Рішення

від 15.10.2012 по справі 4/100-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2012 р. Справа № 4/100-12

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Гончаренка Ігоря Володимировича, м. Бровари

про стягнення 39 758, 44 грн.

за участю представників:

від позивача: Кабушева А.О. -предст. дов. від 01.05.2012 р.;

від відповідача: Григоренко С.В. -предст., дов. від 25.09.2012р.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" з позовом до Фізичної особи-підприємця Гончаренка Ігоря Володимировича про стягнення заборгованості у розмірі 39 758, 44 грн., яка складається із 33 133, 57 грн. суми основного боргу, 3 418, 15 грн. пені, 3 005,51 грн. 3% річних, 201,21 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №50 від 18.12.2006 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Гончаренком Ігорем Володимировичем (відповідач), в частині сплати лізингових платежів та суми валютного коригування.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2012 р. у справі №4/100-12 було порушено провадження та призначено до розгляду на 17.09.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.2012р. розгляд справи відкладено на 01.10.2012р., у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та неподання останнім витребуваних судом документів.

01.10.2012р. через канцелярію господарського суду (вх. номер 15431) від відповідача по справі надійшов письмовий відзив на позов, в якому останній проти позову заперечує частково, посилаючись, зокрема, на пропущений позивачем строк позовної давності.

Так, за розрахунком відповідача, поданим до суду, до стягнення підлягає сума основного боргу в розмірі 10 539, 54 грн., 994, 56 грн. 3% річних та 201,21 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення пені та в іншій частині заявлених позовних вимог просить суд відмовити та застосувати строки позовної давності. Вказані заперечення прийняті судом до уваги.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 15.10.2012р., про що сторони повідомлені під розписку в бланку оголошення перерви.

Відповідно до ч. 1 статі 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

В судовому засіданні 15.10.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті господарський суд Київської області -

встановив:

18.12.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" (лізингодавець) та Фізичною особою-підприємцем Гончаренком Ігорем Володимировичем (лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу №50, на виконання умов якого за Актом приймання-передачі майна від 22.12.2006 р. позивачем було передано відповідачу у фінансовий лізинг сідельний тягач FAW CA4182Р21 К2.

Відповідно до п. 1.2 договору, майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного договору. Строк користування лізингоодержувачем майном становить 36 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно п.4.3 даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договорм.

Згідно п. 3.1. договору, відповідач зобов'язувався виплачувати позивачу лізингові платежі, відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 18.12.2006 р.) та п. 3.5. договору.

Так, у відповідності до п. 3.5. договору, платежі здійснюються відповідачем в національній валюті України (гривнях) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Згідно п. 3.5. договору, лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу) за наступною формулою: S n = S o* K n /K o , де K n -курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату фактичного виконання лізингового платежу; K o -курс гривні до долару США, за яким фінансово-кредитна установа здійснює продаж (конвертування у гривню) коштів в іноземній валюті, отриманих лізингодавцем на придбання майна; S o -сума платежу у відповідності з Графіком сплати лізингових платежів.

Пунктом 3.5.2 сторони погодили, що порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений п.3.5.1 цього договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США ,встановлений НБУ на дату фактичного виконання лізингового платежу перевищує курс гривні до долару США, за яким банк, по дорученню лізингодавця, фактично здійснив продаж коштів в іноземній валюті, отриманих лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг.

З матеріалів справи, а також з поданих пояснень відповідача вбачається, що ФОП Гончаренко І.В. порушив умови договору щодо сплати лізингових платежів та суми валютного коригування, у зв'язку з чим, за словами позивача, за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 33 133, 57 грн.

В свою чергу, відповідач проти наявності прострочених платежів не заперечує, однак просить суд задовольнити суму боргу частково в розмірі 10 539, 77 грн. (за період з 29.09.2009р. по 29.12.2009р.), у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності щодо звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, про що подав заперечення на позов.

Суд, розглянувши подані до суду матеріали та докази, встановив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 2 статті 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

В силу ч. 3 ст. 292 ГК України, об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вищевикладене, господарським судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо передачі майна відповідно до умов договору фінансового лізингу № 50 від 18.12.2006р., проте відповідач розрахувався за лізингові платежі лише частково.

У відповідності до наявного в матеріалах справи акту повернення автомобілів з лізингу від 26.07.2011р., наданий в користування автомобіль було вилучено з лізингу.

До того ж, з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 27.04.2012р. з вимогою погасити існуючу заборгованість в строк до 11.05.2012р., яка залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, період нарахування лізингових платежів та суми валютного коригування за договором, позивачем здійснено за період з 28.02.2009р. по 17.08.2012р.

Статтею 256 Цивільного Кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 267 зазначеного Кодексу, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відповідності до поданої позовної заяви, яка надійшла на адресу суду 03.09.2012р. (вх. номер канцелярії 3067), а також поданого позивачем розрахунку суми заборгованості несплачених лізингових платежів та суми очікуваного валютного коригування (за період з 28.02.2009р. по 17.08.2012р.), вбачається, що позивачем було пропущено строк позовної давності до 03.09.2009р., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, строк виконання яких настав після 03.09.2009р. в сумі 10539,77 грн. (2 954, 04 грн. лізингових платежів та 7 585, 73 грн. сумі валютного коригування).

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені даною статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Зважаючи заявлене відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, викладене в запереченнях на позов, суд здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 03.09.2009р. по 17.08.2012р. та встановив, що 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 893, 08 грн.

Інфляційні втрати, за розрахунком суду, становлять 1781,22 грн., а тому підлягають задоволенню в повному обсязі згідно розрахунку наданого позивачем в сумі 201, 21 грн.

Згідно з пунктом 11.2.1. Договору фінансового лізингу № 50 від 18.12.2006р., за невиконання зобов'язань зі своєчасної сплати чергових лізингових платежів відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача склала 3 418,15 грн. (за період з 28.02.2009р. по 17.08.2012р.)

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною 2 згаданої статті встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як зазначив відповідач, Додатковою угодою № 2 від 11.09.2007р. до договору визначено щомісячну оплату як лізингових платежів, так і винагороди (комісії) позивачу до 29 числа кожного місяця, а тому, за його словами, перебіг строку позовної давності для кожного періодичного платежу, у випадку його несплати розпочинається наступного дня після визначеної Графіком дати сплати періодичного платежу.

У відповідності до Графіка нарахованих лізингових платежів, строк оплати останнього лізингового платежу настав 29.12.2009р., у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що строк позовної давності на звернення до суду з вимогою щодо стягнення пені закінчився 29.12.2010р.

Керуючись нормами статті 258 ЦК України, а також заявлене відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, викладене в запереченнях на позов від 01.10.2012р. та те, що позовна заява подана до суду лише 03.10.2012р., суд не вбачає підстав для задоволення заявлених до стягнення 3418,15 грн. пені.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10539,77 грн. боргу, 893,08 грн. 3% річних, 201, 21 коп. інфляційних втрат. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гончаренка Ігоря Володимировича (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Проліскова, 3, код 3076204116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг"(04073, м. Київ, пров. Балтійський, буд 20, код 33635277) -10539 (десять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 77 коп. боргу, 893 (вісімсот дев'яносто три) грн. 08 коп. 3% річних, 201 (двісті одну) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 470 (чотириста сімдесят) грн. 97 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 22.10.2012р.

Суддя О.В. Щоткін