Постанова

від 23.10.2012 по справі 1570/8086/2011     

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 1570/8086/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Чебан О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Іудейської релігійної громади м.Балта до державної адміністрації зв'язку Міністерства транспорту та зв'язку України, третя особа відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»про скасування наказу, -

в с т а н о в и в:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Балтської іудейської релігійної громади до державної адміністрації зв'язку Міністерства транспорту та зв'язку України, третя особа відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в якому позивач просить скасувати Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України №230 від 25.11.2003 року «Про передачу майна ВАТ «Укртелеком»(Одеська дирекція)»в частині передачі будівлі АТС та приміщення дизельної, розташованих в будові №1а по вулиці Дячишина в місті Балті Одеської області, виключивши з Переліку нерухомого майна, що передано у власність ВАТ «Укртелеком», від 25.11.2003 року, який є Додатком до Наказу Держкомзв'язку України від 25.11.2003 року №230, будівлі АТС та приміщення дизельної (№№215, 216, 217 Переліку).

В судовому засіданні представник позивача уточнив назву позивача, а саме вказавши, що позивач зареєстрований під назвою Іудейська релігійна громада м.Балта.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 25.11.2003р. Державний комітет зв'язку та інформатизації України видав Наказ №230 «Про передачу майна ВАТ «Укртелеком»(Одеська дирекція)», згідно якого майно, що знаходилось на балансі УДПЕЗ «Укртелеком»по Одеській дирекції, було передано ВАТ «Укртелеком»з затвердженням Переліку переданого нерухомого майна. Відповідно до Переліку нерухомого майна, що передано у власність ВАТ «Укртелеком», від 25.11.2003р., який є Додатком до Наказу Держкомзвязку України від 25 .11 .2003р. №230, було передано у власність ВАТ «Укртелеком» будівлі приміщення АТС та дизельної (№№ 115, 216, 217 Переліку), розташовані в будові №1а по вулиці Дячишина в місті Балті Одеської області , в яких раніше розміщувалась культова споруда іудейського віросповідання. Балтська іудейська релігійна громада, вважає, що Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України №230 від 25.11.2003р. в частині передачі приміщення АТС та дизельної, розташованих в будові №1а по вулиці Дячишина в місті Балті Одеської області, суперечить нормам Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» порушує права релігійної громади, а тому підлягає скасуванню в цій частині.

Представник третьої особи -відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» надав до суду заперечення, в яких зазначив, що ВАТ «Укртелеком»створено шляхом корпоратизації Українського державного підприємства електрозв'язку «Укртелеком», нерухоме майно якого, в тому числі спірне нежиле приміщення, передано до статутного фонду ВАТ «Укртелеком». Одже, ВАТ «Укртелеком»з 25.11.2003 р. набуло право власності на майно, яке передано до його статутного фонду в тому числі спірне нежиле приміщення. Відповідно до статті 13 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення), а відповідно до свідоцтва Іудейської релігійної громади м.Балти вона зареєстрована 28.11.2000 року розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації № 940/А 2000. Також відповідно до ст.17 зазначеного Закону релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадським організаціями або громадянами. Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на баланс яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішенням обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Отже позивач не надав до суду письмових доказів які би підтверджували та конкретизували що він є правонаступником прав та обов'язків релігійної юридичній особи яка була власником спірної будівлі до його створення. Також позивачем не додано до адміністративного позову рішення Одеської обласної державної адміністрації про передачу УДПЕЗ «Укртелеком» та ВАТ «Укртелеком»у безплатне користування або повернення у власність Балтській іудейській релігійній громаді спірної будівлі. На підставі вище викладеного представник третьої особи просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача (суб'єкта владних повноважень) в судове засідання не з'явився, причини неявки до суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, у зв'язку з чим справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник третьої особи -відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

ВАТ «Укртелеком»створено шляхом корпоратизації Українського державного підприємства електрозв'язку «Укртелеком»на базі його цілісного майнового комплексу згідно із Наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27.12.1999 року №155 (копія а.с.135).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про господарські товариства»товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Згідно з п. 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 508 з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи та пасиви підприємств, структурного підрозділу, переходять до ВАТ «Укртелеком».

Наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25.11.2003 № 230 нерухоме майно, що знаходилось на балансі Українського державного підприємства, в тому числі спірні нежилі приміщення, що знаходились на момент прийняття Наказу №230 за адресою: Одеська область, м.Балта, вул. Д'ячишина, 1а передано у власність ВАТ «Укретелком»(копія а.с.136-161).

Отже, ВАТ «Укртелеком»з 25.11.2003 р. набуло право власності на майно, яке передано до його статутного фонду в тому числі на спірні нежилі приміщення.

Судом встановлено, що 28.11.2000 року Іудейська релігійна громада м.Балта була зареєстрована Балтською районною державною адміністрацією в Єдиному державному реєстрі за ідентифікаційним номером 25934198, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (копія а.с.20) Тоді ж, 28.11.2000 року, Одеською обласною державною адміністрацією на підставі Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»було зареєстровано статут Іудейської релігійної громади м.Балта, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію статуту релігійної організації (копія а.с.19).

Згідно ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Відповідно до ст. 17 цього ж Закону релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Культова будівля і майно, що є державною власністю, може передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. При відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.

Культова будівля та інше майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним організаціям і використовуються ними з додержанням установлених правил охорони і використання пам'яток історії та культури.

Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається в місячний термін з письмовим повідомленням про це заявників.

Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель.

Користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Договори про надання в користування релігійним організаціям культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається.

Указом Президента України від 04.03.1992 № 125/92 «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна»постановлено: Кабінету Міністрів України за участю органів охорони пам'яток історії та культури визначити, які з перелічених у постанові Ради Міністрів України від 5 квітня 1991 р. №83 пам'яток архітектури можуть бути передані відповідно до закону релігійним організаціям. Міністерству культури України, Міністерству фінансів України, Фонду державного майна України, виконавчим комітетам Київської обласної та Київської міської Рад народних депутатів і музейному об'єднанню "Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник" до 1 січня 1993 року вирішити у встановленому порядку питання про відселення з території заповідника всіх організацій та установ, діяльність яких не пов'язана з виконанням його статутних завдань. Раді Міністрів Кримської АРСР, виконавчим комітетам обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів:

протягом 1992 - 1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням;

організувати інвентаризацію культового майна, що зберігається у фондах державних музеїв і архівів, для вирішення у встановленому порядку питання про можливість його подальшого використання за призначенням;

сприяти релігійним організаціям у зведенні культових будівель, створенні матеріальної бази добродійної діяльності, організації центрів соціальної адаптації громадян, що повернулися з місць позбавлення волі.

Розпорядженням Президента України від 22.06.1994, № 53/94-рп «Про повернення релігійним організаціям культового майна», що видане на виконання ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», було зобов'язано місцеві органи державної виконавчої влади забезпечити до 1 грудня 1997 року передачу у безоплатне користування або повернення безоплатно у власність релігійних організацій культових будівель і майна, які перебувають у державній власності та використовуються не за призначенням.

Пунктом 6 Постанови Верховної Ради України Про порядок введення в дію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»(в редакції 23.12.93р.) вказано, що Кабінету Міністрів України, Уряду Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»повернення у власність чи передачу у безоплатне користування релігійним громадам культових будівель і майна з урахуванням:

- прав релігійних громад, яким належали ці будівлі і майно на момент їх переходу у власність держави.

- прав релігійних громад, які користуються цими будівлями і майном у встановленому законом порядку;

- вкладення коштів релігійними громадами у спорядження, переобладнання культової будівлі і тривалості користування нею;

- наявності у даному населеному пункті (місцевості) інших культових будівель та їх використання релігійними громадами відповідних віровизнань.

Таким чином з аналізу зазначених норм Законів вбачається, що саме на місцеві органи державної влади був покладений обов'язок щодо передачі культових будівель або майна у власність чи безоплатне користування релігійним громадам, в той час як органи державної влади, одним із яких був Державний комітет зв'язку та інформатизації України на час прийняття оскаржуваного рішення не був наділений повноваженнями щодо винесення рішень про повернення культових будівель релігійним організаціям та приймав оскаржуваний Наказ у межах повноважень визначених діючого на той час законодавства. Поряд із цим, зазначеними вище нормативними актами визначалась дата 01.12.1997 року, як останній день до якого місцеві органи державної виконавчої влади було зобов'язано забезпечити передачу у безоплатне користування або повернення безоплатно у власність релігійних організацій культових будівель і майна, які перебувають у державній власності та використовуються не за призначенням. Як зазначалось вище, відповідач у якості юридичної особи та релігійної громади зареєстрований лише 28.11.2000 року, а отже і не міг претендувати на спірні приміщення.

07.05.1998 року Прем'єр-міністром України видано Розпорядження №290-р «Щодо забезпечення поетапного повернення релігійним організаціям культових будівель, які не використовуються або використовуються не за призначенням».

Вказаним Розпорядженням було зобов'язано Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації забезпечити згідно із законодавством України поетапне повернення релігійним організаціям культових будівель, які не використовуються або використовуються не за призначенням, а також до 01.07.1998 року подати Кабінетові Міністрів України повний перелік культових будівель, які перебувають у державній та комунальній власності і не використовуються або використовуються не за призначенням, з визначенням термінів та умов повернення їх релігійним організаціям.

Позивач не надав до суд жодних підтверджень щодо віднесення спірних нежилих приміщень до культових будівель.

В заявленому адміністративному позові позивач називає спірні приміщення будівлею Савранської синагоги та надає докази на підтвердження власних висновків. Дослідивши вказані документи судом встановлено, що згідно із протоколом засідання від 23.02.1924 року (копія а.с.21) згадується Савранська синагога, проте не уточнюється яке саме приміщення є вказаною синагогою, чи спірні приміщення та зазначена у документі синагога є одними і тими ж будівлями та за якою адресою вказана синагога знаходиться на час складання зазначеного документу. Рішенням Виконавчого Комітету Балтської міської ради депутатів трудящих від 09.04.1962 року (копія а.с.22) згадується приміщення, що знаходиться за адресою: м.Балта, вул. Пролетарська, 4 та вказується, що у довоєнний час в ньому знаходилась єврейська громада, проте жодних посилань на те, що вказане приміщення є будівлею Савранської синагоги чи на те, що воно є культовим або релігійним в даному рішенні немає. Рішеннями Виконавчого Комітету Балтської міської ради депутатів трудящих від 16.04.1964 року №119 та від 08.06.1964 року №178 спірне приміщення було передано міському відділенню зв'язку та вирішено переобладнати його під АТС (копія а.с.23, 24). В зазначених рішеннях спірне приміщення також не визначається як, Савранська синагога. Жодних інших доказів, які б свідчили про належність спірних приміщень до культових чи релігійних до суду не надано.

21.03.2002 року Президентом України видано Указ №279/2002 „Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій».

На виконання зазначеного Указу Кабінетом Міністрів України видано Розпорядження № 564-р від 27.09.02р. „Про перспективний план невідкладних заходів щодо остаточного подолання негативних наслідків політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій".

Згідно з п. 1. 1. зазначеного вище Перспективного плану визначено, що у жовтні 2002 року Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації повинні вивчити питання про долю колишніх культових будівель, церковних приміщень та майна, належність яких до колишньої церковної власності підтверджена відповідними архівними документами, та узгодити його з керівниками релігійних організацій на місцях, визначити терміни повернення цих будівель, приміщень і майна в користування церквам і релігійним організаціям та подати відповідні пропозиції Міжвідомчій комісії з підготовки пропозицій щодо відновлення прав церков і релігійних організацій, які були порушені внаслідок проведення колишнім Союзом РСР тоталітарної політики стосовно релігії (далі - Міжвідомча комісія).

Позивачем не вчинялись дії направлені на прийняття участі у зазначеному узгодженні пов'язаному із поверненням культових та релігійних споруд належність яких до колишньої церковної власності підтверджена відповідними архівними документами. Також під-час судового розгляду позивачем не надано доказів про звернення Релігійної громади до Одеської обласної державної адміністрації з клопотанням про повернення спірної будівлі в порядку ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»або оскарження рішення про відмову у передачі будівлі. Позивачем також не доведено на підставі яких положень законодавства та правовстановлюючих документів Іудейська релігійна громада міста Балта є правонаступником іудейської релігійної громади, що здійснювала свою діяльність у місті Балта до встановлення радянської влади та у зв'язку із чим власність вказаної релігійної громади має бути передана позивачу.

Судом встановлено, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення і до теперішнього часу відсутній будь-який акт іншого компетентного органу державної влади, який би визначав статус спірної будівлі як культової або вирішував питання про її передачу релігійній громаді.

Із врахуванням того, що на момент прийняття оскаржуваного Наказу не було жодних законних підстав вважати спірні приміщення культовими чи релігійними; до органу, що був наділений повноваженням розпоряджатись спірними приміщеннями не надходило жодних запитів чи клопотань про повернення спірних приміщень у власність позивача та жодним іншим державним органом не було прийнято рішення про передання спірних приміщень у власність релігійної громади міста Балта, суд вважає, що оскаржуваний Наказ прийнятий у відповідності із вимогами діючого на той час законодавства.

На підставі встановлених в судовому засіданні обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновків про те, що позовні вимоги Іудейської релігійної громади м.Балта до державної адміністрації зв'язку Міністерства транспорту та зв'язку України, третя особа відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»про скасування наказу -задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69 -71, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Іудейської релігійної громади м.Балта до державної адміністрації зв'язку Міністерства транспорту та зв'язку України, третя особа відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» в якому позивач просить скасувати Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України №230 від 25.11.2003 року «Про передачу майна ВАТ «Укртелеком» (Одеська дирекція)» в частині передачі будівлі АТС та приміщення дизельної, розташованих в будові №1а по вулиці Дячишина в місті Балта Одеської області, виключивши з Переліку нерухомого майна, що передано у власність ВАТ «Укртелеком», від 25.11.2003 року, який є Додатком до Наказу Держкомзв'язку України від 25.11.2003 року №230, будівлі АТС та приміщення дизельної (№№215, 216, 217 Переліку) - відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23.10.2012 року.

Суддя С.М.Корой

23 жовтня 2012 року

.