Рішення

від 09.10.2012 по справі 5011-10/10040-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/10040-2012 09.10.12

За позовом Прокурора Менського району в інтересах держави в особі

Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань України в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Менському районі

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від прокуратури: не з'явились;

від позивача: Коваленко Г.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: Пономаренко М.А. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 09 жовтня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

24 липня 2012 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від прокурора Менського району (процесуальний позивач або заявник) в інтересах держави в особі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Менському районі (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 43 від 18.07.2012р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс»(відповідач) страхових виплат в порядку регресу в розмірі - 6 270,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що саме відповідач, як власник автомобіля, за кермом якого перебувала винна у дорожньо-транспортній пригоді особа, з вини якої заподіяно тілесні ушкодження Забузі Олексію Андрійовичу, повинен в кінцевому рахунку відшкодувати позивачу здійснені витрати на сплату страхових платежів Забузі Олексію Андрійовичу у зв'язку з його тимчасовою непрацездатністю за період з січня по квітень 2012 року.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить суд повністю відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 28.08.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2012 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін було відкладено до 25.09.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2012 року судом, за клопотанням представника відповідача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників прокуратури було відкладено до 09.10.2012р.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 3.9.2. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року N 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

19.01.1977р. з гр. Забгою Олексєм Андрійовичем, який на момент настання нещасного випадку, працював шофером вантажного автомобіля в радгоспі ім. Т.Г. Шевченка, під час виконання ним службових обов'язків стався нещасний випадок внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія Конченка Д.С., що підтверджується рішенням Менського районного суду від 05.07.1979р., який на момент дорожньо-транспортної пригоди працював водієм у Київському автопідприємстві № 09122, яке в послідуючому було реорганізовано у філію Комунального підприємства «Київпастранс»«Автобусний парк № 7».

Внаслідок нещасного випадку потерпілому Забузі О.А. було нанесено тяжке тілесне ушкодження, що призвело до встановлення третьої групи інвалідності та 60% стійкої втрати професійної працездатності - безстроково.

На підставі вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», від 23.09.1999р. Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Менському районі Чернігівської області потерпілому Забузі О.А. призначена та виплачується щомісячна допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, індексація щомісячної страхової виплати, що підтверджується постановами № 2511/20492/20492/29 від 17.05.2011р., № 2511/20492/35 від 30.12.2011р., № 2511/20492/36 від 31.01.2012р., № 2511/20492/38 від 29.02.2012р. та № 2511/20492/20492/39 від 26.03.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, потерпілому Забузі О.А. за потребою була виплачена компенсація вартості витрат на бензин, що підтверджено постановою № 2511/20492/20492/37 від 15.02.2012р.

За період з січня по квітень 2012 року сума відшкодування складає 6 270,08 грн. (виплачено допомоги - 6 169,76 грн., індексації -29,32 грн. та компенсації на бензин - 71,00 грн.).

З матеріалів справи слідує, що позивачем були здійснені страхові виплати Забузі О.А. на загальну суму 6 270,08 грн.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного Кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, повинна відшкодовуватись власником транспортного засобу, тобто відповідачем.

Як встановлено судом відповідач не є особою, яка була зобов'язана сплачувати за потерпілу на виробництві особу внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, а тому згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України позивач, який відшкодував шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.

Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців.

Кошти, які надходять до фонду у вигляді страхових внесків, використовуються виключно для відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до ст. 21 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування»внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності»та ст. 11 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування»страховим ризиком є обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності»суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності»застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності»страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Частиною 4 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне, соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності»страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності»об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Відповідно до ч. 1. ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З матеріалів справи випливає, що Забузі О.А. було завдано тяжке тілесне ушкодження, що призвело до встановлення третьої групи інвалідності та 60% стійкої втрати професійної працездатності - безстроково з вини працівника Київського автопідприємства № 09122, яке в послідуючому було реорганізовано у філію комунального підприємства «Київпастранс»«Автобусний парк № 7», під час виконання останнім своїх трудових обов'язків на посаді водія відповідача.

Судом встановлено, що філія комунального підприємства «Київпастранс»«Автобусний парк № 7» є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, але виступає страхувальником лише стосовно своїх працівників, тобто до осіб, які працюють на даному підприємстві на умовах трудового договору, але не щодо працівників радгоспу ім. Т.Г. Шевченка. Отже, оскільки позивачем за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати, що знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку з діями особи (працівника відповідача), правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є для нього шкодою в розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 Цивільного Кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

В даному випадку нещасний випадок на виробництві із Забугою О.А., внаслідок ДТП, стався з вини особи, за яку несе відповідальність відповідач, який і повинен відшкодувати 6 270,08 грн. позивачу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені процесуальним позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача страхових виплат в порядку регресу в розмірі 6 270,08 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати по судовому збору в розмірі 1 609,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»(ідентифікаційний код: 26124343, адреса: 04070, м. Київ, Шосе Набережне, буд. 2), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Менському районі (ідентифікаційний код: 25975493, адреса: 15600, Чернігівська обл., м. Мена, вул. Жовтнева, 4, к. 3, р/р 37176400900276 в УДК в Чернігівській області, МФО 853592), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: страхові виплати в порядку регресу - 6 270,08 (шість тисяч двісті сімдесят гривень 08 копійок). Видати наказ.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»(ідентифікаційний код: 26124343, адреса: 04070, м. Київ, Шосе Набережне, буд. 2) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 16.10.2012р.