Постанова

від 18.10.2012 по справі 2а-9587/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

18 жовтня 2012 року № 2а-9587/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О. , вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва доТовариства з обмеженою відповідальністю «Експедішін-Сервіс» третя особа Печерська районна в місті Києві державна адміністрація проприпинення юридичної особи

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва з позовом про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедішін-Сервіс»(ідентифікаційний код 37241140).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що громадянин ОСОБА_1, який значиться засновником та директором ТОВ «Експедішін-Сервіс», фактично ніякого відношення до державної реєстрації та фінансово-господарської діяльності підприємства не має, а діяльність від імені підприємства ведеться не встановленими особами.

Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик направлялись до ТОВ «Експедішін-Сервіс» за наявною у матеріалах справи адресою. Зазначена адреса відповідає адресі, за якою відповідача зареєстровано, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Проте кореспонденція суду повернулась з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

В судове засідання 26.09.2012 р. представник позивача з'явився. Відповідач та третя особа не прибули, належним чином повідомлені про судове засідання. Третя особа Печерська районна в місті Києві державна адміністрація подала письмове клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експедішін-Сервіс»(ідентифікаційний код 37241140) зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 04.08.2010 р., за адресою: 01042, м. Київ, бульвар М. Приймаченко, 5, та взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що до ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшли письмові пояснення ОСОБА_1, відібрані співробітником ГВ ПМ Броварської ОДПІ, з яких вбачається, що ОСОБА_1, який значиться засновником товариства, фактично ніякого відношення до державної реєстрації та фінансово-господарської діяльності підприємства не має, а діяльність, яка, можливо, спрямована на нанесення шкоди економічним інтересам держави від імені підприємства ведеться невстановленими особами.

Згідно з п.п. 20.1.12. Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Згідно зі статтею 247 Господарського кодексу України, у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

Як встановлює норма п. 6 ст. 58 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання ліквідується: за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті; у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено; у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом; у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Суд вважає, що даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним, та розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується, 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку..

Таким чином, ст. 110 Цивільного кодексу України чітко визначено обмежений перелік суб'єктів, що мають право пред'являти вищезазначені вимоги.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»завданнями органів державної податкової служби є:

- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);

- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

- прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

- формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

- надання податкових консультацій;

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення..

З системного аналізу вищевказаних норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та Податкового кодексу України вбачається, що до компетенції органів державної податкової служби віднесено контроль за додержанням податкового законодавства.

Водночас, відповідно до частин 1 та 2 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації. Спеціально уповноваженим органом з питань державної регуляторної політики, державної реєстрації, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності, яким відповідно до Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 р. № 667, є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд приходить до висновків, що право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, передбачене п.п. 20.1.12. Податкового кодексу України, не включає права на вимоги щодо визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Таким чином, оскільки до компетенції органів державної податкової служби не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, звернення до суду з вимогою припинення юридичної особи на підставі визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути з моменту його внесення, виходить за межі повноважень органів державної податкової служби, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Водночас, судом не заперечується право органів державної податкової служби на звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи чи припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв'язку з неподанням податкової звітності.

До того ж, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що перелік підстав для можливого закриття провадження у справі, визначений частиною першою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Відповідно до частини другої зазначеної правової норми, у випадку, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Частиною другою зазначеної правової норми визначено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у випадку подання позову суб'єктом владних повноважень з перевищенням наданих йому законом повноважень, суд повинен відмовити у задоволенні такого позову.

Закриття провадження судом вбачається можливим тільки у випадку відсутності владних повноважень сторони процесу як суб'єкта владних повноважень (а не відсутності конкретних повноважень щодо заявлених вимог), або у випадку прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог.

Отже, позовні вимоги про припинення юридичної особи (відповідача) з мотивів порушення, допущених при її створенні, задоволенню не підлягають з огляду на відсутність компетенції позивача щодо звернення з зазначеним позовом.

Крім того, судом під час розгляду справи не було встановлено порушень закону при здійсненні державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедішін-Сервіс» , які не можуть бути усунені.

Належні та допустимі докази (вирок суду щодо встановлення фіктивності підприємства, висновки експертизи тощо) здійснення підписів на установчих та фінансово-господарських документах не засновником підприємства в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедішін-Сервіс», третя особа Печерська районна в місті Києві державна адміністрація про припинення юридичної особи повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Л. Маруліна