Рішення

від 18.10.2012 по справі 17/5005/7657/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.10.12р. Справа № 17/5005/7657/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Прогрес", с. Пушкарівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

про стягнення 27 253,50 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Корнілов О.О., довір. б/н від 11.07.11р.;

від відповідача: не з'явився

Суть спору :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Прогрес" (далі - відповідач) суму 25 915,57 грн. основного боргу, 124,96 грн. інфляційних, 216,34 грн. 3% річних, 996,63 грн. пені, а всього 27 253,50 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов'язань по договору фінансового лізингу № 10000044 від 07.10.10р.

Відповідач у судове засідання не з'явився. В той же час, останній належним чином повідомлений про місце, час та дату розгляду справи, але не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, і не направив свого представника у призначене судове засідання.

Зважаючи на те, що відповідач мав всі можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень за їх наявності, суд вважає можливим розглянути спір по суті за відсутності представника відповідача, згідно ст. 75 ГПК України, оскільки останній повідомлений про слухання спору належно, а в матеріалах справи достатньо документів необхідних господарському суду для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

07.10.2010 року між Закритим акціонерним товариством "Єврофінанс" (лізингодавцем) та відповідачем (лізингоодержувачем) було укладено договір фінансового лізингу № 10000044 (далі - Договір).

За умовами ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 1.1 Договору ЗАТ "Єврофінанс" зобов'язався надати, а відповідач прийняти предмет лізингу, а саме: транспортний засіб ТАТА LTP613.

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 2.5 додатку № 2 до Договору визначено, що предмет лізингу вважається переданим у лізинг лізингоодержувачу з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу, а згідно п. 8.2 додатку № 2 до Договору передбачено, що нарахування щомісячних лізингових платежів розпочинається з дати підписання сторонами акту прийому-передачі предмету лізингу, але не пізніше 5 (п'яти) днів з дати повідомлення лізингоодержувача про готовність предмета лізингу до передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, акт приймання-передачі предмету лізингу був складений та підписаний сторонами у справі 15.10.2010 року, а отже після передачі предмету лізингу відповідачу та підписання акту приймання-передачі предмету лізингу, лізингодавець розпочав нарахування щомісячних лізингових платежів за користування предметом лізингу.

Разом з тим, документи долучені до матеріалів справи відображають, що 10.01.2011 року між Закритим акціонерним товариством "Єврофінанс" та позивачем був укладений договір № 01-01/11 купівлі-продажу майнових прав.

Відповідно до положень зазначеного вище договору ЗАТ "Єврофінанс" продало, а позивач купив майнові права на транспортні засоби (предмети лізингу), які знаходилися у лізингоодержувачів на підставі договорів фінансового лізингу, у тому числі і майнові права на транспортний засіб який знаходився у лізингу у відповідача.

Згідно ст. 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу. При цьому, ЗАТ "Єврофінанс" письмово повідомило відповідача про зміну лізингодавця за Договором.

В той же час документи долучені до матеріалів справи відображають, що 10.01.2011 року між ЗАТ "Єврофінанс", позивачем та відповідачем була укладена трьохстороння додаткова угода № 1 до Договору, згідно з умовами якого новий лізингодавець (позивач) підтверджував взяття на себе всіх зобов'язань первісного лізингодавця (ЗАТ "Єврофінанс") по Договору, а лізингоодержувач (відповідач) підтвердив свою згоду на виконання всіх зобов'язань по Договору перед новим лізингодавцем.

Відповідно п. 8.3 додатку № 2 до Договору лізингоодержувач зобов'язується сплачувати лізингодавцю щомісячні та спеціальні лізингові платежі, не пізніше 7 числа кожного місяця.

Одночасно, враховуючи те, що Договір містить «Графік сплати лізингових платежів», а пункт 8.3 додатку № 2 до Договору визначає строк сплати зазначених платежів, пунктом 8.4 додатку № 2 до Договору передбачено, що неодержання рахунку лізингоодержувачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі згідно з договором.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Однак проведений судом аналіз матеріалів справи відображає, що відповідачем неналежним чином виконуються взяті на себе зобов'язання в частині повноти та своєчасності сплати суми щомісячних лізингових платежів, у зв'язку із чим за період серпень 2011 року по квітень 2012 року у останнього утворилась основна заборгованість в розмірі 25 915,57 грн., яка підтверджується матеріалами справи та до теперішнього часу відповідачем не оплачена.

Окрім того, в зв'язку з вищенаведеним порушенням Договірних зобов'язань 01.04.2012 року відповідачем добровільно повернуто позивачу предмет лізингу по Договору про що було складено та підписано акт повернення предмету лізингу, після чого новим лізингодавцем було припинено нарахування лізингових платежів та виставляння рахунків відповідачу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно приписам ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу положень ст.ст. 16, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

В силу умов п. 8.16 додатку № 2 до Договору та з дотриманням вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу на спірну суму основної заборгованості за період з 08.09.11р. по 08.05.12р. розмір 996,63 грн. пені, за період з вересня 2011 року по березень 2012 року включно розмір 124,96 грн. інфляційних, а також за період з 08.09.11р. по 08.05.12р. розмір 216,34 грн. 3% річних, розрахунок яких є в матеріалах справи.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру пені, 3% річних та інфляційних, за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи «Законодавство», суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличний комбінат "Прогрес" (51606, с. Пушкарівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, вул. В.Ілляшевської, 30; ЄДРПОУ 36933524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" (02068, м. Київ, вул. Княжий Затон, 4; ЄДРПОУ 37258463) суму 25 915,57 грн. (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять грн. 57 коп.) основного боргу, 996,63 грн. (дев'ятсот дев'яносто шість грн. 63 коп.) пені, 124,96 грн. (сто двадцять чотири грн. 96 коп.) інфляційних, 216,34 грн. (двісті шістнадцять грн. 34 коп.) 3% річних, 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано -