Рішення

від 10.10.2012 по справі 5011-51/10565-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/10565-2012 10.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гедеон ДТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»

про стягнення 31 028, 06 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Нечай П.В.

від відповідача: Гордієнко І.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 111/11 від 18.07.2011 р. з протоколом розбіжностей від 18.07.2011 р. у розмірі 31 028, 06 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.09.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2012 р. продовжено строк розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 12.09.2012 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 10.10.2012 р.

13.09.2012 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем не дотримано обв'язку досудового врегулювання спору, оскільки з наданих ним претензії та листа не вбачається про їх отримання відповідачем. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів про узгодження кількості, якості та ціни поставлено товару (замовлень), а також зазначає, що відповідно до умов договору відповідач має право повернути нереалізований товар, при цьому окремих строків реалізації поставленого товару договором не встановлено, а тому такий строк прирівнюється до строку дії договору і в свою чергу товар може бути ним повернутий до 31.12.2012 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити. Присутній у даному судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення заявлених вимог.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто судом.

У судовому засіданні 10.10.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2011 р. між сторонами було укладено договір поставки № 111/11, за умовами якого позивач зобов'язався в порядку і у строки, визначені даним договором, передати у власність відповідачу товар, у визначеній кількості, відповідної якості і узгодженій ціні, а відповідач -прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 1.3 договору кількість та асортимент кожної партії товару, що поставляється вказується у накладній, яка складається на основі замовлення відповідача і являється невід'ємною частиною договору. Накладні оформляються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до даного договору.

Згідно з п. 1.4 договору загальна кількість товару, що підлягає поставці по даному договору, визначається як наростаюча кількість по всім поставкам, здійсненим згідно оформлених накладних.

Пунктами 2.6, 2.7 договору передбачено, що позивач зобов'язався здійснювати поставку товару виключно по прийнятому та підтвердженому замовленню. Позивач не має права самостійно зменшувати або збільшувати кількість та асортимент товару, що поставляється згідно прийнятого та підтвердженого ним замовлення без письмової згоди від відповідача про такі зменшення чи зміни. Позивач зобов'язався здійснювати поставку партії товару протягом 10 календарних днів з дати узгодження сторонами замовлення.

Відповідно до п. 2.9 договору позивач зобов'язався надавати належним чином оформлені документи на товар, що поставляється у відповідності з чинним законодавством України, а саме: накладну на товар, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою позивача; товарно-транспортну (видаткову) накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою позивача; податкову накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою позивача; документи, що підтверджують якість товару, що поставляється.

Згідно з п. 3.3 договору право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від позивача до відповідача з моменту передачі товару на складі відповідача і підтверджується товарно-транспортною (видатковою) накладною, підписаною повноважними представниками сторін. Дата отримання товару відповідачем зазначається у товарно-транспортній накладній, про що відповідач робить відповідну відмітку.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що ціна на товар, що поставляється по даному договору, є договірною і зазначається у накладній на кожну партію товару. Ціна на товар, що поставляється по даному договору, може бути змінена виключно за згодою сторін.

Відповідно до п. 5.3 договору загальна сума даного договору визначається як наростаюча сума по всім здійсненим поставкам протягом строку дії даного договору.

Згідно з п. 5.4 договору відповідач здійснює оплату 100 % отриманого товару протягом 60 днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку відповідача. Оплата по даному договорі може бути призупинена відповідачем самостійно з повідомленням про це позивача до пред'явлення оригіналів документів по здійсненій поставці.

Пунктом 10.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012 р.

Відповідно до п. 11.1 договору відповідач має право повернути позивачу нереалізований товар, поставлений у відповідності до даного договору, а позивач зобов'язався такий товар прийняти і повернути відповідачу вартість повернутого товару. Позивач зобов'язався здійснити повернення товару своїм транспортом і за свій рахунок протягом десяти календарних днів з дати отримання від відповідача відповідного повідомлення.

Згідно з п. 11.2 договору повернення товару оформляється накладною повернення, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 73 374, 12 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000016 від 22.08.2011 р. та видатковою накладною № РН-0000017 від 22.08.2011 р., копії яких містяться у матеріалах справи.

Також матеріалами справи підтверджується, що товар за вищезазначеними видатковими накладними прийнято Вишневським В.А. на підставі довіреності № 4/1222 від 23.08.2011 р. та Гордієнко Е.В. на підставі довіреності № 2/1493 від 23.08.2011 р., належним чином засвідчені копії яких міститься у матеріалах справи.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується оплата відповідачем товару лише на суму 20 000, 00 грн. та повернення товару на суму 22 346, 06 грн., що підтверджується банківською випискою та накладними № BU739.06.06.2012/551/В/а від 06.06.2012 р., № BU740.06.06.2012/541/В/а від 06.06.2012 р.

28.12.2011 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 916 від 28.12.2011 р. про підписання акту звірки взаємних розрахунків та здійснення оплати заборгованості за договором поставки № 111/11 від 18.07.2011 р.

31.01.2012 р. позивач повторно звернувся до відповідача із листом № 17 від 31.01.2012 р. з вимогою підписати акт звірки взаємних розрахунків і направити його на адресу позивача, а також зазначив про існуючу непогашену заборгованість за договором поставки № 111/11 від 18.07.2011 р.

Однак, як зазначає позивач, відповідач відповіді на претензію не надав та заборгованість у повному обсязі не сплатив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не у повному обсязі виконав зобов'язання щодо оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Гедеон ДТ»товару, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім» виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 31 028, 06 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов договору поставки № 111/11 від 18.07.2011 р. відповідач здійснює оплату 100 % отриманого товару протягом 60 днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що позивачем не дотримано обв'язку досудового врегулювання спору, оскільки з наданих ним претензії та листа не вбачається про її отримання відповідачем. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів про узгодження кількості, якості та ціни поставлено товару (замовлень), а також зазначає, що відповідно до умов договору відповідач має право повернути нереалізований товар, при цьому окремих строків реалізації поставленого товару договором не встановлено, а тому такий строк прирівнюється до строку дії договору і в свою чергу товар може бути повернутий ним до 31.12.2012 р.

З приводу зазначеного суд відзначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Щодо твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів про узгодження кількості, якості та ціни поставлено товару (замовлень), суд відзначає, що замовлення не є первинним документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції, а тому ненадання його суду не впливає на зобов'язання відповідача виконати грошові зобов'язання.

Крім того, відповідач стверджує, що відповідно до умов договору відповідач має право повернути нереалізований товар, при цьому окремих строків реалізації поставленого товару договором не встановлено, а тому такий строк прирівнюється до строку дії договору і в свою чергу товар може бути повернутий ним до 31.12.2012 р.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до умов договору поставки № 111/11 від 18.07.2011 р. відповідач здійснює оплату 100 % отриманого товару протягом 60 днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Таким чином, строк оплати товару не ставиться в залежність від його фактичної реалізації. Разом з тим, з листами та пропозиціями, в тому числі й щодо неможливості реалізації товару, його повернення, відповідач до позивача не звертався.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 31 028, 06 грн., а відповідач наведені позивачем обставини не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 31 028, 06 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про покладення на відповідача судових витрат, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 2 Закону України «Про адвокатуру»та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст. 4 цього Закону України «Про адвокатуру».

Згідно ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

На підтвердження понесених витрат позивач надав суду договір №19 про надання юридичних послуг, укладений між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Нечаєм Павлом Вікторовичем за умовами якого перший доручив, а останній зобов'язався надати послуги з підготовки та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з відповідача за договором №111/11 від 18.07.11р.; представництва інтересів замовника у господарському суді першої інстанції за позовом до відповідача. Вартість послуг складає 3000 грн.

При цьому позивачем надано суду платіжне доручення №252 від 05.10.12р. ; платіжне доручення №253 від 05.10.12р., якими підтверджується здійснення позивачем оплати за договором №19 від 02.07.12р. за юридичні послуги та оплата податку на доходи фізичних осіб.

Проаналізувавши поданий позивачем договір, суд приходить до висновку, що вказаний договір не відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про адвокатуру», оскільки укладений не з адвокатом (адвокатським об'єднанням), а з фізичною особою-підприємцем.

Тож, у даному випадку відсутні обставини, з яким законодавство пов'язує необхідність покладення судових витрат на відповідача в цій частині.

Разом з тим, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати на проїзд, здійснені представником позивача в сумі 51,47 грн. При цьому суду надано проїзний документ - квиток на поїзд (ХГ №835695, маршрут Суми-Київ, дата прибуття 10.10.12р.).

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України не конкретизовано чітко, що саме входить до поняття «інших витрат», суд приходить до висновку, що інші витрати -це витрати, які понесла особа через необхідність надання доказів та забезпечення присутності повноважного представника у судовому засіданні. Беручи до уваги, що позивач зареєстрований у місті Суми, суд вважає, що здійснення позивачем витрат для забезпечення явки повноваженого представника у судове засідання 10.10.12р. пов'язане саме із розглядом даної справи.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1625/2011 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір»згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гедеон ДТ»задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім» (03067, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд. 4, ідентифікаційний код - 34757314), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гедеон ДТ» (40030, Сумська обл., м. Суми, вул. Перемоги, буд. 1, ідентифікаційний код - 35743098) 31 028 (тридцять одна тисяча двадцять вісім) грн. 06 коп. основного боргу, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору, 51 (п'ятдесят одну) грн., 47 коп. судових витрат.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гедеон ДТ»(40030, Сумська обл., м. Суми, вул. Перемоги, буд. 1, ідентифікаційний код - 35743098) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 43 (сорок три) грн. 50 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.10.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.