Постанова

від 10.10.2012 по справі 26/177-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2012 № 26/177-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

Від позивача: Челноков С.Д. - голова правління.

Від відповідача: Куряченко Ю.М. - дов. №280 від. 14.09.2012р.

Від відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції: представник не з'явився

за скаргою Білоцерківського регіонального благодійного фонду «Сприяння» (стягувача)

на дії відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.07.2012 №33352779 та про зобов'язання прийняти до виконавчого провадження та відкрити виконавче провадження згідно ухвали Господарського суду Київської області від 01.12.2011 про затвердження мирової угоди

за позовом Білоцерківського регіонального благодійного фонду «Сприяння»

до Публічного акціонерного товариства науково-виробничої фірми «Ферокерам»

про стягнення 1055631,95 грн.

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства науково-виробничої фірми «Ферокерам»

до Білоцерківського регіонального благодійного фонду «Сприяння»

про визнання Договору частково недійсним

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2012р. у справі № 26/177-11 скаргу Білоцерківського регіонального благодійного фонду «Сприяння» на дії Відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції задоволено частково. Постанову відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 13.07.2012р. ВП №33352779 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) визнано недійсною; в іншій частині скаргу Білоцерківського регіонального благодійного фонду «Сприяння» на дії відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції відхилено.

Не погодившись із винесеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство Науково-виробнича фірма «Ферокерам» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 07.08.2012р. у справі № 26/177-11 та відхилити в повному обсязі скаргу Білоцерківського регіонального благодійного фонду «Сприяння» на дії відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції.

Ухвалою від 11.09.2012 було призначено справу до розгляду на 26.09.2012р.

26.09.2012р. оголошено перерву в судовому засіданні до 03.10.2012р. о 16 год. 00 хв.

В судове засідання 03.10.2012р. представники відповідача та Відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції не з'явився, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою від 03.10.2012 справу відкладено до 10.10.2012р.

В судове засідання 10.10.2012р. з'явились представники стягувача та боржника, представник відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2011 у справі № 26/177-11 (суддя -Лилак Т.Д.) затверджено мирову угоду від 01.12.2011, укладену між Білоцерківським регіональним благодійним фондом "Сприяння" та Публічним акціонерним товариством науково-виробнича фірма "Ферокерам" та припинено провадження у справі на підставі п.7 ч.1. ст.80 ГПК України.

23.07.2012 до господарського суду Київської області надійшла скарга Білоцерківського регіонального благодійного фонду "Сприяння" (стягувача) на дії відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у справі №26/177-11, у зв'язку з відмовою державної виконавчої служби у відкриті виконавчого провадження примусового виконання (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу), з вище зазначеної ухвали.

Скарга мотивована тим, що у зв'язку з невиконанням затвердженої господарським судом мирової угоди боржником, Білоцерківський регіональний благодійний фонд "Сприяння", який є стягувачем за ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2011 про затвердження мирової угоди у справі № 26/177-11, звернувся до відділу державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання вказаної ухвали, однак, постановою державного виконавця від 13.07.2012 ВП №33352779 відмовлено у відкритті виконавчого провадження, з посиланням на п.8 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що у виконавчому документі (ухвалі від 01.12.2011р. № 26/177-11) відсутні заходи примусового виконання рішення, а саме: у резолютивній частині не вказано дій, які потрібно вчинити щодо боржника (стягнути кошти чи зобов'язати вчинити дії).

У скарзі Білоцерківський регіональний благодійний фонд "Сприяння" просить: скасувати постанову від 13.07.2012 ВП №33352779 та зобов`язати відділ державної виконавчої служби прийняти до виконавчого провадження та відкрити виконавче провадження згідно ухвали господарського суду Київської області від 01.12.2011 про затвердження мирової угоди у справі № 26/177-11.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення скарги на дії державного виконавця, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані, зокрема, стягувачем протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Дана скарга на дії відділу державної виконавчої служби подана стягувачем стосовно постанови відділу державної виконавчої служби від 13.07.2012, яку надіслано скаржнику 18.07.2012, що встановлено судом відповідно до відбитку календарного штемпелю поштового відділення на конверті поштового відправлення з повідомленням, копію якого долучено скаржником до матеріалів справи, а оригінал оглянуто судом у судовому засіданні, скарга надійшла до господарського суду 23.07.2012, згідно відмітки канцелярії суду, отже, скаржником дотримано процесуальний строк на оскарження.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У відповідності до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, ухвали судів у господарських справах у випадках, передбачених законом.

Згідно ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у ст.17 Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст.18 Закону; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції постановою від 13.07.2012 ВП № 33352779 відмовив у відкритті виконавчого провадження, посилаючись на те, що згідно п.8 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі не вказано дій, які потрібно вчинити щодо боржника (стягнути кошти чи зобов'язати вчинити дії), інших підстав винесення спірної постанови не зазначив.

У письмовому відзиві на скаргу Державний виконавець посилається на те, що у виконавчому документі відсутні заходи примусового виконання рішення, а саме: стягнення коштів чи зобов'язання вчинити певні дії, що унеможливлюють його виконання.

Згідно із пунктом 11 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (Із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду від 26.12.2011) мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Означена ухвала є виконавчим документом і, як виконавчий документ, повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою. Згідно статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Як вбачається з тексту ухвали господарського суду Київської області від 01.12.2011 у справі № 26/177-11, а саме, її резолютивної частини та матеріалів зазначеної справи вбачається, що стягувачем за ухвалою є Білоцерківський регіональний благодійний фонд „Сприяння", боржником є Публічне акціонерне товариство науково-виробнича фірма „Ферокерам". В ухвалі зазначені реквізити сторін виконавчого провадження, суми що підлягають стягненню, строки, в які мали бути виконані зобов'язання та однозначно вказано на грошове зобов'язання боржника.

Судом першої інстанції було встановлено, що зміст ухвали господарського суду Київської області від 01.12.2011 про затвердження мирової угоди у справі № 26/177-11 відповідає визначеним статтею 18 Закону вимогам, а щодо посилання відділу державної виконавчої служби в постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження на незрозумілість резолютивної частини виконавчого документу, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо зміст виконавчого документа є незрозумілим, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення змісту цього документа.

Згідно ст.ст. 18, 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний розглянути заяву стягувача та прийняти до виконання виконавчий документ, внаслідок чого винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Крім того, судом першої інстанції враховано пункт 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 № 01-08/369 стосовно того, що в останньому абзаці пункту 8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (з подальшими змінами) зазначено таке: "За результатами розгляду скарги (на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби) виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє". Водночас, вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним. Господарський же суд, приймаючи судове рішення по суті скарги, має в будь-якому разі враховувати положення, викладене в названому роз'ясненні президії Вищого господарського суду України.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що доводи скаржника щодо незаконності спірної постанови є правомірними та судом першої інстанції обґрунтовано визнано постанову Державного виконавця недійсною.

Стосовно вимоги скаржника про зобов'язання відділу державної виконавчої служби прийняти до виконавчого провадження та відкрити виконавче провадження згідно ухвали господарського суду від 01.12.2011 про затвердження мирової угоди у справі №26/177-11, то у цій частині відсутні підстави для задоволення скарги, оскільки вирішення питання про прийняття до виконання, відкриття виконавчого провадження в силу закону належить до компетенції органу державної виконавчої служби та є наслідком розгляду заяви стягувача. Такої підстави для відкриття виконавчого провадження як зобов'язання за ухвалою суду Закон України "Про виконавче провадження" не містить.

Законом України "Про виконавче провадження" суду першої інстанції не надано повноважень щодо виконання таких процесуальних виконавчих дій як відкриття, відкладення, зупинення чи закінчення виконавчого провадження. Відповідно до статті 85 зазначеного Закону до суду лише може бути оскаржено дії чи бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби.

Вказану правову позицію викладено у пункті 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження".

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У разі, якщо Державному виконавцю є незрозуміла ухвала суду, відповідно до ст.89 ГПК України він має право звернутися до суду з відповідною заявою про роз'яснення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Київської області від 07.08.2012р. у справі №26/177-11 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для її скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Науково-виробничої фірми «Ферокерам» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 07.08.2012р. у справі №26/177-11 залишити без змін.

3.Матеріали справи №26/177-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.