Постанова

від 16.10.2012 по справі 2а-4295/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 року 2а-4295/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване електро-монтажне підприємство №1»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване електро-монтажне підприємство №1»(далі -позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач, Податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 23.04.2012 №0000072301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 308 575,00 грн., де 246 860,00 грн. -основний платіж, 61 715,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Товариство не погоджується із висновками Акту перевірки від 28.03.2012 №49/22-05/36106653, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вважає їх абсолютно необґрунтованими та такими, що не базуються на законі, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення повинно бути визнане судом недійсним, оскільки суперечить чинному законодавству з огляду на наступне.

У позивача наявні належно оформлені всі необхідні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з надання послуг; Товариством отримано податкові накладні та сплачено підряднику визначені суми ПДВ за отримані послуги; отримані від підрядника ТОВ «Інженерно-Будівельне Об'єднання»за господарськими операціями послуги призначені для використання в господарській діяльності та фактично були використані у власній господарській діяльності, на виконання умов договору з ТОВ «Танталіт».

Згідно зі ст. 61 Конституції України позивач не несе відповідальності за дії інших учасників господарських відносин, а відповідає тільки за свої дії. Тому Товариство вважає безпідставним посилання Податкового органу на обвинувальний вирок щодо керівника ТОВ «Інженерно-Будівельне Об'єднання».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зокрема, з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, які полягають у наступному.

До ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС надійшла копія вироку Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2011 у справі №1-366/11, відповідно до якого ОСОБА_1, в грудні 2010 року, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, придбав суб'єкт підприємницької діяльності (ТОВ «Інженерно-Будівельне Об'єднання») з метою прикриття незаконної діяльності. Враховуючи той факт, що директора та засновника ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, дії якого виразились у придбанні фіктивного підприємства, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності; винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, дії якого виразились у підробці документів, та той факт що діяльність ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання»визнано фіктивною та спрямованою на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, надання послуг на користь Товариства є неможливим.

Також, у своїх доводах відповідач посилається на практику Верховного Суду України, згідно з якою, якщо особи заперечують свою участь у створенні та діяльності товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, то виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство зареєстроване 29.09.2008 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, код ЄДРПОУ 36106653, взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 30.09.2008 за №20404, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26.11.2009 №100255214, індивідуальний податковий номер 361066510132.

На підставі направлення на перевірку від 15 березня 2012 року №45 та відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Спеціалізоване електро-монтажне підприємство №1»(код ЄДРПОУ 36106653) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання»(код за ЄДРПОУ 35332508) за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки складено акт від 28.03.2012 №49/22-05/36106653 (далі -Акт перевірки) на підставі якого, прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Перевіркою встановлено та в Акті перевірки зафіксовано порушення Товариством п.п. 7.4.1., п.п.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон України №168/97-ВР), у зв'язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 246 860,00 грн., в тому числі по періодам: за квітень 2010 року на суму 68 334,00 грн.; за травень 2010 року на суму 39 993,00 грн.; за червень 2010 року на суму 108 000,00 грн.; за липень 2010 року на суму 30 533,00 грн.

До вказаних вище висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з наступними обставинами.

В ході проведення перевірки встановлено, що між ТОВ «Спеціалізоване електро-монтажне підприємство №1»в особі директора ОСОБА_2 (далі - «Замовник») та ТОВ «Інженерно-Будівельне Об'єднання»в особі директора ОСОБА_1 (далі - «Підрядник») укладено два договори підряду №29 від 4 червня 2010 року та №32 від 4 червня 2010 року.

Згідно з Договором підряду №29 від 4 червня 2010 року ТОВ «Інженерно-Будівельне Об'єднання» надано послуги на користь ТОВ «Спеціалізоване електро-монтажне підприємство №1»на загальну суму 492 000,00 грн., в т. ч ПДВ 82 000,00 грн. В межах вказаного договору складено видаткову накладну від 15.06.2010 № 1675 на загальну суму 189 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 31 500,00 грн.; видаткову накладну від 16.06.2010 № 1687 на загальну суму 158 000,00, в т.ч. ПДВ - 26 333,33 грн.; видаткову накладну від 24.06.2010 № 2007 на загальну суму 75 000,00, в т.ч. ПДВ 12 500,00 грн.; видаткову накладну від 30.06.2010 № 2053 на загальну суму 70 000,00, в т.ч. ПДВ - 11 666,67 грн. Також, Товариством було отримано податкові накладні від ТОВ «Інженерно-Будівельне Об'єднання»від 15.06.2010 №1675, від 16.06.2010 №1687, від 24.06.2010 №2007, від 30.06.2010 №2053 на відповідні видатковим накладним суми.

ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання»надано послуги згідно з договором підряду №32 від 4 червня 2010 року на користь ТОВ «Спеціалізоване електро-монтажне підприємство №1»на загальну суму 156 000,00 грн., в т. ч ПДВ 26 000,00 грн., що оформлено видатковою накладною від 30.06.2010 № 2079 на загальну суму 156 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 26 000,00 грн., податковою накладною від 30.06.2010 №2079 на вказану суму.

До ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС надійшла копія вироку Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2011 по справі №1-366/11, в якому зазначено наступне.

ОСОБА_1, в грудні 2010 року, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, придбав суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) з метою прикриття незаконної діяльності.

Директора та засновника ТОВ «Інженерно-будівельне об'єднання»ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, дії якого виразились у придбанні фіктивного підприємства, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності. Також, даним вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, дії якого виразились у підробці документів.

Відповідно до інформації «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів», Податковим органом було виявлено що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Інженерно - будівельне об'єднання»(код за СДПРОУ 35332508) за період з 01.04.2010 по 31.07.2010 на суму ПДВ 246 859,99 грн., за рахунок якого було сформовано податковий кредит.

Враховуючи той факт, що директора та засновника ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання»ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, ч. 2 ст. 358 КК України, відповідач в Акті перевірки дійшов висновку, що надання послуг ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання»на користь позивача є неможливим.

Отже, Податковий орган зазначає, що з викладених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Спеціалізоване електро-монтажне підприємство №1»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Спеціалізоване електро-монтажне підприємство №1»(код ЄДРПОУ 36106653) по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання», що свідчить про вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлені ними.

Таким чином, в Акті перевірки відповідач вказує на нікчемність договорів підряду у зв'язку з їх невідповідністю частині 5 ст. 203 ЦК України.

Суд констатує, що Податковий орган дійшов висновку про порушення Товариством п.п. 7.4.1., п.п.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України №168/97-ВР та заниження податку на додану вартість на загальну суму 246 860,00 грн. лише на підставі копії вироку Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2011 по справі №1-366/11.

24.04.2012 позивач подав адміністративну скаргу до Державної податкової служби в Київській області щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000072301 від 23 квітня 2012 р.

Згідно з рішенням про результати розгляду первинної скарги Державною податковою службою в Київській області за № 1634/10/10-206/312-811 від 11.07.2012 податкове повідомлення-рішення № 0000072301 від 23 квітня 2012 року залишено без змін, а первинна скарга -без задоволення.

Не погоджуючись з результатами розгляду первинної скарги Державною податковою службою в Київській області, позивач звернувся з відповідною адміністративною скаргою до Державної податкової служби України в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з рішенням про результати розгляду повторної скарги Державною податковою службою України за № 170/0/61-12/10-2115 від 09.08.2012 оскаржуване рішення залишено без змін, а скарга -без задоволення.

Не погоджуючись із результатами адміністративного оскарження рішення, Товариство звернулось до суду із вказаним позовом.

На виконання вимог ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 відповідачем надано копію обвинувального вироку Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2011у справі №1-366/11, з якої вбачається факт визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України. Відповідно до змісту вказаного вироку встановлено, зокрема, непричетність ОСОБА_1 до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання», а також підписання первинних документів від його імені іншою невстановленою слідством особою. Проте, представником відповідача жодних доказів проведення почеркознавчої експертизи підписів ОСОБА_1 на первинних документах, виданих Товариству, суду не надано.

В той же час, на виконання вимог ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 отримано відповідь голови Печерського районного суду м. Києва. З даної відповіді вбачається, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.08.2012 вирок суду першої інстанції від 21.04.2011 скасовано, а кримінальну справу №1-366/11 направлено до прокуратури Печерського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Товариство надало копію ліцензії про господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури № 445569 серія АВ, дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки № 541.10.32-45.31.0, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000014, ОУ-000009, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) форми КБ-3.

Також, на виконання вимог ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 позивачем на підтвердження реальності договорів від 04.06.2010 №29 та №32 надано акти прийому виконаних робіт за формою КБ-2В, банківські виписки, з яких вбачається факт перерахування коштів Товариством на рахунок ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання»за отримані послуги в межах вказаних договорів у загальному розмірі 648 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 108 000,00 грн.

Крім того, на підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності та економічної доцільності отриманих від контрагента за спірними правочинами послуг Товариством надано копії договорів (Генпідряду) від 03.06.2010 №23, 25, 26 та супутні первинні документи. З вказаних первинних документів вбачається, що ТОВ «Танталіт»(Замовник) доручає Товариству (Підрядник) виконати комплекс електромонтажних робіт по об'єкту власними силами, а також при необхідності із залученням сторонніх організацій. Об'єктом визначено комплекс відпочинку «Пуща-Водиця»в урочищі «Межигір'я».

Судом встановлено, що предметом договорів від 04.06.2010 №29 та №32 було також виконання електромонтажних робіт на об'єкті комплекс відпочинку «Пуща-Водиця»в урочищі «Межигір'я».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд зазначає, що посилання відповідача на вирок Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2011у справі №1-366/11 не можуть бути взяті до уваги під час прийняття рішення у даній справі, оскільки його скасовано судом апеляційної інстанції.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Враховуючи, що покази керівника контрагента позивача зафіксовано лише в процесуальних документах по кримінальній справі і є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, вони не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину службових осіб у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Отже, за змістом вказаних норм, заперечення щодо факту вчинення правочинів можуть підтверджуватися виключно доказами, зазначеними в статті 218 Цивільного кодексу України, а рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Таким чином, відмова колишнього директора контрагента Товариства (ОСОБА_1) від факту здійснення господарських відносин з позивачем, не може бути прийнята судом як беззаперечний доказ нікчемності правочинів. Крім того, як встановлено судом, жодних почеркознавчих експертиз підписів керівника ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання»на первинних документах, що стали підставою для формування податкового кредиту позивачем, не здійснювалось.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 05.03.2012, з огляду на таке.

У вказаній постанові зазначено, що у ході розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Фенстер-Омега»та ТОВ «Любомир-1», податкові накладні які стали підставою для формування ТОВ «Нафта»податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, Верховний Суд України у викладеній позиції виходив з того, що факт підписання первинних документів неналежними особами було встановлено судами попередніх інстанцій. В той же час, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що первинні документи видані ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання»підписані від імені ОСОБА_1 іншими, невстановленими особами. Як зазначалось, факт відмови від участі у господарській діяльності власне ОСОБА_1 не може бути належним доказом підписання документів іншими особами. Водночас, оскарження вироку Печерського районного суду м. Києва в апеляційному порядку може свідчити про відмову обвинуваченого (ОСОБА_1) від наданих пояснень щодо непричетності до господарської діяльності ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання».

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем і ТОВ ««Інженерно - Будівельне Об'єднання», правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Відповідач таких доказів не надав, а надані докази є недостатніми.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 7.5 статті 7 Закону №168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав»проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності Підприємства щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання» , можливо, порушує вимоги податкового законодавства. А, також, доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування. В той же час, суд звертає увагу, що на даний час обвинувальний вирок у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1 скасовано. Таким чином, посилання відповідачем на вказаний вирок суду стосовно керівника ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання», як на підставу визнання всіх правочинів між позивачем і вказаним контрагентом протягом квітня-липня 2010 року нікчемними, необґрунтовані та безпідставні.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 72 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом суду не доведено жодними доказами правомірності свого рішення чи фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту у зв'язку з укладенням господарських договорів з ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем нікчемного характеру правочинів, укладених між Товариством і ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання», суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р», прийняте Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби, № 0000072301 від 23 квітня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване електро-монтажне підприємство №1» судовий збір у розмірі 2 204 (дві тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 жовтня 2012 р.