Постанова

від 04.10.2012 по справі 5011-68/7118-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2012 № 5011-68/7118-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Зеленіна В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Висоцький Р.В. - дов. № 18-49/900 від 29.03.2012р.;

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумське

машинобудівельне науково-виробниче об'єднання

ім. М.В. Фрунзе"

на рішення Господарського суду м.Києва

від 30.07.2012р.

у справі № 5011-68/7118-2012 (суддя Ониськів О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське

машинобудівельне науково-виробниче об'єднання

ім. М.В. Фрунзе" (позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Будівельна компанія "Ярослав" (відповідач)

про стягнення суми основного боргу, інфляційних витрат,

пені та 3% річних

В судовому засіданні 04.10.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2012р. для розгляду справи № 5011-68/7118-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Зеленін В.О.

Рішенням Господарського суду м.Києва вiд 30.07.2012р. у справi № 5011-68/7118-2012 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ярослав" на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" суму заборгованості у розмірі 80 600, 12 грн., пеню у розмірі 1 356, 57 грн., 3% річних у розмірі 256, 28 грн., інфляційні витрати у розмірі 191, 58 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 648, 08 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду м.Києва, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м.Києва вiд 30.07.2012р. скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 14 234, 69 грн. та задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не враховано, що заборгованість за послуги з централізованого опалення є платою за комунальні послуги, відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності, який використовує нежитлове приміщення для провадження цієї діяльності, а відповідальність за несвоєчасне внесення такої оплати передбачена Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", який є приорітетним у порівнянні з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2012р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.10.2012р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 04.10.2012р. представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 14 234, 69 грн. та задовольнити позов у повному обсязі.

В судове засідання апеляційної інстанції 04.10.2012р. представник відповідача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, у зв"язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. В. М. Фрунзе" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ярослав" було укладено договір № ПР 11-6/47 про надання послуг з централізованого опалення (надалі -Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані позивачем послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах передбачених Договором. Умови обліку спожитих послуг, характеристики засобів обліку води і теплової енергії вказані у додатку № 1 до Договору (п. 4 Договору).

Як визначено у п. 5 Договору тарифи на послуги централізованого опалення становлять 830, 84 грн./Гкал., з ПДВ - 997, 01 грн./Гкал.

Відповідно до п. 6 Договору розрахунки за послуги проводяться в грошовій формі на умовах передплати відповідно до встановлених тарифів. Зміна форми розрахунків допускається за згодою сторін. Споживач має право вносити авансові платежі без обмеження їх граничного розміру. У випадках зміни тарифів на послуги виконавець здійснює перерахунки із врахуванням п. 5 Договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць, що визначено у п. 7 Договору.

Умовами Договору, а саме п. 10 передбачено, що споживач до 10-го числа розрахункового місяця сплачує виконавцю вартість послуг, визначену відповідно до додатку №1 до Договору за розрахунковий період з урахуванням залишкової суми. Рахунки на авансові внески та за надання виконавцем споживачу у розрахунковому місяці послуги споживач отримує від виконавця після складання сторонами з 4 по 6 число місяця, наступного за розрахунковим, акта прийому передачі теплової енергії, форма якого визначена у додатку №3 до Договору (п.11 Договору).

Згідно з п. 33 Договору останній укладається на 1 рік і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається щороку продовженим якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено іншій стороні про розірвання або необхідність перегляду Договору.

Даний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторони досягли згоди за усіма суттєвими умовами договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийому виконаних робіт, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837, 844 ЦК України договір вважається укладеним.

Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до п. 23 Правил користування теплової енергії, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показників вузла обліку згідно із діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивачем у період з січня по лютий 2012р. було надано відповідачу послуги на загальну суму 80 600,12 грн., що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії від 31.01.2012р. на суму 50 208, 32 грн. та від 29.02.2012р. на суму 30 391, 80 грн., що підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень до якості та кількості наданих послуг.

Відповідно до умов Договору відповідач зобов'язався сплатити позивачу грошові кошти за надані послуги до 10-го числа розрахункового місяця за розрахунковий період з урахуванням залишкової суми, а саме за актом від 31.01.2012р. у строк до 10.02.2012р. та за актом від 29.02.2012р. у строк до 10.03.2012р.

Проте станом на час винесення рішення у даній справі відповідачем не виконані свої зобов'язання за Договором щодо оплати за надані послуги, грошові кошти на рахунок позивача не сплачено.

Враховуючи належним чином доведений факт наявності основної заборгованості за Договором у відповідача перед позивачем в сумі 80 600,12 грн., який документально підтверджений, відповідачем не спростований, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача основної суми заборгованості.

Крім цього, позивачем з посиланням на ст. 625 ЦК України заявлено вимоги про стягнення з відповідача за неналежне виконання умов Договору 3% річних у розмірі 256, 28 грн. та інфляційні втрати у розмірі 191, 58 грн.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 202 ГК України.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 519, 612, 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем, погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 256, 28 грн. та інфляційних втрат у розмірі 191, 58 грн. за період, визначений у розрахунку, що міститься в матеріалах справи.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач, крім стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 15 591, 26 грн. за період, що вказаний позивачем в розрахунку, а саме за актом від 31.01.2012р. за період з 11.02.2012р. по 01.04.2012р. та за актом від 29.02.2012р. за період з 11.03.2012р. по 01.04.2012р.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Задовольняючи позов частково в частині стягнення пені в розмірі 1 356, 57 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не було враховано положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996р., відповідно до якого платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється згодою сторін, яка у відповідності до ч.3 цього закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком місцевого суду, проведеним з урахуванням положень ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за період, визначений позивачем у розрахунку, становить 1356, 57 грн.

Однак колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими виходячи з наступного.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 15 Договору №ПР 11-6/47 про надання послуг з централізованого опалення від 15.12.2011р. сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення плати споживач (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі 0,5 % від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, що є не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Враховуючи те, що заборгованість за послуги з централізованого опалення є платою за комунальні послуги, відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності, який використовує нежитлове приміщення для провадження цієї діяльності, а відповідальність за несвоєчасне внесення такої оплати передбачена Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", який є приорітетним у порівнянні з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", колегія суддів вважає, що позивачем правомірно та у відповідності з умовами Договору та положень чинного законодавства було нараховано пеню у розмірі 15 591, 26 грн. за період, що вказаний позивачем в розрахунку, а саме за актом від 31.01.2012р. за період з 11.02.2012р. по 01.04.2012р. та за актом від 29.02.2012р. за період з 11.03.2012р. по 01.04.2012р.

Отже позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 15 591, 26 грн. підлягають задоволенню в повному розмірі.

Такої ж правової позиції щодо даної категорії справ дотримується Вищий господарський суд України у постанові №10/19 від 11.10.2011р. Та постанові №15/2211-10 від 11.10.2011р.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва вiд 30.07.2012р. у справi № 5011-68/7118-2012 підлягає частковому скасуванню з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст.49 ГПК України у зв'язку із повним задоволенням позову та апеляційної скарги позивача, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" на рішення Господарського суду м.Києва від 30.07.2012р. у справi № 5011-68/7118-2012 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.07.2012р. у справi № 5011-68/7118-2012 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ярослав"(03680, м. Київ, вул. Горького, 51, кім. 1115, код ЄДРПОУ 35380551) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. В. М. Фрунзе"(40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму заборгованості у розмірі 80 600 (вісімдесят тисяч шістсот) грн. 12 коп. боргу, 15 591 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто одна) грн. 26 коп. пені, 256 (двісті п'ятдесят шість) грн. 28 коп. 3 % річних, 191 (сто дев'яносто одна) грн. 58 коп. інфляційних втрат, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 932 (одна тисяча дев'ятсот тридцять дві) грн. 78 коп."

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ярослав"(03680, м. Київ, вул. Горького, 51, кім. 1115, код ЄДРПОУ 35380551) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. В. М. Фрунзе" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 5011-68/7118-2012 повернути до Господарського суду м.Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена

до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Зеленін В.О.