Постанова

від 17.10.2012 по справі 5011-74/6158-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2012 р. Справа № 5011-74/6158-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А., суддівМачульського Г.М., Уліцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального спортивно-господарчого комбінату Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.08.2012р. у справі№5011-74/6158-2012 Господарського судуміста Києва за позовомКиївського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві доЦентрального спортивно-господарчого комбінату Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України провідшкодування шкоди

за участю представників

- позивача:Пінькас О.В.(довіреність від 17.04.2012р.) - відповідача:Цирулевська М.В. (довіреність від 14.05.2012р.) - прокуратури:Савицька О.В. (посвідчення № 000603), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві (далі -позивач), Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері просив стягнути з Центрального спортивно-господарчого комбінату Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України (далі -відповідач) 44451,28 грн. шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що несанкціонованим розміщенням відходів на земельній ділянці, тобто засміченням її, відвідачем було завдано екологічну шкоду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2012р. (суддя Чинчин О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Тарасенко К.В. судді Рєпіна Л.О., Сулім В.В.), позов задоволено.

У касаційній скарзі, з урахуванням додаткових пояснень, відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.12.2011р. позивачем було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності відповідача за адресою о. Долобецький парк "Гідропарк" в Дніпровському районі міста Києва про що складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №04/1303а, яким встановлено незадовільний стан території та засмічення земельної ділянки загальною площею 5.1 кв.м пластиковою тарою, старим обладнанням, дерев`яними піддонами, металобрухтом, будівельними та побутовими відходами, битим склом та залишками деревини.

На підставі цього Акту перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в м. Києві було винесено припис директору відповідача, відповідно до якого директора зобов'язано:

1) ліквідувати засмічення земельної ділянки на о. Долобецький до 30.01.2012р.;

2) провести інвентаризацію зелених насаджень які знаходяться на підлеглій території о. Долобецький до 30.01.2012р.;

3) про виконання припису в триденний термін письмово повідомити Державну екологічну інспекцію в місті Києві.

Також, 30.12.2011р., на підставі вищевикладеного відносно начальника бази відповідача Бурячка І.А. було складено протокол про адміністративне правопорушення №007120 за статтею 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який він підписав без заперечень.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 13.01.2012р. начальника бази відповідача Бурячка І.А. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена вказаною статтею 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень 00 копійок.

Згідно розрахунку позивача, здійсненого у відповідності до "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.05.1998р. за №285/2725 (далі -Методика №171), розмір шкоди від засмічення земельної ділянки відходами відповідачем за адресою о. Долобецький парк "Гідропарк" в Дніпровському районі міста Києва складає 44451,28 грн.

Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що відповідачем здійснено правопорушення, за яке передбачена відповідальність у формі відшкодування шкоди, що розрахована на підставі відповідної Методики, а доводи відповідача про виконання припису не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки сам факт виконання припису не звільняє винну особу від відшкодування завданих збитків.

Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку (абз.10); забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям (абз.11); уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу (абз.12).

Статтею 56 цього Закону визначено, що юридичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом.

Відтак, забезпечення використання земельних ділянок за цільовим призначенням та їх захист від засмічення, уживання заходів щодо ліквідації наслідків негативного і екологонебезпечного впливу на земельні ділянки, є обов'язками відповідача як користувача земельної ділянки, і не виконання цих обов'язків є порушенням законодавства України про охорону земель, за що передбачена відповідальність.

Як встановлено судами, при розрахунку розмірів шкоди було використано Методику №171.

Відповідно до п.1.2. Методики №171 вона встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через, зокрема, засмічення земель промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.

Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів, самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів (п.1.3. Методики №171).

Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (п.3.2. Методики №171).

Таким чином, встановлення факту засмічення в розумінні Методики №171 є підставою для розрахунку шкоди за засмічення земельної ділянки.

Відповідно ж до приписів статті 56 Закону України "Про охорону земель" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, а згідно з положеннями статті 35 цього Закону, як вже зазначалось, забезпечення захисту земель від забруднення, засмічення є обов'язками відповідача як користувача земельної ділянки. Разом з тим приписами статті 35 наведеного Закону обов'язком відповідача визначено і ліквідацію наслідків негативного і екологонебезпечного впливу на земельні ділянки. При цьому, з наведеного вбачається, що захист земель від засмічення не ототожнюється із обов'язком відповідача ліквідувати і наслідки негативного і екологонебезпечного впливу на земельні ділянки.

Відтак усунення засмічення є обов'язком відповідача і не може бути підставою для звільнення його від такої цивільної відповідальності як відшкодування шкоди на підставі статті 1192 Цивільного кодексу України, як вважає відповідач, оскільки спірні правовідносини регулюються нормами вказаного спеціального природоохоронного законодавства.

Подібну правову позицію викладено і в постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2009р. року зі справи №15/246 Господарського суду Кіровоградської області у порушенні провадження з перегляду якої ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 13.08.2009 року відмовлено.

При цьому, приписами статті 1 Закону України "Про охорону земель" визначено, що земля -це поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею, а ґрунт - це природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості -родючості.

Наведені приписи дають підстави вважати, що обов'язками відповідача є не лише забезпечення захисту земель від засмічення, зокрема і усунення такого, але й забезпечення органічного поєднання та функціонування разом із поверхнею суші всіх природних елементів та концентрації поживних речовин у ґрунті.

За наведених вище обставин і мотивів безпідставними є доводи відповідача щодо невірного розрахунку шкоди за формулою, передбаченою Методикою №171 у разі засмічення земель.

Щодо посилань відповідача на те, що відповідати за засмічення земельної ділянки повинна інша особа, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Із встановлених судами обставин справи не вбачається, що відповідач довів, що саме вказана ним особа здійснила засмічення земельної ділянки, в ході проведеної за участі його керівника перевірки цих обстави не зазначав в Акті перевірки, не доводив їх перевіряючому органу.

Відтак, висновки судів про покладення на відповідача зазначеної у позові відповідальності, є правомірними.

Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи позов, стягнув з відповідача 44451,28 грн. збитків на користь Державної екологічної інспекції у місті Києві (одержувач коштів УДКСУ у Деснянському районі м. Києва, банк ГУ ДКСУ у м. Києві р/р 33113331700004, МФО 820019, код ЄДРПОУ 37984978, код бюджетної класифікації 24062100), що не ґрунтується на нормах матеріального права виходячи з наступного.

Статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 47 вказаного Закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 вказаного Закону).

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.4 ст.47 вказаного Закону).

Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст.47 вказаного Закону).

У статті 4 п.28 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в п.1 ст.11 вказаного Закону установлено, з урахуванням положень ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2012 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Враховуючи наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає стягненню до Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва.

Оскільки суди дійшли до правильного висновку щодо наявності правових підстав для відшкодування відповідачем заподіяної шкоди, проте ними не враховано вищевказані вимоги законодавства, їх рішення підлягають зміні, а завдані збитки стягненню до названих вище бюджетів.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 ч.1 п.5, 111 10 ч.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центрального спортивно-господарчого комбінату Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2012р. та рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2012р. у справі №5011-74/6158-2012 змінити, в пункті 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2012р. після слів "на користь" слова "Державної екологічної інспекції у місті Києві" замінити на "Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва".

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2012р. залишити без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.М. Уліцький