Ухвала

від 28.01.2013 по справі 2а-1670/4694/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2013 р.Справа № 2а-1670/4694/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. по справі № 2а-1670/4694/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "СТМ"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби треті особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітбудкомплект"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішеня,

ВСТАНОВИЛА:

16.09.2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "СТМ" (далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітбудкомплект", в якому просив суд, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2012 року №0009712301/838, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 586 001,50 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 року позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 20 червня 2012 року № 0009712301/838.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 22 жовтня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким, відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилаються на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначають, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційних скарг постанову суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Промислова група ДФМ" та ТОВ "Монолітбудкомплект" за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запити податкового органу від 6 березня 2012 року №664/10/22 від 28 березня 2012 року №4625/10/23-112, про що був складений акт від 31 травня 2012 року №1522/22-209/3041107.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.198.1, п.198.6 ст.198,п.201.6,п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість у розмірі 442 145 грн. (в тому числі за березень 2011 року - 12680 грн., квітень 2011 року - 45 862 грн., травень 2011 року - 70384 грн., червень 2011 року - 61508 грн., липень 2011 року - 52 653 грн., серпень 2011 року - 92 391 грн., жовтень 2011 року - 46667 грн., листопад 2011 року - 60 000 грн.) .

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0009712301/838 від 20.06.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 586 001,50 грн. (в тому числі - 442 145 грн. - основний платіж, 125 856,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 І1К України, зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу).

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ "Промислова група ДФМ" та ТОВ "Монолітбудкомплект" та правильність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за даними господарськими операціями.

В ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Промислова група ДФМ" з яким був укладений договір поставки №01/04 від 01.04.2011 року про поставку металоконструкцій.

Крім цього, позивач в своїй господарській діяльності мав взаємовідносини з ТОВ "Монолітбудкомплект" з яким був укладений договір №14/01 від 17.01.2011 року по виконанню монтажних робіт.

Колегія суддів погоджується з позицією позивача про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення сторонами даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає що позов обґрунтований та позивачем було правильно сформований податковий кредит за результатами даних господарських операцій.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність ТОВ "Монолітбудсервіс", ТОВ "Промислова група ДФМ" за місцем знаходження, та відсутність на їх балансі основних засобів, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, здійснення руху активів у позивача.

Крім цього, колегія суддів зауважує на те, що невиконання податкових зобов'язань контрагентами позивача не може мати негативні наслідки для позивача.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 етапі 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право апеляційну скаргу - без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. по справі № 2а-1670/4694/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 01.02.2013 р.