Ухвала

від 26.02.2013 по справі 2а-4295/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4295/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Коротких А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване електро-монтажне підприємство № 1» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року адміністративний позов ТОВ «Спеціалізоване електро-монтажне підприємство № 1» до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення на перевірку від 15 березня 2012 року № 45 та відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Спеціалізоване електро-монтажне підприємство № 1» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання» за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки складено акт від 28 березня 2012 року № 49/22-05/36106653 (далі -Акт перевірки) на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2012 року № 0000072301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 308 575, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з Договором підряду № 29 від 04 червня 2010 року ТОВ «Інженерно-Будівельне Об'єднання» надано послуги на користь ТОВ «Спеціалізоване електро-монтажне підприємство № 1» на загальну суму 492 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 82 000, 00 грн.

Крім того, ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання» надано послуги згідно з договором підряду № 32 від 04 червня 2010 року на користь ТОВ «Спеціалізоване електро-монтажне підприємство № 1» на загальну суму 156 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 26 000, 00 грн.

Суми ПДВ за вказаними договорами були віднесені позивачем до податкового кредиту з ПДВ у відповідному звітному періоді.

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 статті 7 вищевказаного Закону України - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 цього Закону України - датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 зазначеного Закону - до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Аналогічні положення закріплені й в діючому Податковому кодексі України, а саме в ст.ст.198, 138-139.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При вирішенні даної справи, суд враховую правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Позивачем на підтвердження реальності зазначених правочинів надано суду копію ліцензії про господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури № 445569 серія АВ, дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки № 541.10.32-45.31.0, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000014, ОУ-000009, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) форми КБ-3.

Також, позивачем на підтвердження реальності договорів від 04 червня 2010 року № 29 та № 32 надано акти прийому виконаних робіт за формою КБ-2В, банківські виписки, з яких вбачається факт перерахування коштів позивачем на рахунок ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання» за отримані послуги в межах вказаних договорів у загальному розмірі 648 000, 00 грн., в тому числі ПДВ - 108 000, 00 грн.

Крім того, на підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності та економічної доцільності отриманих від контрагента за спірними правочинами послуг позивачем надано копії договорів (Генпідряду) від 03 червня 2010 року № 23, 25, 26 та супутні первинні документи. З вказаних первинних документів вбачається, що ТОВ «Танталіт» (Замовник) доручає позивачу (Підрядник) виконати комплекс електромонтажних робіт по об'єкту власними силами, а також при необхідності із залученням сторонніх організацій. Об'єктом визначено комплекс відпочинку «Пуща-Водиця» в урочищі «Межигір'я».

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем копії первинних документів підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою для первинного документу в розумінні ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Між тим, колегія суддів зазначає, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5, п. 7.4, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податку на додану вартість на загальну суму 246 860, 00 грн. лише на підставі копії вироку Печерського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року по справі № 1-366/11, відповідно до якого Директора та засновника ТОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 статті 205 КК України, дії якого виразились у придбанні фіктивного підприємства, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності. Також, даним вироком вказану особу визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 статті 358 КК України, дії якого виразились у підробці документів.

Проте, на виконання вимог ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року отримано відповідь голови Печерського районного суду м. Києва. З даної відповіді вбачається, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 серпян 2012 року вирок суду першої інстанції від 21 квітня 2011 року скасовано, а кримінальну справу №1-366/11 направлено до прокуратури Печерського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Крім того, відповідно до ч. 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України - вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що визнання винною директора контрагента позивача не спростовує той факт, що ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання» мало належний правовий статус та могло займатися законною діяльністю.

Окрім того, необхідно зазначити, що вказаний вирок жодним чином не висвітлює взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Інженерно - Будівельне Об'єднання», а тому він не має приюдиційного значення для вирішення даної адміністративної справи.

Оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, які стали підставою для зазначеного вище заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Враховуючи вищезазначене, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Старова Н.Е.

Коротких А. Ю.