Постанова
від 15.10.2012 по справі 2а-5161/12/1370
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2012 р. м. Львів № 2а-5161/12/1370

11 год. 28 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача Дубик О.В., представника відповідача Павлової А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Гал-ЕКСПОКОМ»до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Гал-ЕКСПОКОМ»(далі -ПрАТ «Гал-ЕКСПОКОМ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень - рішень від 11 квітня 2012 року № 0000382304; від 11 квітня року № 0000392304

У зв'язку із завершенням реорганізації відповідача, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд замінив відповідача -державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова його правонаступником -державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право позивача на податковий кредит під час проведення перевірки підтверджувався усіма необхідними первинними документами, на підтвердження договірних відносин з його контрагентом - ТзОВ «Інтерагро 2007». Таким чином, вважає, що відповідач прийшов до неправомірних висновків щодо порушення порядку формування ПрАТ «Гал-ЕКСПОКОМ»податкового кредиту. Факт придбання товару підтверджується документами про оплату, податковими та видатковими накладними та іншими документами, які зі слів позивача, були надані при проведені перевірки. Позивач вважає, що порушення вимог його контрагентом не можуть створювати наслідків для нього, а результати перевірки ТзОВ «Інтерагро 2007»не можуть бути підставою для висновків про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість. Відтак оскаржувані податкові повідомлення -рішення підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечив позовні вимоги повністю з підстав викладених у письмових запереченнях, поданих представником відповідача від 15.08.2012 року. Вважає, що позивачем порушено вимоги Податкового кодексу України, які полягають у завищенні податкового кредиту. Під час проведення перевірки позивачем не надано належного документального підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «Інтерагро 2007», а саме позивачем не представлено первинні документи. Наявність яких передбачено договором купівлі-продажу № 14/04 від 14.04.2011 року, а саме: довіреностей на отримання товару, документів складського обліку, письмові замовлення на товар, договори укладені позивачем з третіми особами з метою транспортування товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), докази оплати перевезень. Крім того, зазначив, що відсутня господарська мета у ПрАТ «Гал-ЕКСПОКОМ»із врахуванням зв'язку між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків. Під час перевірки позивача було використано акти перевірки ТзОВ «Інтерагро 2007» складені органом ДПС за місцем реєстрації цієї юридичної особи, а також дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України. На підставі наведеного представник відповідача вважає, що висновки та прийняті на їх основі податкові повідомлення -рішення є правомірними. Представник відповідача таку позицію підтримав, просив у задоволені позову відмовити повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ПрАТ «Гал-ЕКСПОКОМ»зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради 01.07.2002 року. Позивач взятий на облік платника податків до ДПІ у Залізничному районі м.Львова 05.07.2002 року за № 32053226.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова з 14.03.2012 року по 20.03.2012 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ «Гал-ЕКСПОКОМ»з питань підтвердження відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Інтерагро 2007»(код ЄДРПОУ 36552068) за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року, з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року про що складено акт № 140/15-40/32053226 від 26.03.2012 року (а.с.12-45).

Згідно з актом перевірки від 26.03.2012 року ПрАТ «Гал-ЕКСПОКОМ»мало взаємовідносини з ТзОВ «Інтерагро 2007».

В декларації за травень 2011 року позивач зазначив загальну суму податку на додану вартість по контрагенту ТзОВ «Інтерагро 2007»124600,00 грн. Відповідно до акта від 16.02.2012 року № 109/321/36552068 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Інтерагро 2007»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року»у контрагента позивача не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилась господарська діяльність. ТзОВ «Інтерагро 2007»безпідставно виписано податкові накладні на продаж товарів на адресу покупців, які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

Загальна сума податку на додану вартість по контрагенту позивача за червень 2011 року становить 29333,33 грн.; за липень 2011 року -128006,68 грн. та за вересень 2011 року 45189,33 грн. Під час перевірки податкового кредиту позивача сформованого за червень, липень, вересень 2011 року відповідач використав акт від 15.02.2012 року № 98/231/3652068 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Інтерагро 2007»з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року та з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року»скерований на адресу ДПІ в Залізничному районі м. Львова листом від ДПІ у Рогатинському районі. У підсумку перевірки остання встановила проведення транзитних фінансових потоків ТзОВ «Інтерагро 2007», спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (а.с.221-241).

Перевіркою позивача встановлено: 1) не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТзОВ «Інтерагро 2007»(код ЄДРПОУ 36552068) за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, з 31.06.2011 року по 31.07.2011 року, з 01.09.2011 року по 31.09.2011 року у зв'язку із порушенням п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями), Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»від 24.05.95 № 88, ч.1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

2) завищення суми податкового кредиту в Декларації з ПДВ за травень, червень, липень, вересень 2011 року в сумі 327129 грн., що призвело до:

заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 123662 грн.;

завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за травень, червень, липень, вересень 2011 року в сумі 108 399 грн.;

завищення суми залишку відємного значення, який- після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 95068 грн.

Зокрема, на підставі акта перевірки 26 .03.2012 року відповідачем 11.04.2012 року прийнято:

податкове повідомлення -рішення форми «В4»№ 0000392304 , яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість на суму 203467 грн.;

податкове повідомлення -рішення форми «Р» № 0000382304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 151 304,25 грн., в тому числі за основним платежем 123662 та штрафними санкціями 27372,25 грн.

Не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятим податковими повідомленням-рішенням, ПрАТ «Гал-ЕКСПОКОМ»оскаржило останні у адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг ДПА у Львівській області та ДПА України винесли рішення про відмову в її задоволення в повному обсязі.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (набув чинності з 1.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З урахуванням доводів органу державної податкової служби про підстави прийняття оскаржуваних рішень, вирішення спору потребує встановлення реальності операцій між ПрАТ «Гал-ЕКСПОКОМ» та ТзОВ «Інтерагро 2007». З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за товар, отриманий від цього постачальника.

Реальність господарських операцій з ТзОВ «Інтерагро 2007» позивач доводить наступними доказами:

14.04.2011 року між ТзОВ «Інтерагро 2007»(продавець) та ПрАТ «Гал-ЕКСПОКОМ»(покупець) 14.04.2011 року укладено договір купівлі - продажу № 11/116, за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця цукор білий кристалічний, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Згідно п 2.1.2 даного договору продавець зобов'язувався передати товар в кількості та якості відповідно до цього договору, а відповідно до п.4.1 кількість товару, що поставляється, визначається у накладних.

Первинні документи, якими позивач доводить факт отримання вищезазначеного товару являються: податкові накладні від 12.05.2011 року № 72 на суму 178000 грн., ПДВ-29666,67 грн., від 16.05.2011 року № 73 на загальну суму 178000 грн., ПДВ 29666,67 грн., від 17.05.2011 року № 74 на суму 195800 грн, ПДВ -32633,33 грн., від 17.05.2011 року № 75 на суму 195800 грн. ПДВ- 32633,33 грн., від 29.06.2011 року № 78 на суму 176000 грн., ПДВ 29333,33 грн., від 07.07.2011 року № 134 на суму 196240 грн., ПДВ 32706,67 грн. , від 09.07.2011 року № 135 на загальну суму 196900 грн., ПДВ -32816,67 грн.; від 14.07.2011 року № 136 на суму 196900 грн., ПДВ - 32816,67 грн.; від 22.07.2011 року № 137 на суму 178000 грн., ПДВ - 29666,67 грн.; від 14.09.2011 року № 259 на суму 21536 грн., ПДВ - 3589,33 грн.; від 20.09.2011 року № 395 на суму 6500 грн., ПДВ - 1083,33 грн.; від 26.09.2011 року № 397 на суму 19100 грн., ПДВ -31850 грн.; від 29.09.2011 року № 57 на суму 52000 грн., ПДВ 8666,67 грн. (а.с.64-76); видаткові накладні (а.с. 51-62); платіжні доручення (а.с.145-174); товарно-транспортні накладні (а.с.211-214); акти здачі-приймання виконаних робіт за надання транспортних послуг.

З метою з'ясування дійсності обставин стосовно отримання товарно-матеріальних цінностей суд допитав в якості свідка ОСОБА_3, який пропрацював на посаді заступника генерального директора ПрАТ «Гал-ЕКСПОКОМ»з 2007 року по 12.03.2012 року. Під час допиту суд послідовно запитував свідка щодо того, як відбувались поставки товару по кожній з наданих позивачем накладних, а саме: про осіб, які привозили товари і які підписувала накладні, а також про місце поставок і те, як вони відбувались. Свідок зазначив, що отримував товар, однак не підтвердив місце отримання товару, а стверджує, що товар зі складів у м. Володимир-Волинськ, вул. Луцька, 230 видавався перевізникам, а видаткові накладні підписував в момент перевезення товару, проте участі у прийманні товару в місці завантаження не приймав і документи на видачу цукру передавались перевізнику. Зазначив, що інші видаткові накладні підписувались особою, яка керувала завскладом або комірником. Також ствердив, що на нього та інших осіб, які отримували товар надавались довіреності, які повинні заноситись у журнал реєстрації довіреностей, до матеріалів справи не долучив. Як вбачається, покази свідка носять суперечливий характер як з долученими документами, так і з істотними умовами договору, оскільки видаткові накладні видавались ТзОВ «Інтерагро 2007», а одержувачем виступав ПАТ «Гал-Експоком».

На пропозицію суду надати докази на підтвердження реальності господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей позивач не надав доказів оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на складі (книг складського обліку запасів тощо), довіреностей на отримання товару, актів приймання-передачі товару, належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, доказів щодо витрат понесених на перевезення вантажу позивачем. У більшості видаткових накладних по отриманню товару ПрАТ «Гал-ЕКСПОКОМОМ»відсутня ідентифікація особи, яка отримала товар.

Відповідно до п.5 договору від 14.04.2011 року передбачено, що продавець відвантажує товар зі складів ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод»за адресою м. Володимир-Волинський, вул. Луцька,230. Приймання покупцем товару за якістю та кількістю провадиться уповноваженими представниками покупця відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 року № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7.

Відповідно до п.12 Інструкції № П-6 продукція приймається за транспортними і супровідними документами (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам та ін.) відправника і за відсутності всіх або деяких з цих документів складається акт в якому зазначається, які документи відсутні. В акті-приймання повинно бути вказано кількість продукції що постачається окремо у кожному вагоні, контейнері чи автофургоні. п.13 Інструкції № П-6. Кількість продукції при прийманні повинно вказуватись у тих же одиницях виміру, які вказані у супровідних документах.

Згідно п. 29 Інструкції № П-7 за результатами прийому продукції по якості і комплектності за участю представників, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Такий акт повинен бути складений в день закінчення прийому товару по якості і комплектності.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували складання актів передбачених у відповідності до Інструкцій № П-6 та П-7.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, наявні з недоліками товарно- транспортні накладні на доставку цукру у кількості 86 тон, проте згідно виписаних поданих податкових накладних ТзОВ «Інтерагро 2007», ПрАТ «Гал-ЕКСПОКОМ» придбано 232200 тон цукру. Ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи підприємством не надано суду належним чином оформлених товарно - транспортних накладних, які б засвідчили перевезення товарно-матеріальних цінностей великих розмірів (цукру в кількості 232200 тон). До матеріалів справи долучено акти здачі-приймання виконаних робіт за надання транспортних послуг, проте відсутні договори укладені позивачем з третіми особами з метою транспортування товару (про наявність яких стверджував свідок), докази оплати за такі перевезення. Із долучених товарно-транспортних накладних не вбачається, що саме перевозилось, не повна адреса як пункту завантаження так і пункту розвантаження, хто приймав товар до перевезення, хто отримував товар в місці призначення, чи надавались довіреності на отримання товару.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 11 Глави перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Також чинним законодавством не передбачена заміна згаданих транспортних документів будь-якими іншими документами, тому здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Разом з тим, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти прийняття виконаних робіт) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд вважає, що складені позивачем з ТзОВ «Інтерагро 2007» документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

У розглядуваній справі приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що позивач фактично товари у контрагента не придбавав, а лише провів документальне оформлення розглядуваних операцій, через що вказані операції були нікчемними.

Оцінюючи пояснення сторін, письмові докази та покази свідка в їх сукупності суд дійшов висновку, що контрагент ТзОВ «Інтерагро 2007» фактично не міг поставити позивачу товарно-матеріальні цінності. В контрагента відсутні основні засоби (власні, орендовані, одержані по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складські, торгівельні, виробничі та інших приміщень, в яких проводилась господарська діяльність), що додатково свідчить про неможливість здійснення реальної господарської діяльності. Платник податку не надав належних доказів на підтвердження факту отримання, переміщення/транспортування товарно-матеріальних цінностей. Тому суд погоджується з доводами відповідача про те, що наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу є необхідними для віднесення певних сум до податкового кредиту сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки господарські операції реально не відбулися.

Окрім того, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011року № 742/11/13-11 зазначено, що судам належить звертати увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею цього Кодексу.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив:

В задоволені позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 жовтня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.

СудЛьвівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення15.10.2012
Оприлюднено24.10.2012
Номер документу26507135
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-5161/12/1370

Ухвала від 14.11.2013

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Затолочний В.С.

Постанова від 15.10.2012

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Сподарик Наталія Іванівна

Ухвала від 15.06.2012

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Сподарик Наталія Іванівна

Ухвала від 14.06.2012

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Сподарик Наталія Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні