Рішення

від 17.10.2012 по справі 5011-62/10682-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/10682-2012 17.10.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад», м.Харків, ЄДРПОУ 33819065

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Другий капітал», м.Київ, ЄДРПОУ 30574002

про визнання недійсним договору від 20.11.2001р. купівлі-продажу цілісного майнового комплексу

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Павленко В.І. -по дов., Павленчик М.В. -по дов.

від відповідача: Шкіптан Д.В. -по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад», м.Харків звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Другий капітал», м.Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 20.11.2001р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Другий капітал»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Струм».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що спірний договір від імені відповідача підписаний не уповноваженою особою, що є підставою для визнання його недійсним.

Відповідач у письмових поясненнях без номеру та дати, які надійшли на адресу господарського суду 18.09.2012р., позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, у заяві від 05.09.2012р., а також судових засіданнях 05.09.2012р., 17.10.2012р. визнав позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад».

Відповідно до п.26 Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до подання до суду розглядуваної позовної заяви, у зв'язку із визнанням банкрутом, було проведено державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Струм».

За таких обставин, приймаючи до уваги неможливість залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Струм», як покупця за договором від 20.11.2001р., розгляд справи судом відбувається лише за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Другий капітал», що є продавцем за спірною угодою.

16.10.2012р. позивач надав суду заяву про залишення позову без розгляду, в обґрунтування якої зазначив, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад» було підписано та подано до господарського суду 03.08.2012р. Павленком В.І., повноваження якого на вчинення вказаних дій підтверджувались довіреністю від 01.08.2012р. Наразі, за твердженням позивача, доручення на представництво Павленком В.І. інтересів довірителя в судах було скасовано 02.08.2012р., про що свідчить наказ №2 від 02.08.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад».

Заява позивача про залишення позову без розгляду залишається без задоволення, виходячи з наступного:

За приписами ч.3 ст.244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно із ст.246 вказаного нормативно-правового акту довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відповідно до ст.249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників.

Як свідчать матеріали справи, 01.08.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад»в особі директора Прокопчука Миколи Івановича було оформлено довіреність на представництво Павленком Володимиром Івановичем інтересів позивача.

02.08.2012р. директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад»Прокопчуком М.І. було видано наказ №2 від 02.08.2012р., відповідно до якого вирішено припинити дію довіреності від 01.08.2012р., виданої на ім'я Павленка В.І.; повідомити Павленка В.І. про припинення дії довіреності від 01.08.2012р. шляхом надіслання йому письмового повідомлення.

За таких обставин, у відповідності до наказу №2 від 02.08.2012р. позивач оформив повідомлення №42 від 02.08.2012р. на ім'я Павленка В.І.

Одночасно, доказів вручення особисто або направлення засобами поштового зв'язку вказаного повідомлення представнику Павленку В.І. позивач до матеріалів справи не представив.

Тобто, за висновками суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад»на момент подання останнім розглядуваної позовної заяви не було повідомлено представника Павленка В.І. про скасування довіреності від 01.08.2012р., внаслідок чого його повноваження у відповідності до вимог ст.249 Цивільного кодексу України зберігали чинність для особи, яка видала довіреність.

Таким чином, підписання та подання Павленком В.І. до господарського суду позовної заяви від імені позивача відповідало повноваженням представника на момент вчинення вказаних дій, з огляду на що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад»про залишення позову без розгляду, яка надійшла на адресу господарського суду 16.10.2012р., залишається судом без задоволення, а справа розглядається по суті.

Посилання позивача на неможливість розгляду справи, у зв'язку із недостатністю необхідних для прийняття рішення матеріалів, судом до уваги не приймаються, враховуючи приписи ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Наразі, за висновками суду, наявні у справі №5011-62/10682-2012 документи достатні для прийняття рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд встановив:

За змістом ст.151 Цивільного кодексу Української РСР 1963р. в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.224 вказаного нормативно-правового акту за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 20.11.2001р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Другий капітал»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Струм»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору продавець передає у власність покупцеві цілісний майновий комплекс, що складається з нежитлової будівлі, зареєстрованої під літерою А-2, загальною площею 6072,6 кв.м, розташованої в м.Харкові по проспекту Тракторобудівників, 57, а покупець приймає його і зобов'язується сплатити за нього вартість, визначену цим договором.

Пунктом 2.1 договору від 20.11.2001р. встановлено, що вартість будівлі за цим договором складає 840000 грн., ПДВ -168000 грн., загальна вартість становить 1008000 грн.

За змістом п.3.1 спірного договору будівля переходить у власність покупця з моменту підписання сторонами не пізніше 10 днів після укладання цього договору акту прийому -передачі.

20.11.2001р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Другий капітал»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Струм» було складено акт прийому -передачі цілісного майнового комплексу загальною площею 6072,6 га по проспекту Тракторобудівників, 57 у м.Харкові.

Наразі, договір від 20.11.2001р. та акт прийому -передачі від 20.11.2001р. від продавця підписано директором Ковбасою О.П., від покупця директором Магда Т.А.

Як вказує позивач, 17.11.2001р. Ковбасу О.П. загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Другий капітал»було виключено зі складу учасників та звільнено з посади директора відповідача, тобто, позбавлено повноважень діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Другий капітал», у тому числі, підписувати угоду про відчуження цілісного майнового комплексу по проспекту Тракторобудівників, 57 у м.Харкові.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад»звернулося до господарського суду із позовом про визнання недійсним договору від 20.11.2001р.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою стороною, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Стаття 48 Цивільного кодексу УРСР 1963р. (приймаючи до уваги, що договір від 20.11.2001р. було підписано під час дії цього кодексу) встановлює загальне правило про те, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону. Відповідно до ч.2 ст.48 Цивільного кодексу УРСР 1963р. по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад»не є стороною за договором, позивачем, перш за все, має бути доведено факт порушення його прав та законних інтересів внаслідок укладання Товариством з обмеженою відповідальністю «Другий капітал»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Струм»договору купівлі-продажу.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Обов'язковість доведення наявності факту порушення спірною угодою прав та/або інтересів позивача узгоджується з позицією Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз.1 п.4 Роз'яснення №02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними».

Реалізуючи своє право на судовий захист та звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічну позицію викладено у постанові від 11.08.2010р. Вищого господарського суду України по справі №50/008-10.

Як свідчать матеріали справи, рішенням від 09.10.2009р. господарського суду Харківської області по справі №62/170-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад», м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дольове комерційне підприємство «Укржитлоспецхолдінг», м.Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд», м.Київ, зокрема, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад»право власності на нежитлову будівлю літера А-2 загальною площею 6072,6 кв.м, яка знаходиться за адресою: м.Харків, проспект Тракторобудівників, 57.

За змістом витягу №33458023 від 13.03.2012р. Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»на підставі вказаного рішення господарського суду за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад»зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, літера А-2, загальною площею 6072,6 кв.м.

10.07.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Другий капітал»направило на адресу позивача вимогу №11_05/2012, згідно якої просило в строк десяти днів, з моменту отримання вимоги, передати нежитлову будівлю загальною площею 6072,6 кв.м, зареєстровану під літерою А-2, розташовану за адресою: м.Харків, проспект Тракторобудівників, 57 у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Другий капітал».

За таких обставин, за твердженням позивача, відповідачем порушується право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад»на нерухомість по проспекту Тракторобудівників, 57 у м.Харкові.

Наразі, як встановлено судом, позивач безпосередньо не є стороною, вигодонабувачем чи зобов'язаною особою за договором купівлі-продажу від 20.11.2001р., з огляду на що, спірний договір безпосередньо не впливає на права та обов'язки позивача.

Одночасно, укладанням договору права та охоронювані законом інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад»не були порушені, виходячи з того, що позивач як юридична особа був зареєстрований 28.11.2005р., та не існував на момент підписання Товариством з обмеженою відповідальністю «Другий капітал»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Струм»відповідного договору.

Крім того, позивач на момент укладання договору від 20.11.2001р. не претендував на цілісний майновий комплекс по проспекту Тракторобудівників, 57 у м.Харкові, а право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад»на вказану нерухомість було зареєстровано лише 13.03.2012р., тобто, права та охоронювані законом інтереси позивача не могли бути порушені спірною угодою.

Аналогічна за змістом позиція викладена у постанові від 06.06.2012р. Вищого господарського суду України по справі №7/796-5/44-41/487.

Лист №11_05/2012 від 10.07.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Другий капітал»з вимогою повернути цілісний майновий комплекс по проспекту Тракторобудівників, 57 у м.Харкові вказаного вище не спростовує. Одночасно, за висновками суду, визнання договору купівлі-продажу від 20.11.2001р. недійсним не є способом захисту, який спроможний захистити право власності позивача на відповідне нерухоме майно.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Другий капітал»про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 20.11.2001р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Другий капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Струм», підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Як було зазначено судом вище, у заяві від 05.09.2012р., а також у судових засіданнях 05.09.2012р., 17.10.2012р. відповідач визнав позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад».

Одночасно, вказана заява та твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Другий капітал», надані у відповідних судових засіданнях, не приймаються судом до уваги, враховуючи наведені вище висновки суду про те, що права та охоронювані законом інтереси позивача не порушуються договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 20.11.2001р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Другий капітал»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Струм».

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір 1073 грн. підлягає віднесенню на позивача, а судовий збір в сумі 29 грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад»на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із внесенням збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад», м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Другий капітал», м.Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 20.11.2001р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Другий капітал»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Струм».

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад» ( 61153, Харківська область, м.Харків, Московський район, просп.Тракторобудівників, 57, ЄДРПОУ 33819065 ) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 29 грн., сплачений на підставі квитанції від 31.07.2012р.

У судовому засіданні 17.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 22.10.2012р.

Суддя М.О.Любченко