Постанова

від 26.11.2012 по справі 5011-51/10565-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2012 р. Справа№ 5011-51/10565-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 15.10.2012 року № СК-6/12/285 товариства з обмеженою відповідальності «Будсім» на рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2012 року

а рішення

у справі № 5011-51/10565-2012 (суддя - Пригунова А. Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гедеон ДТ»

до Товариства з обмеженою відповідальності «Будсім»

про стягнення 31 028, 06 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

02.08.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гедеон ДТ» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальності «Будсім» про стягнення 31 028, 06 грн. боргу за поставлений товар (а.с.6).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 111/11 від 18.07.2011 року з протоколом розбіжностей від 18.07.2011 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2012 року позові вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гедеон ДТ» 31 грн. 06 коп. боргу, 1 609 грн. 50 коп. судового збору та 51 грн. 47 коп. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальності «Будсім», звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2012 року по справі № 5011-51/10565-2012 у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи та неповно досліджено докази у даній справі. Апелянт стверджує, що судом не з'ясовано той факт, що позивачем не дотримано досудового врегулювання господарського спору, чим порушено вимоги ст.5, ч.2 ст.6 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2012 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальності «Будсім» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 26.11.2012 року.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення поштової установи про вручення 19.11.2012 року представникам сторін ухвали від 07.11.2012 року про порушення апеляційного провадження у даній справі.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

18.07.2011 року між сторонами у справі було укладено договір поставки № 111/11 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого ТОВ «Гедеон ДТ» ( постачальник за договором, позивач у справі) зобов'язався в порядку і у строки, визначеними даним договором, передати у власність покупцю, а ТОВ «Будсім» (відповідач у справі, покупець за договором) зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар на умовах, визначених даним договором.

Договором сторони передбачили, що кількість та асортимент кожної партії товару, що поставляється вказується у накладній, яка складається на основі замовлення відповідача і являється невід'ємною частиною договору. Накладні оформляються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до даного договору (п.1.3. договору).

Відповідно до п. 1.4. договору загальна кількість товару, що підлягає поставці по даному договору, визначається як наростаюча кількість по всім поставкам, здійсненим згідно оформлених накладних.

Відповідно до п.п. 2.6, 2.7. договору сторони встановили, що позивач зобов'язався здійснювати поставку товару виключно по прийнятому та підтвердженому замовленню. Позивач не має права самостійно зменшувати або збільшувати кількість та асортимент товару, що поставляється згідно прийнятого та підтвердженого ним замовлення без письмової згоди від відповідача про такі зменшення чи зміни. Позивач зобов'язався здійснювати поставку партії товару протягом 10 календарних днів з дати узгодження сторонами замовлення.

Пунктом 2.9. договору позивач зобов'язався надавати належним чином оформлені документи на товар, що поставляється у відповідності з чинним законодавством України, а саме: накладну на товар, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою позивача; товарно-транспортну (видаткову) накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою позивача; податкову накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою позивача; документи, що підтверджують якість товару, що поставляється.

Пунктом 5.3. договору сторони передбачили, що загальна сума даного договору визначається як наростаюча сума по всім здійсненим поставкам протягом строку дії даного договору.

Пунктом 5.4. (в редакції протоколу розбіжностей до договору) встановлено, що відповідач здійснює оплату 100 % отриманого товару протягом 60 днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку відповідача. Оплата по даному договорі може бути призупинена відповідачем самостійно з повідомленням про це позивача до пред'явлення оригіналів документів по здійсненій поставці.

Сторони встановили строк дії договору - даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012 року (п. 10.1. договору).

Умовами п.п. 11.1.,11.2. договору сторони передбачили, що відповідач має право повернути позивачу нереалізований товар, поставлений у відповідності до даного договору, а позивач зобов'язався такий товар прийняти і повернути відповідачу вартість повернутого товару. Повернення товару оформляється накладною повернення, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними №№ РН-0000016 від 22.08.2011 року, РН-0000017 від 22.08.2011 року, який було отримано повноважними представниками відповідача Вишневським В.А. та Гордієнко Е.В. на підставі довіреності № 4/1222 від 23.08.2011 року, № 2/1493 від 23.08.2011 року на загальну суму 73 374, 12 грн. Належним чином засвідчені копії видаткових накладних та довіреностей представлено в матеріалах справи (а.с.12-13).

Претензій щодо виконання позивачем своїх договірних зобов'язань від відповідача не надходило.

Відповідач розрахувався за отриманий товар частково в сумі 20 000, 00 грн. що підтверджується банківською випискою (а.с.14).

28.12.2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 916 з вимогою оплати вартості товару в сумі 53 374, 12 грн. та підписання акту звірки взаємних розрахунків (а.с.15).

06.06.2012 року відповідач повернув товар на суму 22 346, 06 грн., що підтверджується накладними № BU739.06.06.2012/551/В/а від 06.06.2012 р., № BU740.06.06.2012/541/В/а від 06.06.2012 р. (а.с.17-18), відтак станом на час подання позовної заяви заборгованість становить 31 028, 06 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.12.2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 916 щодо оплати вартості товару на суму 53 374, 12 грн. та підписання акту звірки взаємних розрахунків (а.с.15).

31.01.2012 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою (листом № 17) підписати акт звірки взаємних розрахунків сплати боргу в сумі 53 374, 12 грн. (а.с.16).

Однак, вказані вимоги залишені без відповіді та задоволення, що спричинило звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Таким чином, заборгованість станом на час подачі позову до суду, становила 31028, 06 грн. (73 374, 12 грн. - 20 000,00 грн. - 22 346, 06 грн. = 31 028, 06 грн.).

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 31 028, 06 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення боргу судом першої інстанції правомірно задоволено.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги факт не дотримання позивачем досудового врегулювання господарського спору спростовується наступним.

Відповідно до п.3.17.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Відтак, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2012 року у справі № 5011-51/10565-2012 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальності «Будсім» на рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2012 року по справі № 5011-51/10565-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2012 року у справі № 5011-51/10565-2012 залишити без змін.

3. Справу № 5011-51/10565-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Зеленін В.О.

Мальченко А.О.