Рішення

від 16.10.2012 по справі 5006/22/139/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.10.12 р. Справа № 5006/22/139/2012

За позовом комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 68)

до приватного підприємства «Глория» (83017, м. Донецьк, бульвар Шевченка, 44)

про стягнення 16405,74 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Климчук Т.В., довіреність від 03.01.2012 б/н;

від відповідача - не з'явився.

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до приватного підприємства «Глория» (Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 16405,74 грн, з яких: 15126,72 грн - сума основного боргу за спожиту теплову енергію; 1002,37 грн - пеня; 213,53 грн - сума 3% річних; 63,12 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 193, 230 Господарського кодексу України, статті 11, 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, статті 20, 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтю 24 Закону України «Про теплопостачання», обґрунтовані порушенням Відповідачем умов Договору від 30.01.2006 №2148 на постачання теплової енергії, в частині здійснення своєчасної та повної оплати отриманої теплової енергії за період з 27.10.2011 по 15.04.2012.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.08.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/22/139/2012.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Явку представника у судові засідання не забезпечив.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

30.01.2006 між комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (Підприємство) та приватним підприємством «Глория» (Абонент) був укладений договір №2148 про постачання теплової енергії (далі - Договір), згідно з умовами якого, Підприємство зобов'язується постачати теплову енергію до елеваторного вузла, вказаного власником будівлі, а Абонент зобов'язується прийняти та здійснити оплату за використану теплову енергію (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Сторони домовились про те, що при виконанні договірних умов будуть керуватися діючим законодавством України. Облік відпущеної теплової енергії здійснюється по приладам обліку, встановленими на тепловому вводі Абонентом (пункти 2.1- 2.2 Договору).

Пунктом 2.6 Договору визначений об'єм теплопоспоживання Абонента: загальна площа 166,7 кв.м. (відповідно до змін у технічному паспорті на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок №44 по бульвару Шевченка у м. Донецьку, площа, яку займає приватне підприємство «Глория», з 08.08.2008 становить 165,3 кв.м.).

Згідно з пунктом 3.2 Договору поставка теплової енергії здійснюється Абоненту на умовах 100% передплати або оплати не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, згідно зі встановленими тарифами.

Тариф на момент підписання Договору склав: 3,68 грн в місяць з ПДВ за 1 кв.м. опалювальної площі. В залежності від цін на енергоносії, встановлені Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади або постачальниками енергоносіїв, тариф може змінюватись в більшу або меншу сторону без погодження з Абонентом (пункт 3.5 Договору).

Цей договір вважається укладеним з 01.10.2005 та діє в частині поставки теплової енергії до 30.04.2010, і, якщо від сторін за місяць до закінчення строку дії договору не надійшла заява про розірвання цього договору, він вважається продовженим на наступний строк, а в частині здійснення розрахунків за теплову енергію - до їх повного виконання (пункт 7.1 Договору).

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність заперечень сторін щодо продовження строку дії Договору на наступний період, а відтак, суд визнає його (Договір) чинним, а саме пролонгованим на наступний період - до 30.11.2014, згідно з пунктом 7.1 Договору.

Судом встановлено, що Позивач свої зобов'язання за Договором виконував належним чином: здійснював постачання теплової енергії Відповідачу та своєчасно виставляв відповідні рахунки для її оплати.

Так, відповідно до актів від 14.10.2011 та від 15.04.2012, складених представниками Позивача та житлово-будівельного кооперативу «МИР-22», як балансоутримувачем будинку №44 по бульвару Шевченка у м. Донецьку, датами початку та закінчення опалення приміщень за цією адресою є відповідно 14.10.2011 та 15.04.2012.

Вартість отриманої Відповідачем теплової енергії у період з 27.10.2011 по 15.04.2012 становить 15298,76 грн, що підтверджується виставленими Позивачем рахунками за №2148: від 30.11.2011 на суму 2583,41 грн, від 29.12.2011 на суму 2360,81 грн, від 30.01.2012 на суму 2517,16 грн, від 29.02.2012 на суму 4101,01 грн, від 30.03.2012 на суму 2580,66 грн та від 27.04.2012 на суму 1155,71 грн.

Розрахунок вартості спожитої Відповідачем теплової енергії здійснений у наступному порядку, та з урахуванням таких обставин:

- згідно з актами про показання тепломіра, складених і підписаних уповноваженими особами Позивача та житлово-будівельного кооперативу «МИР-22», об'єм отриманої теплової енергії споживачами будинку №44 по бульвару Шевченка у м. Донецьку становить: з 26.10.2011 до 25.11.2011 - 52,86 Гкал; з 25.11.2011 до 23.12.2011 - 48,31 Гкал; з 23.12.2011 до 23.01.2012 - 51,51 Гкал; з 23.01.2012 до 23.02.2012 - 83,92 Гкал; з 23.02.2012 до 23.03.2012 - 52,81 Гкал; з 23.03.2012 до 15.04.2012 - 23,65 Гкал.

Підпунктом 2.5.2 Договору сторони погодили, що у разі встановлення приладу обліку теплової енергії на декількох Абонентів теплова енергія нараховується пропорційно займаній площі.

Загальна опалювальна площа житлових приміщень будинку №44 по бульвару Шевченка у м. Донецьку складає 2934,6 кв.м., що підтверджується відомістю від 15.11.1966 внутрішніх обмірів і підрахунків площ приміщень у будинку. Таким чином, загальна опалювальна площа житлових приміщень цього будинку та вбудованого приміщення Відповідача становить 3099,9 кв.м. (2934,6 кв.м.+165,3 кв.м.).

Таким чином, об'єм спожитої Відповідачем теплової енергії становить: з 26.10.2011 до 25.11.2011 - 2,819 Гкал: (52,86 Гкал/3099,9 кв.м.*165,3 кв.м.); з 25.11.2011 до 23.12.2011 - 2,576 Гкал (48,31 Гкал/3099,9 кв.м.*165,3 кв.м.); з 23.12.2011 до 23.01.2012 - 2,747 Гкал (51,51 Гкал/3099,9 кв.м.*165,3 кв.м.); з 23.01.2012 до 23.02.2012 - 4,475 Гкал (83,92 Гкал/3099,9 кв.м.*165,3 кв.м.); з 23.02.2012 до 23.03.2012 - 2,816 Гкал (52,81 Гкал/3099,9 кв.м.*165,3 кв.м.); з 23.03.2012 до 15.04.2012 - 1,261 Гкал (23,65 Гкал/3099,9 кв.м.*165,3 кв.м.);

- постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України «Про встановлення тарифів на теплову енергію ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» від 30.09.2011 №124 з 01.10.2011 встановлений тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів - 763,69 грн за 1 Гкал (без ПДВ).

За твердженням Позивача, Відповідач частково оплатив спожиту теплову енергію на суму 172,04 грн, внаслідок чого заборгованість останнього за Договором склала 15126,72 грн.

За таких обставин, 18.05.2012 Позивач звернувся з претензією до Відповідача, в якій вимагав сплати останнім наявної суми заборгованості. Однак, ця вимога була залишена Відповідачем без виконання та відповіді.

Невиконання Відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати спожитої теплової енергії і стало причиною для звернення Позивача до господарського суду із даним позовом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як раніше встановлено судом, оплата теплової енергії здійснюється на умовах 100% передплати або оплати не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (пункт 3.2 Договору).

Таким чином, з урахуванням статей 253, 254 ЦК України (в частині того, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день), Відповідач повинен був сплатити отриману теплову енергію: за рахунком від 30.11.2011 на суму 2411,37 грн - до 12.12.2011; від 29.12.2011 на суму 2360,81 грн - до 10.01.2012; від 30.01.2012 на суму 2517,16 грн - до 10.02.2012; від 29.02.2012 на суму 4101,01 грн - до 12.03.2012; від 30.03.2012 на суму 2580,66 грн - до 10.04.2012; від 27.04.2012 на суму 1155,71 грн - до 10.05.2012.

Відповідач не надав суду доказів погашення у повному обсязі заборгованості по оплаті отриманої в період з 27.10.2011 по 15.04.2012 теплової енергії, тоді як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що станом на день звернення Позивача з позовом до господарського суду та на час вирішення спору заборгованість Відповідача по оплаті спожитої теплової енергії складає 15126,72 грн.

З урахуванням викладеного, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 15126,72 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення оплати за спожиту в період з 27.10.2011 по 15.04.2012 теплову енергію Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в сумі 1002,37 грн, 3% річних у розмірі 213,53 грн та інфляційні втрати в розмірі 63,12 грн. Вказані розрахунки здійснені Позивачем за відповідні періоди прострочення, до 10.08.2012 включно.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.4 Договору сторони погодили, що пеня в розмірі 0,75% за кожен день прострочення від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, нараховується Підприємством протягом 1 року з моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені, суд дійшов до висновку про його невірність через неправильне визначенням початку періодів прострочення за рахунками від 30.11.2011, 29.02.2012 та подвійної облікової ставки НБУ в день. За власним розрахунком суду, здійсненим за допомогою системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, пеня за відповідні періоди прострочення Відповідачем оплати спожитої теплової енергії складає 977,03 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1002,37 грн підлягають задоволенню частково в сумі 977,03 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок інфляційного відшкодування, наданий до позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 63,12 грн такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов до висновку про його невірність з підстав неправильного визначенням початку періодів прострочення за рахунками від 30.11.2011 та від 29.02.2012 (не враховано положення статей 253, 254 ЦК України). За власним розрахунком суду, за відповідні періоди прострочення Відповідачем оплати спожитої теплової енергії, сума 3% річних складає 211,26 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 213,53 грн підлягають задоволенню частково в сумі 211,26 грн.

Таким чином, позов комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» підлягає задоволенню частково: з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 15126,72 грн, пеня в сумі 977,03 грн, 3% річних у розмірі 211,26 грн та інфляційні втрати у розмірі 63,12 грн, всього - 16378,13 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» до приватного підприємства «Глория» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 15126,72 грн, пені у розмірі

1002,37 грн, 3% річних у розмірі 213,53 грн та інфляційних втрат у розмірі 63,12 грн, - задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Глория» (83017, м. Донецьк, бульвар Шевченка, 44, ідентифікаційний код 24807925) на користь комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 68, ідентифікаційний код 33257089) суму боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 15126,72 грн (п'ятнадцять тисяч сто двадцять шість грн 72 коп.), пеню у розмірі 977,03 грн (дев'ятсот сімдесят сім грн 03 коп.), 3% річних у розмірі 211,26 грн (двісті одинадцять грн 26 коп.), інфляційні втрати у розмірі 63,12 грн (шістдесят три грн 12 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1606,79 грн (одна тисяча шістсот шість грн 79 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 22.10.2012.

Суддя Архипенко О.М.