Постанова

від 24.12.2012 по справі 5011-62/10682-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р. Справа№ 5011-62/10682-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Скрипки І.М.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 року

у справі № 5011-62/101682-2012 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Другий капітал»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 20.11.2001 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товарисвта з обмеженою відповідальністю «Другий капітал» про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 20.11.2001 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що спірний договір від імені відповідача підписаний неуповноваженою особою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 року у справі № 5011-62/10682-2012 (суддя Любченко М.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад» по справі № 5011-62/10682-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-62/10682-2012 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 року прийнято до свого провадження колегією суддів: Дідиченко М.А., Руденко М. А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 04.12.2012 року.

Представник позивача у судове засідання 04.12.2012 року не з'явився, однак, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 04.12.2012 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2012 року відкладено розгляд справи до 24.12.2012 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, справу № 5011-62/10682-2012 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча, Скрипка І.М., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року справу № 5011-62/10682-2012 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча, Скрипка І.М., Пономаренко Є. Ю.

Представники сторін у судове засідання 24.12.2012 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Зазначена відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Дана позиція, також викладена в п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Приймаючи до уваги наявність на ухвалі від 04.12.2012 року штампу канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, суд дійшов висновку про належне повідомлення сторін про час і місце розгляду справи.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 20.11.2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Другий капітал» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Струм» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору продавець передає у власність покупцеві цілісний майновий комплекс, що складається з нежитлової будівлі, зареєстрованої під літерою А-2, загальною площею 6072,6 кв.м, розташованої в м. Харкові по проспекту Тракторобудівників, 57, а покупець приймає його і зобов'язується сплатити за нього вартість, визначену цим договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що вартість будівлі за цим договором складає 840000 грн., ПДВ -168000 грн., загальна вартість становить 1008000 грн.

За змістом п. 3.1 спірного договору будівля переходить у власність покупця з моменту підписання сторонами не пізніше 10 днів після укладання цього договору акту прийому -передачі.

20.11.2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Другий капітал»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Струм» було складено акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу загальною площею 6072,6 га по проспекту Тракторобудівників, 57 у м. Харкові. Договір від 20.11.2001р. та акт прийому-передачі від 20.11.2001р. від продавця підписано директором Ковбасою О.П., від покупця директором Магда Т.А.

27.05.2003 року між ТОВ «Другий Капітал» та ДП «Квіза-Трейд» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ТОВ «Другий Капітал» передав ДП «Квіза-Трейд» цілісний майновий комплекс загальною площею 6072,6 га по проспекту Тракторобудівників, 57 у м. Харкові.

07.08.2003 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна ДП «Квіза-Трейд» продало ЗАТ «Південь» вищевказане майно.

На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.09.2003 року, укладеним між ЗАТ «Південь» та ТОВ «ДКП «Укржитлоспецхолдинг», право власносні на цілісний майновий комплекс загальною площею 6072,6 га по проспекту Тракторобудівників, 57 у м. Харкові перейшло до ТОВ «ДКП «Укржитлоспецхолдинг».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2005 року у справі № 21/341 визнано 65% права власності на спірне майно за ТОВ «Квіза-Трейд» та за ТОВ «ДКП «Укржитлоспецхолдинг» 35% майна.

29.07.2009 року між ТОВ «Фруктовий сад» з однієї сторони та ТОВ «Квіза-Трейд», ТОВ «ДКП «Укржитлоспецхолдинг» з іншої сторони укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2007/09, відповідно до якого ТОВ «Квіза-Трейд» та ТОВ «ДКП «Укржитлоспецхолдинг» продало, а ТОВ «Фруктовий сад» придбало цілісний майновий комплекс загальною площею 6072,6 га по проспекту Тракторобудівників, 57 у м. Харкові.

Рішенням від 09.10.2009 року Господарського суду Харківської області по справі № 62/170-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дольове комерційне підприємство «Укржитлоспецхолдінг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд», зокрема, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад» право власності на нежитлову будівлю літера А-2 загальною площею 6072,6 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 57.

За змістом витягу №33458023 від 13.03.2012 року Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» на підставі вказаного рішення господарського суду за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, літера А-2, загальною площею 6072,6 кв.м.

Звертаючись до з вимогами про визнання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 20.11.2001 року недійсним апелянт зазначає, що 17.11.2001 року Ковбасу О.П. загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Другий капітал» було виключено зі складу учасників та звільнено з посади директора відповідача, тобто, позбавлено повноважень діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Другий капітал», у тому числі, підписувати угоду про відчуження цілісного майнового комплексу по проспекту Тракторобудівників, 57 у м. Харкові, а тому вказаний договорів повинен бути визнаний недійсним.

Крім того, апелянт вказує, що листом №11_05/2012 від 10.07.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Другий капітал» з вимогою повернути цілісний майновий комплекс по проспекту Тракторобудівників, 57 у м. Харкові.

Відповідно до п. 26 Постанови №9 від 06.11.2009 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Згідно із довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до подання до суду розглядуваної позовної заяви, у зв'язку із визнанням банкрутом, було проведено державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Струм».

За таких обставин, приймаючи до уваги неможливість залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Струм», як покупця за договором від 20.11.2001 року, місцевий суд прийшов до вірного висновку про розгляд справи лише за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Другий капітал», що є продавцем за спірною угодою.

Стаття 48 Цивільного кодексу УРСР 1963р. (приймаючи до уваги, що договір від 20.11.2001р. було підписано під час дії цього кодексу) встановлює загальне правило про те, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч.2 ст.48 Цивільного кодексу УРСР 1963р. по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.

За змістом Постанови № 9 від 06.11.2009 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою стороною, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Як встановлено колегією суддів, позивач безпосередньо не є стороною, вигодонабувачем чи зобов'язаною особою за договором купівлі-продажу від 20.11.2001 року, з огляду на що, спірний договір безпосередньо не впливає на права та обов'язки позивача.

Таким чином, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад» не є стороною за договором, позивачем, перш за все, має бути доведено факт порушення його прав та законних інтересів внаслідок укладання Товариством з обмеженою відповідальністю «Другий капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Струм» договору купівлі-продажу.

Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Обов'язковість доведення наявності факту порушення спірною угодою прав та/або інтересів позивача узгоджується з позицією Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз.1 п.4 Роз'яснення №02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними».

Реалізуючи своє право на судовий захист та звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічну позицію викладено у постанові від 11.08.2010 року Вищого господарського суду України по справі № 50/008-10.

Як зазначалося вище, листом №11_05/2012 від 10.07.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Другий капітал» з вимогою повернути цілісний майновий комплекс по проспекту Тракторобудівників, 57 у м. Харкові, а тому позивач вважає, що його право власності на спірне майно оспорюється відповідачем.

Однак колегія суддів не погоджується із даним твердженням позивача, оскільки право власності на цілісний майновий комплекс було набуте позивачем на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2007/09 від 29.07.2009 року та підтверджене рішенням від 09.10.2009 року Господарського суду Харківської області по справі № 62/170-09, а не на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 20.11.2001 року.

Крім того, позивач як юридична особа був зареєстрований 28.11.2005 року, та не існував на момент підписання Товариством з обмеженою відповідальністю «Другий капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Струм» спірного договору.

Також, колегія суддів вказує, що визнання договору купівлі-продажу від 20.11.2001 року недійсним не є способом захисту, який спроможний захистити право власності позивача на відповідне нерухоме майно.

Крім того, 16.10.2012 року позивач подав до суду першої інстанції заяву про залишення позову без розгляду, в обґрунтування якої зазначив, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад» було підписано та подано до господарського суду 03.08.2012 року Павленком В.І., повноваження якого на вчинення вказаних дій підтверджувались довіреністю від 01.08.2012 року. Наразі, за твердженням позивача, доручення на представництво Павленком В.І. інтересів довірителя в судах було скасовано 02.08.2012 року, про що свідчить наказ №2 від 02.08.2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад».

Однак, за приписами ч.3 ст. 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно із ст. 246 вказаного нормативно-правового акту довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відповідно до ст. 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників.

Як свідчать матеріали справи, 01.08.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад» в особі директора Прокопчука Миколи Івановича було оформлено довіреність на представництво Павленком Володимиром Івановичем інтересів позивача.

02.08.2012 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад» Прокопчуком М.І. було видано наказ № 2 від 02.08.2012 року, відповідно до якого вирішено припинити дію довіреності від 01.08.2012 року, виданої на ім'я Павленка В.І.; повідомити Павленка В.І. про припинення дії довіреності від 01.08.2012 року шляхом надіслання йому письмового повідомлення.

За таких обставин, у відповідності до наказу № 2 від 02.08.2012 року позивач оформив повідомлення №42 від 02.08.2012 року на ім'я Павленка В.І.

Одночасно, доказів вручення особисто або направлення засобами поштового зв'язку вказаного повідомлення представнику Павленку В.І. позивач до матеріалів справи не представив.

Тобто, за висновками суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад» на момент подання останнім розглядуваної позовної заяви не було повідомлено представника Павленка В.І. про скасування довіреності від 01.08.2012 року, внаслідок чого його повноваження у відповідності до вимог ст. 249 Цивільного кодексу України зберігали чинність для особи, яка видала довіреність.

Таким чином, підписання та подання Павленком В.І. до господарського суду позовної заяви від імені позивача відповідало повноваженням представника на момент вчинення вказаних дій, з огляду на що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про залишення без задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад» про залишення позову без розгляду.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 року у справі № 5011-62/10682-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий сад» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 року у справі № 5011-62/10682-2012 - без змін.

3. Матеріали справи № 5011-62/10682-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Скрипка І.М.

Пономаренко Є.Ю.