Ухвала

від 18.10.2012 по справі 2а-2730/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2730/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Козійчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Багатопрофільного підприємства «Солідарність»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132306 від 15.02.2012р., -

ВСТАНОВИВ:

Багатопрофільне підприємство «Солідарність»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -Відповідача) у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000132306 від 15.02.2012р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 828 664, 25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку БП «Солідарність»у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.09.2011р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 79/23-6/13670050 від 02.02.2012 року.

15.02.2012р. на підставі Акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000132306, яким позивачу, за порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 , пп. 7.2.3 п. 7.2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 828 664, 25 грн., з яких 668 800,00 грн. основного платежу та 159 864,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що БП «Солідарність»у формі ТОВ правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року, а висновки Акту перевірки про порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 , пп. 7.2.3 п. 7.2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є помилковим, відтак донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 668 800,00 грн. є протиправним.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує такий висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Під час перевірки повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за квітень 2010 року - січень 2011 року працівниками органу державної податкової служби встановлено заниження БП «Солідарність»у формі ТОВ суми податкових зобов'язань на суму 668 800, 00 грн. внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів (робіт, послуг) на користь ТОВ «Фірма «Теплий дім», ТОВ «Мегабуд-Холдинг», ТОВ «АСП Сервіс», ТОВ «Сучасний стиль», ТОВ «Пєрун».

З матеріалів справи БП «Солідарність»у формі ТОВ були проведені господарські операції з контрагентами, за наслідками яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у період з квітня 2010 року по січень 2011 року.

З зазначеними контрагентами позивачем було укладено ряд договорів, на виконання яких, зокрема, протягом квітня-червня 2010 року ТОВ «Фірма «Теплий дім»виконало на користь позивача будівельні роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, за наслідками виконання були виписані податкові накладні, розрахунки проведено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Всі підтверджуючі документи виконання господарських операцій та відповідних розрахунків з контрагентом ТОВ «Фірма «Теплий дім» містяться в матеріалах справи.

Між БП «Солідарність» у формі ТОВ та ТОВ «Мегабуд-Холдинг»були укладені договори відповідно до яких ТОВ «Мегабуд-Холдинг»зобов'язувалося за плату виконати комплекс ремонтно-будівельних робіт, на виконання яких ТОВ «Мегабуд-Холдинг»у період з жовтня 2010 року по січень 2011 року виконав на користь позивача будівельні роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, за наслідками виконання будівельних робіт ТОВ «Мегабуд-Холдинг»були виписані на користь БП «Солідарність»у формі ТОВ податкові накладні, розрахунок проведено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Всі підтверджуючі документи виконання господарських операцій та відповідних розрахунків з контрагентом ТОВ «Мегабуд-Холдинг»містяться в матеріалах справи.

Між БП «Солідарність» у формі ТОВ та ТОВ «Сучасний Стиль»був укладений Договір № 20/08 від 20 серпня 2010 року, відповідно до умов якого ТОВ «Сучасний Стиль»зобов'язався за плату виконати комплекс ремонтно-будівельних робіт, на виконання договору протягом серпня 2010 року контрагент виконав на користь позивача будівельні роботи, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт, за наслідками здійснення будівельних робіт ТОВ «Сучасний Стиль»була виписана на користь позивача податкова накладна, розрахунки були проведені у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням.

Між БП «Солідарність» у формі ТОВ та ТОВ «Пєрун»був укладений Договір № 12/08/10 від 12 серпня 2010 року, на виконання якого у період з вересня 2010 року по грудень 2010 року ТОВ «Пєрун»було виконано роботи, обумовлені договором, на підтвердження чого було складено акти здачі-прийняття робіт за виконання договору ТОВ «Пєрун»були виписані на користь позивача податкові накладні, розрахунки проведено у безготівковій формі та підтверджуються платіжними дорученнями.

Між позивачем та ТОВ «АСП Сервіс»було укладено Договорів купівлі-продажу, на виконання умов зазначеного договору у липні 2010 року поставило позивачу обумовлений товар на загальну суму 291 945,00 грн., в тому числі ПДВ -48 657,50 грн., що підтверджується видатковими накладними, за наслідками поставки товарів ТОВ «АСП Сервіс»були виписані на користь позивача податкові накладні, розрахунки проведено у безготівковій формі підтверджуються платіжним дорученням.

Всі підтверджуючі документи виконання господарських операцій та відповідних розрахунків з контрагентами містяться в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п/п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком судуд першої інстанції, що достатніми підставами для включення БП «Солідарність»у формі ТОВ до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Тому судом першої інстанції належним чином встановлено, що на момент складання податкових накладних всі контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується залежними документами (свідоцтвами), контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, тому покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року, а висновки Акту перевірки є помилковим, тому донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 668 800,00 грн. є протиправним.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки спростовуються обґрунтуванням суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2012 року -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.