Рішення

від 09.10.2012 по справі 5006/48/32/2012  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

5006/48/32/2012                                   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ                                     83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46                                                              Р І Ш Е Н Н Я                                                                іменем України 09.10.12 р.                                                                                Справа № 5006/48/32/2012                                  Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Проміндустрія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" про стягнення 13 107,16 грн. за участю представників: від позивача не з'явились від відповідача   не з'явились Рішення прийняте 09.10.2012, оскільки 03.10.2012 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Проміндустрія" звернулось до господарського суд?у Донецької області з позовом? про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" заборгованості за поставлений товар у розмірі 10 670,98 грн., 3% річних у розмірі 807,70 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 628,48 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що отриманий від позивача товар на підставі видаткових накладних № РН-0001468 від 23.12.2009 на суму 10 669,99 грн. та №РН-0001471 від 21.12.2009 на суму 16 499,99 грн. відповідач оплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 10 670,98 грн. за поставлений товар, яку позивач просить стягнути у судовому порядку з урахуванням індексу інфляції  та нарахованих на суму боргу 3% річних. Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав. Ухвали про призначе?ння розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою. Про місце, дату та час су?дових засідань, відповідач бу?в повідомлений належним чино?м, що підтверджується повідом?леннями про вручення рекомен?дованого поштового відправл?ення від 31.07.2012, від 03.09.2012, від 19.09.2012 та підписом представника відповідача в розписці про оголошення перерви в судовому засіданні 03.10.2012. До?казів на підтвердження поваж?них причин невиконання вимог? ухвали суду відповідач суду н?е надав. Заявлені позовні вимо?ги не заперечив. В судовому засіданні 03.10.2012 представник відповідача усно підтвердив існування заборгованості перед позивачем. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами. Дослідивши матері?али справи, заслухавши поясне?ння представника позивача, го?сподарський суд Донецької об?ласті   В С Т А Н О В И В :            Згідно видаткових накладних № РН-0001468 від 23.12.2009 на суму 10 669,99 грн. та №РН-0001471 від 21.12.2009 на суму 16 499,99 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Проміндустрія" (позивач) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" (відповідач) дизпаливо (далі - товар) на загальну суму  21 169,98 грн. Для здійснення відповідачем оплати дизпалива позивачем виписано рахунки-фактури № СФ-0000892 від 22.12.2009 на суму 10 669,99 грн. та № СФ-0000885 від 21.12.2009 на суму 16 499,99 грн. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Підставами виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України). Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Як вбачається з акту про пожежу від 10.11.2010 в приміщенні у місті Стаханов по вул. 60 років Жовтня, 32, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Проміндустрія", 07.11.2010 сталася пожежа, внаслідок якої було пошкоджено та знищено бухгалтерську, податкову та банківську документацію позивача. На підтвердження наявності договірних відносин між позивачем та відповідачем видатковими накладними № РН-0001468 від 23.12.2009 на суму 10 669,99 грн. та № РН-0001471 від 21.12.2009 на суму 16 499,99 грн. позивачем надано належним чином засвідчені копії декларацій з ПДВ за грудень 2009 року разом з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, з відміткою податкового органу про її прийняття та лист Стахановської об'єднаної податкової інспекції від 29.11.2011. Як вбачається з податкової декларації податку на додану вартість за грудень 2009 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ ВКФ "Проміндустрія" задекларувало податкові зобов'язання по обсягу поставки без ПДВ на суму 22 641,65 грн. та ПДВ 4 528,33 грн. Стахановська об'єднана податкова інспекція у листі від 29.11.2011 повідомила про те, що ТОВ ВКФ "Проміндустрія" задекларовано податкові зобов'язання, а ТОВ "Енергоімпекс" задекларувало податковий кредит за грудень 2009 року на суму                  4 528,33 грн. (сума ПДВ), розбіжності відсутні, за січень 2010 року взаємовідносини відсутні. Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт вчинення сторонами правочину та здійснення поставки позивачем і отримання відповідачем товару за видатковими накладними № РН-0001468 від 23.12.2009 на суму 10 669,99 грн. та № РН-0001471 від 21.12.2009 на суму 16 499,99 грн., а всього на суму 27 169,98 грн. Відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений товар, сплативши 22.12.2009 лише 16 499,00 грн. з посиланням у призначенні платежу на оплату дизпалива згідно  рахунку-фактури № СФ-0000885 від 21.12.2009, що підтверджується належним чином засвідченою копією банківської виписки наявної в матеріалах справи. У зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за отриманий товар у розмірі 10 670,98 грн. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару. Покупець  зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Позивач звертався до відповідача з претензією від 01.07.2011, в якій просив перерахувати заборгованість у розмірі 10 670,98 грн. Вказану претензію відповідач отримав 16.01.2012, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення. Таким чином, судом встановлено, що строк виконання відповідачем обов'язку щодо сплати коштів за отриманий товар у розмірі 10 670,98 грн. настав 23.01.2012. Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість в розмірі 10 670,98 грн. не погасив. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України). Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, наявність заборгованості не оспорив. Належних доказів погашення заборгованості відповідачем суду також не надано. Оскільки судом встановлено, що відповідач не належним чином виконав зобов'язання з оплати отриманого товару та на вимогу позивача не сплатив кошти у розмірі 10 670,98 грн., суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 10 670,98 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 807,70 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 628,48 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару відповідач виконав неналежним чином та на вимогу позивача не сплатив кошти у розмірі 10 670,98 грн., вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими.   З наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних вбачається, що позивач нараховував вказані суми за період з 22.12.2009 по 01.07.2012. Судом вище встановлено, що строк виконання відповідачем обов'язку щодо сплати коштів за отриманий товар у розмірі 10 670,98 грн. настав 23.01.2012. У зв'язку з викладеним, нарахування 3% необхідно здійснювати починаючи з 24.01.2012, а інфляційних втрат – з лютого 2012 року (з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997). Здійснивши перерахунок 3% річних з урахуванням настання у відповідача строку платежу (за період з 24.01.2012 по 01.07.2012), суд встановив, що сума 3% річних, яка належить до стягнення з відповідача, складає 140,33 грн. Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому  сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою. За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням настання у відповідача строку платежу та рекомендацій Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 (за період з лютого по червень 2012 року), інфляційні втрати у зв'язку з несплатою відповідачем коштів за отриманий товар, відсутні, наявна дефляція у розмірі -10,672 грн. Тому від'ємне значення інфляції не підлягає стягненню з відповідача. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Судовий збір згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд           В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" (83028, м.Донецьк, вул. Майська, 66, ідентифікаційний код 30962337, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Проміндустрія" (94091,  Луганська область, м. Ірміно, вулиця Армійська, 45, ідентифікаційний код 30648304) заборгованість у розмірі 10 670 (десять тисяч шістсот сімдесят) грн. 98 коп., 3% річних у розмірі 140 (сто сорок) грн. 33 коп. та судовий збір у розмірі 1 327 (одна тисяча триста двадцять сім) грн. 52 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 3. В інший частині позову відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Дата складення повного рішення 15.10.2012.            Суддя                                                               Сажнева М.В.