонами не укладалося.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про укладення між сторонами господарських договорів у спрощеній формі.

Умови договорів свідчать про те, що за своєю правовою природою вони є договорами про поставку та надання послуг.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проте відповідач свої зобов'язання в частині сплати за поставлений товар та надані послуги виконав лише частково в розмірі 21 672,85 грн., в зв'язку з чим у відповідача на момент звернення до суду першої інстанції утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 22 00,00 грн.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих. № 1/11/11 від 01.11.2011 року, відповідно до якої позивач просив сплатити заборгованість в розмірі 29 300,00 грн. за надані послуги.

Дану претензію відповідач отримав 09.11.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0407016455248 від 09.11.2011 року, однак виконав її лише частково в розмірі 7 300,00 грн.

Відповідно до Акту № ОУ-00315 здачі-прийняття робіт (надання послуг.) від 20.05.2009 року не було встановлено строку оплати відповідачем за надані послуги, а відтак порушення ним зобов'язання щодо оплати починається з 21.11.2011 року.

В матеріалах справи містяться банківські виписки по особовому рахунку відповідача згідно яких після порушення провадження у даній справі 11.06.2012 року відповідачем було частково оплачено надані позивачем послуги в сумі 2 000,00 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо оплати повної заборгованості за поставлений товар на надані послуги не надав, то позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 20 000, 00 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач прострочив по сплату за надані позивачем послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 440,29 грн. та 198,58 грн. - збитків від інфляції з грудня 2011 року по травень 2012 року.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за надані в травні 2009 року послуги, провівши відповідні розрахунки, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, є арифметично вірним, а тому вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 198,58 грн. та 3% річних в сумі 440,29 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних помилково нараховано на суму 22 000,00 грн., оскільки в своїй заяві про зменшення позовних вимог від 26.07.2012 року позивач просив суд стягнути 20 000,00 грн. заборгованості відхиляються колегією суддів оскільки часткову оплату заборгованості в сумі 2 000,00 грн. відповідачем було здійснено вже після порушення провадження у даній справі.

За таких обставин, позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних за період з грудня 2011 року по травень 2012 року вірно нараховано саме на суму 22 000,00 грн. заборгованості, яка існувала на той час.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження та обґрунтування своїх заперечень, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Вілєкс" на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2012 року у справі № 5011-30/7672-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2012 року у справі № 5011-30/7672-2012 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 5011-30/7672-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Зеленін В.О.