Постанова

від 22.10.2012 по справі 2а-1670/4694/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4694/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "СТМ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітбудкомплект" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "СТМ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "НВФ "СТМ") 16 липня 2012 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2012 року №0009712301/838, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 568 001 грн. 50 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність доводів контролюючого органу про порушення ТОВ "НВФ "СТМ" вимог податкового законодавства.

Представники позивача в ході судового розгляду справи позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в наданих до суду письмових запереченнях просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, встановлені документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "НВФ "СТМ" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Промислова група ДФМ" та ТОВ "Монолітбудкомплект" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

У судове засідання 12 жовтня 2012 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Треті особи явку уповноважених представників в судові засідання не забезпечили, надали до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представників. Крім того, надали письмові пояснення щодо реальності здійснення спірних господарських операцій між ними та позивачем.

З огляду на приписи частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 жовтня 2012 року суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "СТМ" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 30481107; перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ з 19 серпня 1999 року та відповідно до свідоцтва №23706667 є платником податку на додану вартість з 25 жовтня 2004 року (т. І, а.с. 8, 9, 11 ).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво будівель (45.21.1), інші види оптової торгівлі (51.90.0), дослідження і розробки в галузі технічних наук (73.10.2), роздрібна торгівля з лотків та на ринках (52.62.0), діяльність у сфері інжинірингу (74.20.1) (т. І, а.с. 10 ).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ в період з 18 травня 2012 року по 24 травня 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НВФ "СТМ" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Промислова група ДФМ" (код ЄДРПОУ 30661533) та ТОВ "Монолітбудкомплект" (код ЄДРПОУ 34979064) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запити Кременчуцької ОДПІ від 06 березня 2012 року №664/10/22, від 28 березня 2012 року №4625/10/23-112.

За результатами перевірки складено акт від 31 травня 2012 року №1522/22-209/30481107 (т. І, а.с. 36-42 ; далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення позивачем вимог пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, платником податків занижено податок на додану вартість загалом в розмірі 442 145 грн. (в т.ч., за березень 2011 року - 12 680 грн., квітень 2011 року - 45 862 грн., травень 2011 року - 70 384 грн., червень 2011 року - 61 508 грн., липень 2011 року - 52 653 грн., серпень 2011 року - 92 391 грн., жовтень 2011 року - 46 667 грн., листопад 2011 року - 60 000 грн.).

Не погодившись з доводами, викладеними у Акті перевірки, позивач надіслав на адресу Кременчуцької ОДПІ заперечення від 08 червня 2012 року вих. №08/06-01 (т. І, а.с. 43-48 ).

За наслідками розгляду заперечень податкова інспекція листом від 15 червня 2012 року вих. №16104/10/22-209 повідомила платника податків про те, що висновки, викладені в Акті перевірки, відповідають фактичним обставинам справи, а відтак підстави для їх перегляду - відсутні (т. І, а.с. 49-52 ).

На підставі вищезазначеного висновку Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 20 червня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0009712301/838, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 568 001 грн. 50 коп. (в т.ч., 442 145 грн. - основний платіж, 125 856 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (т. ІІІ, а.с. 157 ).

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 20 червня 2012 року №0009712301/838 та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Промислова група ДФМ" (код ЄДРПОУ 30661533) та ТОВ "Монолітбудкомплект" (код ЄДРПОУ 34979064), зараховано до складу податкового кредиту за березень 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 12 680 грн., квітень 2011 року - 45 862 грн., травень 2011 року - 70 384 грн., червень 2011 року - 61 508 грн., липень 2011 року - 52 653 грн., серпень 2011 року - 92 391 грн., жовтень 2011 року - 46 667 грн., листопад 2011 року - 60 000 грн.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо заниження ТОВ "НВФ "СТМ" податку на додану вартість у вказаних періодах загалом на 442 145 грн.

При цьому, вказаний висновок контролюючий орган мотивує відсутністю ТОВ "Промислова група ДФМ" та ТОВ "Монолітбудкомплект" за місцезнаходженням, на підтвердження чого надає копії повідомлення від 04 листопада 2011 року №336/29-042 про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням стосовно ТОВ "Промислова група ДФМ" (т. V, а.с. 131 ) та акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28 березня 2012 року №506/22-2/34979064 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Монолітбудкомплект" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Еспекар" (код ЄДРПОУ 35611991) за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року та ТОВ "Агрофірма "Зерно Агро" (код ЄДРПОУ 36824125), ТОВ "МК-75" (код ЄДРПОУ 36652819) за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року" (т. V. а.с. 153-161 ). Крім того, посилається на лист слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 15 грудня 2011 року №66/6/3/436 (т. V, а.с. 162 ), відповідно до якого в ході досудового слідства встановлено, що ТОВ "Монолітбудкомплект" протягом 2007 - 2011 років не мало на своєму балансі будь-якої техніки та працівників, крім директора та бухгалтера, тобто, фактично не могло виконувати роботи/надавати послуги. Також, зазначає, що Кременчуцькою ОДПІ 17 листопада 2011 року прийнято рішення №323 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Промислова група ДФМ" (т. V, а.с. 129-130 ), а відповідно до акта від 13 лютого 2012 року №796/23-309/30661533 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промислова група ДФМ" з питань правильності, повноти нарахування сум податку на додану вартість та податку на прибуток за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2011 року" встановлено порушення третьою особою порядку ведення податкового обліку (т. V, а.с. 163-177 ). Спираючись на вищевикладене, відповідач також стверджує про нікчемність договірних зобов'язань між ТОВ "НВФ "СТМ" та ТОВ "Промислова група ДФМ", ТОВ "Монолітбудкомплект".

Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу та вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ТОВ "НВФ "СТМ" 01 квітня 2011 року укладено договір поставки №01/04 з ТОВ "Промислова група ДФМ", за умовами якого останнє взяло на себе зобов'язання протягом терміну дії договору поставляти позивачу металоконструкції партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах та/чи специфікаціях та/чи видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору (т. І, а.с. 107 ).

Так, відповідно до рахунків-фактур та видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, ТОВ "Промислова група ДФМ" протягом квітня - червня 2011 року здійснило поставку ТОВ "НВФ "СТМ" товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 302 400 грн. (в т.ч. ПДВ - 50 399 грн. 99 коп.).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

На підтвердження факту поставки товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Промислова група ДФМ" виписано податкові накладні: від 14 квітня 2011 року №78 на загальну суму поставки 32 000 грн., в т.ч. ПДВ - 5 333 грн. 33 коп.; від 18 квітня 2012 року №79 на загальну суму поставки 39 200 грн., в т.ч. ПДВ - 6 533 грн. 33 коп.; від 21 квітня 2012 року №86 на загальну суму поставки 16 200 грн., в т.ч. ПДВ - 2 700 грн.; від 27 квітня 2012 року №80 на загальну суму поставки 6 000 грн., в т.ч. ПДВ - 1 000 грн.; від 28 квітня 2012 року №81 на загальну суму поставки 30 000 грн., в т.ч. ПДВ - 5 000 грн.; від 29 квітня 2012 року №82 на загальну суму поставки 25 000 грн., в т.ч. ПДВ - 4 166 грн. 67 коп.; від 16 травня 2012 року №78 на загальну суму поставки 45 000 грн., в т.ч. ПДВ - 7 500 грн.; від 23 травня 2012 року №79 на загальну суму поставки 17 000 грн., в т.ч. ПДВ - 2 833 грн. 33 коп.; від 25 травня 2012 року №80 на загальну суму поставки 14 000 грн., в т.ч. ПДВ - 2 333 грн. 33 коп.; від 01 червня 2012 року №77 на загальну суму поставки 10 000 грн., в т.ч. ПДВ - 1 666 грн. 67 коп.; від 29 липня 2012 року №141 на загальну суму поставки 42 000 грн., в т.ч. ПДВ - 7 000 грн.; від 29 липня 2012 року №142 на загальну суму поставки 26 000 грн., в т.ч. ПДВ - 4 333 грн. 33 коп., копії яких позивачем надано до матеріалів справи (т. І, а.с. 56-65а ).

Дані податкові накладні позивачем включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за квітень - липень 2011 року (т. І, а.с. 115-128 ).

Дослідивши згадані копії податкових накладних судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Конкретних зауважень щодо змісту та форми податкових накладних контролюючим органом в Акті перевірки не зазначено. Що ж стосується тверджень податкової інспекції про порушення позивачем вимог пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, то вони ні в Акті перевірки, ані в письмових запереченнях на позов жодним чином не обґрунтовані.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписки вищезазначених податкових накладних ТОВ "Промислова група ДФМ" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку (т. І, а.с. 53-55 ).

Відтак, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у третьої особи товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 302 400 грн. (в т.ч. ПДВ - 50 399 грн. 99 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Посилання відповідача на анулювання ТОВ "Промислова група ДФМ" свідоцтва платника ПДВ стосовно спірних правовідносин суд вважає безпідставними, оскільки відповідне рішення контролюючим органом прийнято 17 листопада 2011 року, а господарські операції сторонами здійснено протягом квітня - липня 2011 року.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем до матеріалів адміністративного позову надано копії накладних від 14 квітня 2011 року №138-1, від 18 квітня 2011 року №143-4, від 21 квітня 2011 року №148-3, від 27 квітня 2011 року №157-4, від 28 квітня 2011 року №157-5, від 29 квітня 2011 року №163-1, від 16 травня 2011 року №186-7, від 23 травня 2011 року №206-2, від 25 травня 2011 року №213-2, від 01 червня 2011 року №232-1, від 20 червня 2011 року №309-2, від 29 червня 2011 року №309-3 (т. І, а.с. 66-77 ); рахунків від 14 квітня 2011 року №138-1, від 18 квітня 2011 року №143-4, від 21 квітня 2011 року №148-3, від 27 квітня 2011 року №157-4, від 28 квітня 2011 року №157-5, від 29 квітня 2011 року №163-1, від 16 травня 2011 року №186-7, від 23 травня 2011 року №206-2, від 25 травня 2011 року №213-2, від 01 червня 2011 року №232-1, від 29 червня 2011 року №309-2, від 29 червня 2011 року №309-3 (т. І, а.с. 78-89 ).

Дослідивши в судовому засіданні вищевказані копії накладних та рахунків-фактур, судом встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Промислова група ДФМ", що підтверджується копіями платіжних доручень від 14 квітня 2011 року №91, від 18 квітня 2011 року №96, виписок системи "Клієнт-Банк" та виписок установи банку (т. І, а.с. 90-93; т. IV, а.с. 25-63 ).

Транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалося власним автотранспортом позивача, що не суперечить умовам пункту 3 договору поставки від 01 квітня 2011 року №01/04 та підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т. І, а.с. 94 ), а також копіями товарно-транспортних накладних від 14 квітня 2011 року №14/04, від 18 квітня 2011 року №18/04, від 21 квітня 2011 року №21/04, від 27 квітня 2011 року №27/04, від 28 квітня 2011 року №28/04, від 29 квітня 2011 року №29/04, від 16 травня 2011 року №16/05, від 23 травня 2011 року №23/05, від 25 травня 2011 року №25/05, від 01 червня 2011 року №01/06, від 29 червня 2011 року №20/06, від 29 червня 2011 року №29/06, наданими позивачем до матеріалів справи (т. І, а.с. 95-106 ).

Суд зазначає, що зауваження до форми та порядку проведення розрахунків, а також транспортування товарів у Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов - відсутні.

Поставка товарів здійснювалася на підставі відповідних заявок ТОВ "НВФ "СТМ", копії яких наявні в матеріалах справи (т. ІІІ, а.с. 207-211 ). При отриманні товарно-матеріальних цінностей уповноваженою особою підприємства-позивача ТОВ "Промислова група ДФМ" передавалися довіреності на право отримання таких ТМЦ (т. ІІІ, а.с. 201-206 ).

Придбані товарно-матеріальні цінності позивачем оприбутковано відповідно до прибуткових ордерів, копії яких наявні в матеріалах справи (т. V, а.с. 7-18 ) та використано у власній господарській діяльності при виконанні підрядних робіт на ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", ТОВ "Промсистема", що підтверджується, зокрема, звітами про нормативне використання матеріалів у співставленні з фактичними по виконаних обсягах робіт (т. IV, а.с. 189-226 ). Крім того, частину товарів ТОВ "НВФ "СТМ" реалізовано Кременчуцькому обласному спеціалізованому будинку дитини, на підтвердження чого позивачем надано копії договору від 20 червня 2011 року №03/06, видаткової накладної від 20 червня 2011 року №СТМ-000045, довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей (т. І, а.с. 108-111 ).

Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "НВФ "СТМ" 17 січня 2011 року укладено договір №14/01 з ТОВ "Монолітбудкомплект", за умовами якого останнє взяло на себе зобов'язання по виконанню монтажних робіт (т. І, а.с. 165-172 ).

В ході здійснення даних господарських операцій ТОВ "Монолітбудкомплект" виписано та передано позивачу податкові накладні: від 31 березня 2011 року №69 на загальну суму 76 082 грн. 85 коп., в т.ч. ПДВ - 12 680 грн. 47 коп.; від 29 квітня 2011 року №94 на загальну суму 126 774 грн., в т.ч. ПДВ - 21 129 грн.; від 31 травня 2011 року №100 на загальну суму 346 306 грн., в т.ч. ПДВ - 57 717 грн. 67 коп.; від 30 червня 2011 року №113 на загальну суму 359 047 грн. 48 коп., в т.ч. ПДВ - 59 841 грн. 25 коп.; від 29 липня 2011 року №114 на загальну суму 247 915 грн. 50 коп., в т.ч. ПДВ - 41 319 грн. 25 коп.; від 31 серпня 2011 року №154 на загальну суму 554 347 грн., в т.ч. ПДВ - 92 391 грн. 17 коп.; від 31 жовтня 2011 року №164 на загальну суму 280 000 грн., в т.ч. ПДВ - 46 666 грн. 67 коп.; від 30 листопада 2011 року №148 на загальну суму 360 000 грн., в т.ч. ПДВ - 60 000 грн. (т. ІІ, а.с. 9-16 ).

Дані податкові накладні позивачем включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за відповідні місяці 2011 року (т. І, а.с. 112-138 ).

Дослідивши згадані копії податкових накладних судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписки вищезазначених податкових накладних ТОВ "Монолітбудкомплект" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку (т. І, а.с. 157-160 ).

Відтак, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у третьої особи монтажних робіт загальною вартістю 2 350 472 грн. 83 коп. (в т.ч. ПДВ - 391 745 грн. 48 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Також, реальність здійснення між позивачем та третьою особою спірних господарських операцій підтверджується заявками на виконання монтажних робіт, проектно-кошторисною документацією (локальними кошторисами з розрахунком договірної ціни, відомостями ресурсів до локальних кошторисів, кресленнями), протоколами попереднього огляду об'єктів, актами прийому - передачі робочих креслень, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та затрати (типова форма №КБ-3), актами приймання виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2в), рахунками, копії яких долучено до матеріалів адміністративної справи (т. І, а.с. 173-239; т. ІІ, а.с. 1-8, 17-24; т. ІІІ, а.с. 145-155; т. V, а.с. 21-123 ).

При цьому, суд враховує роз'яснення Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, викладені в листі від 09 березня 2010 року №12/19-2-9-21-2368 та відповідно до яких типові форми первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (типова форма №КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (типова форма №КБ-3), затверджені наказом Мінрегіонбуду від 04 грудня 2009 року №554, підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Таким чином, оскільки договір від 17 січня 2011 року №14/01 не містить посилань на обов'язковість застосування типових форм облікових документів у будівництві, затверджених наказом Мінрегіонбуду від 04 грудня 2009 року №554, позивач та третя особа не являються підприємствами державної форми власності, підрядні роботи не виконувалися за рахунок бюджетних коштів, а складені сторонами договору акти здачі-приймання робіт відповідають вимогам чинного законодавства України до первинних документів бухгалтерського обліку та містять необхідну і вичерпну інформацію щодо вчинених господарських операцій, суд вважає дані документи належним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань.

Оплату придбаних робіт позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Монолітбудкомплект", що підтверджується платіжними дорученнями та виписками установи банку (т. IV, а.с. 1-63 ).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основними видами діяльності ТОВ "Монолітбудкомплект" за КВЕД є: будівництво будівель (45.21.1), оптова торгівля паливом (51.51.0), оптова торгівля будівельними матеріалами (51.53.2), діяльність у сфері інжинірингу (74.20.1), монтаж системи опалення, вентиляції та кондиціонування повітря (45.33.1), водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи (45.33.2) (т. І, а.с. 157-158 ).

Також, в матеріалах справи знаходиться копія ліцензії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, що видана ТОВ "Монолітбудкомплект" на право здійснення будівельної діяльності терміном дії з 18 травня 2007 року по 18 травня 2012 року (т. І, а.с. 161-164 ).

Отже, виконання спірних господарських операцій узгоджується з основним видом господарської діяльності позивача та його контрагента, а також відповідає меті та змісту діяльності даних суб'єктів господарювання.

Окрім вищевикладеного, доцільно звернути увагу на те, що копії договорів підряду, укладених між ТОВ "НВФ "СТМ" (Підрядник) та ТОВ АО "Цукровик Полтавщини", ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт", ПАТ (ВАТ) "Крюківський вагонобудівний завод" (Замовники), необхідністю виконання зобов'язань за якими позивач обґрунтовує потребу у залученні в якості субпідрядника ТОВ "Монолітбудкомплект", не містять заборони щодо залучення Підрядником третіх осіб до виконання робіт/надання послуг за такими договорами (т. ІІІ, а.с. 1-29 ).

Підсумовуючи викладене, варто також зазначити, що всі вищеперераховані первинні документи бухгалтерського обліку позивачем було надано на перевірку податковому ревізору-інспектору Кременчуцької ОДПІ, зауваження щодо їх форми та змісту в Акті перевірки відсутні.

Вирішуючи питання про те, яку правову норму необхідно застосувати до спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Порядок та умови формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, що набрав чинності з 01 січня 2011 року.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 вказаної статті 198 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи зі змісту статті 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій та факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів/робіт податку на додану вартість загалом в розмірі 442 145 грн. 47 коп.

Висновок податкового органу щодо відсутності підстав для віднесення даної суми ПДВ до податкового кредиту є необґрунтованим та безпідставним, оскільки підприємство сформувало свій податковий кредит, в порядку встановленому розділом V Податкового кодексу України, на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом.

Доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Монолітбудкомплект" основних засобів та працівників з посиланням на відомості податкової звітності таких підприємств суд вважає безпідставними, оскільки відсутність у декларації з податку на прибуток вказаного товариства відомостей про амортизацію не є доказом відсутності на балансі підприємства основних засобів.

Окрім того, як зазначалося судом вище, третьою особою у встановленому законодавством порядку отримано ліцензію на право здійснення будівельної діяльності. Так, однією з умов отримання такої ліцензії є наявність у ліцензіата власних чи орендованих виробничих потужностей та відповідних фахівців.

Посилання контролюючого органу на результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промислова група ДФМ" та неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Монолітбудкомплект" як на підставу для донарахування добросовісному платнику податків (яким є позивач) грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість суперечать практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України неодноразово висловлювала правову позицію в даній категорії справ, відповідно до якої: якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум, сплачених в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту у разі, якщо останній має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, добросовісний платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків іншим суб'єктом господарювання.

З аналогічних підстав суд відхиляє доводи контролюючого органу про вчинення порушень вимог податкового законодавства контрагентами третіх осіб в ланцюгах постачання.

Також, матеріалами справи спростовуються доводи Кременчуцької ОДПІ про відсутність ТОВ "Промислова група ДФМ" та ТОВ "Монолітбудкомплект" за місцезнаходженням.

Частиною чотирнадцятою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року №755-IV встановлено, що у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ "Промислова група ДФМ" стан відомостей про юридичну особу - "підтверджено", стан юридичної особи - "зареєстровано" (т. І, а.с. 53-54 ).

Крім того, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ "Монолітбудкомплект" державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації 23 липня 2012 року внесено запис №1 070 106 0010 027216 про підтвердження відомостей про юридичну особу, запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру не вносився (т. V, а.с. 178-184 ).

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Окрім вищевикладеного, суд також погоджується з доводами позивача про те, що запити Кременчуцької ОДПІ від 06 березня 2012 року №664/10/22 та від 28 березня 2012 року №4625/10/23-112, ненадання відповіді на які стало підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "НВФ "СТМ", не відповідають законодавчовизначеній формі такого запиту.

Що стосується доводів контролюючого органу про нікчемність договірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами статті 228 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Так само, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що договір поставки від 01 квітня 2011 року №01/04 та договір на виконання монтажних робіт від 17 січня 2011 року №14/01 суперечать вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення таких правочинів не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Слід зазначити, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (адже діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191, 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (адже наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (адже відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

Разом з тим, реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "НВФ "СТМ" та ТОВ "Промислова група ДФМ", ТОВ "Монолітбудкомплект" на підставі вищевказаних договорів підтверджується належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, копії яких наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про нікчемність договірних правовідносин сторін.

З вищенаведеного також слідує, що контролюючим органом неправомірно застосовано до платника податків штрафні (фінансові) санкції в розмірі 125 856 грн. 50 коп.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій та факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів/робіт податку на додану вартість загалом в розмірі 442 145 грн. 47 коп.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 20 червня 2012 року №0009712301/838 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 146 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "СТМ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітбудкомплект" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 20 червня 2012 року №0009712301/838.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "СТМ" (код ЄДРПОУ 30481107) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба