Постанова

від 17.10.2012 по справі 2а-1670/6039/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6039/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Міщенко Р.В.,

за участю:

представника позивача - Багости В.І.,

представника відповідача - Дем`яненка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКБ - Лінк" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

17 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АКБ - Лінк" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- № 0008802301/686 від 29.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 11 025 грн, з них: за основним платежем - 8820 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2205 грн.;

- № 0008812301/687 від 29.05.2012 року, яким ТОВ "АКБ-Лінк" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 4 235 грн., з них: за основним платежем - 3388 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 847 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0008802301/686 від 29.05.2012 року та № 0008812301/687 від 29.05.2012 року, винесені відповідачем на підставі висновку про порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94 - ВР, пп 7.2.1, 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі - ЗУ "Про ПДВ"), а саме: заниження податку на прибуток на загальну суму 8820 грн, заниження податку на додану вартість на загальну суму 3387 грн по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестсервіс" (надалі - ТОВ "Будінвестсервіс").

Разом з тим, правомірність формування податкових зобов`язань позивача з податку на додану вартість та з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Будінвестсервіс" під час купівлі будівельних матеріалів підтверджено належними документами (податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками та документами, що підтверджують подальше використання відповідної продукції у господарській діяльності), складеними відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". А висновки перевірки про нікчемність угоди позивача із ТОВ "Будінвестсервіс" не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0008812301/687 від 29.05.2012 року зазначав, що перевіркою Кременчуцької ОДПІ встановлено неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 3387 грн, в тому числі в вересні 2010 року - 1725 грн та в грудні 2010 року - 1663 грн, оскільки у контрагента - ТОВ "Будінвестсервіс", по відносинам з яким сформовано податковий кредит, відсутні трудові ресурси, виробниче та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Також, вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції. Правочин між позивачем та ТОВ "Промислова група ДФМ" є нікчемним. За таких обставин, враховуючи, що господарські відносини між ТОВ "АКБ-Лінк" та ТОВ "Будінвестсервіс" не мали реальний характер, позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі - 4 235 грн, в тому числі за основним платежем 3388 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 847 грн.

Обґрунтовуючи правомірність податкового повідомлення - рішення № 0008802301/686 від 29.05.2012 року відповідачем зазначено, що оскільки витрати позивача на користь ТОВ "Будінвестсервіс" не підтверджені, то і товар, отриманий ТОВ "Будінвестсервіс", вважається безоплатно отриманим та підлягає включенню до складу валових доходів підприємства відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 8820 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2205 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 27.04.2012 року по 07.05.2012 року на підставі направлення від 27.04.2012 року № 2124/002124 старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Кременчуцької ОДПІ Невмивакою В.В. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "АКБ-Лінк" (ідентифікаційний код 32275547) по питанню взаємовідносин з ТОВ "Будінвестсервіс" за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року у зв`язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 10.04.2012 року № 7083/10.

За результатами перевірки складено акт від 15.05.2012 року № 1225/22-209/32275547 (а.с. 30-47, т.1), в якому відображено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: заниження податку на прибуток на загальну суму 8820 грн, в тому числі за ІІІ квартал 2010 року в сумі 4743 грн та за VІ квартал 2010 року в сумі 4077 грн, пп 7.2.1, 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: заниження податку на додану вартість на загальну суму 3387 грн, в тому числі в вересні 2010 року в сумі 1725 грн та в грудні 2010 року в сумі 1663 грн, по взаємовідносинах з ТОВ "Будінвестсервіс".

.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0008802301/686 від 29.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 11 025 грн, з них: за основним платежем - 8820 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2205 грн. (а.с. 48, т.1);

- № 0008812301/687 від 29.05.2012 року, яким ТОВ "АКБ-Лінк" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 4 235 грн., з них: за основним платежем - 3388 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 847 грн (а.с. 50, т.1).

Вищезазначені податкові повідомлення рішення ТОВ "АКБ-Лінк" оскаржило в адміністративного порядку, звернувшись зі скаргами до Державної податкової служби в Україні у Полтавській області та Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби в Україні у Полтавській області № 1995/10/10-215 від 30.07.2012 року (а.с. 62-70, т.1) та рішенням Державної податкової служби України № 1336-10/61-12/10-2115 від 04.09.2012 року (а.с. 78-84, т.1) податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями - рішеннями № 0008802301/686 від 29.05.2012 року, № 0008812301/687 від 29.05.2012 року, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням - рішенням № 0008812301/687 від 29.05.2012 року, суд виходить з наступного.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон України "Про ПДВ"), встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника , то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції , яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що 15.09.2010 року ТОВ "АКБ-Лінк" уклало договір постачання № 15/09 з ТОВ "Будінвестсервіс" (а.с. 86, т. 1), відповідно до умов якого ТОВ "Будінвестсервіс" (виконавець) бере на себе зобов`язання постачати з доставкою ТОВ "АКБ-Лінк" (замовник) будівельні матеріали (товар), а замовник прийняти цей товар (якщо він відповідає передбаченим замовленням якості і кількості) та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Пунктом 2.5.2 зазначеного договору передбачено, що виконавець зобов`язується підписати, при отриманні відповідного до замовлення товару, товарну накладну та акт на надання послуг доставки товару.

Актом перевірки від 15.05.2012 року № 1225/22-209/32275547 встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ, сплачену у вартості товарів, придбаних у ТОВ "Будінвестсервіс", в розмірі 3387 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту були податкові накладні, видані ТОВ "Будінвестсервіс", а саме:

- податкова накладна № 545 від 15.09.2010 року на будівельні матеріали загальною вартістю 10 347 грн 49 коп., з них ПДВ - 1724 грн 64 коп. (а.с. 100, т. 1),

- податкова накладна № 665 від 07.12.2010 року на щебінь та автопослуги загальною вартістю 3 891 грн 52 коп., з них ПДВ - 648 грн 59 коп. (а.с. 102, т. 1),

- податкова накладна № 673 від 20.12.2010 року на щебінь та автопослуги загальною вартістю 1 080 грн 00 коп., з них ПДВ - 180 грн (а.с. 103, т. 1),

- податкова накладна № 680 від 21.12.2010 року на автопослуги загальною вартістю 600 грн 00 коп., з них ПДВ - 100 грн (а.с. 104, т. 1),

- податкова накладна № 681 від 21.12.2010 року на гранвідсів загальною вартістю 505 грн 37 коп., з них ПДВ - 84 грн 23 коп. (а.с. 105, т. 1).

Зазначені податкові накладні підписані та скріплені печаткою ТОВ "Будінвестсервіс", яке на момент їх видачі зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами.

Факт господарських операцій позивача із ТОВ "Будінвестсервіс" щодо поставки товарів будівельних матеріалів підтверджується первинними та іншими документами, а саме: накладними № 568 від 15.09.2010 року (а.с. 87, т. 1), № 693 від 07.12.2010 року (а.с. 88, т.1), № 692 від 09.12.2010 року (а.с. 89, т.1), № 704 від 20.12.2010 року (а.с. 90, т. 1), № 711 від 21.12.2010 року (а.с. 91, т.1); платіжними дорученнями, згідно яких позивачем проведено оплату за придбаний товар (а.с. 107-112, т.1), отримання товару було на підставі виданих позивачем довіреностей на отримання ТМЦ, на підтвердження чого надано витяг з журналу реєстрації довіреностей (а.с. 171-172 т.1).

Перевезення придбаного товару здійснювалося ПП "Авто-2002" та безпосередньо ТОВ "Будінвестсервіс". На підтвердження реальності транспортування придбаного у ТОВ "Будінвестсервіс" товару позивачем надані копії товарно-транспортних накладних № б/н від 15.09.2010 року (а.с. 92, т.1) до подорожнього листа № 54 (а.с. 97), № 02 ААТ від 07.12.2010 року (а.с. 93, т.1), № 02 ААТ від 09.12.2010 року (а.с. 94, т.1), № 02 ААТ від 20.12.2010 року (а.с. 95, т.1), № 02 ААТ від 21.12.2010 року (а.с. 96, т.1).

Необхідно зазначити, що податкові накладні, накладні, товарно-транспортні накладні, були наявні у позивача на момент перевірки.

Судом встановлено, що товар (будівельні матеріали), які купувалися позивачем у ТОВ "Будінвестсервіс" у подальшому був використаний в межах господарської діяльності, шляхом виконання будівельно-монтажних робіт, комплексу заходів щодо забезпечення будівництва та прийняття в експлуатацію 9-ти поверхового, 108-квартирного цегляного житлового будинку, розташованого за адресою: м. Кременчук, мікрорайон №278, будинок № 36 відповідно до укладеного з Полтавським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" та з ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" договору № 34 від 07.04.2009 року (а.с. 125-130, т.1) та договір №33 від 07.04.2009 року про організацію спорудження об'єкту будівництва з використанням коштів Фонду фінансування будівництва виду А (а.с. 113-124 т.1). Крім того, позивачем було надано до матеріалів справи дозвіл на виконання будівельних робіт, в якому зазначено, крім іншого, що будівельні роботи по даному об'єкту проводить ТОВ "АКБ-Лінк" (а.с. 95 т.2).

На підтвердження використання у відповідних будівельно-монтажних роботах придбаного у ТОВ "Будінвестсервіс" будівельного матеріалу позивачем надані до суду: зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва (а.с. 131-137 т.1), локальний кошторис з розрахунком договірної ціни (а.с. 138-150 т.1), акт приймання виконаних робіт за жовтень 2010 року (а.с. 151-159 т.1), відомість ресурсів по Акту (а.с. 160-164 т.1), Акт виконаних робіт за грудень 2010 року (а.с. 165-167 т.1), відомість ресурсів по Акту (а.с. 168-169 т.1), матеріальні звіти за жовтень 2010 року та грудень 2010 року (а.с. 173-179, 189-192 т.1), акти про використання будівельних матеріалів № 22 від 29.10.2010 року (а.с. 180, т.1) та № 27 від 31.12.2010 року (а.с. 194, т.1), звіти про нормативне використання матеріалів в співвідношенні з фактичним по виконаним обсягам робіт (а.с. 181-188, 195 т.1), накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщеня) матеріалів від 21.12.2010 року (а.с. 193 т.1), виконавча схема монтажу плит перекриття технічного підпілля (а.с. 105-106 т.2), схема розміщення елементів перекриття технічного підпілля (а.с. 107-118 т.2).

Також, суд звертає увагу, що на здійснення позивачем господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, йому видана Інспекцією Державного архітектурно - будівельного контролю у Полтавській області Ліцензія серії АВ № 490832 зі строком дії з 23.12.2009 року по 23.12.2014 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Будінвестсервіс" у вересні 2010 року та грудні 2010 року мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, використанні в господарській діяльності позивача, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 4235 грн на підставі належним чином оформлених податкових накладних ТОВ "Будінвестсервіс" ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість".

Доводи перевірки про те, що у контрагента позивача ТОВ "Будінвестсервіс" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, суд оцінює критично, у зв'язку з тим, що такий вид діяльності, як оптова торгівля будівельними матеріалами, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки торгівля може здійснюватися готовою продукцією шляхом посередництва, а трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

Отже, відповідачем не доведено, що договір позивача із ТОВ "Будінвестсервіс" мав ознаки нікчемності, тобто був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, "оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Таким чином, суд звертає увагу на те, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу фінансової діяльності ТОВ "Будінвестсервіс" є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагента відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків в частині податкового обліку позивача.

Беручи до уваги наведене, податкове повідомлення - рішення № 0008812301/687 від 29.05.2012 року, яким ТОВ "АКБ-Лінк" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 4 235 грн., з них: за основним платежем - 3388 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 847 грн, суперечить вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення, тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Оцінюючи податкове повідомлення - рішення № 0008802301/686 від 29.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 11 025 грн, з них: за основним платежем - 8820 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2205 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст.1 Закону безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 зазначеного Закону поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

З матеріалів акту перевірки позивача від 15.05.2012 року № 1225/22-209/32275547 вбачається, що Кременчуцька ОДПІ дійшла висновку про отримання позивачем від ТОВ "Будінвестсервіс" безоплатно товару, вартість якого підлягає включенню до валових доходів ТОВ "АКБ-Лінк" згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Однак, судом встановлено, що товар (будівельні матеріали) був придбаний позивачем відповідно до договору постачання № 15/09 від 15.09.2010 року, виконання якого мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, здійснено повну оплату постачальнику та використано такий товар у господарській діяльності позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку, що жодним чином не підпадає під визначення безповоротної або поворотної фінансової допомоги.

Зважаючи на викладене, Кременчуцька ОДПІ дійшла помилкового висновку про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 8820 грн.

За таких обставин податкове повідомлення - рішення № 0008802301/686 від 29.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 11 025 грн, є необґрунтованим та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області №0008802301/686 від 29.05.2012 року та №0008812301/687 від 29.05.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКБ-Лінк" витрати зі сплати судового збору у розмірі 152 грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 22 жовтня 2012 року.

Суддя І.Г. Ясиновський